Глава 7. БЮДЖЕТ ТА БЮДЖЕТНІ ПРАВОВІДНОСИНИ. Імперативні за своєю суттю, норми бюджетного права ма­ють за формою вираження переважно зобов'язуючий (передба­чають обов'я

Імперативні за своєю суттю, норми бюджетного права ма­ють за формою вираження переважно зобов'язуючий (передба­чають обов'язок удатися до активних дій) або заборойяючий (встановлюють заборону дії) характер (рідше управомочуючий). Натомість у бюджетному праві відсутні заохочувальні норми, що встановлюють міру заохочення до дії. Нормам бюджетного права притаманна й ознака цілковитої визначеності її структур­них елементів (наприклад, цілком визначеною є диспозиція: Ка­бінет Міністрів України розробляє проект закону про Держав­ний бюджет України (п. 1 ст. 32 Бюджетного кодексу)). Аналіз норм Бюджетного кодексу України дає змогу говорити і про при­таманність бюджетному праву бланкетних норм (тобто таких, що не містять конкретного правила поведінки). Це стосується, зокрема, норм, які визначають порядок розподілу й закріплення доходів і видатків за різними ланками бюджетної системи. У та­кому разі основними актами, до яких відсилають бланкетні нор­ми Бюджетного кодексу, будуть поточні акти про бюджет.

Оскільки норми права різноманітні за своїми якостями та властивостями, до них застосовуються різні класифікації. Вихо­дячи з ролі (функцій) норм у механізмі правового регулювання, розрізняють норми конкретного (видового та родового) та за­гального змісту. Бюджетні норми за своїми функціями є пере­важно нормами конкретного змісту, що встановлюють безпосе­редньо права та обов'язки сторін, умови їх реалізації, зміст тих або тих правил поведінки тощо. Так, бюджетно-правові норми визначають права й обов'язки суб'єктів бюджетних відносин, вказують на обставити, за яких учасники цих відносин стають носіями конкретних прав та обов'язків, і передбачають наслід­ки, що настають у разі невиконання вимог, встановлених цими нормами. Закріплюючи на рівні нормативно-правового акта ком­петенцію органів державної та місцевої влади, а також права та обов'язки учасників бюджетних відносин, бюджетні норми на­дають економічним (бюджетним) відносинам офіційного харак­теру, що захищається державою та підкріплюється її імператив­но-владними повноваженнями. Водночас кінцевою метою такої регламентації має бути задоволення публічного інтересу.

Бюджетно-правові норми можна класифікувати за змістом на матеріальні та процесуальні. Матеріальні норми становлять матеріальний зміст бюджету: структуру бюджетної системи, дже­рела доходів і видатків, їх обсяги, порядок закріплення за різ-

ними ланками бюджетної системи, здійснення міжбюджетних трансфертів тощо. їх об'єднують у фіпапсопо-правоний інсти­тут - бюджетний устрій, який с-: складовою бюджетного права. Процесуальні бюджетно-правові норми регулюють бюджетний процес, тобто відносини з приводу складання, розгляду і затвер­дження бюджету, його виконання, а також складання, розгляд і затвердження звітності про виконання бюджету. Такі норми об'єднано у фінансово-правовий інститут — бюджетний процес.

За часом дії бюджетно-правові норми поділяють на постійно чинні та періодичні. Цей критерій класифікації особливо заслу­говує на увагу, оскільки характеризує таку особливість бюджет­них відносин, як періодичний характер. Постійно чинні нор­ми містяться у Бюджетному кодексі України, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», відіграють визначальну роль у вста­новленні бюджетної системи та визначенні бюджетних повнова­жень учасників бюджетного процесу. Постійно чинні бюджетно-правові норми не обмежені в часі, вони існують, доки суб'єкти відносин зберігають свою правочишпеть.

Норми, які мають періодичний характер, містяться у щоріч­них актах про бюджет, що їх затверджують представницькі орга­ни, та в нормативно-правових актах, котрі приймають органи виконавчої влади для їх забезпечення. Оскільки акти про бю­джет (Закон про Державний бюджет України та рішення міс­цевих рад, якими затверджуються місцеві бюджети, бюджетні резолюції, бюджетні декларації) є чинними лише протягом бю­джетного періоду, бюджетні правовідносини також обмежують свою чинність зазначеними межами.

Згідно з чинним законодавством України, бюджетний пе­ріод (тобто період дії акта про бюджет, затвердженого представ­ницьким органом) для всіх бюджетів, що становлять бюджетну систему, дорівнює одному календарному року, який починаєть­ся 1 січня даного року і закінчується 31 грудня того ж року. Не пізніше 31 грудня органи Державного казначейства України за­кривають рахунки бюджетним установам, що фінансуються за рахунок відповідного бюджету, і відкривають їх із 1 січня у ме­жах бюджетних призначень, установлених черговим актом про бюджет.

Слід зазначити, що не всі країни встановлю ют і > бюджетним пе­ріод, який збігається з календарним роком, що пояснюється часом проведення бюджетної сесії представницьких органік. 'Гак, зокрема,