ЗОБОВ'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ_______ 175
Одержувач ренти може у будь-який час відмовитися від подальшого отримання рентних виплат, припинивши тим самим зобов'язання прощенням боргу (ст. 605 ЦК). Однак, якщо рента була встановлена на його користь іншою особою, то у разі відмови одержувача ренти від своїх прав, ними може скористатися особа, яка встановила ренту. Рентні зобов'язання можуть бути припинені у зв'язку з передан- ням відступного одержувачу ренти (ст. 600). Така підстава є найхарактернішою для припинення договору, за яким рента встановлена у формі передання речей, виконання робіт або надання послуг, хоча ніщо не перешкоджає припиненню договору за цією підставою у разі, якщо рента встановлена у грошовій формі. Договір ренти може бути припинено також за іншими підставами, передбаченими для припинення зобов'язань. Наприклад, у зв'язку з неможливістю його виконання або поєднанням боржника і кредитора в одній особі (статті 607, 606 ЦК). Зобов'язання з виплати ренти за договором ренти, укладеним на певний строк, може припинятися його виконанням (ст. 599 ЦК). Така підстава для припинення договору безстрокової ренти не може застосовуватися у силу його «постійного» характеру. Рентне зобов'язання може бути припинено і за особливих підстав,зокрема, коли права одержувача ренти перейдуть до особи, що не може бути її одержувачем. Наприклад, внаслідок того, що одержувачем ренти стали наступні спадкоємці за заповітом: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада, іноземна держава та інші суб'єкти публічного права (ст. 2 ЦК). На жаль, закон не встановлює правові наслідки на такий випадок. Очевидно, за вказаних обставин відповідний обов'язок з платника ренти має зніматися, і він залишається власником майна, переданого за договором ренти. Зобов'язання з виплати безстрокової ренти може припинитися також у зв'язку з випадковим знищенням або випадковим пошкодженням майна,переданого під виплату ренти. Однак це може статися за певних обставин, а саме: якщо майно передано під виплату ренти за плату та коли платник ренти почне вимагати припинення зобов'язання з виплати ренти або зміни умов її виплати (ст. 742 ЦК). Стосовно ж ризику випадкового знищення чи випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти безоплатно, то його несе платник ренти, який у такому разі повинен і далі виконувати свої обов'язки перед її одержувачем. Особливе значення законодавець приділяє припиненню рентних відносин у зв'язку з розірванням договору безстрокової ренти на вимогу платника або одержувача. При цьому право платника на розірвання договору такої ренти має безумовний характер. Відповідно до вимог ст. 739 ЦК платник безстрокової ренти має право відмовитися від договору ренти. Умова договору, відповідно до якої платник цієї ренти не може відмовитися від договору, є нікчемною. Договір ренти припиняється після спливу трьох місяців від дня одержувачем ренти письмової відмови платника безстрокової ренти від договору за умови повного розрахунку між ними (ч. З ст. 739 ЦК). На відміну від платника ренти, її одержувач має право вимагати розірвання договору безстрокової ренти лише у випадках, передбачених сторонами у договорі (наприклад, у разі передачі майна, переданого під виплату ренти, платником іншій особі, або у випадках, встановлених законом). Так, відповідно до ч.І ст. 740 ЦК одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору, якщо платник: прострочив її виплату більш як на один рік; порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти; визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і у строки, встановлені договором. Таким чином, закон пов'язує право одержувача ренти на розірвання договору з порушеннями платником його обов'язків, які вже мають місце або можуть виникнути у майбутньому в зв'язку зі зміною тих чи інших обставин. Враховуючи те, що вимога про розірвання договору безстрокової ренти не є мірою цивільно-правової відповідальності, вона може бути заявлена одержувачем незалежно від того: чи винен платник ренти у порушенні своїх обов'язків. Поряд з цим слід вказати, що договір безстрокової ренти також може бути розірвано за рішенням суду на вимогу одержувача ренти і у зв'язку з істотними порушеннями договору платником ренти за правилами ст. 651 ЦК. Наприклад, це можуть бути порушення, пов'язані з розміром виплати ренти (значно меншим) у разі її регулярної виплати. Розрахунки між сторонами у разі розірвання договору безстрокової ренти здійснюються за умовами, передбаченими на такий випадок у даному договорі. При вирішенні цього питання сторони повинні враховувати такі обставини, як вартість переданого під виплату ренти майна; строк його можливого використання за призначенням; розмір рентних платежів та інші. Незважаючи на важливість та без-спірну доречність вирішення вказаного питання у договорі, розрахунки між сторонами у разі розірвання договору безстрокової ренти не належать до суттєвих умов договору. Якщо сторони у договорі не встановили правові наслідки його розірвання, розрахунки між ними провадяться відповідно до ст. 741 ЦК. Так, у випадку, коли майно було передано у власність платника безстрокової ренти за плату,одержувач ренти має право вимагати від платника виплати річної суми ренти. Якщо ж майно під виплату безстрокової ренти передано безоплатно,то поряд з виплатою річної суми ренти він має право вимагати виплати вартості переданог j майна. Вартість останнього визначається у таких випадках за правилами, передбаченими ст. 632 ЦК, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічне майно на момент укладення договору безстрокової ренти. Щодо ж договору ренти, укладеного на певний строк, застосовуються загальні правила про можливість розірвання договору, передбачені ст. 651 ЦК. Так, договір може бути змінено або розірвано лише за
згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом. Закон же не передбачає випадків розірвання договору ренти, укладеного на певний строк, на вимогу однієї із сторін На таку вимогу договір ренти, укладений на певний строк, може бути змінено або розірвано за рішенням суду в разі істотного порушення договору другою стороною та у інших випадках, передбачених договором (ч. 2 ст. 651 ЦК). Глава 39. ДОГОВІР ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ (ДОГЛЯДУ) § 1. Поняття та ознаки договору довічного утримання (догляду) Договору довічного утримання (догляду) присвячено главу 57 ЦК України, хоча дані відносини за своїм характером близькі до рентних відносин і можуть вважатися різновидом останніх. За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (від-чужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно, або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (cm, 744 ЦК). Відчужувач, передаючи у власність житловий будинок, квартиру або інше майно, насамперед має за мету отримання матеріального забезпечення, догляду, послуг, яких він потребує. Набувач же завдяки даному договору набуває право власності на майно. Тому цей договір належить до тих, за якими переходить право власності на майно1. Договір довічного утримання (догляду) є реальним, оскільки відчужувач передає (а не зобов'язується передати) майно набувачеві, хоча у науці цивільного права щодо цього висловлене й інше бачення2. У такому разі це означало б можливість набувача вимагати від відчужувача як сторони слабшої і тому потребуючої особливого захисту передання майна взамін на довічне утримання (догляд). Реальна модель договору захищає відчужувача від такої вимоги. Взагалі не випадково реальний договір характерний саме для фідуціарних, до того ж довгострокових договорів. Саме до таких і належить договір довічного утримання (догляду), для якого фідуціарність та довгостроко-вість полягають у тому, що майно передається «сьогодні», а його ек- 1 Метою даного договору є встановлення утримання (догляду) відчужувачу взамін 2 Иоффе О. С. Обязательственное право. - М., 1975. - С 300, Цивільне право Украї ЗОБОВ'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ ___________ 177_ вівалент буде надано відчужувачу в майбутньому, а саме впродовж його життя. Таким чином, для укладення договору довічного утримання (догляду) недостатньо зустрічної згоди сторін, необхідне й передання майна набувачеві. Після цього відчужувач не несе за договором ніяких обов'язків, він має лише права. Отже, договір довічного утримання (догляду) є одностороннім. Договір довічного утримання, безумовно, є оплатним, оскільки набувач отримує у власність за ним певне майно, а відчужувач - необхідне утримання та догляд у вигляді грошових сум, надання приміщення та інших матеріальних благ і послуг. При цьому закон не вимагає, щоб вартість переданого відчужувачем майна була еквівалентною вартості наданого набувачем утримання. Співвідношення вказаних цінностей залежить від домовленості сторін, а також від тривалості життя відчужувача. Договір довічного утримання не має завідомо визначеного терміну дії, оскільки він обумовлений моментом настання смерті відчужувача. Тому від тривалості його життя безпосередньо залежить розмір наданого набувачем утримання (догляду).
|
176 Розділ DC
