Метод прямої капіталізації

Термін «капіталізація» слід розуміти як визначення величини поточної вартості

майбутнього потоку доходів і вигод, одержаних у результаті володіння об'єктами

нерухомості.

Капіталізований потік доходів, тобто поточна вартість цього потоку, є оцінкою вартості об'єкта нерухомості. Застосування методу капіталізації передбачає ділення доходу за один рік або середньорічного доходу за період на коефіцієнт капіталізації.

У рамках дохідного підходу вартість нерухомості визначаєть­ся за формулою:

V=NOI / K (6.1)

де V — вартість нерухомості; N01 — чистий операційний дохід; К — коефіцієнт капіталізації.

Формула (6.1) є основою в оцінці нерухомості методом капі­талізації.

Одним із найважчих питань у процесі оцінки дохідності неру­хомості є розрахунок коефіцієнта капіталізації.

Інвестуючи капітал у дохідну нерухомість, інвестор бажає отримати дохід не тільки на вкладений капітал, а й повністю від­шкодувати сам капітал. Відшкодування інвестованого капіталу можливе або шляхом перепродажу об'єкта нерухомості, або шляхом одержання доходу, величина якого забезпечує одержан­ня не тільки відсоткового доходу на капітал, а й поступове його відшкодування за певний період часу. Показником, який харак­теризує цей процес, є коефіцієнт капіталізації.

Коефіцієнт капіталізації складається з двох частин. Одна відо­бражає дохід на інвестований капітал, тобто винагороду власнику капіталу за цінність грошей з урахуванням часового фактора і ря­ду інших факторів, пов'язаних з даним інвестиційним проектом. Іншими словами, це відсоток, який виплачується за використання грошових коштів. Його також називають віддачею. Друга части­на коефіцієнта капіталізації виражає суму, яка йде на відшкоду­вання початкового інвестованого капіталу.

Для розрахунку коефіцієнта капіталізації використовують та­ку формулу:

(6.2)

де K— коефіцієнт капіталізації; М — відношення величини кре­диту до вартості нерухомості; — відношення величини гро­шових надходжень до виплати податків до суми вкладених коштів (ставка капіталізації на власний капітал); — відношення щорічних виплат з обслуговування боргу до основної суми іпотечної позички.

Приклад 6.2. Інвестор планує одержати 20 % доходу на свої інвестиції в об'єкт нерухомості. Для фінансування угоди є можливість отримати кредит у розмірі 80 % від вартості цього об'єкта нерухомості під 12 % річних. Визначимо ставку капіталізації і вартість об'єкта нерухомості за умови, якщо чистий опера­ційний дохід від нього становить 50 000 грн.

К = 0,8 • 0,12 + (1 - 0,8) • 0,2 = 0,136, звідки вартість об'єкта становить

У= 50 000: 0,136 = 367 647 грн.

Поряд із наведеним методом для визначення величини коефі­цієнта капіталізації (відсоткової ставки) використовується також метод кумулятивної побудови, за яким відсоткова ставка обчис­люється додаванням кількох величин. За основу беруть так звану безризикову ставку, тобто ставку, яка показує дохідність най­більш надійних цінних паперів. Як правило, це державні цінні папери. До такої безризикової ставки додаються поправки на ри­зик, пов'язаний з особливостями виду нерухомості, що оцінюєть­ся. До цих поправок відносять: ризик за об'єктами, які здано в оренду малонадійним орендаторам; ризик на недостатню ліквід­ність активів, що оцінюються; ризик, який частково страхує від політичної нестабільності, тощо. Усі поправки вираховуються у відсотках. Сума безризикової ставки та внесених поправок є від­сотковою ставкою, за якою визначається коефіцієнт капіталізації. Базою для внесення поправок є не лише загальновизнані дані, а й суб'єктивна думка експерта-оцінювача.

Так, наприклад, при розрахунку відсоткової ставки кумулятив­ним методом можуть додаватися:

* ставка доходу по безризикових цінних паперах — 6,0 %;

* премія за ризик інвестування в даний об'єкт — 4,5 %;

* премія за політичний ризик —2,5 %;

* премія за інші особливі ризики — 5,0 %;

* Разом відсоткова ставка — 18,0 %.

Коефіцієнт капіталізації не завжди використовується для оцін­ки об'єкта нерухомості. Так, наприклад, потоки доходів, надхо­дження яких прогнозується рівними сумами протягом необмежено­го часу, капіталізуються за ставкою відсотка (дисконту). Напри­клад, ділянка землі приносить щорічний дохід у розмірі 5000 гри, що за розрахунками власника ділянки складає 5 % величини ви­трат на її придбання. В цьому випадку вартість земельної ділянки становитиме 5000: 0,05 = 100 000 грн. Визначення вартості об'єкта власності також здійснюється за ставкою відсотка (дисконту), якщо не передбачається зміна його вартості. У цьому випадку відшкоду­вання інвестиційних витрат здійснюється в момент перепродажу даного об'єкта. Таким чином, усю суму одержаних доходів можна розглядати як дохід на інвестиції (відшкодування інвестицій).