Завдання 9. Що вам відомо про методи психології?

Існує погляд, що вся психологія полягає у здоровому глузді. Але це не так, бо вона спирається на методи підтвердження справедливості своїх висновків. Все ж таки “виміряти” людську поведінку не просто, бо треба оцінити почуття, виявити мотиви, визначити, наскільки людина здатна пристосуватися до ситуації. Головні методи психології – спостереження та експеримент, решту вважають допоміжними.

Спостереження – цілеспрямоване, зумовлене певними завданнями сприйняття психологічних явищ, тобто сприйняття поведінки людей з подальшою фіксацією подій. Метод спостереження – найважливіший метод психолога, причому психолог, спостерігаючи людей, не втручається в їх дії. Іноді спостереження має бути непомітним, оскільки поведінка людини зміниться, якщо їй буде відомо, що за нею хтось слідкує. Запис результатів повинен бути суто фактологічним. Так, людина засміялася – психолог відзначає самий факт сміху, не висуваючи припущень про причини сміху.

Що нам може дати метод спостереження? Завдяки спостереженню у природних умовах психологи виявили, що скандинавам, північним американцям і британцям необхідно більше особистого простору, ніж латиноамериканцям, арабам і французам. Мексиканець, наприклад, в пошуках зручної відстані з американцем „танцює” навколо нього по кімнаті, намагаючись наблизитися до нього, тоді як американець від нього постійно кудись посувається назад, відступає. Американець мексиканцю може здаватися надто стриманим, навіть гордовитим, пихатим, а мексиканець американцю – надто настирливим та уїдливим.

Метод аналізу конкретних ситуацій – “саse study”. Вивчення конкретної ситуації – це усебічне дослідження: використання тестів, біографій, проведення співбесід... Цей метод застосовується психотерапевтами і психологами-дослідниками при обранні кандидатур на відповідну посаду, але він дорогий. Справа в тому, що не можна використати методи, одержані під час обстеження однієї людини до інших. Іван відвідував у дитинстві концерти, а потім, ставши дорослим, став творити музичні опуси, але це не означає, що всі діти, які відвідували концерти, робитимуть те саме!

Опитування –метод вивчення поведінки певних груп людей. Мета соціологічного опитування - визначити переваги в поведінці великих груп людей. Опитувати кожного неможливо, тому психологи працюють з певною вибіркою, яка включає від 5 до 50 % опитуваної групи. Схильність вважати, що інші думають так, як ми, називається ефектом хибного консенсусу.

Вибірка – це група людей, відібраних для опитування відповідно до певних характеристик. Наприклад, адміністрація коледжу хоче виявити ставлення студентів до тенденції викладачів завищувати оцінки. Опитують 10 % студентів. Враховують стать, вік, академуспішність тощо. Така вибірка називається репрезентативною (або представницькою). Відвідавши коледж, познайомившись з деякими студентами, бувши на деяких заняттях, ми робимо загальний висновок, що всі студенти – добрі друзі, а рівень навчання – просто чудовий. Під час тижневої подорожі по Швеції ми спостерігаємо погоду, а потім розповідаємо, який клімат в цій країні. Завжди спокусливо робити глобальні висновки з окремих випадків, особливо тоді, коли вони яскраві, добре запам′ятовуються. Викладачу дали негативну оцінку два студенти, на представника адміністрації може справити враження погляд цих двох. Але пам′ятайте: найкращий спосіб не робити узагальнень – це не покладатися на окремі екстремальні факти, а працювати з репрезентативною вибіркою.

Люди під час опитування не завжди відповідають щиро. Наприклад, 62 % опитані водії сказали, що вони завжди надівають припряжні ремені, але під час огляду машин виявилося, що це роблять лише 30%.

Як найкраще провести опитування? Найдешевше за інші методи – телефоном, але не всі мають телефони; можна розіслати анкети поштою (трошки більше, ніж 10% людей повертають такі анкети). Але найкращим варіантом вважають особисту бесіду, але це дорого і складно! Тому опитування робиться на малих вибірках.

Питання мають бути складені таким чином, щоб не провокувати однозначну відповідь. Добрі питання припускають велику кількість відповідей. Постановка питань – це ціла наука, делікатна справа, бо навіть невелике переставлення слів дає значний ефект. „Чи слід дозволити телебаченню рекламувати цигарки і спиртне?” Люди швидше погодяться зі словом „не дозволяти”, ніж зі словом „забороняти” чи „ впроваджувати цензуру”. До речі, лише 27 % американців схвалили „урядову цензуру” щодо демонстрації вбивств і насильства у ЗМІ, проте 66 % були за „великий контроль над тим, що показує телебачення”. Люди частіше схвалять „допомогу збіднілим”, ніж „покращення добробуту збіднілих”; „засоби підвищення доходів”, ніж „податки”.

Пам’ятайте, що твердження: 3 з 4 хатніх господарок рекомендували вживати для випікання соду фірми “Певність”, може означати, що було опитано лише 4 господарки. Отже, тут, як і при спостереженні, важливі самі факти, а не висновки, зроблені з них.

Метод кореляції ( англ.correlation – взаємозв¢язок) – математичний метод виявлення зв¢язків між явищами. Взагалі кореляція – статистична міра співвідношень, яка показує, як два об′єкти змінюються відносно один одного і як один з них прогнозує інший. Розрізняють позитивну і негативну кореляцію.

Позитивна кореляція: при збільшенні значення однієї змінної, значення іншої також збільшується (чи обидві зменшуються), тобто два параметри зростають чи зменшуються одночасно. Список студентів, які добре вчаться і погано. Які з них більше подорожують? Виявляється – ті, що більше подорожують, краще вчаться.

Негативна кореляція: при збільшенні однієї змінної, інша зменшується: кількість випитого спиртного знижує реакцію. Так, проведено дослід для виявлення рівня самооцінки і депресії. Дослід показав, що люди з низьким рівнем самооцінки мають більший нахил до депресії (приклад негативної кореляції). Кореляція здатна передбачати, але не зовсім точно. Існує кореляція між жорстокістю батьків і аналогічними якостями дітей, коли вони стають батьками. Однак статистика показує, що більшість дітей, які страждають від жорстокості батьків, не виростають жорстокими людьми, хоча діти, до яких батьки не ставилися жорстоко, ще менше схильні до жорстокості.

Курйозний приклад. Група вчених досліджувала причини виникнення ракових захворювань. Виявилося, що лише на Кіпрі люди не хворіють раком. Але острів Кіпр відрізняється від інших тим, що там немає асфальтових доріг. Який висновок? Виявлена кореляція, якої не існує в дійсності, є ілюзорною кореляцією. Коли нам здається, що між двома об’єктами існує взаємозв’язок, ми обов’язково згадаємо випадки, які підтверджують наші здогади. Ілюзорне мислення допомагає пояснити, чому люди вірять, що цукор дає наденергію дітям; що переохолодитися або промочити ноги – означає захворіти; що погода впливає на загострення артриту. Психолог Амос Тверскі (1996) спостерігав за 18 хворими артритом і виявив, що погода не має ніякого відношення до їх самопочуття, вони скаржилися на біль незалежно від погоди.

Пам′ятайте: спостерігаючи випадкові збіжності, ми можемо сприймати їх як кореляційні, тому легко вводимо себе в оману, бачачи те, чого не існує. І ще одне: не можна ототожнювати кореляцію з причинністю. Яким би сильним не був взаємозв′язок, кореляція – це не причина. Вона може вказувати на можливий причинно-наслідковий зв′язок, але не пояснює його. Кореляція не доказує наявність причинно-наслідкового зв′язку. Пам′ятайте про це, і ви будете мудрішими. Кореляція живить експеримент, оскільки причинність встановлює тільки експеримент!

Експеримент –метод дослідження і перевірки мотивів поведінки, що проводиться у завчасно заданих умовах. Від спостереження відрізняється активним втручанням дослідника в ситуацію. Це єдиний метод, який дозволяє достовірно встановити, що наявність одного чинника тягне за собою проявлення іншого. Умови експерименту контролюють таким чином, щоб можна було виявити причинно-наслідкові зв¢язки. Наприклад: гіпотеза психолога – діти, що вживають вітаміни, вчаться краще.

Для перевірки потрібні експериментальна і контрольна групи. Кожній групі зранку даються таблетки: експериментальній групі – вітаміни, контрольній – плацебо – нейтральні таблетки, які зовнішнє нічим не відрізняються від тих, що одержує експериментальна група. Потім результати порівнюють. Іноді і підопічні, і сам експериментатор не знають, що використовується насправді. Це називається подвійним сліпим методом, що дає можливість по-справжньому перевірити лікувальні властивості нового препарату. Згадаймо, що до 1700 р. кровопускання вважалось ефективним. Іноді хворому ставало краще, але у противному разі лікар констатував запущеність хвороби та безсилість медицини. Ентузіасти вживання нових засобів залюбки підтвердять їх корисність, проте справжню цінність можна виявити тільки на досліді – в експерименті.

Пам′ятайте, що найміцнішим засобом для розрізнення реальності від бажаного та оцінки причинно-наслідкових зв′язків є контрольна група. Описані принципи можуть розвинути критичне мислення – стати проникливим, бачити те, що в інших обставинах можна було б не помітити або неправильно зрозуміти. Мислення часто-густо буває повільним чи лінивим. Людину, в якої відсутнє критичне мислення, легко ввести в оману, залякати...

Чи є щось штучне в експерименті? І поведінка людини може бути ненатуральною? Подібно тому, як аеродинамічна труба дає можливість інженеру в контрольних умовах відтворити атмосферні сили, лабораторний експеримент дозволяє психологу в контрольних умовах лабораторії відтворити психологічні явища. Звичайно, електрошок і ляпас не одне те саме, але мета експерименту – не створення побутової реальності в лабораторії, а визначення теоретичних принципів. Саме ці принципи допомагають пояснити поведінку людини в реальному житті. Психологів цікавить не стільки конкретна поведінка людей, скільки загальні закономірності поведінки, які пояснюють численні конкретні факти(Квинн В. Прикладная психология. – СПб.: Питер, 2001. – С. 29-49; Майерс Д. Психология. – Мн.: 000 „Попурри”, 2001. – С. 36–56).