МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗ

 

Проведення експертизи складається з 3-х основних етапів: підготовчого, дослідницького, заключного.

Підготовчій етап розпочинається з ознайомлення експерта з постановою про призначення експертизи. Експерт вивчає обставини справи та питання, що поставлені слідчим, визначає можливість їх вирішення з урахуванням своєї компетенції, після чого оглядає об'єкти та порівняльні зразки направлені для проведення дослідження, вивчає стан та цілісність упаковки, їх відповідність переліку, зазначеному у постанові. При встановленні недостатньої кількості наданих матеріалів для вирішення поставлених питань, експерт повідомляє слідчого про необхідність надання додаткових матеріалів або порівняльних зразків.

Експерт може відмовитися від проведення експертизи у випадках:

- якщо питання, поставлені перед експертом виходять за межі його компетенції;

- якщо після попереднього огляду об'єктів, наданих для проведення експертизи, експерт прийшов до висновку, що вони не відповідають характеристикам, що зазначені у процесуальних документах або зображені на фотографіях;

- якщо стан об'єкту, що підлягає дослідженню є неякісним, що робить проведення експертизи неможливим;

- якщо наданих матеріалів недостатньо для вирішення поставлених слідчим або судом запитань.

Про відмову у проведенні експертизи експерт повідомляє у письмовому вигляді до органу, який призначив експертизу.

Якщо при проведенні досліджень застосовуються методики, які можуть призвести до пошкодження або знищення об'єкту, що підлягає дослідженню, експерт повинен отримати письмовий дозвіл від органу, що призначив експертизу, на їх застосування.

Дослідницькийетап складається як правило із роздільного та порівняльного досліджень, а у окремих випадках, цей етап включає також і проведення експерименту (отримання стріляних куль та гільз при проведенні судово-балістичної експертизи). Сутність роздільного дослідження полягає в тому, що надані для дослідження об'єкти - речові докази та зразки досліджуються роздільно і при цьому встановлюються їх загальні та окремі ознаки. Потім встановлені ознаки порівнюються, визначається їх стійкість та частота їх виявлення.

Іноді для деталізації механізму утворення досліджуваних об'єктів для експерта є доцільним прийняти участь у проведенні окремих слідчих дій, таких як допит, відтворення обстановки та обставин події, додатковий огляд місця події.

В ході експертного дослідження широко застосовуються різні методи фіксації - фотографування, вiдеозйомка, що сприяє кращому сприйняттю процесу дослідження та висновків експерту. Обрання конкретних методів дослідження та застосовуваних технічних засобів обумовлюється особливостями об'єкта дослідження та завданням дослідження.

На заключному етапі підводяться підсумки дослідження, оцінюється сукупність встановлених даних, фіксуються як співпадання так і відмінності ознак. Причини відмінності повинні бути встановлені та оцінені, і тільки після цього робиться загальний висновок.

 

5. ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА ТА ЙОГО ОЦІНКА

Після проведення необхідних досліджень, експерт, з дотриманням вимог ст.200 КПК України складає висновок, що містить вступну та дослідницьку частини і висновки з питань, що були поставлені слідчим.

У вступній частині зазначаються: найменування експертизи; дата і місце складання висновку; дата винесення постанови про призначення експертизи, посада та прізвище особи, яка її винесла; перелік об'єктів дослідження та порівняльних зразків, що надійшли для проведення дослідження; питання, поставлені слідчим перед експертом; відомості про особу експерта (посада, стаж, освіта, спеціальність, вчений ступінь); відмітка, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст.178 КК України.

У дослідницькій частині описуються детально об'єкти дослідження, викладається ход процесу експертного дослідження, здійснюється аналіз та синтез отриманих результатів, наводяться розрахунки та довідкові дані, якими користувався експерт, наводяться методики, які застосовувалися експертом, обґрунтовуються висновки експерта.

Висновки експерта повинні бути чіткими та зрозумілими для всіх учасників процесу та прямо відповідати на поставлені запитання і бути обґрунтованими, тобто відповідати встановленим у ході дослідження даним. За своїм змістом висновки можуть стосуватися властивостей, стану об'єктів, обставин механізму події, свідчити про існування певних фактів, об'єктів, належність їх до певного класу, групи, про відповідність або невідповідність дій, що досліджуються певним правилам.

За формою висновки можуть бути категоричними або ймовірними. Категоричний висновок може бути позитивним або негативним. Ймовірний висновок не може бути покладений в основу обвинувального висновку або вироку.

До висновку експерта можуть додаватися фототаблиці, схеми, креслення та ін. Висновок підписується експертом.

Так як висновок експерта є джерелом доказів, то і відповідно використання висновку експертизи потребує від слідчого перш за все, оцінки його як рівноправного доказу в системі доказів, що отримані у справі. Насамперед перевіряється дотримання процесуальних вимог закону на всіх етапах - від призначення експертизи до отримання висновку експерта, і зокрема: чи була призначена експертиза у порушеній кримінальній справі; чи дотриманий процесуальний порядок винесення постанови; чи ознайомлений обвинувачений з постановою про призначення експертизи і чи роз'яснені йому права обвинуваченого при призначенні і проведенні експертизи; чи попереджений експерт про кримінальну відповідальність за ст.ст. 178, 179 КК України.

Оцінка наукової обгрунтованості та достовірності висновків єодним із важливих завдань діяльності слідчого.

Існують два основні способи оцінки наукової достовірності висновку експерта:

а) аналіз умов і методів проведення дослідження;

б) зіставлення висновків експерта з іншими доказами, які містять відомості стосовно предмету дослідження, тобто перевіряється відповідність висновку дійсності.

Шляхом аналізу умов і методів дослідження слідчий визначає:

1) компетентність експерта, який проводив експертизу;

2) повноту дослідження об'єктів експертизи;

3) достатність представлених експерту порівняльних зразків;

4) обґрунтованість вихідних наукових положень, прийнятих експертом;

5) наявність суперечностей у висновках експерта;

6) форму висновків експерта, відповідність форми результатам дослідження.

При порівнянні висновків експерта із зібраними у справі доказами використовуються методи логічного аналізу, способи групування, зіставлення та порівняння висновку експерта з іншими доказами та матеріалами кримінальної справи.

У результаті оцінки висновку експерта слідчим може бути прийнято одне з наступних рішень:

- висновок експерта визнається повним, обґрунтованим та достовірним;

- висновок експерта визнається неповним або недостатньо ясним. В таких випадках призначається проведення додаткової експертизи;

- висновок експерта визнається необґрунтованим, сумнівним, таким, що суперечить іншим доказам та матеріалам справи. У таких випадках для усунення суперечностей висновку іншим доказам та матеріалам справи призначають повторну або комісійну експертизу.

З метою отримання роз'яснень або доповнень з отриманого висновку, слідчий може допитати експерта, або проконсультуватися у інших спеціалістів, якщо це не потребує додаткового дослідження.

Згідно статті 202 КПК України матеріали експертизи повинні бути пред'явлені обвинуваченому, про що слідчим складається протокол. В протоколі зазначаються пояснення, зауваження, заперечення обвинуваченого щодо проведеної експертизи та його клопотання.