Соціальні функції сім’ї

Систему взаємодії сім'ї і суспільства, з одного боку, та сім'ї й особи —з другого, відбивають функції сім'ї. Залежно від еволюції суспільства і зміни вимог, які ставляться до сім'ї" як соціального інституту, змінювалися як зміст, так і її соціальні функції

Під функціями сім'ї розуміється спосіб прояву активності, життєдіяльності сім'ї та її членів. Можна виділити функції сім'ї стосовно суспільства, функції суспільства щодо сім'ї, сім'ї стосовно особи й особи стосовно сім'ї. У зв'язку з цим функції сім'ї можна розглядати як соціальні (стосовно суспільства) й індивідуальні (стосовно особи). Функції сім'ї тісно пов'язані з потребами суспільства в інституті сім'ї і з потребами особистості в належності до сімейної групи. Функції сім'ї глибоко історичні, тісно пов'язані із соціально-економічними умовами життєдіяльності суспільства, тому з часом змінюються як характер, так і їх ієрархія.

Як у вітчизняній, так і в зарубіжній соціологічній літературі відсутня єдина типологія функцій сім'ї. Залежно від сфер життєдіяльності В.М. Піча, О М. Семашко та інші виділяють такі основні функції сучасної сім'ї:

Таблиця 1.

Функції сучасної сім'ї

а) суспільні функції	б) Індивідуальні функції
Репродуктивна сфера
- біологічне відтворення суспільства,	- прагнення мати дітей,
Виховна сфера
- соціалізація молодого покоління. Підтримка культурної безперервності суспільства;	- задоволення потреби в батьківстві, контактах з дітьми, їх виховання, самореалізації в дітях,
Господарсько-побутова сфера
- підтримка фізичного здоров'я членів суспільства, догляд за дітьми;	- одержання господарсько-побутових послуг одним членом сім'ї від інших,
Економічна сфера
- економічна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів суспільства,	- одержання матеріальних засобів одними членами сім'ї від інших (у випадку непрацездатності або в обмін за послуги),
Сфера первісного соціального контролю
- моральна регламентація поведінки членів сім'ї в різних сферах життєдіяльності, а також відповідальність і зобов'язання у відносинах між подружжям, батьками і дітьми, представниками старшого і середнього поколінь;	- формування і підтримка правових і моральних санкцій за негативну поведінку та порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім'ї;
. Сфера духовного спілкування
- розвиток особистості членів сім'ї,	- духовне взаємозбагачення членів сім'ї Зміцнення дружніх основ шлюбного союзу,
Соціально-статева сфера
- надання певного соціального статусу членам сім'ї Відтворення соціальної структури;	- задоволення потреб у соціальному просуванні;
Дозвільна сфера
- організація раціонального дозвілля Соціальний контроль у сфері дозвілля,	- задоволення потреб у сумісному про­веденні дозвілля, взаємозбагачення дозвільних інтерес"»
Емоційна сфера
- емоційна стабілізація індивідів та їх психологічна терапія;	- одержання індивідами психічного захисту, емоційна підтримка в сім'ї. Задоволення потреб у особистісному щасті і любові;
Сексуальна сфера
- сексуальний контроль	- задоволення сексуальних потреб.

 

Репродуктивну функцію називають ще функцією дітонародження або відтворення населення. Прийнято виділяти три типи репродуктивності сім'ї:

— багатодітну;

— середньодітну;

— малодітну;

Зараз намітилась тенденція до малодітного типу відтворення» населення. З метою регулювання дітонародження різні держави виробляють і втілюють у життя демографічну політику.

Демографічна політика — це система соціальних заходів, спрямованих на формування бажаної для того чи іншого суспільства свідомої демографічної політики, яка полягає в тому, як держава може впливати на рішення про народжуваність, що приймаються на рівні сім'ї, з тим, щоб їх кінцевій результат відповідав економічним і соціальним потребам суспільства.

Демографічні процеси відбуваються в сучасному світі бурхливо і досить неоднозначне. У зв'язку з тим, що існують два типи демографічної поведінки населення, і сама демографічна політика стосовно народжуваності може діяти у двох протилежних напрямах, вона може бути націлена або на зростання народжуваності (там, де спостерігається її низький рівень) або, навпаки, на її зниження (там, де рівень народжуваності досить високий).

Нині очевидною є необхідність наукової розробки нової стосовно нових умов демографічної політики в Україні. Вона, мабуть, повинна стати передусім диференційованою для різних регіонів країни, завчасно прогнозувати як сприятливі, так і несприятливі тенденції в розвитку демографічної ситуації.

Виховна функція сім'ї — це здійснення соціалізації дитини і виховання дітей аж до досягнення ними соціальної зрілості. Під вихованням розуміється система цілеспрямованого впливу на особистість з метою прищеплення їй певних моральних норм і зразків поведінки, а також певних морально-психологічних і фізичних якостей. Соціалізація — явище більш широке, яке включає також всю сукупність обставин і факторів, що стихійно складаються і впливають на стан та розвиток особистості. Внаслідок соціалізації особа засвоює певний рівень соціальних норм і цінностей, включається в суспільне життя.

В сучасних умовах відбувається поступовий перехід до такої форми сім'ї, яка інтегрує інтереси її членів. Важливого значення набувають функції, пов'язані із спілкуванням, взаємодопомогою, емоційними відносинами подружжя, батьків і дітей. Створення умов для розвитку особистостей і щастя кожного із подружжя, емоційна підтримка старих батьків і у випадку необхідності догляд за ними, виховання дітей і підлітків — ці функції є однаково важливими як для суспільства, так і для членів сім'ї.

Сімейні об'єднання впродовж багатьох століть були також центрами дозвілля. Щоправда, ця функція сім'ї із розвитком міської «індустрії дозвілля» (кіно, клуби, кафе тощо) все більше переходила безпосередньо до суспільства. Однак успіхи телебачення, відеотехніки і поліпшення житлових умов населення знову висунули «домашнє вогнище» на одне з перших місць у розподілі вільного часу людей.

Отже, сучасна сім'я в основному зберегла всі функції попередніх форм сім'ї, але при цьому змінились місце, значення і вага кожної з функцій, їх субординація, ієрархія.

Успішне виконання сім'єю своїх функцій, на думку В.М. Пічі, визначається не тільки її внутрішнім станом, але й соціальним здоров'ям суспільства. Кризові процеси в розвитку нашої країни не могли не відбитися на функціонуванні сім'ї, особливо на її фінансово-матеріальному забезпеченні.

Сім'я проходить ряд етапів, послідовність яких складається у сімейний або життєвий цикл сім'ї. Виділяється різна кількість фаз цього циклу:

— утворення сім'ї — вступ у перший шлюб,

— початок дітонародження — народження останньої дитини,

— «порожнє гніздо» — вступ у шлюб і виділення із сім'ї останньої дитини;

— припинення існування сім'ї — смерть одного з подружжя. На кожному етапі сім'я має специфічні соціальні та економічні характеристики. Життєвий цикл сім'ї, який іноді називають моделлю сім'ї або моделлю розвитку сім'ї, досліджується за шкалою віку подружжя (або одного з них) чи віку сім'ї, під яким розуміється тривалість шлюбу подружжя, яке становить ядро сім'ї. Нормальна послідовність фаз сімейного циклу може порушуватися внаслідок смерті одного з членів сім'ї або припинення шлюбу. В цих випадках набуває важливого соціального значення час та причини припинення шлюбу (смерть одного з подружжя або розлучення), вступ у другий шлюб тощо.

Частота і причини таких змін, а також їх вплив на подальший розвиток сім'ї вивчені ще недостатньо. Однак зрозуміло, що при високій смертності населення основною причиною припинення шлюбу виступає смерть одного з подружжя, в умовах низької смертності — розірвання шлюбу. Постає питання: чи можна збільшити середню тривалість шлюбу? Для цього є безумовно, багато можливостей: зниження смертності, поліпшення показників середньої тривалості життя, зменшення загибелі людей від нещасних випадків, оздоровлення нашого способу життя тощо.

Сім'я — це соціальна спільність, яка формується на основі шлюбу й зумовленої ним правової та моральної відповідальності подружжя зі здоров'я дітей та їх виховання. Тому досить суттєве значення нині має тай зване «планування батьківства». При плануванні останнього, як правило! враховуються такі фактори:

— загальна кількість дітей;

— час народження першої дитини;

— інтервал між народженням наступних дітей.

Значення цих факторів визначається їх зв'язком не тільки із здоров'ям матері і дитини, із загальною психологічною атмосферою в сім'ї, умовами.виховання дітей, але й з фінансово-матеріальною забезпеченістю сім'ї, ї побутовими умовами.

Сучасні тенденції в розвитку сім'ї В.М. Піча, О.М. Семашко й інші автори характеризують такими соціальними особливостями:

1. Шлюб, який є основою сім'ї, стає рівноправним, добровільним, вільним від примусу, матеріальних розрахунків, втручання або тиску третіх осіб, союзом жінки і чоловіка.

2. Додержання принципу егалітарності на противага патріархальності, чоловічої авторитарності, які не обмежують права та гідності чоловіка і жінки, забезпечують кожному з них рівні можливості професійного та духовного зростання.

3. Нині створюються реальні передумови для подолання суперечностей між коханням і обов'язком, індивідуальним та суспільним інтересом в інтимному житті людини.

4. Суспільна цінність сім'ї все більше визнається її роллю і примноженні і передаванні в спадковість приватної власності організації виробництва (у фермерів і підприємців та ремісників) організації споживання і побуту тощо.

До специфічних обставин, в яких формується, живе, функціонує сім'я, належать:

— місце проживання (регіон, вид поселення);

— соціально-класова та етнічна належність;

— матеріальне становище;

— рівень освіти і культури членів сім'ї;

— традиції, цінності, на які орієнтуються у своїх життєвих планах

прагненнях члени сім'ї;

— стартова позиція, тобто та моральна й економічна база, на якій будується кожна сім'я і від якої багато в чому залежить її здатність до консолідації, згуртування, інтеграції.

Розвиток сім'ї, зміцнення її та стабілізація є справою не тільки держави та суспільства, а й кожної подружньої пари, оскільки суспільство не може передбачити всі конкретні нюанси обстановки в сім'ї тієї чи іншої людини.

 

 

Як складний і багатоплановий соціальний феномен, сім’я є об’єктом вивчення багатьох наук. Окрім соціології, її вивчають соціальна психологія, економіка, педагогіка, право, етика, історія, етнографія тощо. Кожна з цих наук має свій предмет вивчення. Так, соціальна психологія вивчає динаміку сімейних груп, сімейні конфлікти; економіка має за об’єкт вивчення сім’ю як головний споживчий, а за умов ринку — і виробничий осередок; педагогіка зосереджує свою увагу на виховній функції сім’ї, право — на правових відносинах членів сім’ї тощо.

Соціологія сім’ї — це галузь соціологічної науки, котра вивчає формування, розвиток і функціонування сім’ї як малої соціальної групи і як соціального інституту за конкретних культурних і соціально-економічних умов, її місце і посередницьку роль у суспіль­стві, взаємодію з іншими соціальними групами та інститутами, з окремими індивідами.

Соціологічний аналіз уможливлює виявлення суперечностей, що виникають у цій взаємодії, визначення способів їх розв’я­зання і пропонування наукових рекомендацій щодо сімейно-де­мографічної політики та культурно-освітньої діяльності державних і громадських організацій.

У науковій літературі розрізняють поняття «шлюб» і «сім’я», що означають два найважливіші об’єкти вивчення соціології сім’ї. Термін «шлюб» відтворює сутність соціально-правової форми сімейно-родинних відносин як своєрідної, насамперед економічної угоди, що включає питання власності, фінансові й житлові. Санкціонуючи шлюб, держава бере на себе певну відповідальність за його існування, установлює подружні й батьківські права та обов’язки, покладає на людей, що беруть шлюб, відповідальність за матеріальне забезпечення й виховання дітей, за майбутнє сім’ї.

Отже, шлюб — це сімейний (духовний, економічний, сексуальний) союз (угода) між чоловіком і жінкою, що породжує їх права й обов’язки один до одного, до дітей та рідних.

Суспільні ціннісні стандарти й морально-правові норми зумов­люють передовсім домінуючі типи шлюбу, які суттєво різняться в різних соціокультурних системах (див. табл.).

Наведену типологію треба знати, оскільки це дає можливість ліпше зрозуміти природу шлюбу, особливість сімейно-родинних відносин, виявити спільні риси в їхніх культурно-історичних видозмінах.

Розгляньмо найпоширеніші типи шлюбів і сім’ї. Залежно від вибору партнера виділяють ендогамні та екзогамні шлюби.

Ендогамний шлюб — це союз між особами, які належать до одної суспільної групи (рід, плем’я, каста). Він переважав у доіндустріальному суспільстві і був поширеним серед окремих верств і каст населення. Колись і в нашій країні вихідці зі «шляхетних» сімей могли брати шлюб лише з представниками цієї самої верстви населення. У сучасному суспільстві така форма шлюбу збереглася переважно в деяких соціально-етнічних групах.