Німецька модель менеджменту

До закінчення Другої світової війни на підприємст­вах Німеччини застосовувався жорсткий авторитарний стиль управління, що було зумовлено абсолютистським військовим устроєм у державі. Головним був принцип «Робити лише те, що наказано», працівники не мали жодних прав, а лише обов'язки. З поразкою Німеччини у війні постало питання переорієнтації військових під­приємств, розвитку промисловості, відбудови країни. Для забезпе­чення ефективної роботи підприємств потрібні були не працівники-виконавці, а кваліфіковані спеціалісти, здатні творчо підходити до вирішення проблем і відповідати за свої рішення.

На цих засадах виникла німецька система «смертних гріхів» Вольфганга Хоєра, побудована на принципах відхи­лення неправомірних та неефективних дій. Передусім во­на зобов'язувала керівників уникати таких помилок:

- відмовлятися від особистої відповідальності;

- перешкоджати підвищенню кваліфікації та розвитку талантів підлеглих;

- здійснювати тиск на підлеглих;

- ставати на неправильні позиції;

- забувати про важливість прибутку;

- керувати всіма підлеглими однаково;

- зосереджуватися не на цілях, а на проблемах;

- бути начальником, а не товаришем;

- не дотримуватись загальних правил;

- вичитувати співробітників;

- допускати неувагу;

- високо оцінювати роботу тільки кращих працівників;

- маніпулювати людьми.