Глш 22. ПРАВОВІДНОСИНИ У СФЕРІ ПУБЛІЧНОГО КРЕДИТУ...

Згідно зі ст. 29 ЗУ «Про Національний банк України», цептробанк здійснює операції на відкритому ринку, що є одним:і Інструментів грошово-кредитної політики. Операціями від­критого ринку НБУ є купівля-продаж казначейських зобов'я­зань, а також інших цінних паперів (окрім тих, що підтверджу­ють корпоративні права) та боргових зобов'язань, визначених Правлінням Національного банку¹.

Національний банк виконує також операції з обслуговуван­ня державного боргу, пов'язані з розміщенням державних цін­них паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними. Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» у п. 9 ст. 10 уточ­нює, що йдеться про операції, пов'язані з розміщенням облігацій внутрішніх державних позик та цільових облігацій внутрішніх державних позик України. Крім того, НБУ провадить депозитар­ну діяльність щодо цих цінних паперів.

Головне управління Державного казначейства відповідно до завдань, покладених па нього, здійснює разом із Національ­ним банком і Мінфіном управління державним внутрішнім і зов­нішнім боргами та проводить їх обслуговування відповідно до чинного законодавства.

Окреме місце у формуванні й обслуговуванні державного боргу посідають відносини, пов'язані із наданням гарантій. Від­носини з приводу державного гарантування зобов'язань третіх осіб повинні мати чітке правове регулювання і відповідати прин­ципам, які мають бути закріплені на законодавчому рівні й не можуть порушуватися за будь-яких обставин. До таких принци­пів належать законність, звітність, прозорість, відповідальність усіх суб'єктів правовідносин у сфері умовного державного кре­диту; законодавче закріплення основних вимог і принципів на­дання гарантій місцевими органами (муніципальні гарантії)².

Бюджетний кодекс України регламентує порядок надання гарантій щодо виконання боргових зобов'язань. Зокрема, згідно зі ст. 17 Бюджетного кодексу, Кабмін в особі Міністра фінансів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим в особі Мі­ністра фінансів Автономної Республіки Крим та міські ради в

¹ ЗУ «Про Національний банк України» під 20.05.1999 р. № 679-Х1У //
Відомості Верховної Ради України. 1999. № 29. Ст. 238 (:іі змінами).

² Заверуха І. Б. Проблеми правового регудюнапня бортних зобов'язань,
гарантованих урядом України / І. Б. Заверуха // 1 Іауконий вісник Чернівець­
кого університету. — 2002. — Вин. 1.54. С. 97.

592 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

особі керівників їх виконавчих органів можуть надавати гарантії щодо виконання боргових зобов'язань суб'єктам лише в межах повноважень, установлених відповідно Законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, а також Бю­джетним кодексом України. Гарантії надають тільки на умовах платності, строковості, майнового забезпечення та зустрічних га­рантій, отриманих від інших суб'єктів. Платежі, пов'язані з вико­нанням гарантійних зобов'язань, належать до платежів із боргу.

Слід підкреслити, що існує чіткий взаємозв'язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збіль­шує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додат­кових витрат бюджету на його обслуговування й відтак збільшує бюд­жетний дефіцит. На обсягу бюджетного дефіциту позначаються всі зміни у величині державного боргу, в тому числі зумовлені впливом інфляції. Тому важливо, щоб державна заборгованість вимірювалася завжди у реальних, а не в номінальних, величинах. Наприклад, на 2009 р. граничний розмір дефіциту Державного бюджету України вста­новлено в сумі 31 178 269,9 тис. гривень, зокрема граничний розмір дефіциту загального фонду Державного бюджету України — в сумі 9 243 900,3 тис. гривень та граничний розмір дефіциту спеціального фонду Державного бюджету України — в сумі 21 934 369,6 тис. гривень.