Управління міжнародними золотовалютними резервами.

Ме­та управління міжнародними золотовалютними резервами країни полягає у забезпеченні максимальної ефективності їх використання. Досягнення цієї мети потребує від органів валютного регулювання аналізу та обгрунтованих дій за такими напрямами.

По-перше, існує необхідність визначення оптимального для да­них умов загального обсягу міжнародних засобів платежу. Непомір­не зниження рівня резервів, що є наслідком тривалого дефіциту пла­тіжного балансу, може призвести до того, що країна не зможе задовольнити свої життєво важливі потреби з допомогою імпорту чи не матиме можливості обслуговувати зовнішні боргові зобов'я­зання. Непомірне зростання резервів за постійного переважання зов­нішніх надходжень над видатками сприяє збільшенню національної грошової маси, тобто стимулює інфляцію, а також призводить до недоцільного відпливу грошових коштів із сфери виробництва у грошову сферу.

Для економічного аналізу та визначення критеріїв достатності чи дефіцитності рівня золотовалютних резервів використовують інди­кативні показники, насамперед співвідношення обсягів резервів і середніх показників обсягів імпорту. Світова практика засвідчує, що достатнім є обсяг резервних активів, який відповідає вартості ім­порту товарів та послуг за три місяці. Застосовуються й інші кри­терії: співвідношення обсягу резервів, суми сукупності зовнішніх витрат, розмірів пасивного чи активного сальдо торговельного та платіжного балансів, а також суми зовнішніх боргових зобов'язань. Останній показник особливо важливий для країн, національні валю­ти яких використовуються як резервні. Але всі ці показники норми «оптимального» рівня резервів не є універсальними. Кожна країна визначає їх для себе самостійно, з урахуванням різноманітних конк­ретних обставин.

Якщо виникає тенденція падіння розмірів резервів нижче від критичного рівня, відповідні органи мають вживати заходів чи до зниження валютного курсу, чи до обмеження внутрішнього попиту з допомогою жорсткої фінансової та кредитної політики. Типовою реакцією на непомірне зростання резервів є підвищення курсу наці­ональної валюти чи розширення внутрішнього споживання.

По-друге, існує проблема вибору співвідношення між окремими компонентами резерву. Оскільки резервна позиція у МВФ та запас СПЗ становлять невелику частку у загальному обсязі резервів та їхні розміри визначаються Міжнародним валютним фондом, ця пробле­ма фактично зводиться до фіксації співвідношення між золотом та різними іноземними валютами.

Доказом на користь зменшення частки золотого запасу є те, що золото на відміну від валютних активів не приносить прибутку у ви­гляді процентів, а навпаки, його утримання потребує певних витрат. Крім того, великий продаж золота однією чи кількома країнами мо­же спричинити падіння його ціни та відчутні втрати для країн, які не встигли своєчасно здійснити відповідні заходи. Але одночасно золото є високоліквідним активом, який може бути реалізований на ринку в обмін на вільно конвертовану валюту в будь-який час.

Країни, що перебувають у стані економічної кризи та для яких існує проблема покриття дефіциту платіжного балансу, використо­вують золото як заставу для отримання зовнішніх валютних креди­тів. Центральні банки здійснюють операції «своп», що являють со­бою продаж золота за іноземну ВКВ за одночасного здійснення його зворотної купівлі через певний період. Здійснюючи такі операції, банки зберігають право власності на золото, яке їм належить.

Операції «своп» із золотом здійснює і НБУ.

По-третє, перед урядами та центральними банками країн постають завдання диверсифікації валютного запасу, формування ва­лютного кошика, тобто вибору конкретних валют та встановлення їхнього співвідношення у складі цього запасу. Актуальність даної проблеми визначається тенденцією переходу від «доларового стан­дарту» до «Мультивалютного стандарту».

По-четверте, перед центральними банками постає проблема вибору форми зберігання валютних запасів: чи у вигляді валютних рахунків у найбільш надійних іноземних банках (абсолютно ліквідних, але малодоходних), або у формі цінних паперів іноземних держав.