ГМІІ9. БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС

297

Практика європейських країн останніх десятиліть свідчить, що значно зросла роль урядів у безпосередньому перерозподіл і національного доходу; дістала розвиток колективна відповідаль­ність держави за рівень добробуту, за величину окремих фінансо­вих ризиків, пов'язаних із коливаннями економічних показників, віком й захворюваннями. Водночас значно зростають боргові зобов'язання урядів, що дуже обмежує гнучкість їх поведінки. Загальна політика урядів економічно розвинених країн так чи так спрямована на стримування загальнодержавних витрат, за­безпечення стабільності фіскальної політики з метою сприяння зростанню приватного сектора¹. Наочно це можна спостерігати па бюджетній політиці країн ЄС, де існують як спільний бюджет Спільнот, так і національні бюджети. Тим більшого значення набуває політика стосовно бюджетів в умовах світових економіч­них або фінансових криз, остання з яких розпочалася у 2008 р.

Переважно саме уряди є носіями виключної бюджетної ініціа­тиви. Так є і в Україні, оскільки і Конституція України (стат­ті 93,116), і Бюджетний кодекс (гл. 6) поклали повноваження зі складання проекту бюджету і проекту закону про Державний бюджет на Кабінет Міністрів України. Відповідальність за скла­дання проекту закону про Державний бюджет України несе Мі­ністр фінансів, він же розробляє методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розробки пропозицій до проекту Держбюджету; визна­чає загальний рівень доходів і видатків, дає оцінку обсягу фі­нансування державного бюджету для розробки пропозицій до проекту Держбюджету.

¹ Різновиди бюджетної практики покликані враховувати зовнішні умо­
ви фінансового планування і впливати на підготовку й виконання бюджету.
Результати цієї практики можна згрупувати за трьома головними стратегіч­
ними ознаками: 1) накладання на ранніх стадіях підготовки бюджету обме­
жень «згори», якими уряд установлює обсяги сукупних витрат, у межах яких
відбуватиметься мода.'.. іий перерозподіл ресурсів і прийматимуться обґрун­
товані рішення щодо змін програм, зростання вартості тощо; 2) забезпечення
суворої відповідності результатів витрачання коштів запланованим обсягам
і уникнення того, щоб непередбачені обставини призвели до небажаних пере­
вищень допустимого рівня витрачання коштів; 3) збільшення вартості гро­
шей, і без цього завжди бажане, однак украй важливе у період стримуваних
або скорочуваних меж сукупних ресурсів. Дим.: Шрьодер Л. Бюджетні повно­
важення парламенту. Українські реалії на тлі світового досвіду / Л. Шрьодер,
II. Кейдн, О. Барабаш та ін. — К.: Заповіт, 1997.— С. 15—16.

Миключне прано органік державної виконавчої пі,іди склада ТИ проект бюджету базується па їх основних повноваженнях із (МНілІзації державної фінансової політики, при щ.йму кони опс рукіп, мобілізованими до-бюджсту фінансовими ресурсами. (а МО иик'опакчі органи завдяки своєму становищу та функціям ми Щуть здійснювати всебічний аналіз економічних та фінансових Показників. Причому це стосується виконавчих органів клади будь-якого рівня — від центрального до місцевої'!). Гак, І іюджіт НИЙ кодекс України закріплює, що Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети (ст. 75).

Підготовка проекту бюджету передбачає проведення серйоз­них заходів. Складанню проекту бюджету передує розробка основних прогнозних макроекономічних показників на плано­вий рік із виокремленням показників: обсягу ВВП, національ­ного доходу; зведеного бюджету фінансових ресурсів; балансу доходів і видатків населення; платіжного і валютного балансу України. Аналіз показників соціально-економічного становища країни, перспектив і темпів економічного зростання, потреб на­ціональної економіки у фінансових ресурсах дає змогу уряду планувати доходи й видатки державного бюджету за реальними показниками, сприяючи таким чином збалансуванню бюджет­ної системи країни¹.

На початку поточного року Міністерство економіки почи­нає збирати показники від галузевих міністерств, відомств, що їх фінансуватимуть із бюджету. На основі цього Міністерство готує економічні прогнози і подає їх до Кабінету Міністрів Украї­ни. У першому кварталі галузеві міністерства та органи місцево­го самоврядування розраховують потреби на поточні видатки і капіталовкладення, оскільки легше підрахувати поточні витра­ти, які базуються на кількісних показниках та нормах.

Міністерство фінансів розробляє і подає уряду основні ха­рактеристики й дані про видатки державного бюджету на плано­ваний рік за показниками функціональної класифікації видат­ків. Державний комітет статистики України подає Міністерству економіки, Міністерству фінансів статистичну інформацію що-

' Наприклад, див.: Постанова Кабінету Міністрів України «Про схва­лення Прогнозу показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2009 2011 роки» від 10.10.07 № 1216.