Принцип роботи з мовленнєвою карткою.

Мовленнєва картка заповнюється для кожної дитини індивідуально. В ній зазначаються анкетні та анамнестичні дані, дається загальна характеристика мовлення, фіксуються дані спостережень, обстеження моторної функції та детально розписується характеристика кожної сторони мовлення. Заключними є висновки та перспективний індивідуальний план роботи з кожною дитиною.

І. Збір даних з розвитку дитини від народження, тобто, анамнез.

ІІ. Обстеження психомоторного розвитку.

ІІІ. Мовний анамнез.

ІV. Будова артикуляційного апарату

V. Мовна моторика.

VІ. Обстеження імпресивної мови.

VІІ. Обстеження експресивної мови.

VIII Обстеження просодичної сторони мови

IX. Стан загальної моторики.

X. Обстеження писемного мовлення та читання(зазвичай проводиться у дітей шкільного віку, але, якщо дошкільник вміє читати,то ми проводимо обстеження цих сторін мовлення).

Обстеження проводиться вчителем-дефектологом або вчителем-логопедом.

І. Загальний анамнез передбачає такі дані:

1. Від якої вагітності дитина.

2. Характер перебігу вагітності (хвороби, травми, токсикози).

3. Як протікали пологи (дострокові, в строк,стимуляція, асфіксія).

4. Вигодовування(грудне, штучне, як брав грудь та смоктав).

5. Коли виписали дитину з пологового будинку (на який день, якщо затримали, чому).

Висновок: анамнез нормальний,обтяжений, обтяжений у незначній мірі.

ІІ. Показники раннього психомоторного розвитку

1. Коли став тримати голівку.

2. Коли став самостійно сідати, ходити.

3. Коли з’явилися перші зуби.

4. Поведінка дитини до року (спокійний, неспокійний, як спав).

 

ІІІ. Мовний анамнез

1. Гуління, лепет, час появу та характер. Перші слова, фрази, коли вони з’явилися, характеристика.

2. Як ішов розвиток мови (хвилеподібно, з перервами, поступово. Причини та час відхилення в розвитку).

3. У якому віці помітили порушення мови.

4. Стан мови на даний момент.

5. Мовне середовище (Мова батьків, обтяження по мовному дефекту: наявні чи відсутні).

6. Чи були заняття з логопедом, де, коли, скільки, результати.

 

IV. Будова артикуляційного апарату

1. Губи:товсті, розщілини, шрами.

2. Зуби:нормальні, рідкі, деформовані, поза щелепною дугою.

3. Язик:нормальний, товстий, маленький, з укороченою вуздечкою.

4. Піднебіння:нормальне, високе, низьке, готичне, наявність розчеплення.

5. Прикус:прогнатія, прогенія, відкритий боковий, відкритий передній.

 

V. Мовна моторика

1. Визначення рухливості артикуляційного апарату: губ, язика, м’якого піднебіння, нижньої щелепи.

2. Оцінка рухливості артикуляційного апарату:

- рухи активні, пасивні (в’ялі), неможливі;

- об’єм рухів: повний, неповний, обмеження рухів, вниз, в сторони.

- точність рухів: достатня, недостатня;

- утримання заданої пози: може утримувати позу, не може утримувати позу;

- переключення з одного руху на інший: точне – неточне;

- інші особливості (тремор, девіація язика ліворуч, праворуч, стан мімічних м’язів обличчя).

VI. Обстеження імпресивного мовлення

При обстеженні даної сторони мовлення ми виявляємо обсяг та якість пасивного словника. (Попередньо уточнюємо у батьків,які слова дитина знає, назви яких іграшок, якщо дитина з першим рівнем недорозвитку мовлення). Для обстеження імпресивного мовлення пропонуємо

1. Виконати наступні інструкції: «Поцілуй маму, пожалій зайчика, поплескай в долоні,помахай ручкою».

2. Назви яких іграшок знайомі дитині без врахування кольору та розміру: «Покажи машину»,«Візьми ляльку», «Погладь собачку», «Дай мені пірамідку».

3. Показати частини тіла.

4. Упізнавання знайомих предметів на малюнках.

5. Назви яких дій знайомі дитині (лото дієслів): «Покажи, яка дівчинка спить, а як дівчинка йде?», «Хто одягається, а хто умивається»…

6. Розуміння співвідношення між членами речення встановлюється за допомогою питань до сюжетних малюнків (Що? Кого? Де? Куди? На чому? Кому? З ким?..)

7. Упізнавання предметів на малюнках за їх призначенням (З чого ти будеш пити чай? Що тобі потрібно, щоб полити квіти? І т.д.)

8. Розуміння та запам’ятовування 2 – 3 дій (Дай мені м’ячика, а зайчика візьми собі…)

9. Завдання на порівняння предметів за величиною.

10. Розуміння елементарних часових відношень (давно – недавно, вчора – сьогодні).

11. Виявлення розуміння граматичних форм слів (однина-множина іменників, дієслів,префіксальні дієслівні форми).

При обстеженні імпресивного мовлення ми можемо встановити рівні розуміння мови. Вони бувають наступні:

Нульовий. Дитина, при збереженому слухові, не сприймає мови оточуючих, інколи реагує на власне ім’я,або інтонацію заборони, або похвалу.

Ситуативний. Розуміє прохання,пов’язані з побутовим предметним світом. Знає імена близьких та назви своїх іграшок, частини тіла у себе.

Номінативний. добре орієнтується в назвах предметів, зображених на малюнках, але відчуває труднощі при орієнтування в назвах дій, які зображені на сюжетних малюнках (іде,сидить). Зовсім не розуміє непрямих відмінків (ким? чим? з ким? у кого?)

Предикативний. Знає багато назв дій, легко орієнтується в питаннях непрямих відмінків, які зображені на малюнках. Не розрізняє граматичних форм слів.

Розчленований. Розрізняє значення граматичних форм слів.

VII. Обстеження експресивного мовлення

1. Розгорнуте самостійне мовлення.

2. Звуковимова.

- Самостійна вимова звуків у словах;

- Відображена;

- Ізольована.

3. Складова структура слова.

- Слова зі складною складовою структурою;

- Перестановка звуків у словах;

- Пропуск або додавання складів;

- Порушення складової структури слів.

4. Фонематичні процеси.

- Фонематичний слух;

- Фонематичні уявлення;

- Фонематичний аналіз та синтез.

5. Стан синтаксичної та лексичної систем.

- Складання речень за опорними словами;

- Складання речень за опорними малюнками, за серією малюнків;

- Складання описової розповіді іграшки, тварини, предмета;

- Читання знайомого віршика;

- Переказ прочитаного оповідання.

6. Оцінювання активного словника.

- Обсяг та якість активного словника;

- Понятійне співвідношення словника;

- Узагальнюючі поняття.

7. Стан морфологічної системи.

- Відмінювання;

- Узгодження прикметника з іменником однини в роді;

- Узгодження дієслова з іменником в роді та числі;

- Дієслова доконаного та недоконаного видів;

- Узгодження числівника з іменником;

- Множина іменників;

- Словотворення.

VIII. Обстеження просодичної сторони мовлення(темпу, ритму, виразності)

1. Темп: нормальний, швидкий, дуже швидкий,заклинання (тахілалія), уповільнений, дуже повільний (браділалія). Деформація фрази з необґрунтованими паузами.

2. Голос: тихий, сиплий, затихає до кінця фрази, не модульований, гнусавий (назалізований), втомлюваний, викрикування слів.

3. Тембр: м’який, різкий.

4. Дихання: верхньо-ключичне, грудне, діафрагмальне, переривчате, експіраторне (мова на судомному вдихові), респіраторне(судомний видих).

5. Артикуляція та дикція (малорухливі губи,мова «крізь зуби», змазана, в’яла,чітка).

6. Виразність мови.

7. Локалізація та тип судом.

8. Супутні рухи.

9. Прояви заїкуватості за ступенями складності мови.

10. Міра вияву заїкуватості.

11. Протікання заїкуватості

12. Оцінка власної мови. Відношення до заїкуватості.

IX. Стан загальної моторики

Виявлення сили. Точності рухів, порушення тонусу м’язів, проявів атаксії.

X. Обстеження писемної мови, читання.

Обстеження цих сторін мовлення включає в себе такі етапи роботи:

1. Анамнез;

2. Будова органів периферійного відділу артикуляційного апарату;

3. Стан мовленнєвої моторики;

4. Стан слухової функції;

5. Стан біологічного зору;

6. Стан звуковимови;

7. Сформованість фонематичного аналізу,синтезу та сприйняття;

8. Особливості словникового запасу та граматичної будови мови;

9. Зоровий та просторовий гнозис;

10. Стан дрібної моторики пальців рук.

Усі ці дані беруть із відповідних розділів, які викладені вище.

Результати обстеження заносимо в «Мовленнєву картку». Відповідно до результатів обстеження встановлюємо діагноз мовленнєвих порушень дитини. Діагноз попередньо встановлений вчителем-логопедом або вчителем-дефектологом уточнюється на засіданні зональної психолого-медико-педагогічної консультації.За рішенням комісії дитина може бути зарахована до спеціалізованого дитячого закладу в логопедичну або дефектологічну групу. Термін занять дитини в такій групі може тривати від 1 до 3 років. Для встановлення динаміки розвитку дитини періодично проводяться додаткові консультації.