ВИСНОВКИ. Проведене дослідження впливу юнацької одинокості на траєкторію соціального розвитку особистості показало

Проведене дослідження впливу юнацької одинокості на траєкторію соціального розвитку особистості показало, що відчуття одинокості – складне загально-соціальне і психологічне явище. У загальному плані воно є довготривалою ситуацією обмеженості комунікативних, емоційних і духовних зв'язків людини з іншими людьми.

Проведено теоретичний аналіз юнацької одинокості, як проблеми соціалізації у суспільстві, розглянуто основні підходи щодо пояснення причин виникнення та особливостей переживання одинокості, його впливу на траєкторію соціального розвитку особистості та якісний рівень її соціалізації

До причин та особливостей прояву одинокості в юнацькому віці відносяться внутрішні причини, які знаходяться в самій особистості, в її особистісних особливостях. Причини негативного переживання одинокості в юнацькому віці найчастіше виявляються в комплексі, тобто в певному взаємозв'язку і взаємообумовленості. Виділяють об'єктивні чинники: несприятливу обстановку в сім'ї, конфліктні відносини з вчителями і однолітками; втрату навчальної мотивації, наявність позиції ізольованого. Також, причинами негативного переживання одинокості в юнацькому віці можуть бути пов'язані з віковим психосоціальним розвитком особистості.

Отже, до психологічної характеристики одинокої особистості юнацького віку відноситься важкий психологічний стан, що звичайно супроводжується поганим настроєм і обтяжливими емоційними переживаннями. На переживання стану одинокості впливають не стільки реальні відносини, скільки ідеалізоване уявлення про те, якими вони повинні бути. Одинока особистість - це особа в депресивному стані з тривалим, або пригніченим настроєм, що відчуває, окрім, дефіциту умінь і навичок спілкування, ще й душевну порожнечу і смуток.

Основними проблемами соціалізації юнаків з проявами одинокості це розрив взаємин з батьками, перехід у самостійне життя, зосередженість на широкому внутрішньому світі. Процес соціалізації тісно пов'язаний з формування свідомості в юнацькому віці - це інтенсивне формування і розвиток: моральної свідомості, самосвідомості, почуття дорослості, виду діяльності і спілкування. Отже, процес соціалізації у юнацькому віці проходить не тільки на фоні періоду формування нових новоутворень, а й на фоні кардинальних трансформацій особливостей характеру та світосприйняття.

В результаті встановлення, у теоретичній частині дослідження, того факту, що юнаки, які переживають гостре відчуття одинокості - гірше соціалізуються у суспільстві та мають ускладнення у сфері спілкуванні та встановленні контактів, ніж їх однолітки з більш низьким рівнем одинокості. Ми підтвердили цю гіпотезу практичним шляхом. З метою діагностики рівня суб’єктивного відчуття одинокості, рівня соціального розвитку та компонентів соціалізації ми провели експериментальне дослідження рівня самотності та рівня соціального розвитку особистості юнацького віку.

Отже, результати вивчення особливостей юнацької одинокості показали наступне:

- у більшості досліджуваних середній рівень самоповаги, що вказує на те, що молодші юнаки адекватно сприймають себе, вони оцінюють себе як унікальних та самодостатніх особистостей, але процент низької самооцінки також присутній і має вагомий відсоток, що вказує на те, що є юнаки, які недооцінюють свої можливості та здібності, їх поведінка відрізняється невпевненістю, замкненістю, яка згодом, як правило, може заважати інтегруватися у суспільстві;

- чим вищий рівень самотності тим нижчий їх соціальний рівень прийняття групою і навпаки.

- чим вищий рівень суб’єктивного переживання самотності юнака в цілому тим нижчий його рівень соціального прийняття групою.

Для підтвердження гіпотези було доведено, що рівень соціального статусу групою залежить зворотньопропорційно від рівня суб’єктивного відчуття одинокості. Отже, гіпотеза нашого дослідження підтвердилася: переживання юнаком одинокості впливає на якісний рівень соціалізації особистості.

Юнацька одинокість - одна з основних соціальних проблем, оскільки в теперішні дні нашого життя, люди намагаються жити у своїх світах. Вони стали більш закритими для оточуючих. При цьому ж одинока особистості не прагне добиватись успіхів, у неї немає бажання прагнути до чогось.

Сучасна людина відчуває одинокість найбільш гостро в ситуаціях інтенсивного і водночас вимушеного спілкування - в міському натовпі, в колі власної родини, серед друзів. Але ні в якому разі одинокості соромитися не потрібно, тай розголошувати про свої почуття у суспільстві буде теж не доречним. Це емоції і спосіб життя особистості.

Одинокість не являється трагедією, оскільки це душевний стан. Кожна особистість має свою власну думку. Вона не завжди несе негатив людям, є індивіди, які спокійно живуть у своєму світі і це їх вибір. Отже, потрібно жити у комфорті для себе і не змінювати себе у зручності для навколишніх.

У даному дослідженні розглянута лише частина соціально психологічних проблем, пов'язаних з впливом юнацької одинокості на рівень соціалізації особистості, так із його когнітивним усвідомленням і переживанням особистістю. Дана проблема має велике значення для подальшого розвитку та досліджень у педагогіці та психології, як у теоретичному так і в прикладному плані.

Пропонуємо учням, які планують продовжити дослідження даної теми, обрати написання наукових доробків за темами: «Психологічні особливості становлення особистості в юнацькому віці», «Психологічні основи впливу юнацького максималізму та його наслідки у суспільстві», «Гармонійні стосунки батьків і дітей, як психологічна основа готовності юнаків до утворення майбутньої сім’ї».