Рівень 3.81. Що являє собою стратегія хеджування інвестиційного портфеля за допомогою опціонів на продаж фондового індексу? 82. Стратегія хеджування за допомогою продажу захисного опціону на продаж. 83. Стратегія хеджування короткої позиції за допомогою опціону на купівлю. Купівля захисного опціону на купівлю. Ринок фінансових послуг: теорія і практика
В чом)' полягає сутність стратеї ії страхування портфеля цінних паперів? С грагег ія жеджування ча допомої ою синтетичного ф'ючерсцого кон тракту. Розкрийте механізм хеджування ризику експортера. Розкрий і е механізм хеджування ризику банку експоргера. Розкрийте механізм хеджування ризику імпортера. Розкрийте механізм хсджувашія ризику банку-імпортера. Ринок ф'ючерсних кошрактів поділяється на біржовий і нозабіржовий. Що являє собою біржовий ринок термінових контрактів? Ринок ф'ючерсніїх контрактів поділяється на біржовий і позабіржовпіі. Що являє собою іюзабіржовий ринок термінових контрактів? Учасники біржової торгівлі ф ючерсними контрактами. При реєстрації як учасника торгівлі ф'ючерсними контрактами біржа пред'являє до посередницьких фірм ряд вимої. Назвіть основні з них. Функції розрахункової палати на біржовому ринку ф'ючерсних контрактів. Хто може бути членом розрахункової палати? Що включаг в себе поняття стандартизації ф'ючерсного контракту? Закріптя позиції здійснюється шляхом здійснення офсетної уг оди чи постачанням активу. Розкрийте механізм. Порядок провадження і виконання угод на купівлю-продаж ф'ючерсних контрактів. Техніка укладання 4) ючерсннх контрактів на біржі. Хеджери, спекулянти та арбітражери як основні учасники ринку термінових контрактів. Роль арбітражерів на ринку ф'ючерсних контрактів. Загальна характеристика та цілі основних груп учасників ринку термінових контрактів. -Як здійснюються розрахунки по уі одах на ринку ф'ючерсних контрактів? -Як здійснюється поставка по угодах на ринку ф'ючерсних контрактів? Хеджери. Техніка хеджування. Механізм виконання замовлення на біржовому ринку 4' ючерсних контрактів. Біржові спекулянти та їх класи4)ікація. Позиційні та одноденні спекулянти. Скалпери. Проблеми організації 4і'ючсрсної торгівлі на сучасному етапі розвитку української економіки. Хеджування і біржова спекуляція як дві форми спекуляції. Обіруніуііте.
Ходаківська В.11., Беляєв В.В РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ Тема 10. Інфраструктура ринку фінансових послуг Інфраструктура ринку фінансових послуг (фінансового ринку) покликана забезпечувати можливість реалізації економічних інтересів суб'єктів економіки, сприяти координації усіх їхніх економічних дій, допомагати їм інтегруватись у світовий економічний та фінансовий простір. Складність вивчення та аналізу просторової організації інфраструктури ринку фінансових послуг пов'язана з багатосег-ментністю останнього. Цей процес ускладнює відсутність однозначного трактування поняття "інфраструктура ринку фінансових послуг". Для чіткого розуміння поняття "інфраструктура ринку фінансових послуг" проаналізуємо методологічні підходи щодо трактування економічної сутності базових понять: "інфраструктура", "ринкова інфраструктура". 10.1. Поняття та елементи ринкової інфраструктури ринку фінансових послуг Поняття "інфраструктура" перейшло в економічну термінологію з військової. Військове трактування в свій час розповсюдилось і на народне господарство39. Голіков А.П., Олійник Я,Б., Степаненко А.В. розглядають інфраструктуру як сукупність галузей господарства, що обслуговують виробництво і населення. Особливістю інфраструктури є її ''гнучкість", що дозволяє їй швидко реагувати на зміни умов виробництва та життя населення. До певного рівня вона сприяє розвиткові господарства, підвищенню його ефективності. -" Типовим, з цієї точки зору, є трактування інфраструктури (від лат. Infra - нижче, structura - будівля, розміщення) як комплексу галузей господарства, що обслуговують виробництво і включають: будівництво дорії. каналів. водосховищ, портів, мостів, аеродромів, складів; енергетичне господарство; транспорт; зв'язок; водозабез печення і каналізацію: освіту: науку; охорону здоров'я тощо. [40] Ринок фінанс.оних послуг: •гтрія і практика Якщо цей рівень перевищує допустимий, то необхідно вдосконалювати інфраструктуру». Під ринковою інфраструктурою автори пропонують розуміти весь комплекс елементів і видів діяльності, які створюють організаційно-економічні умови для функціонування ринкового механізму. Основними її елементами виступають: фонди розвитку й підтримки; комерційні банки; аудиторські фірми; лізинги; асоціації підприємців; товарні біржі; торговельні будинки; біржі праці; фондові біржі; центри інформаційного обслуговування; бізнес-центри тощо. Об'єкти ринкової інфраструктури здійснюють правове та економічне консультування підприємців і захист їхніх інтересів у різних структурах, забезпечують фінансову підтримку, кредитування разом з лізингом, аудитом, страхуванням нових господарських формувань, сприяють матеріально-технічному забезпеченню та реалізації продукції підприємств, регулюють рух робочої сили тощо. Мороз A.M. визначає ринкову інфраструктуру як сукупність (в ідеальному випадку - комплекс) установ, організацій та інших суб'єктів сфери обігу, що забезпечують необхідні умови функціонування ринкової економіки у даній країні чи регіоні. Залежно від видів ринку, вона поділяється на інфраструктуру ринку капіталу4', ринку засобів виробництва, ринку праці. Ринкова інфраструктура, за Комаринським Я., - це система установ і організацій (банків, бірж, страхових компаній, консультаційних та інформаційно-маркетингових фірм тощо), які забезпечують вільний рух товарів і послуг на ринку. Бланк І.А. використовує поняття інвестиційної інфраструктури, що включає найбільш важливі галузі економіки, установи і засоби, що безпосередньо забезпечують процес безперебійного здійснення інвестицій. Вказані трактування "інфраструктури" та "ринкової інфраструктури" не можуть бути використані без попередніх серйозних обумовлень. •" Залежно від виконуваних функції! виділяють виробничу, соціально-культурну, інституціііну. еколої ічну, ринкову та ін4)ормаційну інфраструктури. Елементами ринку капіталу е фондова біржа, страхові компанії. аудиторські організації. брокерські контори (компанії), комерційні банки, державний страховці! паї ляд. державна інспекція щодо контролю за цінними паперами, фонд державного майна, інвестиційні фонди, фонд загальнодержавних науково-технічних прої рам, стабілізаційні фонди, інноваційні фонди. Ходаківська В. II., Нсляєв В. В По-перше, в сучасних умовах значення невиробничих галузей вже не можна зводити до виконання ними деяких допоміжних функцій, як наприклад, "обслуговування". У розвинених країнах "третинний сектор" (сфера послуг у всій її багато-манітності) перетворюється у провідну сферу зайнятості.42 По-друге, необхідно відійти від галузевого підходу, що зводиться до виділення "головних" і "другорядних" галузей. Ринкова інфраструктура може бути правильно зрозуміла і класифікована тільки на основі макроекономічного підходу, згідно з яким інфраструктура в ринковій економічній системі не обслуговує, а забезпечує нормальне функціонування всієї економіки. По-третс, характеризуючи ринкову інфраструктуру, слід виходити з того, що на розвиток економіки впливають не тільки об'єктивні, але й суб'єктивні фактори, причому роль останніх у сучасних умовах зростає. Тому до складу інфраструктури слід включати не тільки матеріальні елементи. Інфраструктура - це сукупність елементів, що забезпечують безперебійне функціонування взаємозв'язків об'єктів і суб'єктів певної відносно самостійної системи й оптимізують їх взаємодію. У макроекономічному розумінні ринкова інфраструктура носить не обслуговуючий, а забезпечуючий характер щодо всієї економіки країни. Тому, в макроекономічному розумінні, ринкова інфраструктура - це підсистема ринкової економічної системи, сукупність елементів якої забезпечує функціонування взаємозв'язків між господарчими суб'єктами; оптимізує рух товарно-грошових потоків і носить не обслуговуючий, а забезпечуючий характер щодо економіки країни. Ринкова економіка - це товарно-грошова економіка. Забезпечення просування товарно-грошових потоків здійснюють відповідні інститути загального та спеціального призначення. Вони утворюють інституційний елемент ринкової інфраструктури. Стан інститутів ринкової інфраструктури неоднорідний як із кількісної, так і з якісної точок зору. Зміст ринкової інфраструктури не може бути зведений до сукупності лише інституціональних елементів. У сучасній ринковій інфраструктурі прийнято виділяти інформаційний елемент. Це інформаційні мережі та потоки, асоціації чи добровільні об'єднання, що представляють інтереси інших інститутів "знизу" (наприклад, Асоціація українських "- Типовим прикладом можуть бути ін4юрмаційні системи, що пронизують усі сфери діяльності людства. ринок фінансових послуг: теорія і іірлкгики банків), а також інститути, що забезпечують зворотний зв'язок між суб'єкгамн ринкових відносин (наприклад, засоби масової інформації). Суб'єктивним є третій законодавчий елемент, під яким розуміють відповідну частину господарської о законодавства, що регламентує як діяльність інститутів ринкової інфраструктури, так і поведінку суб'єктів ринкових відносин. По суті, він задає "правила гри" в ринковій економіці. Соціальний елемент відображає рівень ринкового мислення (менталітет) населення і його готовність діяти за правилами і закономірностями функціонування римку. Саме ці елементи визначають цілісність і завершеність як ринкової інфраструктури в цілому, так і окремих її елементів. Найменш розвиненими в кількісному і якісному відношенні, з точки зору відповідності до вимог ринкової економіки, є компоненти інфраструктури фінансовою ринку. Аналізуючи стан розвитку ринкової інфраструктури України, слід визнати, що ринковою її ще важко назвати. Існуюча інфраструктура с перехідною, незрілою, несформованою, причому в кожному з означених нами складових елементів: іиституї^іиному, інформаційному, юридичному та соціальному. Розглянемо інфраструктуру фінансового ринку, з точки зору її розміщення, в декількох контекстах. По-перше, фінансовий ринок та його інфраструктуру як певну автономну систему, з припущенням, що його автономність не абсолютна, тому що в реальному житті фінансовий ринок не існує ізольовано від усієї економіки. По-друге, будемо розрізняти глобальну (розглядатиметься на національному рівні) і локальну інфраструктуру фінансового ринку (на рівні окремих регіонів та територіально-адміністративних утворень). Діяльність інфраструктури у внутрішній системі фінансового ринку сприяє формуванню попиту на фінансові послуги, зростанню обсягу асортименту пропозиції фінансових продуктів. До внутрішньої системи фінансового ринку відносять фінансовий і кадровий потенціал, наявність і довіру клієнтів, уміння співпрацювати з фінансовими інститутами, якість маркетингової діяльності та ефективність стратегічних рішень. Фінансові інститути фінансового ринку реалізують свої економічні іітгереси з урахуванням дій різних факторів зовнішнього середовища, причому на деякі з них він може опосередковано впливати, дія ж інших факторів виходить за межі впливу інститутів, і він повинен пристосовуватись до них. До факторів, на які Ходаківсіїка В.11., бсляєі! В. В може впливати фінансовий інституї, на-іежаїї,: ринковий попні. конкуренція, рівень розвиїку інфраструктури фінансовою ринку (окремого сегменту фінансового ринку). До неконтро.іьоваїїих факторів, що впливають на формування інфраструктури фінансової о ринку, належать: загальноекономічна ситуація в регіоні. країні та за її межами: рівень жигтя та заощадливості населення: кон'юнктура фінансової о ринку; демографічна ситуація юіцо. Дія цих факторів визначас поведінку 4янансових інсти тутів у ринковому середовищі, формує стратегію і тактику, окреслює мож-іивосгі просування на ринку фінансових послуг у межах певної території. Аналізуючи стан розвитку ринкової інфраструктури фінансового ринку України, слід визнати, що ринковою її ще важко назвати. Існуюча інфраструктура фінансового ринку є перехідною, незрілою, несформованою, причому в кожному з елементів, які формують її зміст. До елементів інфраструктури фінансової о ринку належать: правове інформативне забезпечення; інформаційна мережа; інститунійна мережа (кредитно-фінан-сова система); система підготовки кадрів (страхові сюрвсйсри, андерайтери), наукове обслуговування; аудиторська мережа; професійна етика і мова, менталітет населення. Інформаційна складова характеризується низьким рівнем професійного аналізу та рекомендацій на основі використання сучасних інформаційних систем, особливо в галузі українізації ді-ловодства та технічного аналізу діяльності сегментів фінансового ринку. Законодавче забезпечення діяльності суб'єктів фінансового ринку характеризує ться низькою ефективністю. Причиною цього с недостатньо розвинена законодавча база та її нестійкість, а також часті перегляди "правил гри" на фінансовому ринку. Із-за відсутності в законодавчих та наукових виданнях, засобах масової інформації чіткого трактування сутності поняття "фінансовий ринок", проблемою є відслідковування інформаційних потоків, що дають можливість оцінити та спрогнозувати ситуацію, що складається на певних сегментах •га гериторіальних проявах фінансової о ринку. Соціальний моніторинг фінансових можливостей та інвестиційних уподобань населення регіонів показує, що рівень економічного, а особливо "біржового" мислення і сприйняття ринкового фінансового механізму громадянами України далекий від того, який вимагається для включення соціальної активності мас у функціональну сисгему фінансового ринку. Ринок фііінисопих послуг: теорія і практика Наднизькі показники забезпечення населення комерційно-фінан-совою інформацією щодо діяльності фінансових посередників на реї іональних фінансових ринках та певний інформаційний вакуум, що спосгсрії асться в реї іонах України, призводять до часткової присуїносії на фінансовому ринку потенційного інвестора економіки населення. Розвиток інфраструктури фінансового ринку України повинен бути побудований за міжнародними стандартами, але з урахуванням специфіки нашої країни. Для розбудови інфраструктури таких сегментів фінансового ринку, як грошовий і кредитний ринок, необхідно посилити ринкові процеси в регіонах та роль у них місцевих органів самоврядування, активізувати створення стабільного і сприятливого для їх розвитку законодавства, здорового конкурентного середовища, сприяти поверненню довіри з боку населення і суб'єктів підприємницької діяльності; при підтримці з боку держави розвивати мережу філій і активізувати інвестиційну діяльність банків та інших фінансово-кредитних установ, що найбільш пристосовані до інвестиційної діяльності, створити спеціальну банківську установу, основною метою якої було б питання довгострокового кредитування. Зупинимося на аналізі та оцінці інституційного елемента інфраструктури фінансового ринку, а саме: особливостях територіальної організації існуючих банківських і небанківських фінансових інститутів та контрактних фінансових посередників; визначимо соціально-економічні чинники, що повинні, згідно зі світовим досвідом, обумовлювати появу нових видів фінансових посередників у системі фінансового ринку України.
|
