Сутність і види підприємства

Сутність підприємства. Внаслідок суспільного поділу праці в кожні країні формується народногосподарський комплекс, який складається з декількох сотень галузей (чим більша і розвинутіша країна, тим більше галузей), в кожній з яких функціонують десятки і навіть сотні тисяч підприємств. Підприємство є основною ланкою народного господарства, оскільки на ньому відбувається поєднання особистісних і речових факторів виробництва, виготовляється в процесі праці вся сукупність економічних благ.

Підприємство — самостійний господарюючий суб'єкт, який забезпечує виробництво товарів і послуг, здійснює науково-дослідну і комерційну діяльність з метою привласнення прибутку.

Двома сторонами підприємства є певна сукупність продуктивних сил (засобів праці, працівників, наукових лабораторій тощо) та відносин власності, які виникають внаслідок привласнення засобів та результатів виробництва й управління власністю.

Крім того, на підприємстві відбувається одиничний поділ праці. Залежно від технологічного процесу виробництва, розмірів підприємства на ньому існують основний та допоміжні цехи, дільниці, функціонують різні служби, відділи. Одиничний поділ праці між працівниками здійснюється за професіями, спеціальностями та ін. Підприємство вступає у відносини спеціалізації, кооперування з іншими підприємствами, тобто є важливою ланкою техніко-економічних відносин.

Від характеру соціально-економічного поєднання працівників із засобами виробництва значною мірою залежить тип підприємств. Якщо, наприклад, засоби виробництва належать окремому власнику або групі власників і працівники наймаються на умові продажу робочої сили за певну заробітну плату, це підприємства капіталістичні. Капіталістам належить тут і економічна влада. Якщо засоби виробництва викуплені працівниками, як на 11 тис. фірм США, то воно стає колективним трудовим підприємством. Отже, основним критерієм розмежування підприємств є тип власності. З'ясуємо, які існують основні види підприємств.

Види підприємств. Згідно з наведеними критеріями (типом власності)

Україні та в багатьох інших країнах розрізняють такі основні види підприємств:

 

- державні — засновані на державній формі власності. Оскільки вона поділяється на загальнодержавну та комунальну, відповідно виділяють загальнодержавні та комунальні підприємства;

- колективні трудові — засновані на власності трудового колективу. Розрізняють колективні трудові підприємства (або народні підприємства), кооперативні, підприємства громадських організацій та ін. приватнокапіталістичні — засновані на власності окремої особи (капіталіста), який наймає робочу силу;

- колективні (акціонерні) капіталістичні — засновані на власності кількох власників капіталу, які наймають робочу силу;

- індивідуальні (приватні) трудові — засновані на приватній власності фізичної особи та її особистій праці;

- сімейні — засновані на праці членів однієї сім'ї;

- спільні (змішані) — засновані на поєднанні різних форм власності, в тому числі із залученням іноземного капіталу.

Існують також інші критерії розмежування підприємств. Так, за характером економічної діяльності вони поділяються на виробничі, торговельні, фінансово-кредитні, посередницькі, науково-виробничі об'єднання та ін. За сферою діяльності розрізняють місцеві, регіональні, національні, міжнародні підприємства. За кількісними показниками їх поділяють на малі, середні й великі.

Малі підприємства. У різних країнах до них відносять підприємства, неоднакові за величиною. У США, наприклад, це підприємства, на яких зайнято до 500 працівників, в Україні у промисловості та будівництві — до 200, а в інших галузях сфери матеріального виробництва — до 50 працівників.

Малі підприємства кількісно переважають в усіх розвинутих країнах світу. У США, наприклад, із 20 млн. підприємств до категорії дрібних належить понад 18 млн., але їхня частка у доходах становить менше 10%. У Польщі налічується майже 2 млн. таких підприємств, в Україні — менше 150 тис. діючих.

- Позитивні риси малих підприємств:

- гнучкість і мобільність в управлінні та організації виробництва;

- повніше використання робочої сили та устаткування, низький рівень запасів;

- швидка адаптація до кон'юнктури ринку, місцевих умов, потреб споживачів, оперативне оновлення продукції;

 

- можливість швидкого впровадження нових ідей, проектів і створення нових взірців продукції;

- відносно невеликий капітал для їх створення;

- зменшення витрат виробництва за рахунок вузької спеціалізації, економії на управлінських витратах та ін.;

- високі шанси на успіх;

- значний внесок у створення нових робочих місць тощо.

Негативні риси діяльності малих підприємств:

- нижча продуктивність праці (у більшості випадків);

-неспроможність впроваджувати вагомі новітні досягнення науки і техніки;

- вища інтенсивність праці за рахунок подовження робочого дня, використання сімейної праці;

- економія засобів на створення умов праці, техніку безпеки;

- обмежені можливості підвищення кваліфікаційного рівня;

- більші труднощі з фінансуванням, отриманням кредитів,

- недостатність оборотних засобів, заборгованість тощо.

Засоби сприяння розвитку малих підприємств. Враховуючи значну позитивну роль малих підприємств, держава повинна сприяти їх виникненню, підтримувати їхню діяльність. Основними засобами підтримки є:

- фінансова — гарантування позик, надання частини безкоштовних і пільгових субсидій, створення з цією метою спеціальних банків тощо;

- податкова політика — зниження ставок оподаткування, звільнення від податків на певний термін, особливо в умовах впровадження підприємствами передових досягнень науки і техніки тощо;

- політика прискореної амортизації;

- надання державних контрактів;

- кадрова політика — підготовка кадрів, підвищення їх кваліфікації, надання консультаційних послуг в управлінні підприємством та ін.

Щоб постійно здійснювати вдосконалення виробництва, запроваджувати нові способи організації, випуск нових товарів, потрібно мати відповідні якості: волю і здібності, здатність визначати головні напрями діяльності, часто "плисти проти течії", долаючи опір консервативних сил; здійснювати вплив на інших результатами своєї діяльності, витратами сил та енергії.

 

 

Виходячи з наведених характеристик, підприємництво можна визначити як уміння вести справу, генерувати й використовувати ініціативу, зважуватися на ризик, проявляти творчість в організації виробничої діяльності. Воно виступає головним чином як прояв економічної та організаційної творчості й новаторства.

Підприємницька діяльність різноманітна. У той же час численні її форми за сферами діяльності можна згрупувати в такі основні види підприємництва: виробниче, комерційне, фінансове, посередницьке і страхове (рисунок 1).

Рисунок 1- Основні види підприємництва

 

Виробниче підприємництво є найважливішим видом підприємницької діяльності. Воно спрямоване на виробництво товарів та надання послуг. Ця діяльність ведеться підприємствами, які виготовляють різноманітну продукцію, виконують різні роботи, надають різні послуги — виробничі, побутові, інформаційні, створюють духовні блага тощо. До виробничого підприємництва належать також їдальні, кав'ярні, перукарні, агрофірми і подібні.

До комерційного підприємництва належать торговельні організації та окремі особи, що продають предмети споживання та засоби виробництва.

Посередницьке підприємництво представляють установи та окремі особи, які надають посередницькі послуги підприємцям і споживачам.

Така потреба виникає тоді, коли виробник не може сам продати товар або замовник хоче знайти підрядчика для виконання певних робіт. Посередницькі фірми можуть також надавати інформаційні, маркетингові, консультаційні та інші послуги.

Фінансове підприємництво — це, по суті, різновид комерційного. Відмінність його від останнього в тому, що об'єктом купівлі-продажу тут виступає специфічний товар — гроші, валюта, цінні папери. Агентами фінансового підприємництва є комерційні банки, фондові біржі та громадяни-підприємці.

Страхове підприємництво є особливою формою фінансово-кредитних відносин. Страхові компанії здійснюють страхування життя, майна й отримують від цього доходи, які вкладають в облігації, акції інших компаній, у державні цінні папери. Отже, вони надають довгострокові кредити підприємствам і державі. З розвитком страхового підприємництва все більшого значення набуває страхування ризику.

Підприємець є центральною фігурою в бізнесі. Він прагне найефективніше поєднати всі фактори виробництва в єдиному господарському процесі з метою найраціональнішого втілення своїх ідей. У ринковій економіці саме підприємець повинен першим розгадати, які товари й послуги завтра знадобляться споживачам. Його діяльність має певні переваги (рисунок 2):

Рисунок 2 - Риси сучасного підприємця

 

- по-перше, підприємець, як правило, завжди має можливість досягти кращих результатів, тому що він є висококваліфікованим спеціалістом, який добре знає свою справу;

- по-друге, підприємець може краще працювати на споживача. Прогнозуючи його запити, він намагається виробляти продукцію для задоволення не тільки нинішніх, а й майбутніх потреб;

- по-третє, лише підприємець здатний організувати виробництво таким чином, щоб затрачені ресурси дали найбільшу віддачу. Отже, задоволення суспільних потреб тут відбувається найефективнішим способом.

Підприємство (фірма) існує в економіці для:

- задоволення потреб населення шляхом виробництва товарів і послуг;

- виробництва товарів і послуг із мінімальними витратами;

- реалізації виробленої продукції.

Тому метою функціонування кожного підприємства є максимально-можливий випуск суспільно-корисної продукції при мінімальних витратах. Математична інтерпретація виробничої функції підприємства може мати такий вигляд:

де О - кількість виробленої продукції; А" - кількість використаного капіталу (засобів виробництва); і кількість використаної праці.

Інакше кажучи, метою підприємства є оптимізація виробничої функції, що означає пошук варіанта використання мінімальної кількості ресурсів, здатних виробити максимальну кількість продукції.

Незважаючи на самостійність підприємств, вони діють до певної міри спільно. Ті з них, що виробляють однорідну продукцію, утворюють галузь. Усі галузі спеціалізуються й взаємодіють шляхом обміну продукцією, при цьому представляючи собою в сукупності єдиний господарський організм - національну економіку.

Які ж функції виконують підприємства в економіці?

Головна мета функціонування економіки полягає у створенні товарів і послуг для задоволення потреб населення з найменшими витратами на виробництво та реалізацію продукції. Саме цю мету й покликані реалізувати підприємства. У цьому і полягає їхня головна функція. Для її здійснення підприємство розгортає діяльність у різних сферах, виконуючи у кожній специфічні функції (виробничо-технологічні, економічні, соціальні).