Склад оборотних активів підприємства та особливості фінансового управління нимиУправління оборотними активами займає значну питому вагу серед операцій фінансового менеджменту. Цілеспрямоване управління оборотними активами визначає необхідність попередньої їх класифікації (рис. 8.1). Оборотний капітал виявляє певні взаємозв’язки між активом та пасивом балансу підприємства, тобто зобов’язання погашаються за допомогою активів, що повинні беззбитково реалізуватися: ЧОК = ПА – ПЗ, де ЧОК – чистий оборотний капітал, ПА – поточні активи підприємства, ПЗ – поточні зобов’язання підприємства. Управління оборотним капіталом вимагає від фінансового менеджменту вирішення ряду взаємопов’язаних питань: ранжування поточних активів та поточних зобов’язань за критерієм ліквідності; оптимізація операційного циклу; визначення оптимального розміру поточних активів; обґрунтування розмірів поточних активів кожного виду; встановлення оптимальної пропорції між короткостроковими та довгостроковими зобов’язаннями у фінансуванні поточних активів і т.д.
Рис. 8.1. Класифікація оборотних активів за основними ознаками Валові ОА – загальний обсяг ОА, сформований за рахунок власного і позикового капіталу. Чисті ОА – частина ОА, яка сформована за рахунок власного та довгострокового позикового капіталу. ЧОА = ОА – КФЗ, де ОА – сума валовий ОА, КФЗ – короткострокові (поточні) фінансові зобов’язання підприємства. Власні ОА – частина ОА, сформована за рахунок власного капіталу. Постійна частина ОА представляє собою незмінювану частину їх розміру, яка не залежить від сезонних та інших коливань операційної діяльності підприємства, не зв’язана з формуванням запасів ТМЦ сезонного зберігання, довгострокового завезення та цільового призначення. Тобто, вона розглядається як незнижуваний мінімум ОА, який необхідний підприємству для здійснення операційної діяльності. Змінна частина ОА представляє собою частину ОА, яка коливається, що викликано сезонним зростанням обсягу виробництва і реалізації продукції, необхідністю формування в окремі періоди господарської діяльності підприємства ТМЦ сезонного зберігання. В складі даного виду ОА виділяють звичайно максимальну і середню їх частини. Управління оборотними активами пов’язане з особливостями формування його операційного циклу. Операційний цикл представляє собою період повного обороту всієї суми оборотних активів, в процесі якого відбувається зміна окремих їх видів. Він характеризує проміжок часу між придбанням виробничих запасів і отриманням грошових коштів від реалізації виробленої з них продукції. Важливою характеристикою операційного циклу, яка впливає на обсяг, структуру і ефективність використання оборотних активів, є його тривалість. Формула тривалості операційного циклу має вигляд: ТОЦ = ТОмз + ТОгп + ТОдз, де ТОЦ – тривалість операційного циклу підприємства, в днях, ТОмз – тривалість обороту запасів сировини, матеріалів та інших матеріальних факторів виробництва у складі оборотних активів, в днях, ТОгп – тривалість обороту запасів готової продукції, в днях, ТОдз – тривалість інкасації поточної дебіторської заборгованості, в днях. В процесі управління оборотними активами в межах операційного циклу виділяють такі основні складові: 1) виробничий цикл підприємства, 2) фінансовий цикл підприємства. Тривалість виробничого циклу визначається за формулою: ТВЦ = ТОмз + ТОнв + ТОгп, де ТВЦ – тривалість виробничого циклу, в днях, ТОмз – тривалість обороту середнього запасу сировини, матеріалів та напівфабрикатів, в днях, ТОнв – тривалість обороту середнього обсягу незавершеного виробництва, в днях, ТОгп – середня тривалість обороту поточної кредиторської заборгованості, в днях. Фінансовий цикл (цикл грошового обороту) підприємства представляє собою період часу між початком оплати постачальникам отриманих від них сировини і матеріалів та початком надходження коштів від покупців за поставлену їм продукцію. Визначається за формулою: ТФЦ = ТВЦ + ТОдз – ТОкз, де ТФЦ – тривалість фінансового циклу, в днях, ТВЦ – тривалість виробничого циклу, в днях, ТОдз – середній період обороту поточної дебіторської заборгованості, в днях, ТОкз – середній період обороту поточної кредиторської заборгованості, в днях. Головна задача управління оборотними активами полягає у формуванні необхідного обсягу, оптимізації складу та забезпеченні ефективного використання оборотних активів підприємства. Етапи управління оборотними активами: ▪ аналіз оборотних активів в попередньому періоді, ▪ вибір політики формування оборотних активів, ▪ оптимізація обсягу оборотних активів, ▪ оптимізація співвідношення постійної і змінної частин оборотних активів, ▪ забезпечення необхідної ліквідності оборотних активів, ▪ забезпечення необхідної рентабельності оборотних активів, ▪ вибір форм та джерел фінансування оборотних активів. В процесі аналізу оборотних активів (далі – ОА) визначається динаміка загального обсягу ОА, динаміка складу ОА в розрізі основних видів, вивчається обіговість ОА та визначається їх рентабельність; при розрахунку використовується модель Дюпона, яка при застосуванні має вигляд: Роа = Ррп х Ооа, де Роа – рентабельність оборотних активів, Ррп – рентабельність реалізації продукції, Ооа – обіговість оборотних активів. В процесі оптимізації обсягу оборотних активів визначається система заходів щодо реалізації резервів, спрямованих на скорочення тривалості операційного циклу, оптимізується обсяг та рівень окремих видів цих активів, а також визначається загальний обсяг оборотних активів на майбутній період за формулою: ОАп = ЗСп + ЗГп + ДЗп + ГАп + Іп, де ОАп – загальний обсяг ОА на кінець періоду, що розглядається, ЗСп – сума запасів сировини та матеріалів на кінець майбутнього періоду, ЗГп – сума запасів готової продукції на кінець майбутнього періоду (з урахуванням перерахованого обсягу незавершеного виробництва), ДЗп – сума поточної дебіторської заборгованості на кінець майбутнього періоду, ГАп – сума грошових активів на кінець майбутнього періоду, Іп – сума інших оборотних активів на кінець майбутнього періоду. Оптимізація співвідношення постійної та змінної частин ОА здійснюється по таких етапах: - за результатами аналізу помісячної динаміки рівня ОА в днях обігу або в сумі за ряд попередніх років будується графік їх середньої «сезонної хвилі», - визначається сума постійної частини ОА по формулі: ОАпост = ОАпл х Кмін, де ОАпост – сума постійної частини ОА в майбутньому періоді, ОАпл – середня сума ОА в майбутньому періоді, Кмін – коефіцієнт мінімального рівня ОА. - визначається максимальна і середня сума змінної частини ОА в майбутньому періоді по формулі: ОАз макс = ОА х (Кмакс – Кмін); ОА х (Кмакс – Кмін) ОАп макс – ОАпост ОАз ср = ─────────────── = ──────────────, 1. 2 де ОАз макс – максимальна сума змінної частини ОА в майбутньому періоді, ОАз ср – середня сума змінної частини ОА в майбутньому періоді, ОАпост – сума постійної частини ОА в майбутньому періоді, Кмакс – коефіцієнт максимального рівня ОА, Кмін – коефіцієнт мінімального рівня ОА.
|
