Внутрішня система та зовнішнє середовище страхового ринку

До внутрішньої структури страхового ринку відносять:

· страхові продукти (послуги за конкретними видами договорів страхування);

· систему організації продажів страхових полісів та формування попиту на страхові продукти;

· гнучку систему тарифів (ціни, пільги, знижки, націнки, штрафи, пеня тощо);

· власну інфраструктуру страховика (агентства, контори, філіали, представництва, канали комерційного зв'язку);

· матеріальні та фінансові ресурси, що визначають становище страховика;

· людські ресурси страхової компанії;

· фінансове становище страхової компанії та довіру до неї з боку фінансових інститутів;

· ліквідність страхового фонду.

 

Розглянемо детальніше деякі із цих елементів.

 

Страхові продукти — специфічні послуги, що пропонуються на страховому ринку. Ціна їх відображається у страховому тарифі. Формується вона на основі конкуренції при порівнянні попиту і пропозиції.

 

Нижня межа ціни визначається умовами рівноваги між надходженнями платежів до страхового фонду та виплатою страхового відшкодування і страхових сум, верхня — потребами страховика.

 

Ціна послуги конкретного страховика залежить від величини і структури його страхового портфеля, якості інвестиційної діяльності, величини управлінських витрат та очікуваного прибутку. Якщо ціна його страхової послуги виявиться надмірно високою, страховик може опинитися у невигідному становищі порівняно зі своїм конкурентом і втратити клієнтів.

 

Купівля -продаж страхових послуг оформляється страховим договором, а підтвердженням цього акту є страхове свідоцтво (поліс), виданий покупцеві (страхувальнику) продавцем (страховиком).

 

Перелік видів страхування є асортиментом страхового ринку.

 

Система організації продажу страхових полісів:

1. безпосередньо у представництвах та агентствах страхових компаній;

2. через страхових агентів;

3. через альтернативну мережу розповсюдження;

4. комбіновані форми.

 

Так, в Італії та Франції страхові поліси розповсюджують на 50% банки. У Великій Британії 50% контрактів із клієнтами укладається через телефонну мережу, в Німеччині 80% контрактів укладають службовці філіалів та представництв, 13% — маклери та посередники, а безпосередньо страховики — тільки 2%.

 

Власна внутрішня структура страховика:

· представництва — підрозділи страхової компанії, які не мають статусу самостійної юридичної особи і займаються, як правило, збиранням інформації, рекламою, репрезентаціями, пошуком клієнтів, але не здійснюють комерційної діяльності;

· агентства — підрозділи, які мають право виконувати всі функції представництва, а також здійснювати операції з укладання та обслуговування договорів;

· філіали (відділення) страхової компанії — підрозділи, які теж не мають права юридичної особи і здійснюють свою діяльність, керуючись законодавством, нормативними актами, статутом та рішеннями загальних зборів акціонерів, ради директорів та президента компанії. Результати роботи філіалу (відділення) відображаються у послідовному балансі страхової компанії. Управління системою страхування здійснюється страховиком.

 

Усі елементи внутрішньої структури страхового ринку взаємопов'язані. Вплив на один із них спричиняє дію в інших. Тому управлінському складу страхової компанії важливо враховувати взаємодію цих елементів і узгоджувати їх із зовнішнім середовищем.

 

Зовнішнє середовище страхового ринку — це система факторів, що взаємодіють, які оточують внутрішню систему ринку і впливають на неї.

 

Зовнішнє середовище страхового ринку складається з елементів, якими страховик може управляти, та з тих, на які він впливати не може, але повинен враховувати їх у своїй діяльності.

 

До складових, на які страховик може впливати, належать:

· ринковий попит;

· конкуренція;

· ноу-хау страхових послуг тощо;

· інфраструктура страхового ринку (правове і нормативне забезпечення, інформаційна та аудиторська мережа, наукове обслуговування, кадри, система організації професійної освіти, наукове обслуговування, професійна етика і мова).

 

До складових, на які страховик впливати не може, входять:

· чисельність населення, його вікова та статева структури;

· сезонні міграції;

· купівельна спроможність населення і т. ін.

 

Отже, страховий ринок — це відкрита система, здатна до розширення та звуження, залежна як від загальної економічної ситуації в країні, так і від активності страховика.