Причини, фактори та ступені виникнення дефектів поставиПорушення постави проявляється вже у дітей раннього віку: у ясельному віці у 2,1%, в 4 роки у 15-17% дітей, в 7 років у кожної третьої дитини, у шкільному віці відсоток дітей з порушенням постави продовжує зростати. За даними Д.А. Іванової порушення постави є у 67% школярів.
(Слайд 5) Порушення, або дефекти постави починають закладатися ще в ранньому дитячому віці, коли батьки на це ще не звертають увагу. Тривале перебування дитини на руках в одній позі, якщо батьки носять дитину на одній і тій же руці, спроби батьків навчати дитину самостійно сидіти та стояти, коли ще м'язи тіла не готові до такого навантаження, тощо, призводять до того, що в дитини порушується розвиток фізіологічних викривлень хребта, що тягне за собою розвиток дефектів постави. За О.М. Мятигою основними причинами виникнення дефектів постави є: 1. Загальна недостатність (слабкість) розвитку мускулатури дитини. 2. Нерівномірний розвиток м'язів, які утримують хребет в правильному положенні. 3.Зменшення або збільшення кута нахилу тазу. 1. Тривала хвороба дитини або часті захворювання, які ослаблюють її організм. До таких захворювань дітей дошкільного віку належать: а) рахіт, при якому доволі часто формується рахітичний сколіоз грудного відділу хребта, що викликає компенсаторні скривлення в шийному та попереково-крижовому відділах; б) захворювання, які викликають паралічі та парези. 2. Незадовільній загальний режим життя дитини (недостатній або надмірний відпочинок, відсутність прогулянок на свіжому повітрі, недостатній сон та ін.). 3. Неправильний режим харчування. 4. Погані умови сну (незручна, надто м'яка або тверда, коротка постіль). 5.Невідповідні росту дитини меблі — стіл, стілець, ліжко. 6. Незручній одяг. 7. Неправильні пози та погані звички. До таких звичок відноситься: а) стійка з опорою на одну і ту ж ногу. Така звичка сприяє виникненню косого положення таза, що призводить до бічного скривлення хребта; б) неправильне сидіння за столом, опускання ліктя однієї руки, згинання спини, з висячими у повітрі ногами, або підкладання однієї ноги на сидіння стільця. Така поза перекошує плечовий пояс і таз, стискує грудну клітку; в) читання та малювання лежачи у ліжку на боку. 8. Одноманітні рухи, наприклад, відштовхування однією ногою при їзді на самокаті, стрибки на одній нозі під час гри тощо. (Слайд 6) Розрізняють 3 ступеня порушення постави: I ступінь характеризується невеликими змінами постави, які усуваються цілеспрямованої концентрацією уваги дитини. II ступінь характеризується збільшенням кількості симптомів порушення постави, які усуваються при розвантаженні хребта в горизонтальному положенні або при підвішуванні (за пахвові западини). III ступінь характеризується порушеннями постави, що не усуваються при розвантаженні хребта. Для дітей дошкільного віку найбільш характерні I-II ступеня порушення постави, для школярів - II-III ступеня.
4. Класифікація та характеристика дефектів постави. Рухливість хребта в залежності від його структури, в різних відділах хребетного стовпа не однакова. Найбільш рухомим відділом є шийний, за ним слід поперековий і, нарешті, грудний. Завдяки своїй рухливості, всі відділи можуть залучатися в патологічний процес і піддаватися деформації. (Слайд 7) Дефекти постави можна поділити на такі, що виникають у фронтальній площині (асиметрична, або сколіотична постава), і такі, що розвиваються у сагітальній площині, а саме: із збільшенням фізіологічних вигинів хребта - кругла, кругло-увігнута (кіфо-лордотична) і сутула спина; із зменшенням фізіологічних вигинів хребта — плоска та плоско-увігнута спина. В різних літературних джерелах кількість видів порушень постави варіює, але більшість авторів дотримуються вищенаведеної градації. Асиметрична (сколіотична) постава супроводжується відхиленням лінії хребта від прямої у фронтальній площині на фоні збереження величини фізіологічних вигинів хребта. Від сколіозу вона відрізняється відсутністю торсії хребців. Клінічно проявляється асиметрією розміщення надпліч, в результаті чого голова здається дещо нахиленою, асиметрією розміщення лопаток, трикутники талії знаходяться на різній висоті, можлива асиметрія м'язового тонусу на різних половинах тулуба. Кругла спина проявляється посиленням грудного кіфозу при значному зменшенні або відсутності поперекового та шийного лордозів. Таку поставу називають тотальним кіфозом. При круглій спині грудна клітина западає, плечі, шия і голова нахилені вперед, живіт випнутий, сідниці сплощені, лопатки крилоподібні, для компенсації відхилення центру ваги від середньої лінії людина стоїть на зігнутих в колінних суглобах ногах. Прийняття правильної постави можливе лише на короткий час. При кругло-увігнутій спині (кіфо-лордотична постава) при посиленні грудного кіфозу спостерігається посилення шийного та поперекового лордозів, тобто збільшуються усі фізіологічні вигини хребта. Голова, шия, плечі нахилені вперед, живіт відвислий, коліна максимально розігнуті, м'язи задньої поверхні стегна, що прикріпляються до сідничного бугра, розтягнуті та виснажені в порівнянні з м'язами передньої поверхні. Може спостерігатися пере розгинання колінних суглобів. Через недорозвинення м'язів черевного преса може спостерігатися опущення внутрішніх органів (вісцероптоз). Цей дефект постави може виникнути через тривале перебування в положенні сидячи або лежачи («калачиком» у сні). При сутулій спині на фоні посилення грудного кіфозу відзначається посилення шийного та згладжування поперекового лордозу. Голова нахилена вперед, плечі зведені, лопатки виступають, сідниці сплощені. Дані види порушень постави на тлі косметичних дефектів викликають зменшення екскурсії грудної клітки і діафрагми, зниження життєвої ємності і фізіологічних резервів дихання і кровообігу. Слабкість м'язів живота і зігнуте положення тіла викликають порушення перистальтики кишечника і відтоку жовчі. Різко обмежуються ротаційні рухи, бічні згинання та розгинання хребта. При плоскій спині спостерігається згладжування усіх фізіологічних вигинів хребта, кут нахилу тазу зменшений, грудна клітка зміщена вперед, живіт злегка випнутий, лопатки крилоподібні, м'язи тулуба гіпотонічні. При плоско-лордотичній — на фоні згладжування грудного кіфозу та, частково, шийного лордозу, збережений або і посилений поперековий лордоз, грудна клітка вузька, м'язи живота ослаблені, кут нахилу тазу збільшений, при цьому відзначається відставання сідниць до заду і відвисання живота донизу. При менш виражених косметичних дефектах дані види порушення постави призводять до погіршення ресорної функції хребта, що в свою чергу викликає при русі постійний мікротравматизм головного мозку, відзначається підвищена стомлюваність і головні болі. Крім неврологічних розладів, зменшується стійкість хребетного стовпа до різних деформуючим впливів, що може сприяти виникненню сколіозу. При зменшенні шийного та поперекового лордозу обмежуються нахили тулуба до переду, до заду (меншою мірою), бічні нахили. 5. Діагностика дефектів постави. Соматоскопічне дослідження постави. Дослідження проводять вранці натщесерце. Велике значення має правильне и рівномірне освітлення кабінету, в якому проводитиметься обстеження пацієнтів. Приміщення має бути теплим (24-25°С). Обстежений має бути без одягу (в нижній білизні) та взуття. Огляд тіла здійснюють в двох площинах: у фронтальній (спереду и ззаду) та сагітальній (в профіль). Дані обстеження заносяться в протокол соматоскопічного дослідження. Постава оцінюється в положенні стоячі, на відстані 2-3 кроків від обстежуваного і визначається: станом хребта, кутом нахилу таза, положенням голови, плечового пояса, лопаток, формою грудної клітки, живота, рук, ніг.
При правильній (нормальній чи фізіологічній) поставі положення голови на одній вертикалі з тулубом, надпліччя - на одній горизонталі, симетричні, розгорнуті, злегка опущені, лопатки притиснуті до спини, фізіологічні вигини хребта нормально виражені, грудна клітка дещо випукла, живіт втягнутій, трикутники талії симетричні, ноги випрямлені в суглобах. Положення голови може бути: на одній вертикалі з тулубом, подана вперед, зміщена в боки. Визначення проводять при огляді в профіль і анфас. Плечовий пояс: може знаходитися на одній горизонталі, плечі розгорнені, однакової довжини, але вони також можуть бути подані вперед, зміщені, не рівної довжини. Огляд проводиться в анфас і в профіль. Лопатки: або прилягають до тулуба і знаходяться на одній горизонталі по висоті нижнього кута, або відстають від тулуба (крилоподібні). Крилоподібні справжні виникають через слабо розвинені м'язи спини, хибні - через надмірний розвиток м'язів спини. Визначається можливістю підведення руки дослідника під лопатку. Форма грудної клітки визначається розташуванням ребер (РР) (горизонтально, косо), величиною міжреберного кута (МК = 90 °, < 90 °, > 90°), взаємовідношенням сагітального і фронтального розмірів грудей. Форми грудної клітки: 1. Циліндрична - у формі циліндра, РР - горизонтальне, МК = 90 °. 2. Конічна - у формі усіченого конуса, РР - горизонтальне, МК > 90 °. 3. Плоска (сплощена) - передньо-задній діаметр зменшений, РР - опущені вниз, МК < 90 °. При хорошому фізичному розвитку грудна клітка має звичайно циліндричну форму, при слабкому фіз. розвитку - плоску. До патологічних форм грудної клітини відносяться запалу, рахітичну (курячу) і бочкоподібну. Живіт може мати пряму форму, опуклу і впалу в залежності від тонусу м'язів живота і товщини жирового прошарку. Пряма форма живота відрізняється легким випинанням черевної стінки, добре виділяються м'язи, слабке жировідкладення. При слабких м'язах і великій кількості підшкірно-жирового шару може бути відвислий асиметричний живіт. Методика дослідження постави за Р.Я. Усоскіною. Р.Я. Усоскіна із співавт. пропонує наступний спосіб клінічної діагностики дефектів постави за допомогою виска на довгій стрічці. Вимірювання при сагітальних відхиленнях виконують у такий спосіб: дитина стоїть у довільній стійці, розслабленому положенні, спираючись на повну стопу. Вільний кінець стрічки притримують біля зовнішнього потиличного виступу, висок падає вниз так, щоб стрічка доторкалася до найбільшого виступу грудного кіфозу й до крижової кістки (три точки дотику). При патологічному кіфозі нитка крижової ділянки зовсім не торкається. При надмірному збільшенні поперекового лордозу нитка не доторкається до фізіологічного грудного кіфозу. Вимірюючи відстані від рівня максимального вигину шийного і поперекового лордозу до стрічки, можна виявити наявність деформації в сагітальній площині. У такий спосіб при періодичних вимірах можна судити про динаміку деформації. Визначення фронтальних викривлень хребта виконують у такий спосіб: при максимально зігнутій спині позначаються точки виступаючої частини остистих відростків. Після випрямлення тулуба кінець стрічки прикладається до остистого відростка хребця С7, вис опускається до міжсідничної складки. При правильній поставі стрічка збігається з відмітками на спині, при наявності ж викривлення хребта відмітки на остистих відростках зміщуються убік від середньої лінії, тобто нитки із виском. За допомогою сантиметрової стрічки вимірюють відстань від дуги викривлення до лінії виска. У такий спосіб при періодичних вимірах можна судити про динаміку деформації.
Діагностика сколіотичних змін хребта може проводитись пальцевим методом, що ґрунтується на визначенні характеру положення «білої смуги». Остання визначається наступний чином. Обстежуваний стоїть спиною до дослідника, голова и тулуб нахилено вперед, руки опущені. Дослідник проводить з натиском двома пальцями (вказівнім и середнім) по обидві сторони хребта від 7 шийного хребця до крижів. Від тиснення на шкіру, на фоні двох рожевих смуг отримуємо білу смугу, яка дає чітке уявлення про можливі викривлення. Оцінка особливостей постави за допомогою кіфосколіозометра. Вираженість фізіологічних вигинів хребта можна виміряти спеціальним приладом - кіфосколіозометром. Якщо фізіологічні вигини хребта істотно не збільшені, тобто знаходяться в нормі (глибина до 5 см в поперековому відділі та до 2 см - в шийному) лінія спини має S-подібну форму. У разі порушення виразності фізіологічних вигинів хребта виникають різні види патологічної постави - патологічні форми спини.
6. Фізична реабілітація при порушеннях постави Основна роль у фізичній реабілітації при дефектах постави надається лікувальній фізичній культурі, завдання якої полягають у: загальному зміцненні організму, укріпленні м'язового корсету, корекції деформації хребта, відновленні правильної постави, навчанні її утримання під час занять різними видами роботи та у спокої. Для виконання вказаних завдань використовують фізичні вправи, як провідний засіб усунення порушення постави: загально-розвиваючі та дихальні вправи, вправи на рівновагу і координацію тіла в просторі, спеціальні коригуючи вправи (тільки симетричні), заняття на похилій площині, ізометричні вправи, елементи спортивних ігор тощо. Фізичні вправи підбираються відповідно до виду порушення постави. Загально-розвиваючі вправи використовують при всіх видах порушення постави, що сприяють поліпшенню кровообігу і дихання, покращують трофічні процеси. Вони виконуються в різних вихідних положеннях, для всіх м'язових груп, з предметами і без них, з використанням тренажерів. Вправи, що забезпечують корекцію порушень постави, називаються коригуючими (спеціальними) вправами, їх виконання призводить до усунення дефекту. При порушенні постави у фронтальній площині виконання даних вправ вирівнює тонус м'язів правої та лівої половини тулуба, відповідно розтягуючи напружені м'язи і напружуючи розслаблені, що повертає хребет у правильне положення. Вправи виконуються лежачи на спині, животі, без і з обтяженням для м'язів спини, черевного преса, верхніх і нижніх кінцівок. Найбільш раціональним вихідним положенням для зміцнення м'язів тулуба є таке, при якому можливе максимальне розвантаження хребетного стовпа (положення лежачи на спині, лежачи на животі, стоячи в упорі на колінах). У вихідному положенні стоячи в упорі на колінах досягається провисання хребта між поясом верхніх кінцівок і поясом нижніх кінцівок, помірне його розтягування. Це дає можливість мобілізувати хребетний стовп в місцях найбільш вираженого дефекту, обмежуючи рухливість в сусідніх відділах, тобто цілеспрямовано коригувати порушення постави. До спеціальних вправ при порушенні постави відносяться вправи для зміцнення м'язів задньої і передньої поверхні стегна, на розтягнення м'язів передньої поверхні стегна і передньої поверхні тулуба (при збільшенні фізіологічних вигинів). Виправлення різних деформацій постави, навіть незначних, вимагає тривалих цілеспрямованих занять ЛФК, що показана всім дітям з порушеннями постави, оскільки це провідний метод, що дозволяє ефективно зміцнювати м'язовий корсет, вирівнювати м'язовий тонус передньої та задньої поверхні тулуба, стегон. Форми ЛФК для дітей з порушенням постави найрізноманітніші: ранкова гігієнічна гімнастика, заняття ЛГ, самостійні заняття, дозована ходьба, теренкур, лікувальне плавання. Заняття лікувальною гімнастикою проводять в поліклініках, лікарсько-фізкультурних диспансерах, реабілітаційних установах, спеціалізованих школах-інтернатах 3-4 рази на тиждень по 35-40 хв. для дошкільної групи та по 45-50 хв. для дітей шкільного віку. Курс ЛФК триває для дошкільнят 1-1,5, для школярів - 1,5-2 місяці, перерва між курсами 1-2 місяці. У рік дитина з порушенням постави повинна пройти 2-3 курсу ЛФК, що дозволяє виробити стійкий динамічний стереотип правильної постави. Заняття ЛФК можуть проводитися по індивідуальній та груповій методиках. По індивідуальній методиці займаються з дітьми молодшого дошкільного віку (до 5 років) та при показаннях (наприклад, заняття з дитиною, в якої є психічні вади чи відставання в психомовному розвитку). Для занять по груповій методиці формують групи по 10-12 дітей. По віковій градації доцільно організовувати такі групи: дошкільна — 5-7 років, молодша шкільна — 1-4 класи, старша шкільна — 5-11 класи. В дні, коли заняття не проводяться, діти займаються ЛФК вдома під контролем батьків. Виділяють підготовчу (1-2 тижні), основну (4-5 тижнів) і заключну (1-2 тижні) частини курсу ЛФК. У підготовчій частині курсу використовуються знайомі вправи з середньою кількістю повторень вправ. Створюється зорове сприйняття правильної постави і уявне її подання, підвищується рівень загальної фізичної підготовленості. В основній частині курсу ЛФК збільшується кількість повторень кожної вправи. Вирішуються основні завдання корекції наявних порушень постави. У заключній частині курсу ЛФК навантаження знижується. Кількість повторень кожної вправи - середнє. Протягом всього курсу застосовуються розвантажувальні вихідні положення лежачи на спині, животі, боці, стоячи, навколішки. Через кожні 2-3 тижні занять оновлюється 20-30 % вправ. Для дошкільнят складається 2-3, для школярів 3-4 комплексів ЛГ на один курс ЛФК. Удосконалюються навички правильної постави в ускладнених варіантах виконання вправ. Особливості методики проведення занять ЛФК. На заняттях з дітьми, які мають порушення постави, необхідно дотримуватися двох обов'язкових організаційно-методичних умов. Перше - наявність гладкої стіни без плінтуса (на протилежній від дзеркала стороні), що дозволяє дитині, вставши до стіни, прийняти правильну поставу, маючи 5 точок дотику - потилицю, лопатки, сідниці, литкові м'язи, п'яти і відчути правильне положення власного тіла в просторі, виробляючи пропріоцептивне м'язове відчуття, яке при постійному виконанні передається і закріплюється в ЦНС за рахунок імпульсів, що надходять з рецепторів м'язів. Згодом навичка правильної постави закріплюється не тільки в статичному (вихідному) положенні, але і в ходьбі та при виконанні вправ. Друге: у залі для занять має бути велике дзеркало, щоб дитина могла бачити себе в повний зріст, формуючи і закріплюючи зоровий образ правильної постави. Закономірності формування рухових навичок визначають послідовність навчання дітей вмінню приймати і зберігати положення правильної постави. На першому етапі необхідно створити у дитини цілісне уявлення про раціональну поставу. Слід забезпечити всебічне сприйняття правильного положення тіла і його окремих частин у просторі, задіюючи всі основні аналізатори - зоровий, слуховий, руховий. Необхідно враховувати, що зорове сприйняття діє на дітей набагато сильніше пояснень. Важливо правильно вибрати місце для показу, використовувати різні ракурси, щоб створити правильне уявлення про положення різних частин тіла. Наочні посібники, наявні в залі, що ілюструють типи раціональної та нераціональної постави, також допомагають сформувати у дітей відповідні переконання. При повторному показі іноді виникає необхідність підкреслити ті чи інші елементи вправи; в цьому випадку показ може супроводжуватися поясненнями. При цьому виділяється той елемент техніки, на який необхідно звернути увагу. Надалі, поряд з показом, доцільно застосовувати словесний опис правильного положення тіла в просторі. У заняттях з дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку застосовується взаємоконтроль один за одним. Використовувані на першому етапі методи і прийоми навчання правильної постави повинні забезпечувати утворення тимчасових зв'язків у корі головного мозку і сприяти свідомому запам'ятовуванню дитиною всієї послідовності рухових елементів, об'єднуючи їх в цілісний руховий образ з опорою на м'язові відчуття. На другому етапі розучування рухових дій необхідно уточнити правильність виконання деталей техніки розучуваного руху, виправити наявні помилки і добитися точного виконання рухової дії в цілому. У дітей умовні рефлекси виробляються швидко, але закріплюються не відразу, і навички дитини спочатку неміцні. Для утворення рухових навичок і закріплення їх як умовних рефлексів потрібна висока ступінь повторюваності і оптимальна послідовність застосування фізичних вправ. У цьому зв'язку слід щодня застосовувати вправи, спрямовані на формування навички правильної постави і м'язово-рухових уявлень про неї, включаючи їх у зміст ранкової зарядки, гімнастики після денного сну, фізкультхвилинок, домашніх завдань. Кожне заняття з фізичної культури повинно починатися і закінчуватися вправами, які сприяють формуванню навички правильної постави і м'язово-рухових уявлень про неї. Протягом всього заняття при виконанні різних вправ необхідно домагатися від дітей збереження положення правильної постави. Необхідно підкреслити, що вироблення і закріплення навички правильної постави відбуваються під час виконання різних гімнастичних вправ (стройових, загально-розвиваючих, вільних), при яких обов'язково зберігається правильне положення тіла. Стиль виконання гімнастичних вправ і вимоги до техніки рухів і фіксації поз у вихідних, проміжних і кінцевих положеннях дають підставу розглядати гімнастику як свого роду «школу постави». При використанні стройових вправ для збереження інтересу дітей бажано використовувати ігрові методи, образні порівняння, музичний супровід. При виборі загально-розвиваючих вправ перевага віддається вправам симетричного характеру. З метою вирівнювання сил м'язової тяги необхідно частіше застосовувати вправи з предметами - гімнастичної палицею, м'ячем, обручем. Велике значення для закріплення навички правильної постави мають вправи в рівновазі, оскільки вони вимагають утримання хребта в прямому положенні при будь-якій можливій позі та в русі. Вправи в рівновазі сприяють розвитку координації рухів, вихованню тонкого відчуття положення різних частин тіла в просторі. На третьому етапі реалізується кінцева мета навчання - утворення міцного рухового навику, доведеного до певного ступеня досконалості. На даному етапі дитина повинна бути готова до самостійного використання засвоєного навику в життєдіяльності. Після освоєння рухової дії з метою її закріплення рекомендується повторювати її в ігровій формі, в ускладнених умовах (у різних варіантах, з закритими очима, на вузькій рейці гімнастичної лави, у поєднанні з іншими вправами і т.д.). Рух можна вважати засвоєним в тому випадку, якщо дитина правильно виконує його і в звичних стандартних умовах, і в незвичних. Таким чином, формування у дітей навички правильної постави відбувається в процесі закономірно наступних і взаємопов'язаних стадій протягом трьох етапів навчання, кожен з яких передбачає використання адекватних наміченим завданням засобів і методів ЛФК. При складанні комплексів вправ слід керуватися такими принципами: Важливо враховувати, що у дітей 6-10 років слабко розвинені м'язи і зв'язки, особливо м'язи спини і живота. Хребет у них гнучкий, податливий до будь-яких змін положення тулуба, плечового поясу і ніг. У цьому віці далеко не завершений розвиток нервової системи і процеси збудження переважають над гальмуванням. Увага дітей нестійка, недостатньо розвинена воля. Діти цього віку дуже рухливі, але разом з тим нетерплячі. Вони швидко втомлюються при одноманітній тривалій роботі. Природну потребу дітей у рухах треба направляти в правильне русло, виховувати у них звичку щодня робити зарядку і займатися фізичними вправами. У комплекси коригуючої гімнастики для дітей середнього шкільного віку (11-14 років) необхідно включати динамічні вправи, такі, як ходьба, біг, стрибки, а також елементи і зв'язки танцювальних рухів. У цьому віці велика увага приділяється вихованню координаційних здібностей. Динамічні вправи необхідно чергувати з вправами із статичним напруженням, включати вправи на розслаблення і дихальні вправи. Самі вихідні положення також необхідно чергувати; вправи, спрямовані на зміцнення м'язового корсету необхідно поєднувати з вправами, що сприяють корекції наявних дефектів постави. Чисті виси не рекомендується використовувати в дошкільному віці і молодшому шкільному віці. За надмірним витягуванням хребта (на тлі загальної слабкості та диспропорції тонусу передньої і задньої поверхні м'язів тулуба) настає ще більш сильне скорочення м'язів, що приносить більше шкоди, ніж користі. Крім того, витягування повинно завжди супроводжуватися тривалим розвантаженням хребта в положенні лежачи. Дуже акуратно слід ставитися до стрибків, підскоків і бігу, особливо на початку курсу лікування. Лікування положенням є додатковим засобом ЛФК, що використовують на заняттях лікувальною гімнастикою під час пауз і при виконанні вправ. З цією метою використовуються пружний валик висотою 2-3 см або подушку і чим старша дитина, тим більше її загальні розміри. Так, дітям з круглою спиною валик підкладають під лопатки при виконанні вправ на спині, при плоско-увігнутої спині - валик під живіт при виконанні вправ на животі; під голову - лежачи на спині. Таким чином, хребет дитини приймає правильне положення протягом 5-8 хв. Дітям шкільного віку з порушенням постави доцільно виконувати вправи на тренажерах. При зменшених фізіологічних вигинах корисний гребний тренажер (академічне веслування), при збільшенні фізіологічних вигинів - велотренажер (тренування кардіореспіраторної системи), з піднятими (паралельно підлозі) руками. Гідрокінезотерапія при порушенні постави дозволяє вирішувати два завдання: корекція при порушенні постави з розвантажувального положення хребта й загартовування. Для досягнення найбільшого ефекту температура води повинна бути комфортною, не нижче 28-30 ° С. Тривале розвантаження хребта у воді дозволяє без шкоди виконувати самі різні вправи у поєднанні з засвоєними навичками різних стилів плавання. Орієнтовна схема заняття з лікувального плавання для дітей шкільного віку 9-10 років наступна: - вступна частина занять (5 хв) - вправи на суші та біля бортика, загально-розвиваючі вправи для всіх м'язових груп. - Основна частина заняття (25-30 хв): Після реабілітаційного курсу ЛФК лікар може рекомендувати дитині заняття різними видами спорту. Масаж є обов'язковим компонентом функціонального лікування дітей з порушеннями постави. Застосовується загальний масаж м'язів спини і живота, а також спеціальний диференційований масаж певних м'язових груп залежно від виду деформації. Масаж показаний при всіх формах і ступенях порушення постави. В усіх випадках методика добирається індивідуально з метою укріплення ослаблених та розслаблення напружених м'язів, максимальної корекції порушення постави, підвищення загального тонусу організму, покращення крово- і лімфообігу в масажованих ділянках тощо. Фізіотерапія є допоміжним методом при корекції постави, її призначають хворим в цілях поліпшення трофіки тканин, підвищення скорочувальної активності м'язів спини на опуклій стороні деформації, загартовуючого ефекту. З методів апаратної фізіотерапії застосовують індуктотермію в поєднанні з електрофорезом кальцію і фосфору, діадинамотерапію, електростимуляцію м'язів, загальне ультрафіолетове опромінення, озокерито-парафінові аплікації, морські, хвойні та прісні ванни, сонячні ванни, соллюкс. Курортотерапія відіграє істотну роль у реабілітації хворих з порушеннями постави. Застосовують кліматолікування, бальнео -, пелоїдо -, талассотерапию. Фізична реабілітація при різних типах порушення постави. Сколіотична постава. Принципи ЛФК при порушеннях постави у фронтальній площині. Виражений коригуючий ефект мають симетричні вправи. Така їх дія пов'язане з фізіологічним перерозподілом навантаження. Для збереження серединного положення тіла більш ослаблені м'язи на стороні відхилення під час виконання симетричної вправи працюють з більшим навантаженням, ніж напружені м'язи на протилежній стороні (так звана фізіологічна асиметрія). При цьому вирівнюється м'язова сила і ліквідується асиметрія м'язового тонусу. Більш симетричного положення плечового пояса допомагають вправи з гімнастичною палицею, перекиданням м'яча. У комплексній терапії цих порушень постави також корисні вправи на рівновагу (на колоді, лавці, носіння спеціальних предметів на голові), поступальні вправи (повороти, ходьба). З метою вироблення гарної постави і для перевірки її правильності застосовують спеціальний тест: стають до стіни, торкаючись потилицею, лопатками, сідницями, гомілками, п'ятами, після чого роблять крок вперед, намагаючись зберегти правильне положення тіла, повертаються у ВП. Принципи масажу при порушеннях постави у фронтальній площині. На початку лікування призначається розслаблюючий масаж на м'язи спини і грудей, після чого виконується диференційований масаж на повздовжніх м'язах спини, масаж біологічно активних точок, мануальна терапія. Принципи фізіотерапії при порушеннях постави у фронтальній площині. На початку лікування - електрофорез з йодидом калію і новокаїном (через день) на спину і грудні м'язи, магнітотерапія на грудний відділ хребта, потім - СМТ поздовжніх м'язів спини. Рекомендується носіння коректора постави 3-4 години на день для вироблення правильної пози. Постава зі збільшенням фізіологічних вигинів. Застосування ЛФК при всіх клінічних формах кіфозу переслідує такі цілі: виправити або зменшити деформацію (реклінація кіфозу), для чого необхідно - вкоротити і зміцнити м'язи спини, розтягнути м'язи живота, розслабити грудні м'язи, нормалізувати нахил таза, скоригувати положення лопаток, зміцнити весь плечовий пояс. Для досягнення цих цілей застосовуються: лікувальна гімнастика, масаж, пасивна корекція, плавання на спині. Комплекс ЛГ включає такі види фізичних вправ: в положенні стоячи — вправи з гімнастичними палками, напружені вигинання; лежачи на животі — напружені вигинання; лежачи на спині — вигинання на підкладеному під спину набивному м'ячі; виси на кільцях і на гімнастичній стінці як для зменшення кіфозу, так і для розтягу грудних м'язів; вправи в упорі стоячи на колінах на місці і зі зміною місця (горизонтальні, глибокі і напівглибокі); для розвитку грудної клітки і функції легень - дихальні вправи. Також призначаються загальнорозвивальні ігри з м'ячем і рухливі ігри. На відміну від вищевказаних вправ для корекції кіфотичної постави, коли їх потрібно виконувати таким чином, щоб зменшувати кіфоз, по можливості не втягуючи в процес корекції поперековий та шийний лордози, при кругло-увігнутій спині необхідно зменшити грудний кіфоз і поперековий та шийний лордози, зменшити нахил таза, зміцнити м'язи живота для усунення відвисання живота та зменшення поперекового лордозу, розтягнути вкорочені грудні м'язи, ізометричні вправи тощо. Дія фізичних вправ закріплюється лікувальним положенням: укладання на живіт з клиноподібною підставкою під грудну клітку і на спину вздовж гімнастичної лавки з розведеними в сторони руками для розтягування великих грудних м'язів. Принципи масажу: виконується класичний розслаблюючий масаж грудних м'язів, шийного відділу хребта, тонізуючий масаж довгих м'язів спини в грудному відділі, м'язів міжлопаткової області прийомами розминання, глибокого розтирання, інтенсивного погладжування поколочування; точковий масаж БАТ в грудному та поперековому відділі хребта за розслаблюючою методикою, прийоми мануальної терапії. Принципи фізіотерапії: застосовується СМТ, ДДТ на м'язи спини, електрофорез з новокаїном і йодидом калію на грудний відділ хребта, на грудні м'язи, магніт на грудний відділ хребта. Рекомендується носіння коректора постави 3-4 години на день для вироблення правильної пози. Постава із зменшенням фізіологічних вигинів. Принципи ЛФК. Для корекції плоскої спини необхідно підвищити рухливість хребта при згинанні його вперед та назад, особливо в грудному відділі; зміцнити м'язи спини і грудної клітки, а також сприяти розвитку останньої взагалі; зміцнити плечовий пояс; стежити, щоб не починалося бічне скривлення хребта; не застосовувати вправ, що могли б викликати лордоз, але нахил таза трохи збільшити. При цій формі деформації можуть бути застосовані гімнастичні вправи для м'язів тулуба, верхніх і нижніх кінцівок як без предметів, так і з предметами — палицями, булавами і легкими гантелями вагою 0,5-1кг, набивними м'ячами вагою 1-2 кг (залежно від віку); змішані виси на кільцях і такі ж виси на гімнастичній стінці; вправи на похилій площині; вправи в упорі на колінах; дихальна гімнастика, ігри рухливі ігри з м'ячем. При виправленні плоскоувігнутої спини задачі лікування у верхній і середній частині хребта будуть ті ж, що і при плоскій спині, а в поперековій частині через наявність лордозу треба вжити заходів до зменшення останнього, тобто зменшити відповідно нахил таза; для цього при призначенні фізичних вправ, як і при плоскій спині, треба додати спеціальну вправу для м'язів живота і для м'язів-разгиначів стегна, вправи на похилій площині, в упорі на колінах, лежачи на спині й у висах. І.М. Саркізов-Серазіні рекомендує з метою зменшення нахилу таза та зменшення поперекового лордозу застосовувати вправи, що викликають зміцнення розгиначів стегна і м'язів живота і розтяг згиначів стегна. Найбільш доцільними вихідними положеннями будуть: лежання на підлозі або на похилій площині з приведеними до живота ногами; лежачи на лавці обличчям догори з фіксованими ногами, переходити з лежачого положення в сидяче з різним положенням рук для зміни навантаження; вправи в упорі стоячи на колінах, на місці з підніманням таза вверх і поверненням у вихідне положення. Паралельно призначаються загальнорозвивальні вправи і вправи для розвитку грудної клітки і дихання. Для вирівнювання шийного лордозу і для правильного тримання голови рекомендовано, з метою зміцнення відповідних м'язів, носити на голові невеликі вантажі. Ця ж вправа корисна для зміцнення розгиначів спини. Принципи масажу: виконується класичний тонізуючий масаж м'язів живота, розслаблюючий масаж грудного відділу спини, розслаблюючий масаж м'язів попереку (при плосковогнутій поставі - тонізуючий масаж поперекового відділу спини), точковий масаж паравертебральних точок за тонізуючою методикою в грудному відділі та за розслаблюючою - в поперековому. Мануальна терапія. Принципи фізіотерапії. Електрофорез з йодидом калію і новокаїном на м'язи спини, магніт поздовжньо на спину, при плосковогнутій поставі - магніт на поперек, потім - СМТ на поперек.
|
