Висновки. При вивченні даної теми необхідно звернути увагу на те, що структура філософії України визначається в залежності від соціокультурного фону
При вивченні даної теми необхідно звернути увагу на те, що структура філософії України визначається в залежності від соціокультурного фону. В історію філософії як науки входять, по-перше, дослідження історії філософської думки в Україні як невід'ємної складової частини світової культури. Функціонування філософських ідей створює філософсько-світоглядний ґрунт тієї культури, що об'єднує людей, які живуть в Україні і формують її народ. По-друге, історія філософії в Україні охоплює філософські проблеми і теорії, розроблені і сформовані саме філософами вихідцями з України. Це найвіддаленіші від суто української національно-культурної проблематики дослідження. У них слабкіше виражається характер власне української культури. Нарешті, до історії української філософії входять дослідження її специфіки, національних особливостей, традицій. Мова йде про світоглядну ментальність, що визначає власне українське бачення світу, про комплекс світоглядних ознак, що зумовлюють визначеність духовного світу нації в контексті історії культури юдства. Урахування усіх складових у їх взаємодії дозволяє усвідомити самобутність філософії в Україні, починаючи з Київської Русі.
Філософський словник до теми: «книжна культура», «народна культура», Українське передвідродження, Українське Відродження, Українське Просвітництво, «філософія серця», український романтизм, українська академічна філософія XIX ст., Кирило-Мефодіївське товариство, Києво-Могилянська академія, російськомовна школа київського гуманізму, Львівсько-варшавська школа, школа «червоного позитивізму».
Міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Кафедра філософії та політології Лекція
з дисципліни «філософія» Тема № 13. «Філософія культури і науки»
(2 години)
Для курсантів 1 курсу факультетів підготовки фахівців для підрозділів КМ, МГБ, ПС та слухачів 2 курсу факультету ФЗН ОВС Дніпропетровськ – 2015
Лекція підготовлена завідувачем кафедри філософії та політології, доктором філософських наук, професором Кузьменком В.В.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Шевцов С.В., завідувач кафедрою філософії Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, доктор філософських наук. Палагута В.І., завідувач кафедрою інженерної педагогіки Національної металургійної академії України, доктор філософських наук, професор.
Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри філософії та політології 10 серпня 2015 р., протокол № 1. ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
Вступ 1. Поняття про науку. Періодизація історії науки 1.1. Основні періоди розвитку науки 2. Рівні, форми і методи наукового пізнання 2.1. Особливості рівнів наукового пізнання 2.2. Проблема, гіпотеза, теорія як форми наукового пізнання 2.3. Поняття про метод і методологію. Основні методи наукового пізнання 3. Оцінки сучасної науки 3.1. Сцієнтизм і антисцієнтизм як протилежні оцінки сучасної науки Висновки Рекомендована література: 1. Фейербах Л. Избранные философские произведения / Л. Фейербах. – М.: Мысль, 1995. Т. 1. – 510 с. 2. Хайдеггер М. Время и бытие / М. Хайдеггер. – М., 1993. – 476 с. 3. Хейзинга Й. Homo ludens. В тени завтрашнего дня. / Й. Хейзинга. – М., 1992. – 415 с. 4. Целлер Э. Очерки истории греческой философии / Э. Целлер. – СПБ.: Алетея, 1996. – 294 с. 5. Черепанов С. А. Людина культури у творчому сінтезі філософії освіти та мистецтва: Перспектива ХХІ століття / С. А. Черепанова. // Гуманістичні науки. – К., 2001. – №1. – С.20 – 29. 6. Шимина А. Н. Вопросы философии / А. М. Шимина. // Материалы круглого стола. – М., 1995. – №11. – С.42 – 49. 7. Элиде М. Избранные сочинения. Очерки сравнительного религиоведения / М. Элиде. – М.: Ладомир, – 488 с. 8. Эльконин Д. Б. Психология игры / Д. И. Элиде. – М.: Педагогика, 1978. – 120 с. 9. Эрн В. Верховное постижение Платона: Соч. / В Эрн. – М., 1991. – 528 с. 10. Эспанс А.-В. История экономических учений / А.-В. Эспанс. – СПБ.: ELLS, – 183 с.
Мета лекції: · Ознайомити з системо загальнолюдських ціностей. · Сформувати світогляд як складову побудови наукового знання. · Розкрити роль філософії як основи юридичного знання. · Розкрити зв’язки між дисциплінами, які носять деонтологічний характер. · Ознайомити з методологією побудови наукового знання. Вступ
Наука — форма духовної діяльності людей, яка скерована на отримання істинних знань про світ (природу, суспільство, мислення), на відкриття об’єктивних законів світу і передбачення тенденцій його розвитку. Наука — це процес творчої діяльності по отриманню нового знання, і результат цієї діяльності у вигляді цілісної системи знань, сформульованих на основі певних принципів. Наука є соціокультурна діяльність, своєрідне суспільне явище. Основне завдання науки — виявлення об’єктивних законів дійсності, а її головна мета — істинне знання. Критеріями науковості, які відрізняють науку від інших форм пізнання є: об’єктивність, системність, практична націленість, орієнтація на передбачення, сувора доказовість, обґрунтованість і достовірність результатів. Наука як єдина система знань поділяється на певні галузі (окремі науки). За предметом і методом пізнання розрізняють науки про природу — природничі; науки про суспільство — суспільні; технічні науки. Своєрідною наукою є сучасна математика. За співвідношенням із практикою виділяють фундаментальні науки (які не мають прямої практичної орієнтації) і прикладні науки (націлені на безпосереднє практичне використання наукових результатів). Будь-яка наукова пізнавальна діяльність передбачає взаємодію суб’єкту (учений, науковий колектив) і об’єкту науки (предметна область, що вивчається), в процесі якої використовується певна система методів, прийомів дослідження і мови даної науки (знаки, символи, формули тощо).
|
