Радіоактивне зараження при аварії на атомній електростанції.

Радіаційні аварії на АЕС можуть відбиватися, як наслідок пошкоджень технологічного устаткування, так і за наявності недоліків проектних розробок систем безпеки, а також внаслідок диверсій і в ході дійових дій.

При аварії (катастрофі) на АЕС характер і масштаби забруднення залежать від типу реактора, ступеня його зруйнування, метеорологічних умов, рель’єфа місцевості і, головним чином, від характеру вибуху — ядерного чи теплового.

Ядерний характер вибуху реактора АЕС пов'язаний з ланцюговою ядерною реакцією і утворення таких вражаючих факторів, як і при вибуху ядерного боєприпасу і, відповідним зараженням місцевості, на якій при ядерному вибуху виділяють 5 зон: М, А, Б, В, Г. Зону "М" називають зоною радіаційної небезпеки, інші — так само як і при вибуху ядерного боєприпасу.

Зони характеризуються дозами опромінення за рік та потужностями доз на 1 год. після вибуху, числові значення яких дещо відрізняються від параметрів зон, характерних для зараження від ядерного боєприпасу (Табл. 2).

Таблиця 3:

Найменування зон	М	А	Б	В	Г
Доза опромінення за рік						Бер
Рівень радіації,Р	0,014	0,14	1,4	4,2		Рад/год

 

Зона радіаційної небезпеки (зона “М”) являє собою ділянку місцевості в межах якої доза опромінення отримана на відкритій місцевості може бути 5-50 бер.

У мирний час у межах зони "М" доцільно обмежити перебування людей, що безпосередньо не залучаються до робіт по ліквідації наслідків аварії. При ліквідації наслідків аварії в зоні "М" і всіх інших зонах повинні виконуваватися слідкуючі заходи:

- дозиметричний і радіаційний контроль;

- захист органів дихання;

- профілактичний прийом йодних препаратів;

- санітарна обробка

- дезактивація одягу і техніки.

 

В зоні помірного зараження (зона А) отримана доза може мати значення від 50-500 бер. У цій зоні необхідно максимально скоротити час перебування людей на відкритій місцевості з обов'язковим використанням при цьому засобів індивідуального захисту.

"У зоні сильного зараження (зона Б) люди повинні знаходитися в сховищах.

Тепловий вибух реактора пов'язаний з його зруйнуванням і викидом радіонуклідів у навколишнє середовище. Заражену ними ттериторію поділяють на декілька зон:

- зону відчуження

- зону безумовною відселення

- зону гарантованого відселення

- зону підвищеного радіологічного контролю

Ці зони характеризуються щільністю забруднення ізотопами цезію, стронцію і плутонію та ефективною дозою опромінення за рік.

 

Характеристика зон зараження при аварії на АЕС (тепловий вибух реактора)

Найменування зон	Щільність забруднення радіонуклідів, Кі/км.кв.	Ефективна доза опромінення з урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перевищити
Цезію	Стронцію	Плутонію
Зона підвищеного радіологічного контролю	4,0 - 5,0	0,02 – 0,15	0,005 – 0,01	0,5 мЗв (0,05 бер) на рік
Зона гарантованого (добровільного) відселення	5,0 – 15	0,15 – 3,0	0,01 – 0,1	1,0 мЗв (0,1 бер) на рік
Зона безумовного (обов’язкового) відселення	15 і більше	3,0 і більше	0,1 і більше	5,0 мЗв (0,5 бер) на рік
Зона відчуження	Це територія, з якої проводиться евакуація населення негайне після аварії і на ній не здійснюється господарська діяльність.

При тепловому вибуху реактора можна виділити слідуючі особливості осередка ураження в порівнянні із зараженням від вибуху ядерного боєприпасу:

1. Надзвичайно великі масштаби зараження з порівняно малими потужностями доз радіації.Конфігурація радіоактивного сліду має віялоподібний / плямистий/ характер, що пояснюється тривалим часом викидів і зміною за цей час метеорологічних умов.

2. Значна різниця в ізотопному і дисперсному складі радіонуклідів. Крім продуктів поділу урану - 235 утворюється велика кількість небезпечних ізотопів актинидів з - нептунію, америцію, кюрію, а також радіоактивного йоду і РБГ / радіоактивних благородних газів/ - ксенону, криптону, аргону.Радіонукліди утворюються в вигляді газоподібних продуктів і дрібнодисперсного аерозолю з середнім діаметром частинок в 1 мікрон. / при ядерних вибухах цей діаметр - 200 - 400 мікрон/, завдяки чому, вони мають значно більшу спроможність проникати як в живі організми, так і в різні матеріали.

3. Значно повільніший з часом спад активності, що пояснюється зміщенням ізотопного складу радіонуклідів в бік підвищення відносної кількості довгоживучих, біологічнонебезпечних. Якщо при вибуху ядерного боєприпасу зниження активності відбувається за залежністью , то при зараженні від зруйнування реактору ця залежність має вигляд рад /год. При такій залежності потужності доз радіації за семикратний відрізок часу зменшується приблизно в 2 рази, а не в 10 разів як це має місце при вибуху ядерного боєприпаси.

4. Основу вражаючої дії на людей при ядерному вибуху становить зовнішнє - опромінення, а при тепловому як зовнішнє, так і внутрішнє - випромінення за рахунок потрапляння радіонуклідів в організм інгаляційним шляхом, а також з продуктами харчування і води.