Теорія соціальної діїРозглядаючи Західний капіталізм, Вебер зосереджує свій науковий інтерес на дослідженні капіталістичного господарства та сучасної держави. Вчений аналізує капіталістичне господарство і сучасну державу в термінах теорії дії, вносячи нову парадигму в соціологічне пізнання. Про дію Вебер говорить тоді, коли діючий індивід прикріплює суб’єктивний смисл до своєї поведінки. Дія є соціальною, якщо її суб’єктивний смисл бере в рахунок поведінку інших і орієнтується на її курс. Суб’єктивний смисл визначається вченим як зрозуміле відношення до об’єкта – зовнішнього чи внутрішнього.
Вебер виділяє чотири типи дії: 1. Цілераціональна, детермінована очікуваннями як щодо об’єктів навколишнього середовища, так і щодо поведінки інших людей, які (очікування) використовуються як засоби для досягнення раціонально калькульованих цілей актора; 2. Ціннісно-раціональна, детермінована свідомим віруванням у цінність тієї чи іншої етичної, естетичної, релігійної чи будь-якої іншої форми поведінки, незалежно від перспективи успіху; 3. Афективна, детермінована почуттями та афектами актора; 4. Традиційна, детермінована звичкою, що укорінилась.
Макс Вебер головну увагу зосереджує на цілераціональній дії, бо капіталістичне господарство і сучасна держава є, на його думку, інституціоналізованими системами цілераціональної дії. Вчений дає визначення даному типу соціальної дії через поняття цілей та засобів. Дія є цілераціональною, якщо вона орієнтована на цілі, засоби і другорядні результати.
Для актора, що діє цілераціонально, важливим є лише зважений вибір між альтернативними засобами досягнення поставленої цілі. При цьому, згідно з Вебером, смисл для діючого актора мають виключно ті процеси, умови або об’єкти – в тому числі і люди – які відносяться до його дії у ролі засобів або цілей. Осмисленими процесами і об’єктами можна раціонально розпоряджатися, тобто калькулювати з метою досягнення найбільшої ефективності їх використання. Усі процеси і об’єкти, які не відносяться до дії актора у ролі цілей або засобів, є позбавленими смислу.
Аналізуючи за допомогою концепту цілераціональної дії капіталістичне господарство і сучасну державу, Вебер визначає ті типові процеси та об’єкти, які зазвичай виступають у ролі цілей та засобів в цілераціональній дії актора. Вебер при цьому дивиться очами підприємця. Вчений показує, що головною метою цілераціональної дії є досягнення багатства, яке легітимно здійснюється через приватне капіталістичне підприємство. Серед тих раціональних засобів досягнення багатства, які забезпечують найвищий рівень формальної раціональності, Вебер визначає такі: раціональна бухгалтерія, технічний розподіл праці, який забезпечує високу раціоналізацію процесу виробництва і, відповідно, ефективне використання робочої сили, та соціальний розподіл праці, який підвищує ефективність функціонування підприємства як такого.
Таким чином, Вебер в термінах теорії дії вимальовує похмуру картину суспільства модерну. Останнє характеризується тим, що індивіди, втиснуті в мережі капіталістичних відносин, мусять діяти цілераціонально. Вебер зазначає: «Сьогоднішній капіталістичний господарський лад – це колосальний космос, у який кожна окрема людина закинута від народження і межі якого кожен змінити не вільний. Індивід, оскільки він потрапив у плетиво ринкових стосунків, мусить дотримуватися відповідної господарської поведінки. Фабрикант, котрий тривалий час нехтує цими нормами, зазнає краху з такою ж неминучістю, як і робітник, котрий не хоче чи не може до них пристосуватись і внаслідок цього опиняється безробітнім на вулиці». Специфіка Західного капіталізму, згідно з Вебером полягає в тому, що як робітники так і підприємці змушені діяти цілераціонально. Робітники, піддаючись експлуатації в рамках технічно раціоналізованого процесу виробництва на фабриці, так само, як і службовці в раціоналізованому офісі, мають день-у-день методично працювати. При цьому приватне капіталістичне підприємство виступає особливим типом організації, яка дисциплінує робітників, примушуючи їх діяти цілераціонально і елімінуючи їхній традиційний спосіб життя, який з точки зору капіталістичного господарства є ірраціональним.
|
