На етапи логопедичного впливу вказують багато авторів - це Б.М. Гриншпун, Ф. Рау, Т.В. Волосовець, М.Ф. Фомічова, Н.А. Чевелева.
Зазвичай розрізняють чотири основних етапи: підготовчий, постановка звуку, автоматизація звуку і, у випадках заміни одного звуку іншим чи змішування їх, - етап диференціації.
Кожен етап має свої завдання і зміст роботи, але на всіх етапах педагог виховує увагу, посидючість, цілеспрямованість, самоконтроль, тобто все те, що допомагає дитині надалі добре вчитися. На кожному наступному етапі одночасно з відпрацюванням нового йде часткове повторення матеріалу попереднього етапу.
А ось Т.В. Волосовець у своєму «Практикумі по звуковимовленню» виділяє три етапи роботи вихователя і логопеда: підготовчий етап, етап появи звуку і етап засвоєння звуку. Вона запевняє, що виховати у дитини проголошення всіх звуків і досягти тим самим бажаних результатів можна тільки в тому випадку, якщо логопед та вихователь чітко уявляють особливості не тільки своєї роботи, а й роботи свого колеги.
Н.А. Чевелева вважає, що всю логопедичну роботу можна умовно розділити на 2 етапи: підготовчий і етап формування вимовних умінь і навичок.
Основними завданнями підготовчого етапу є: розвиток слухового уваги, слухової пам'яті і фонематичного сприйняття; усунення недостатності розвитку мовної моторики, проведення підготовчих артикуляційних вправ для розвитку рухливості органів периферичного мовного апарату.
У завдання другого етапу входять: усунення неправильного звуковимови; розвиток у дітей уміння диференціювати у вимові звуки, схожі за артикуляції або звучанню; формування вимовних умінь і навичок у різних видах самостійної мови дітей.
Б. М. Гриншпун у статті «Дислалия» так виділяє такі етапи логопедичної роботи, які можуть бути взяті за основу побудови заняття з формування будь-якої сторони мови:
1. Підготовчий етап. Основна мета його - включити дитини в цілеспрямований логопедичний процес. Для цього необхідно вирішити ряд загальнопедагогічних і спеціальних логопедичних завдань. Однією з важливих загальнопедагогічних завдань є формування установки на занятті: педагог повинен встановити з дитиною довірливі стосунки. Розташувати його до себе, адаптувати до обстановки логопедичного кабінету, викликати у нього інтерес до занять і бажання в них включитися. У дітей нерідко спостерігається скутість, сором'язливість, а іноді і боязнь зустрічей з незнайомцями. Від логопеда потрібна особлива тактовність, доброзичливість. Спілкування з дитиною має здійснюватися без офіційності і зайвої строгості.
Важливою є задача формування похідних форм діяльності та усвідомленого ставлення до занять. Дитина повинна засвоїти правила поведінки на заняттях, навчитися виконувати інструкцію логопеда, активно включатися у спілкування.
У завдання етапу входять також розвиток довільної уваги, пам'яті, розумових операцій.
До спеціальних завдань відносяться: уміння розпізнавати і розрізняти фонеми і формування артикуляційних умінь і навичок.
2 етап формування первинних вимовних умінь і навичок. Мета даного етапу полягає в тому, щоб сформувати у дитини початкові вміння правильного вимовляння звуків на спеціально підібраному мовному матеріалі. Конкретним завданням є постановка звуків, формування навичок правильного їх використання у мові (автоматизація умінь), а також вмінь відбирати звуки, не змішуючи їх між собою (диференціація).
Необхідність вирішення зазначених завдань в процесі логопедичної роботи випливає із закономірностей онтогенетичного оволодіння произносительной стороною мови.
3. Етап формування комунікативних умінь і навичок. Мета його - сформувати дитини вміння і навички безпомилкового вживання звукової мови в усіхситуаціях спілкування.
На заняттях широко застосовуються тексти, а не окремі слова, використовуються різні форми і види мови, творчі вправи, підбирається матеріал, насичений тими чи іншими звуками. Подібний матеріал найбільше підходить для занять з автоматизації звуків. Але якщо на даному етапі дитина буде працювати тільки на спеціально підібраному матеріалі, він не оволодіє операцією відбору, так як частотність цього звуку в спеціальних текстах перевищує його частотність у повсякденній мові.
У статті «Логопедична робота в дитячому садку» Т. Б. Філічева і Г. В. Чіркіна пропонують починати виправлення недоліків звуковимови з розвитку фонематичного сприйняття. «Без повноцінного сприйняття фонем, без чіткого їх розрізнення неможливо і їх правильну вимову. Ось чому, якщо при логопедическом обстеженні встановлюється порушення фонематичного слуху, то, перш за все, слід починати роботу з його розвитку. Розвиток фонематичного сприйняття проводиться в ігровій формі. Починається ця робота з матеріалу немовних звуків, поступово вводяться звуки мови, правильно вимовні дітьми, і ті, які знову ставлять. Крім того, з перших занять паралельно проводиться робота з розвитку слухового уваги та слухової пам'яті. Така двояка спрямованість занять дозволяє домагатися найбільш ефективних результатів у розвитку фонематичного сприйняття. Адже невміння вслухатися в мову оточуючих часто є однією з причин неправильного звуковимови. У процесі логопедичних занять дитина повинна, перш за все, оволодіти вмінням контролювати свою вимову і виправляти його, порівнюючи мова оточуючих з власної». І те, й інше, за словами О. Правдиної, здобувається на основі вироблення диференційованого гальмування у промові в найрізноманітніших умовах.
Так М. Г. Генинг і Н. А. Герман, Т. Б. Філічева і Н. А. Чевелева і багато інших вчених ділять логопедичну роботу з розвитку в дітей вміння диференціювати фонеми на шість етапів, на кожному з яких відбувається розвиток певних здібностей. А починається ця робота на матеріалі немовних звуків [9; 23]
1. впізнавання немовних звуків - у дітей розвивають здатність впізнавати і розрізняти немовні звуки за допомогою спеціальних вправ та ігор, відбувається розвиток слухового уваги і пам'яті;
2. розрізнення однакових слів, фраз, і звуків за висотою, силою і тембром голосу - дошкільнят вчать розрізняти висоту, силу і тембр голосу в одних і тих жесловосполученнях і словах;
3. розрізнення слів, близьких за звуковим складом;
4. диференціація складів;
5. диференціація фонем;
6. розвиток навичок елементарного звукового аналізу - починається з того, що дошкільнят вчать визначати кількість складів у слові і отхлопивать двох-і трискладові слова.
Таким чином, розрізнення звуків встановлюється в такій послідовності:
· Спочатку з'являються диференціювання найбільш далеких звуків, тобто належать до різних фонематичним групам (м-ш, р-с і т. п.);
· Потім стають можливими більш тонкі диференціювання - розрізнення звуків, що належать до однієї фонематичної групі (ш-з, п-б і т. д.).
При цьому слід мати на увазі, що робота над диференціацією звуків може бути почата тільки тоді, коли обидва змішуються звуку можуть бути правильно виголошені у будь-якому звукосполучення.
Необхідно враховувати, що логопедична робота повинна будуватися на загальних дидактичних принципах. Найважливішими з них з точки зору О. А. Токарєвої є [6]:
1. Принцип максимального використання в роботі різних аналізаторів. Так, завдяки сохранном слухового аналізатору, дитина вчиться пізнавати і виділяти потрібний звук серед інших мовних звуків. За допомогою зорового аналізатора дитина сприймає руху мовних органів логопеда і відтворює їх.
2. Принцип свідомості. Приступаючи до роботи над виправленням вимови, потрібно, щоб дитина сама усвідомлював свій дефект і необхідність його усунення.
3. Принцип поетапності. У процесі виправлення вимови прийнято виділяти три послідовних етапи:
а) Виділення дефектно вимовного звуку і його виправлення, тобто встановлення нових елементарних нервових зв'язків;
б) Включення виправленого звуку в стереотип складів, слів та їх поєднань, тобто його автоматизація;
в) Зіставлення виправленого звуку з іншими, артикуляційно близькими йому звуками, тобто диференціація.
4. Принцип послідовності і паралельності в роботі над звуками. Мовні звуки однієї фонетичної групи повинні ставитися і виправлятися в певній послідовності. Ця послідовність визначається насамперед загальним дидактичним правилом, згідно з яким у навчанні слід йти від простого до складного, адже артикуляція звуків складається з окремих артикуляційних рухів різного ступеня труднощі.
5. Принцип формування вимови в умовах природного живого спілкування.
Недоліки вимови фонем - характерна риса недорікуватості. Окреслюючи шляхи подолання недорікуватості не можна не враховувати його природу. В одних випадках намічається велика програма логопедичних занять, що включає роботу над словником, граматичним ладом мови, розвитком фонематичного слуху і вимовою. В інших випадках програма включає роботу над вимовою, лише попутно пов'язану з уточненням фонематичного слуху і подоланням порушень письма. Також програма може обмежитися одним лише корекцією вимови.
