Політична діяльність Виговського. Гадяцька угода

Наприкінці серпня 1657 р. старшинська рада ухвалює рішення передати ватманську булаву генеральному писареві І.Виговському до повноліття Ю. Хмельницького. Виговський збирався продовжувати політику Х., спрямовану на зміцнення української держави. Він прагнув проводити гнучку державну політику. (було укладено договір з про дружбу зі Швецією, вирішено відновити дружні відносини з Кримом і Туреччиною та укласти перемир'я з Польщею. У середині країни новий гетьман спирався на козацьку старшину й українських шляхтичів, ігнорував інтереси селян і прагнув підкорити старшині рядових козаків. Виговський був переконаний, що для старшини й української держави буде вигідніше укласти союз з Польщею. Цю ідею підтримували багато старшин, оскільки шляхта і магнати Р.П. мали набагато більші права, ніж російські бояри і дворяни. Прихильники зближення з П. розраховували отримати ті самі права, які мала польська шляхта. Позиція гетьмана викликала невдоволення значної частини рядових козаків, особливо на Лівобережжі. Вороже ставилися до В. і запорожці. 1658 р. лівобережні козаки на чолі з Пушкарем повстали. Це повстання підтримала Москва. У травні гетьманська армія розгромила Пуш., а незабаром Виговський зважився на відкритий розрив з М. у вересні 1658 Укр. і П. у місті Гадяч уклали договір, за яким П., Литва і Укр. створювали єдину державу Р.П. у вигляді федерації 3 незалежних держав. (вища влада належала гетьману, якого обирали довічно, на території Укр.. церковна унія ліквідувалася, а на території Р.П. православні мали б ті самі права що і католики, армія Укр.. складалася з 30 тис козаків і 10 тис найманців. У перспективі договір відкривав перед Укр.. великі можливості, але реально поляки не збиралися його виконувати. Укладання договору призвело до війни з Росією. Політика В. не мала підтримки серед козаків. У вересні 1659 р. козацька рада зажадала від В. скласти повноваження. Відсутність широкої підтримки з боку козаків, селян і городян призвела до повного краху політики І.В..

26. Громадянська війна:Криза Української козацьої держави(60-80-ті роки ХУІІст)

Входження У під протекцію Росії не відповідало інтересам -{Середніх держав (особливо Польщі, Туреччини, Кримського ханства). Війна Росії зПольщею. Король Промови Посполитой направив посольство в Москву з вимогою розірвати Переяславское угоду, а 23 лютого 1654 р. звернувся до укр.ому народу з призовом повернутися в підданство Польщі. Проте всі ці дії залишалися безрезультатними. Навесні 1654 р. почалася нова війна. На захистУкраїни виступила Росія. До кінця 1654 р. уся Смоленщина і Білорусія були звільнені від шляхетских військ. Їм допомагало козацьке військо (20 тисяч) на чолі з Василем Золотаренко. На У спільне укр.о-русское військо під керівництвом Б. Хмельницького в 1654 р. завдало поразки польським військам під Острогом, У»4аныо, Ахматовым, Городком і звільнило укр. землі від польського панування до західних меж Галичини і Холмщини. Проте закріпити перемогу не вдалося. Напад татар заставило відвести війська наПридніпров'я. Постійні порушення Москвою своїх зобов'язань перед У, безцеремонне поводження царських військ на козацькій території, висновок за спиною гетьмана світу з Польщею змусили Б. Хмельницького вжити заходів до пошуку інших союзників. Колишні васали Польщі - маркграфство Бранденбург і королівство Пруссія, що одержали незалежність завдяки ослабленню Польщі у війні з У, погодилися вступити в спілку з гетьманською державою. Крім юго, підтримали Б. Хмельницького Швеція, Семигородщина, Молдавія, Валахия, частково - Литва. Їхня коаліція не встигнула скластися в тісний політичний блок, а після смерті Б. Хмельницького в серпні 1657 року розпаслася. Усе ж гетьман перед своєю смертю заявив представникам Олексія Михайловича, що його спадкоємець - син Юрій вільний від присяги, даної батьком у Переяславі в 1654 році. Оцінки діяльності Б. Хмельницького. Сучасники порівнювали його з 0. Кромвелем в Англії, козацькі літописці вважали його «Мойсеєм, що вивів укр.ий народ із єгипетської неволі польської». Григорій Сковорода називавБ. Хмельницького «героєм і батьком вільності». Д. Дорошенко головним у його діяльності вважає те, що він зв'язав перервану в середнього сторіччя нитка укр.ой державності і створив укр.ое козацьку державу, що знову ввело У в сьома самостійних держав. Після смерті Б. Хмельницького почалася боротьба старшинських угруповань за владу. Одна з них на чолі з И. Выговским орієнтувалася на Польщу і розривши відношень із Росією, інша (М. Пушкарь і запорізький кошевой отаман Я. Барабаш) - на зберігання спілки з Москвою.Восени 1657 року козача старшина обирає гетьманом опекуна ЮріяХмельницького (ще на початку роки він був проголошений спадкоємцем батька на цьому посаді) - И. 0. Выговского - одного з найбільше утворених і талановитих керівників. У вересні 1658 р. він підписав із Польщею договір уГадячі, у якому провозглашалась унія Польського, Литовського і Руського держави. Проте старшина і частина козацтва не бажали визнавати її і за допомогою Москви підняли ряд повстань проти И. Выговского. Навесні 1659 р. майже 150-тыс. армія під командуванням А. Трубецького початку настання наУ. Однако в липні під Конотопом об'єднані укр.о-татарские ряди розбили її, причому втрати російських стрільців склали біля 30-40 тис. чоловік; козаки і татары загубили відповідно 4 і 6 тисяч чоловік. Але скористатися плодами перемоги гетьману не вдалося через інтриги, що продовжуються, старшины запорожців И. Сирко і позиції царя, що підбурив иx до боротьби з И.Выговским. У жовтні 1659 р. гетьман відмовився від битви і поїхав у Польщу, де пізніше був обвинувачений поляками в зрадництві і розстріляний. Новий гетьман Юрій Хмельницький під тиском царських воєвод підписав 27 жовтня1659 р. під Переяславом украй невигідний для У договір. Але після розгрому російсько-укр. військ Польщею ситуація знову змінилася. У 1бб0 р. був підписаний із поляками Слободянщенский трактат, що підтвердив відрив У відРосія і відновлення панування пляхетской Польщі на укр. землях. Польщі вдалося захопити Правобережну У (без Києва). Війна за Лівобережну У продовжувалася. Казацкая У., що розривається на шматки Росією і Польщею, соціальними конфліктами і сварками між політичними фракціями, розділилася на дві окремі частини на чолі зі своїми гетьманами. На Правобережжя: Юрій

Хмельницкий- (1659-1663 р.), Павло Тетеря (1663-1666 р.), Петро Дорошенко

(1666-1677 р.) і знову Юрій Хмельницький (1677 - 1681 р.). На Лівобережжя:

Іван Брюховецкий (1663-1668 р.), Дем'ян Многогрешный (1668-1671 р.), Іван

Самойлович (1672-1687 р.), 1ван Мазепа (1687-1708 р.).