Методи фінансового контролю

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є його метод. До методів фінансового контролю належать конкрет­ні способи (прийоми), застосовувані при здійсненні контроль­них функцій. Методи дослідження, що їх використовують орга­ни контролю щодо об'єктів контролю, залежать від характеру об'єктів та певних їх елементів. Стан і поведінку об'єкта контро­лю загалом визначають за допомогою загальних методів контро­лю, а окремих його частин або характеристик — за допомогою часткових способів.

У Стандартах державного фінансового контролю за ви­користанням бюджетних коштів, державного і комуналь­ного майна, затверджених наказом Головного контрольно-реві­зійного управління від 08.08.2002 р. № 168, ревізію, перевірку, оцінку, розслідування та вивчення названо способами і методи­чними прийомами фінансового контролю. Методичні рекомен­дації з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджет­них установ, затверджені наказом Головного контрольно-ре­візійного управління від 19.12.2005 р. №451, містять поняття «поточні аудиторські процедури» (до яких належать камераль­на перевірка, моніторинг, обстеження) та «фактичні контрольні процедури» (якими вважають контрольні обміри, інвентариза­цію, звірки).

У Стандартах з аудиту державних фінансів,розробле­них ШТ08АІ, в яких регламентовано загальні засади щодо про­ведення аудиту державних фінансів, зазначається, що аудитори мають добре володіти технікою і процедурами збирання дока­зів, до яких належить інспекція, спостереження, розслідування та підтвердження.

Отже, має місце термінологічна неузгодженість у понятійно­му апараті сфери фінансового контролю. У науковій літературі

ГЛІІІ 5, ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ 157

тнкож можна спостерігати різні підходи до визначення і розу- МІнпи змісту методів фінансового контролю. Зокрема, до методів фінансового контролю можна зарахувати ревізію, інспектувап- Іін,тематичну перевірку, обстеження, безперервне відстежуван-і(VI фінансової діяльності тощо. Кожен із цих методів поділяєть­ся на часткові способи та прийоми, які дають змогу вирішувати псині проміжні завдання.

Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірніс­тю обліку і звітності; спосіб документального виявлення недо­стач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, запобігання фінансовим зловживанням.

Інспектування — це метод державного фінансового контро­лю, що полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяль­ності об'єкта контролю. Проводиться у формі ревізії, яка має забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, вста­новлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відпо­відальних осіб.

Перевірка державних закупівель — метод державного фі­нансового контролю, що полягає у документальному й фактично­му аналізі дотримання підконтрольними установами законодав­ства про державні закупівлі та проводиться органами державної контрольно-ревізійної служби на всіх стадіях державних закупі­вель. Результати перевірки державних закупівель викладають в акті.

Об'єктивною тенденцією сучасного етапу реформування фі­нансової сфери є скорочення частки фінансів державного секто­ра та збільшення питомої ваги комунального і приватного секто­рів. Це означає поступове зменшення примусовості фінансового контролю і розвиток його добровільності. Тому надалі мають частіше застосовувати такі методи фінансового контролю, як те­матичні перевірки, обстеження, безперервне відстежування фі­нансової діяльності суб'єктів господарювання.

Тематичну перевірку здійснюють за певним переліком пи­тань або з однієї теми шляхом ознайомлення на місці з окреми­ми сторонами фінансової діяльності. Такі перевірки можуть про­водити наскрізним методом за ознакою однотипності операцій чи за ознакою взаємного зв'язку між різними суб'єктами контро-

158 ___________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

лю. Зустрічна перевірка (зустрічна звірка) — метод докумен­тального підтвердження на підприємстві, в установі чи органі­зації, що мали договірні взаємовідносини з об'єктом контролю, на прохання контрольного чи правоохоронного органу. Переві­ряють вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, здійснюваних між ними, і з'ясовують їх реальність (повноту відображення в обліку об'єкта контролю).

Обстеження — один із методів фінансового контролю, а са­ме ознайомлення на місці з окремими ділянками фінансової робо­ти, у процесі якого виявляють її позитивні й негативні аспекти. Обстеженню притаманне використання прийомів зіставлення фактичного стану справ із нормативним.

Спостереження — метод фінансового контролю, що перед­бачає загальне ознайомлення з фінансовою чи господарською діяльністю об'єкта контролю з метою отримання інформації, не­обхідної для оцінки його стану. Належить до попереджувальних заходів контролю, оскільки за його результатами не вживають заходів впливу до об'єктів контролю.

Нагляд — особливий метод фінансового контролю, який по­лягає у спостереженні за дотриманням об'єктом контролю вста­новлених чинними нормативно-правовими актами правил і нор­мативів та у відповідних контрольних діях. Його застосовують державні органи й органи місцевого самоврядування. Особли­вий вид нагляду — банківський нагляд, специфічною формою якого є інспектування, що під ним розуміють виїзну (інспекцій­ну) перевірку.

Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, об­ліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансо­во-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і від­повідності чинному законодавству та встановленим нормати­вам. За результатами перевірки складають аудиторський висно­вок — офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який містить висновок щодо достовірності звітності, повноти й відповідності фінансово-гос­подарської діяльності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку.

Моніторинг — метод фінансового контролю, що передбачає постійне ознайомлення із загальним етапом фінансово-госпо­дарської діяльності об'єкта контролю, виконання ним управлін-

ців 5. ПРА ВОВІ ЗАС АД И ОРГАН ІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇН І 159

сііК'ііх рішень. Основною його метою с виявлення ознак, які мо­жуть свідчити про наявність фінансових чи інших порушень, та;іііс|)пення на це уваги об'єкта контролю, аби запобігти порушен­ням у будь-якій формі.

Використання всієї сукупності видів, форм і методін контро­лю має надзвичайно велике значення для ефективного функціо­нування системи фінансового контролю загалом. Так, це є важ­ливим для запобігання втраті контролю за діяльністю певних секторів економіки та утворенню неконтрольованих сегментів у фінансовій сфері, а також для попередження паралелізму й дуб­лювання при здійсненні контролю.

Ревізії й перевірки також можна класифікувати за різними критеріями. Так, залежно від ступеня охоплення підконтроль­ного об'єкта можна виокремити комплексні ревізії (перевір­ки), яким підлягають усі аспекти діяльності підконтрольного об'єкта, та тематичні, що зосереджуються лише на окремих аспектах діяльності.

Залежно від ступеня охоплення об'єктів фінансовим кон­тролем розрізняють повні й часткові, суцільні та вибіркові ревізії. Повна ревізія характеризується загальним глибоким вивченням фінансової діяльності організації, якнайширшим застосуванням різних методів контролю. Часткову ревізію здійснюють із пев­ного переліку питань за допомогою ознайомлення на місці з окремими напрямами фінансової діяльності. Суцільна ревізія передбачає вивчення всіх первинних документів і записів у фор­мах аналітичного та синтетичного обліку. Такому контролю під­лягають найвідповідальніші операції установи. При вибіркових ревізіях перевіряють або всі документи певних періодів протя­гом року, або частину документів, але за весь звітний період.

Залежно від джерел інформації та методики виконання контрольних дій ревізії (перевірки) поділяють на документальні й фактичні. Такий поділ є певною мірою умовним, адже в основу його розмежування покладено лише різні джерела даних, що їх використовують при контролі. Так, джерелами інформації для документального контролю є первинні документи, бухгалтер­ська, статистична звітність, нормативна й інша документація. Фактичний контроль ґрунтується на вивченні фактич ного іїла-ну об'єктів, що перевіряються, за даними їх перевірки м натураль­ному вираженні, а тому він не може бути всеохопним з огляду на безперервний характер фінансово-господарських операцій.

160 ___________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПР АВО

Залежно від місця проведення ревізії та перевірки поділя ють на виїзні й невиїзні. Залежно від часу проведення — на пла­нові виїзні та позапланові виїзні перевірки.

Плановою виїзною ревізією вважають ревізію в підконтро­льних установах, передбачену в плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби. її проводять за місцезнаходжен­ням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, який перевіряють. Планова виїзна ревізія здій­снюється за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням ке­рівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше ніж раз на календарний рік.

Плановою виїзною перевіркою називають перевірку плат­ника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нараху­вання та сплати ним податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачену в плані роботи органу державної податкової служби. її проводять за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, який перевіря­ють. Планову виїзну перевірку здійснюють за сукупними показ­никами фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу держав­ної податкової служби не частіше ніж раз на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтроль­них установ або перевірки платника податків надається лише в тому разі, коли їм (йому) не пізніше ніж за 10 днів до дня прове­дення зазначеної ревізії (перевірки) надіслано письмове пові­домлення із зазначенням дати початку та закінчення її.

У свою чергу, позаплановою виїзною ревізією вважають ревізію, не передбачену в планах роботи органу державної кон­трольно-ревізійної служби. її проводять за встановлених зако­нодавством обставин. До таких підстав ЗУ «Про державну кон­трольно-ревізійну службу в Україні» (ст. 11), зокрема, зараховує:

— підконтрольною установою у встановленому порядку по­дано скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної контрольно-ревізійної служби під час прове­дення планової чи позапланової виїзної ревізії. У скарзі містить­ся вимога про повне або часткове скасування результатів відпо­відної ревізії;

— у разі виникнення потреби перевірити відомості, отрима­ні від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною уста-