Тема 12: СИСТЕМА ДЕРЖАВНИХ ВИДАТКІВ В УКРАЇНІ

12.1. Методичні рекомендації до самостійної роботи

Формування публічних (державних та муніципальних) доходів та їх використання для забезпечення державних та місцевих потреб, безсумнівно, є взаємозалежними процесами. Обсяг витрат безпосередньо залежить від обсягу доходів. За їх невідповідності настають негативні наслідки у вигляді дефіциту бюджету, інфляції, введення додаткових податкових важелів та у вигляді фінансової кризи. Тому під час планування витрат з боку органів держави й місцевого самоврядування необхідним є передбачення можливості їх покриття за рахунок очікуваних доходів.

Державні витрати – це планова діяльність органів держави й місцевого самоврядування щодо цільового використання публічних коштів. У складі державних витрат виділяють витрати бюджетів. Державні витрати є однією із сторін фінансової діяльності.

Потрібно розрізняти поняття «витрати» та «видатки», які до прийняття Бюджетного кодексу ототожнювались. Але законодавець у пунктах 13, 14 БК України надав тлумачення цим термінам. Витрати бюджету він визначив як видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу, а видатки – як кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Студенти мають засвоїти, що у фінансовому праві державні видатки виділені в окремий інститут державних видатків, який утворюється фінансово-правовими нормами, що регулюють суспільні відносини щодо витрачання державних та комунальних грошових ресурсів.

Об’єктом інституту державних видатків є мобілізовані у розпорядження держави та державних і комунальних підприємств кошти.

У фінансово-правових відносинах щодо видатків завжди беруть участь три суб’єкти.

Першим є орган, уповноважений державою чи органом місцевого самоврядування, що представляє публічний інтерес, оскільки ці відносини виникають не в інтересах окремої фізичної чи юридичної особи, а в інтересах держави чи органів місцевого самоврядування.

Другим обов’язковим суб’єктом відносин у сфері видатків є банк, через який Державне казначейство України видає кошти.

Третій суб’єкт – це отримувач коштів, яким може бути підприємство, установа, організація державної, комунальної або приватної форм власності.

Для всебічного розуміння інституту видатків студенти повинні проаналізувати ознаки та принципи видатків.

Виділяють такі основні ознаки видатків:

– це кошти;

– спрямовуються на здійснення програм та заходів, що передбачені відповідним бюджетом;

– цільовий характер використання коштів;

– постійний характер використання коштів;

– кошти, які не підлягають поверненню;

– відображають перерозподіл доходів бюджету;

– визначають пріоритети державної політики;

– забезпечують функціонування держави та її регіонів;

– забезпечують виконання завдань та функцій держави та органів місцевого самоврядування.

Принципами, тобто базисними положеннями, на яких ґрунтується здійснення видатків, є:

– планування;

– деталізація видатків;

– безоплатність;

– безповоротність;

– цільве спрямування;

– ефективне використання коштів;

– постійний фінансовий контроль.

Студенти повинні знати різні підходи до класифікації видатків держави та вміти визначати їх види. Загалом, видатки держави можна класифікувати залежно від:

1) необхідності фінансування на відповідний проміжок часу: на поточні видатки та видатки бюджету;

2) поділу бюджетів на загальний і спеціальний фонди: на видатки, пов’язані з фінансуванням діючих установ, навчальних закладів, соціальних програм та на видатки, пов’язані з окремими спеціальними заходами та програмами;

3) місця в суспільному виробництві: видатки на розвиток матеріальної та нематеріальної сфери;

4) суспільного призначення: видатки на економічний розвиток, соціально-культурні заходи, науку та освіту, зовнішньоекономічну діяльність, погашення державного боргу;

5) цільового призначення: видатки на заробітну плату, господарські витрати, ремонт;

6) форми власності суб’єктів, які здійснюють публічні витрати: на державні видатки та муніципальні;

7) джерел фінансування: на централізовані та децентралізовані видатки.

Слід розрізняти поняття «державні видатки» та «видатки державного бюджету». Останні співвідносяться як загальне та часткове, оскільки видатки державного бюджету разом із видатками місцевих бюджетів, а також державних цільових фондів належать до державних видатків.

БК України чітко розмежовує видатки на здійснення повноважень (ст. 82) та дає вичерпний перелік видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (ст. 87) та відповідних видів місцевих бюджетів (статті 88-91). Студентам потрібно детально ознайомитися зі змістом цих статтей БК України.

Державні і муніципальні витрати здійснюються через фінансування – безоплатне й безповоротне виділення коштів з державних або муніципальних фінансових фондів на задоволення публічних потреб.

Завдання для самопідготовки