Моделювання бізнесуБізнес – категорія розпливчаста, яка погано піддається опису і формалізації через свою багатоаспектність, мінливість, вплив великої кількості взаємопов’язаних факторів. Отже, моделювання бізнесу – у деякій мірі не тільки наука, але й мистецтво, однак світова наука і практика накопичила достатній арсенал прийомів, що допомагають перевести питання управління підприємством у площину технологій – створення моделей, які відображують накопичення знань, акумуляцію управлінського досвіду. Застосування моделей сприяє виявленню небезпечних явищ і тенденцій у бізнесі на ранній стадії, оскільки від такої своєчасної діагностики залежить стійкість і конкурентоспроможність компанії. Структурні кризи, наприклад, частіше за все є наслідком помилок в управлінні і можуть бути частково відведені шляхом грамотного фінансового моделювання. Створення моделі управління бізнесом передбачає обов’язкову участь вищого керівництва компанії, оскільки саме воно визначає процеси у своїй організації і є носієм знань і відповідальних рішень. Тільки після спілкування з вищим керівництвом може бути складене реальне уявлення про характер бізнесу, його взаємовідносини із зовнішнім середовищем, реальні мотиви прийняття рішень, напрями розвитку. Внаслідок того, що на етапі стратегічного моделювання невизначеність є максимальною, а формальні методи контролю практично відсутні, найбільший ефект досягається шляхом залучення керівника безпосередньо до процесу побудови моделі, а не використання його як джерела інформації. При формулюванні цілей, функцій та обмежень часто виникають додаткові взаємозв’язки і залежності, що призводять до переусвідомлення способів ведення бізнесу. Перспективним є і залучення бізнес-аналітиків, які добре володіють методологією побудови стратегічних моделей. При роботі з бізнес-моделями найкориснішими є консультанти, які вміють деталізувати глобальні ідеї до рівня конкретних операцій, застосування формальних методів, що дозволяє створювати технології, які підтримуються відповідними інструментальними засобами. Модель бізнес-процесів не тільки має бути адекватною, але й влаштовувати тих, хто її замовляв, за низкою інших, частіше за все, специфічних параметрів. Інструменти моделювання, як і самі моделі, сильно різняться. Побудова детальних моделей економічних явищ (процесів, інформаційних потоків, функцій вартості, організаційної структури, просторового розміщення та інших) виконується за допомогою відповідних формалізмів (нотацій). Функціональні моделі можуть використовувати: простий текстовий редактор — для переліку функцій і підфункцій; мову опису IDEF0 (та різні її модифікації), зв'язувальну функцію, яка структурує їх по входах / виходах, контролю та виконанню; діаграми Ішикава, що структурують функціональне поле. Характерно, що всі види інструментів для побудови функціональних моделей обов'язково підтримують декомпозицію (тобто послідовне уточнення елементів загальної моделі), що вказує на пріоритет ієрархії у цьому класі моделей. У класі функціональних моделей часто буває доцільно виділити провесні моделі (наприклад, блок-схеми та мережі Петрі, орієнтовані на паралельність операцій, що є зручним для опису процесів бізнесу), які показують, як протікають процеси, як у них використовуються операції (транзакції). У першому наближенні відмінність функції від операції полягає в тому, що для виконання функції необхідно володіти деякою додатковою інформацією (яка, наприклад, може бути укладена в навичках роботи), а вся інформація для виконання операції міститься в моделі. Останнє важливе, оскільки дає можливість застосовувати формальні методи контролю цілісності моделі. Інформаційні моделі, з яких найбільш відомі ЕR-моделі («сутність - зв'язок»), призначені для опису параметрів об'єктів і взаємозалежності між ними. Ці моделі слугують основою для проектування структур баз даних, адже переважна більшість сучасних промислових СУБД базується на реляційній моделі. Потокові моделі (Data Flow Diagrams) призначені для зв'язку функціональної та інформаційної моделей. Вони показують, які функції якими потоками даних управляють. Аналіз потоків дає змогу розраховувати навантаження на функціональні блоки і відповідно планувати їх необхідну потужність. Будь-яка модель працює тільки в певних діапазонах зміни величин вхідних параметрів. І що формальніша модель, то жорсткіше це обмеження. Саме тому неможливо побудувати працюючі формальні моделі складних систем. Однак, якщо модель побудовано на базі методів нечіткої логіки, нейро-кібернетики та інших відомих підходів, що використовують потенційно ненадійні елементи для отримання надійних рішень, то переважна більшість обмежень знімається. Якщо виникає потреба змінити модель через швидку зміну бізнес-процесу та його ключових характеристик, то керівники підприємств, складаючи довгостроковий (п’ятирічний або трирічний) план, обов'язково щорічно його коригують через те, що інформаційна індустрія дуже динамічно розвивається. Бажано, щоб модифікація моделі робилася тими самими засобами, які були використані за первинної її побудови, адже що більш технологічним є цей процес, то більше в ньому науки, тобто об’єктивного знання.
|
