Завдання7.

Якому уповноваженому органу виконавчої влади у сфері регулювання ринку фінансових послуг Закон України «Про страхування» доручає безпосереднє регулювання та нагляд за учасниками страхового ринку, його права і обов’язки?

Нормативно-правові акти, рекомендовані для ознайомлення при підготовці:

1,2,7, 9, 16,18,19,37,41,50,51

 

Семінарське заняття № 3.

На семінарі розглядаються питання, викладені на лекціях за темою:

2.2. Правове регулювання публічних видатків

Перелік питань, що підлягають обов’язковому розгляду на семінарському занятті визначений згідно з тематичним планом.

1. Поняття та система публічних видатків.

2. Кошторисно-бюджетне фінансування, як метод розподілу публічних фондів коштів

3. Правовий режим фінансування окремих галузей економіки

 

Методичні рекомендації щодо вивчення навчальних питань за темою:

2.2. Правове регулювання публічних видатків

 

2.2.1 Поняття та система публічних видатків

Для відповіді на це питання необхідно розкрити поняття публічних (державних) видатків як еко­номічної категорії, під якими розуміють прямі, безперервні, цільові грошові витрати з державного бюджету та інших грошових фондів держави, пов'язані з її функціонуванням. Необхідно зрозуміти, що державні видатки як правова категорія - це врегульовані нормами права суспільні відносини щодо витрачання державних грошових ресурсів, які накопичуються у державному бю­джеті, державних цільових фондах, власних фондах державних підприємств, установ та організацій з метою виконання загальнодержавних функцій, роз­ширення виробництва, утримання соціальної сфери, органів управління та забезпечення обороноздатності держави відповідно до чинного законодав­ства. Необхідно знати також, що державні видатки як інститут фінансового права об'єднує фінансово-правові норми, які регулюють суспільні відносини щодо витрачання державних грошових ресурсів, і що державні видатки здійснюють­ся відповідно до фінансово-планових актів, прийнятих уповноваженими дер­жавними органами, шляхом фінансування або надання позичок чи кредитів.

Відповідно, місцеві видатки є видом фінансових відносин щодо витрачання фінансових ресурсів, мобілізованих до місцевих бюджетів, власних фондів комунальних підприємств, установ, організацій з метою виконання їх завдань та функцій, розширення виробництва, утримання комунальної соціальної та куль­турної сфери, органів місцевого самоврядування тощо.

Слід враховувати, що систему (публічних) державних та місцевих видатків складають:

а) видатки, які покриваються за рахунок коштів централізованих фондів;

б) видатки, які покриваються з децентралізованих фондів коштів;

в) видатки за рахунок кредитного забезпечення.

Необхідно встановити співвід­ношення між поняттями «державні та місцеві видатки» та «видатки державно­го і місцевого бюджетів»: перше поняття є ширшим, адже державні і місцеві видатки крім витрат, що покриваються з бюджетів і централізованих фондів, містять також і витрати децентралізованих фондів коштів підприємств, установ, організацій, витрати з позабюджетних фондів і витрати за рахунок кредитів.

Важливим є питання про фінансування публічних (державних і місцевих) видатків, під яким розуміють плановий, цільовий, безповоротний та безвідплатний відпуск грошових коштів у різних формах із метою забезпечення фінансовими ресур­сами витрат на розвиток економіки, соціальної сфери, утримання об'єктів соціально-культурного призначення, оборони, управління, на погашення дер­жавного боргу тощо.

Вивчаючи дану тему, треба звернути увагу на зміст принципів фінансуван­ня: а) плановості; б) цільового спрямування коштів; в) безповоротності та без­відплатності; г) ефективного використання коштів; ґ) фінансування в міру ви­конання планів; д) оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел; е) додержання режиму економії та здійснення контролю за їх вико­ристанням.

Необхідно розглянути також питання про видатки державного та місце­вих бюджетів як безпосередні, прямі витрати держави, пов'язані з її функці­онуванням і які покриваються за рахунок бюджетних коштів.

На основі чинного законодавства необхідно дати правовий аналіз видаткам місцевих бюджетів і пам'ятати, що вони включають бюджетні при­значення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов'я­зані з реалізацією програм, перелік яких визначено статтями 88-91 Бюджет­ного кодексу України. При цьому особливу увагу звернути на поділ видатків на такі, що враховуються у визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, і такі, що не враховуються у визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Під час аналізу місцевих видатків другої групи рекомендується акцентува­ти на їхніх особливостях: включаються до місцевих бюджетів органами місце­вого самоврядування на свій розсуд і не враховуються у визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. До таких належать видатки на: місцеву пожежну охорону; позашкільну освіту; місцеві програми соціального захисту й соціаль­ного забезпечення, розвитку житлово-комунального господарства та благоуст­рою населених пунктів; культурно-мистецьких програм місцевого значення; місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту; обслуговування боргу органів місцевого самоврядування; управління комунальним майном; інші програми, затверджені відповідною радою згідно з законом.

2.2.2. Кошторисно-бюджетне фінансування, як метод розподілу публічних фондів коштів

Вивчення цієї теми необхідно почати з визначення поняття бюджетного фінансування як: 1) безповоротного, безвідплатного відпуску коштів із держав­ного та місцевого бюджетів для виконання державою та органами місцевого самоврядування своїх функцій; 2) фінансування за рахунок бюджетних коштів; 3) виділення коштів із бюджету відповідного рівня.

Далі потрібно охарактеризувати принципи бюджетного фінансування та їх­ні особливості, відповідно до яких: а) кошти на покриття витрат відпускаються тільки з одного бюджету за підпорядкованістю підприємства, установи, за ви­нятком фінансування загальнодержавних заходів (епідемія, епізоотії, ліквіда­ція втрат від катастроф, стихійного лиха тощо); б) фінансування бюджетних установ здійснюється на основі встановлених економічних нормативів залеж­но від сфери діяльності.

При підготовці та відповіді необхідно розглянути поняття кошторисно-бюджетного фінансу­вання, під яким розуміють безповоротний та безвідплатний відпуск коштів із відповідного бюджету для забезпечення діяльності органів, установ, організа­цій, що утримуються за рахунок бюджетів різних рівнів, і який здійснюється на підставі фінансових планів - кошторисів доходів і видатків.

Далі необхідно з'ясувати поняття кошторису доходів і видатків бюджет­ної установи, організації. Необхідно знати, що кошторис дохо­дів і видатків бюджетної установи, організації має дві складові: а) загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розпо­діл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій; б) спеціальний фонд, який містить обсяг надхо­джень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основ­них функцій.

Розглядаючи питання про види кошторисів, необхідно розмежовувати ін­дивідуальні та зведені кошториси і плани асигнувань: індивідуальні кошториси і плани асигнувань установа складає для забезпечення своєї діяльності за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією) незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бух­галтерією; зведені кошториси і зведені плани асигнувань - це зведення показ­ників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бю­джету нижчого рівня, що складаються головним розпорядником для подання Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам та органам Державного казначейства. Під час аналізу питання про структуру кошторису рекомендується використати Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження документів, що за­стосовуються в процесі виконання бюджету» від 28 січня 2002 року № 57 (у редакції наказу від 29 грудня 2002 р. № 1099).

Треба мати на увазі, що кошторис має економічне значення, оскільки:

а) впливає на діяльність бюджетних установ, організацій;

б) забезпечує ефек­тивне і цільове використання грошових коштів;

в) мобілізує внутрішні резерви;

г) дає можливість контролювати виконання фінансових показників.

Розкриваючи зміст цієї теми, слід знати поняття норм витрат кошторису, під якими розуміють установлені уповноваженими державними органами розміри затрат на розрахункову одиницю. Доцільно також класифі­кувати норми витрат за різними підставами: 1) за юридичними ознаками: а) обов'язкові, б) необов'язкові (факультативні або розрахункові); 2) за змі­стом: а) матеріальні, б) натуральні (грошові); 3) за ступенем охоплення за­трат на основну одиницю фінансування: а) індивідуальні, б) комбіновані.

З'ясовуючи зміст кошторисного процесу, необхідно дати йому правову ха­рактеристику як діяльності державних організацій та установ із формування та виконання кошторисів.

2.2.3. Правовий режим фінансування окремих галузей економіки

Конституційна норма проголошує, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ст..95 Конституції України).

Найбільшим важливим підрозділом кошторисно-бюджетного фінансування є соціально-культурні заходи, які нажаль фінансуються не в повному обсязі щодо потреб. До соціально-культурних видатків держави на­лежать видатки на: соціальний захист населення і соціальне забезпечення, освіту, науку, культуру і засоби масової інформації, охорону здоров'я, фізи­чну культуру та спорт, заходи в галузі молодіжної політики.

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годуваль­ника, безробіття з незалежних від них обставин, а також в старості та в ін­ших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загально­обов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з функціональною структурою видатків бюджетів України, розділ видатків на «Соціальний захист та соціальне забезпечення» (код1000) включає:

- оплату пенсій та допоміг — компенсаційні витрати у зв'язку з надан­ням пенсіонерам безплатного проїзду; пенсій військовослужбовцям Міноборони, прикордонних військ, Міністерства внутрішніх справ, служби безпеки, тощо;

- оплату пільг ветеранам війни і праці;

- фінансування допомоги сім'ям з дітьми;

- інші види соціальної допомоги;

- оплату видатків дитячих закладів-інтернатів та притулків для непов­нолітніх, програм соціального захисту неповнолітніх;

- оплату видатків будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів;

- фінансування молодіжних програм та інших заходів і закладів в галузі соціальної політики.

Стаття 55 Конституції України встановлює, що в Україні кожен має право на освіту. При цьому повна загальна середня освіта є обов'язковою. За Конституцією, держава забезпечує доступність і безоплатність дошкіль­ної, повної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних, комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної вищої і післядипломної осві­ти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням та студентам.

У відповідності з функціональною структурою видатків на культуру та мистецтво до них відносяться витрати на: мистецтво, бібліотеки, музеї, заповідники, клуби та інші культурні заклади, кінематографію, архівну справу, книговидання та інші засоби масової інформації. Кошти на фінан­сування підприємств організацій та закладів культури відпускаються за статтями відповідно до бюджетної класифікації.

Установи культури, крім коштів, які вони одержують з місцевих бюджетів або Державного бюджету на своє утримання, використовують на свої потреби спеціальні (позабюджетні) кошти, які надходять від реалізації квитків до музеїв, на виставки та різні культурні заходи.

При фінансуванні культури головними розпорядниками бюджетних коштів є Міністр культури України, Міністри та керівники державних коміте­тів та відомств України, а також Автономної Республіки Крим, у підпоряд­куванні яких знаходяться підприємства, організації, заклади культури. Роз­порядниками бюджетних коштів нижчого рівня є керівники відповідних закладів, підприємств та організацій.

Право кожного в Україні на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування встановлено статтею 49 Конституції України. Охоро­на здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціа­льно-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Конституцією також закріплено, що медична допомога у державних і кому­нальних закладах охорони здоров'я надається безплатно, а держава спри­яє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності, дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

За функціональною структурою, ці видатки поділяються на такі під­розділи: фінансування лікарень широкого профілю; видатки спеціалізованих медичних закладів; асигнування на поліклініки, амбулаторії, спеціалізовані поліклініки, фельдшерсько-акушерські пункти; видатки на загальні і спеціа­лізовані стоматологічні поліклініки; утримання санітарно-епідеміологічної служби, закупівлю та виготовлення медичного обладнання, інструментів, протезів, іншої продукції, що використовується у медичній практиці, тощо.

За рахунок коштів Державного бюджету України фінансуються видатки на державне управління, в тому числі на законодавчу, виконавчу владу Президента України, судову владу, правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави. Відповідно до функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету визначаються видатки на загальнодержавні функції (код 0100), на вищі органи державного управління, органи місцевої влади та місцевого самоврядування, фінансова та зовнішньополітична діяльність (код 0110), на оборону (код 0200), на громадський порядок, безпеку та судову владу (код 0300).

Правоохоронна діяльність знаходиться на кошторисна – бюджетному фінансуванні і її функціонування забезпечується видатками, які визначаються у бюджетній класифікації по напрямкам:

· протипожежний захист та рятування;

· судова влада;

· кримінально-виконавча система та виправні заходи;

· діяльність у сфері безпеки держави;

· нагляд за додержанням законів та представницькі функції в суді;

· дослідження і розробки у сфері громадського порядку, безпеки та судової влади.

Діяльність органів місцевого самоврядування та їх виконавчих комітетів фінансується за рахунок місцевих бюджетів, крім виконання тих функцій, які делегуються їм з загальнодержавного бюджету. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, також компенсуються державою. Бюджетні установи поряд з бюджетними коштами можуть мати і власні - позабюджетні кошти, до яких відносять: депозитні суми, суми за дорученням та спеціальні кошти.

Депозитні кошти - це кошти, що надходять в тимчасове розпорядження бюджетних установ і при певних умовах належать до повернення тим, хто їх вніс, або передачі за призначенням.

Сумами за дорученням є кошти, що отримуються бюджетними установами від інших установ та організацій для виконання певних доручень. Ці кошти повинні витрачатися суворо за цільовим призначенням, на яке є вказівка у дорученні. Суми за дорученням стають додатковим джерелом фінансування витрат бюджетних установ, коли доручатель прямо визначає, на яку саме діяльність установи він жертвує кошти.

Спеціальні кошти - це доходи бюджетних закладів, які отримуються від реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг. Для бюджетних організацій спеціальні кошти створюються тільки з дозволу Міністерства фінансів або Кабінету Міністрів України. Бюджетні установи, що мають спеціальні кошти, включають їх у прибуткову частину єдиного кошторису. Витрачення спеціальних коштів до затвердження кошторисів забороняється.

Додаткові питання:

1. Визначить види та складові кошторису.

2. Який порядок фінансування правоохоронних органів?

3. Який порядок фінансування соціально-культурних закладів?

4. Який порядок фінансування органів державного управління?

5. Які правові режими фінансування Ви знаєте?

6. Що таке лімітна довідка?

7. Які існують норми витрат?

 

Практичні завдання рекомендовані до вирішення при підготовці: