Історія Луганська

Луганськ - саме східне місто на Україні, розташоване у північно-східній частині Донецького басейну, в місці злиття річок Лугань (права притока річки Сіверський Донець) і Вільхова.

Після того як Росія в кінці XVIII століття вдало завершила ряд війон, відкрила вихід до Чорного моря і приєднала Крим, виникла необхідність зміцнення південних кордонів. З цією метою були використані старі турецькі фортеці, а також почали будуватися нові. Для фортець і для споруджуваного флоту потрібні були гармати, ядра, боєприпаси. З цією метою на річці Лугань створюється перший в Україні чавуноливарний завод. «Хрещеним батьком» Луганського ливарного заводу був командувач Чорноморським флотом адмірал Микола Мордвинов, за клопотанням якого Катерина II підписала 14 листопада 1795 року наказ «Про улаштування ливарного заводу в Донецькому повіті при річці Лугань та про встановлення ломки знайденого в тій країні кам'яного вугілля». У відповідності з цим указом, в якому вперше містилась ідея розвитку металургії Росії на мінеральне паливо, був збудований Луганський (Катеринославський) завод — первісток металургії півдня який був побудований у селищи Кам'яний Брід поблизу річки Лугань до 1800 року. І в цьому ж році на Луганському ливарно-гарматному заводі домна видала перший чавун. Це була перша доменна піч в Україні.

У квітні 1796 року розпочато видобуток кам'яного вугілля в Лісічаному буераці. «Перша шахта на Україні в перший рік своєї роботи видавала на гора в день до 3-х тонн вугілля. Серед шахтарів тоді тут працювало 50 робітників і 2 малолітніх».

У 1798 році завод випускає свою першу продукцію -— 15670 пудів снарядів для Севастопольської батареї.
Селище, яке виникло навколо заводу іменувалося Луганським заводом. Майстрові та кваліфіковані робочі залучалися сюди з усіх кінців губернії. До 30-х років XIX століття тут було вже майже 200 приватних будинків, але збереглися і казарми, в яких тулилося найбільш бідне населення. Вигідне географічне положення сприяло розвитку торгівлі. Виникають торгово-ремісничі заклади, відкрилася перша професійна школа.

Первинне місто забудовували без офіційно затвердженого плану. Всі вертикальні вулиці називалися лініями (за типом петербурзьких), а всі горизонтальні мали назви. Самою першою вулицею міста була вулиця Англійська. На ній оселилися іноземні фахівці, що приїхали працювати на завод. Тут для директора заводу був побудований особняк. На цій же вулиці, в сім'ї заводського лікаря, народився В.І. Даль — укладач Тлумачного словника російської мови. Пізніше з'явилися вулиці Петербурзька, Успенська, Казанська, Банківська... Згодом центральною вулицею стає Петербурзька. Тут будуються двоповерхові будинки, в яких, як правило, на першому поверсі розміщувалися магазини, фотоательє, перукарні. У Луганську налічувалося більше десятка культових споруд: Казанська церква, Преображенська, Троїцька, Успенська, Петропавловська, Вознесенська, Миколаївський собор, синагога, костел, кілька молитовних будинків. На жаль, всі ці споруди, що представляють великий інтерес як архітектурні пам'ятки, були знищені в 30-ті роки XX століття. Єдиними, що зберлися, але сильно постраждали є Петропавлівська церква в Кам'яному Броді.

У 70-ті роки XIX століття, почалося будівництво залізниці Луганськ-Дебальцеве.

3 вересня 1882 року імператор затвердив положення про заснування на базі селища Луганський завод міста Луганська. У 1896 році німецький промисловець Густав Гартман починає будувати паровозобудівний завод, а в 1900 р. був випущений перший товарний паровоз.

В 1882 році Луганськ, з урахуванням свого економічного стану, по клопотанню місцевого купецтва і дворянства було зведено в статус повітового міста. Навесні 1883 року відкриті місця присутності, обраний перший голова Міської думи, який розмістився в одному з найкращих будівель міста на вулиці Казанській.

У 70—80 рр. XIX століття в Луганську з'являються нові фабрики і заводи. Найбільшими стають Луганський патронний завод (перепрофільовані з ливарного) та паровозобудівний завод Гартмана. У 1898 році в Луганську налічувалося вже понад 30 промислових підприємств, а також чимало дрібних кустарних виробництв і ремісничих майстерень.

Із збільшенням чисельності населення, розширювалася мережа освітніх установ. У місті було кілька приватних гімназій, дві казенні гімназії, училища, початкові школи. З розвитком промисловості в Луганську з'являється кілька банків. На правах повітового міста Луганську в 1903 році був наданий герб. Життя луганчан було різноманітним. У місті працювало кілька бібліотек, кінематограф, на гастролі приїжджали театральні трупи. На початку XX століття були відкриті Гірничо-комерційний клуб, Народна аудиторія, цирк-шапіто, міський парк.

Луганськ стає великим промисловим центром. На початку XX століття тут було 16 фабрик і заводів, 40 ремісничих підприємств, відкрита телефонна станція, 6 православних церков, синагога, римсько-католицький костел, лютеранська кірха.

В 1918 році Луганськ стає столицею Донецько-Криворізької республіки. Місту двічі давалося ім'я Ворошиловоград. У 1990 році Луганську остаточно повертають його назву.

На початку XX століття Луганськ затвердив себе як великий промисловий центр, як місто із своїми багатонаціональними традиціями і особливим укладом життя. Луганськ — не тільки прекрасне місто з безліччю парків, скверів і пам'ятників культури, а також один з найбільших промислових міст України. Наприклад, Луганський тепловозобудівельний завод поставляв тепловози всьому колишньому Радянському Союзу і був відомий не тільки в СРСР, але й за кордоном.

Луганськ — батьківщина багатьох знаменитих людей. Одним з них є В.І. Даль - автор відомого «Тлумачного словника живої великоруської мови» і один з найближчих друзів О.С. Пушкіна.

У місті є театри, філармонія, художня галерея, а також більше десятка вузів.

З містом пов'язана діяльність В. Даля, К. Ворошилова, О. Пархоменко, В. Брумеля, М. Матусовського, Н. Гастелло, С. Бубки.