Страховий ринокСтраховий ринок являє сферу економічних відносин, де об’єктом купівлі -продажу є специфічний товар - страхова послуга. Страхові послуги характиризуються такими особливостями: нематеріальним характером, віддаленістю від виконання тривалим строко, можливістю реалізації залежно від настання страхового випадку. Як будь-який товар страхові послуги мають свою споживчу та мінову вартість. Споживча вартість страхової послуги проявляється у забезпеченні страхового захисту: 1) майнових благ, деоб ’єктом виступають всі майнові блага, що мають вартість; 2) відповідальності, де об’єктом є відповідальність власників автотранспортних засобів, перевізників, відповідальність за невиконання зобов’язань тощо; 3) підприємницьких ризиків, де об ’єктами є фінансові та інші ризики, що супроводжують господарську діяльність; 3) населення, де об’єктом виступають життя і здоров я громадян. Мінова вартість страхової послуги являє її ціну, що знаходить вираження в страховому тарифі, а потім - у страховому внеску. Ціна страхової послуги формується на основі попиту на неї та пропозиції таких послуг на ринку. Відповідно до об'єктів страхування страхові послуги забезпечують майнове страхування, особисте страхування, страхування відповідальності, страхування підприємницьких ризиків. Споживачами страхових послуг можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Користування страховими послугами може здійснюватись на добровільній або обов'язковій основі. Основними учасниками страхового ринку є страховики - оференти страхових послуг, страхувальники та застраховані особи, що користуються страховими послугами, а також страхові посередники, що займаються просуванням страхових послуг на ринку. Іншими учасниками страхового ринку є інститути його інфраструктури. Питання для самоконтролю 1. Сутність сегментарної структури ринку фінансових послуг. 2. Види діяльності оферентів на ринку фінансових послуг та сфера їх застосування. 3. Структурно-функціональний аналіз змісту, функцій та учасників грошового ринку. 4. Структурно-функціональний аналіз змісту, функцій та учасників валютного ринку. 5. Структурно-функціональний аналіз змісту, функцій та учасників ринку капіталів. 6. Структурно-функціональний аналіз змісту, функцій та учасників ринку цінних паперів. 7. Структурно-функціональний аналіз змісту, функцій та учасників страхового ринку. 8. Причини реалізації фінансових операцій на стихійному ринку фінансових послуг.
Завдання до самостійної роботи 1.Теми доповідей та завдань для самостійної роботи 1. Особливості функціонування грошового ринку в економіці перехідного типу. 2. Проблеми функціонування міжбанківського ринку в Україні. 3. Законодавче регулювання діяльності фондового ринку в Україні. 4. Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку в Україні. 5. Особливості функціонування ринку позик в Україні. 6. Проблеми функціонування валютного ринку в Україні. 7. Валютний ризик і методи валютного страхування.
2.Тестові завдання 2.1. За принципами організації в складі ринку фінансових послуг виділяють: а) фондовий ринок; б) валютний ринок; в) ринок позикового капіталу; г) стихійний ринок. 2.2. Інструментами грошового ринку є: а) акції; б) облігації зовнішньої державної позики України; в) чеки; г) опціони.
2.3 До емісійних цінних паперів належать: а) чеки; б) коносаменти; в) інвестиційні сертифікати; г) опціони.
2.4. Кредиторами на ринку позик можуть бути: а) банки; б) кредитні спілки; в) фінансові компанії; г) всі відповіді є вірними.
2.5. Методами, за допомогою яких держава регулює валютний курс, є: а) дисконтна політика; б) випуск облігацій зовнішніх державних позик; в) залучення зовнішніх кредитів; г) обмеження валютних операцій комерційних банків.
Термінологічний словник ключових понять
Сегментарна структура ринку фінансових послуг, міжнародний ринок фінансових послуг, національні ринки фінансових послуг, організований ринок фінансових послуг, стихійний ринок фінансових послуг, грошовий ринок, депозитний ринок, обліковий ринок, міжбанківський ринок, інструменти грошового ринку, фондовий ринок, цінні папери, пайові цінні папери, боргові цінні папери, іпотечні цінні папери, приватизаційнв цінні папери, похідні цінні папери, ринок позик, банківський кредит, позика, види та форми кредиту, валютний ринок, валютні цінності, валютний курс, конвертованість валюти, страховий ринок, види страхування.
Рекомендована література Основна література [2,3,6,13,15,18,19,24,25,26,27,29,30,31] Додаткова література [ 4,5,6,7,8,10,12,16,17,19,21,22]
Тема 6. Фінансові послуги на грошовому ринку План вивчення теми 1. Депозитні послуги фінансових установ, їх види та характеристика. 2. Фінансові послуги банків щодо відкриття та обслуговування рахунків клієнтів. 3.Фінансові послуги з обслуговування вексельного обігу. Навчальні цілі Цілями вивчення теми навчальної дисципліни є: закріплення, поглиблення знань надання фінансових послуг на грошовому ринку; здатність чітко осмислювати нову інформацію та давати її тлумачення; уміння демонструвати розуміння загальної структури дисципліни і зв’язок між її розділами; оволодіння правилами і порядком проведення операцій на ринку фінансових послуг України; здатність оцінювати дохідність фінансових активів; здатність оцінювати дохідність кредитних та депозитних операцій; розвиток самостійного мислення; вміння чітко виражати свої думки, мати свій погляд на проблему і вміння відстоювати свою точку зору з питань, що стосуються фінансових послуг на грошовому ринку. Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми 1. Депозитні послуги фінансових установ, їх види та характеристика Депозитна операція це операція із залучення коштів на вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів банку. Наданням депозитних послуг на ринку займаються банки та кредитні спілки. Оферентом цих послуг для комерційних банків може виступати Національний банк України за умови розміщення вільних ресурсів банків на його депозитних рахунках. Об’єктом депозитної операції поряд з грошовими коштами в національній та іноземній валютах можуть виступати банківські метали. Депозитна операція оформляється договором банківського рахунку, договором банківського вкладу, який може передбачати видачу ощадної книжки або ощадного сертифіката. За економічним змістом депозити банків поділяються на такі види: · депозити до запитання; · строкові депозити; · ощадні вклади населення; · ощадні сертифікати. Депозити до запитання - це кошти, що знаходяться на поточних, бюджетних рахунках, на кореспондентських рахунках комерційних банків і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Строкові депозити це кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках у банку протягом установленого строку, який визначається при відкритті цих рахунків. Банківські установи залучають кошти клієнтів на строкові депозити на один, три, шість, дев’ять, дванадцять, вісімнадцять місяців та довший період часу. Ощадні вклади це вклади населення, що розміщуються у банках з метою їх зберігання і поступового нагромадження. Операції і ощадними вкладами обов’язково фіксують в ощадних книжках, які видаються вкладникам На відміну від термінових депозитів ощадні вклади є більш ліквідними, що обумовлено застосуванням за ними вільного режиму внесення та вилучення коштів. Власник такого вкладу мас право вилучити його частину без втрати відсотка, а також - без обмежень проводити поповнення рахунка. Ощадні (депозитні) сертифікати це письмові свідоцтва банку про депонування коштів, які засвідчують право вкладників або їх правонаступників на отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту та процентів за ним. Ощадні сертифікати банку є більш ліквідними інструментами грошового ринку в порівнянні з терміновими депозитами. Вони можуть бути об'єктами купівлі-продажу на ринку (за винятком іменних сертифікатів) та передаватись у заставу для гарантування виконання зобов'язань за угодами Розрахунки за придбаними ощадними сертифікатами та виплата доходів за ними для юридичних осіб здійснюються в безготівковій формі, для фізичних осіб - в готівковій та безготівковій формах. При настанні строку погашення ощадного сертифіката банк здійснює платіж на підставі пред'явлення документа та заяви власника. У випадку дострокового пред'явлення сертифіката до погашення банківська установа сплачує власнику сертифіката його суму та дохід, обчислений за зниженою процентною ставкою. 2.Фінансові послуги банків щодо відкриття та обслуговування рахунків клієнтів Банки здійснюють відкриття рахунків резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам) та нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Порядок відкриття банківських рахунків та їх режим визначається Національним банком України. Договір банківського рахунка укладається у письмовій формі. Банківськими установами здійснюється відкриття своїм клієнтам (крім банків) двох видів рахунків: вкладних (депозитних) та поточних. Іншим банкам на основі укладених між банківськими установами кореспондентських угод здійснюється відкриття кореспондентських рахунків. Кореспондентський рахунок використовується для здійснення розрахунків за угодами, які виконує один банк за дорученням та за рахунок іншого банку. Суб'єктам господарювання, які мають самостійний баланс, банківськими установами відкриваються рахунки для здійснення розрахунків за продукцію, виконані роботи, надані послуги, для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів, а також для проведення інших розрахунків, пов'язаних з фінансовим забезпеченням їх діяльності. Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів і форм власності. їх відокремленим підрозділам, що здійснюють виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку, а також фізичним особам суб'єктам підприємницької діяльності. Поточні бюджетні рахунки відкривають підприємствам, організаціям та установам, що утримуються за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу грошей у безготівковій формі з інших рахунків. Плата за ведення поточних та кореспондентських рахунків стягується банками з клієнтів у розмірі, що зазначений у тарифах банку. Законодавством України визначені граничні строки переказу коштів з рахунків клієнтів, яких повинні дотримуватись банки. Вони є такими: 1) доручення клієнта на переказ коштів, яке надійшло протягом операційного часу банку, підлягає виконанню банком в день його надходження; 2) доручення клієнта на переказ коштів, яке надшиєш після закінчення операційного часу банку, підлягає виконанню банком не пізніше наступного робочого дня; 3) міжбанківський переказ виконується а строк до трьох операційних днів; 4) внутрішньобанківський переказ виконується в строк, що визначений внутрішніми положеннями банку, але не може перевищувати двох операційних днів; 5) строки проведення переказу за допомогою інших платіжних інструментів визначаються правилами платіжної системи за договорами, що укладаються між: членами та учасниками платіжної системи, але при цьому строк виконання міжбанківського переказу, що здійснюється на підставі клірингових вимог не може перевищувати трьох операційних днів; 6) пересилання паперових документів на переказ коштів здійснюється членами платіжної системи в межах України до семи робочих днів, а у межах однієї області до трьох робочих днів. 3.Фінансові послуги з обслуговування вексельного обігу Відповідно до законодавства України, вексель є цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю) Векселі можуть випускатися простими та переказними. Простий вексель (соло-вексель) містить в собі письмове зобов'язання боржника сплатити визначену суму боргу кредитору. Такий документ виписує і підписує боржник. Переказний вексель (тратта-вексель) являє собою документ, що містить письмову вказівку векселедержателя (трасанта) особі, на яку виставлений вексель. - платнику (трасату) оплатити визначену суму боргу пред'явнику векселя або особі, вказаній в векселі (ремітенту), через визначений термін часу чи на вимогу. Переказний вексель виписує і підписує кредитор. Боржник підтверджує свою згоду на оплату переказного векселя шляхом вчинення акцепту. Векселі виписуються у документарній формі на спеціальних вексельних бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення. Платіж за векселем може бути здійснений тільки у безготівковій формі. Процес обігу переказного векселя: · виписування векселя і передача його боржнику для акцепту; · повернення акцептованого векселя кредитору; · передача векселя векселедержателю; · передача права на одержання боргу за векселем на іншу особу; · пред'явлення векселя для погашення боржнику; · погашення векселя шляхом перерахунку суми боргу на рахунок векселедержателя. У випадку відмови боржника оплатити вексель в обумовлений термін векселедержатель здійснює протест цього документа у нотаріуса. Вексель, опротестований нотаріусом у встановленому законом порядку, є виконавчим документом, за яким з боржника стягується сума боргу. Згідно з українським законодавством банки можуть проводити з векселями кредитні, комісійні, торговельні, розрахункові, гарантійні операції. Кредитні операції супроводжуються наданням або залученням грошових засобів проти векселя або під забезпечення векселя До складу кредитних операцій входять облік векселя, видача кредитів під заставу векселів, переврахування та перезастава облікованих векселів. Перші дві операції вважаються активними, наступні - пасивними. В процесі проведення кредитних операцій банківські установи надають своїм клієнтам кредитні ресурси під забезпечення векселів або одержують їх самі від інших оферентів кредитних послуг. Найбільш поширеною кредитною операцією є облік векселів. Облік (врахування) векселя - це форма кредитування банківською установою юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним з дисконтом (знижкою) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі. Надання банком кредитів під заставу векселів є наступною вексельною операцією, яка проводиться на загальних принципах банківського кредитування. У процесі здійснення такої операції банки відкривають клієнтам спеціальні позикові рахунки, за якими відображають суму наданої позики під забезпечення прийнятих у заставу векселів. Особливості такого виду кредитування полягають у порядку надання позики та зберігання і реалізації застави, якою є векселі. Під забезпечення кредиту приймаються лише векселі, що виписані за фактично поставленими товарами, виконаними роботами, наданими послугами. У процесі реалізації комісійних операцій з векселями банківські установи виконують доручення клієнтів на отримання вексельних сум від боржників або приймають на себе зобов'язання боржників щодо погашення векселів. До комісійних операцій належать інкасування, доміциляція та зберігання векселів. Банківська операція з інкасування векселів полягає у виконанні банком доручення клієнта (векселедержателя) на пред'явлення векселів у строк платнику та на одержання вексельних сум. Роль банку зводиться до точного виконання інструкцій клієнта. У випадку відмови боржника від оплати векселя, банк зобов'язаний відповідно до законодавства здійснили протест векселя і повернути клієнту опротестований вексель. За здійснення інкасової операції банк одержує комісійну винагороду У випадку здійснення протесту векселя клієнт зобов'язаний відшкодувати суму, витрачену банком на протест. Доміциляція векселів полягає у призначенні платником за векселем особливого платника (зокрема банку), який здійснить оплату векселя замість боржника відповідно до строку платежу за ним. Платник за векселем стає доміциліантом. Виступаючи у ролі доміциліанта банк не ризикує, оскільки він оплачує вексель лише за наявності коштів на рахунку клієнта, і за дорученням платника списує з його рахунку суму, необхідну для оплати векселя. За надання послуг з оплати векселя замість боржника банківська установа стягує з клієнта комісійну винагороду Операція зберігання векселів полягає у здійсненні банком за дорученням, від імені та за рахунок векселедержателя операцій з векселями відповідно до одержаних від нього інструкцій, а саме схову, надання оригіналу векселя, його примірників, копій тощо. Аваль - гарантійне зобов'язання банку щодо оплати векселя - може бути виданий будь-якій із відповідальних за векселем осіб. Він оформляється як напис на векселі та підписується банком. Здійснюючи аваль, банк надає клієнт, терміновий кредит або кредит на вимогу (залежно від терміну платежу за векселем). Операція авалювання оформляється відповідним договором з клієнтом. Договір авалювання передбачає наявність застави в якості забезпечення виконання зобов'язань клієнта банківської установи. Торговельні операції з векселями, а саме: купівля, продаж:, обмін векселів за дорученням клієнтів, здійснюються банками на підставі укладених договорів комісії. У процесі проведення розрахункових операцій з векселями банківські установи забезпечують оформлення кредиторської заборгованості клієнтів за допомогою векселів та проведення розрахунків з використанням таких інструментів. Надання фінансових послуг з обслуговування вексельного обігу забезпечує диверсифікацію банківської діяльності та одержання додаткових доходів банківськими установами.
Питання для самоконтролю 1) Суть та значення депозитних послуг в процесах акумуляції інвестиційного капіталу. 2) Види банківських депозитів, їх переваги та недоліки для вкладників. 3) Спільні та відмінні риси між терміновими депозитами та ощадними сертифікатами банків. 4) Сучасні тенденції розвитку ринку термінових банківських депозитів. 5) Сучасні тенденції розвитку ринку розрахункових послуг. 6) Основні види фінансових послуг щодо обслуговування вексельного обігу.
Завдання до самостійної роботи 1.Теми доповідей та завдань для індивідуальної роботи 1) Сучасна практика та особливості надання депозитних послуг банківськими установами. 2) Послуги фінансових установ щодо забезпечення грошових платежів. 3) Проблеми захисту інтересів вкладників банків. 4) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб: необхідність його створення та особливості функціонування в Україні. 5) Депозитна політика банку: її суть та особливості формування. 2.Тестові завдання 2.1. Фінансові послуги із залучення коштів заощаджувачів на депозитні рахунки з метою їх зберігання та примноження надаються: а) банками та кредитними спілками; б) банками та інститутами спільного інвестування; в) банками та фінансовими компаніями; г) банками та ломбардами.
2.2. Депозитні операції банків пов'язані з: а) розміщенням коштів юридичних і фізичних осіб на визначений термін; б) залученням коштів юридичних і фізичних осіб на визначений термін або до запитання; в) випуском облігацій; г) відповідальним зберіганням цінних паперів. 2.3.Ощадні сертифікати випускаються з метою: а) формування статутного капіталу банків; б) покриття збитків від банківської діяльності;
г) збільшення суми власного капіталу банку. 2.4. За допомогою випуску депозитних сертифікатів Національний банк України залучає кошти: а) фізичних осіб; б) юридичних осіб; в) банків; г) держави
2.5. Інвестиційні рахунки, що відкриваються в уповноважених банках інвесторам - нерезидентам для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, належать до: а) поточних; б) депозитних; в) кореспондентських; г) рахунків за спеціальним режимом використання.
Термінологічний словник ключових понять
Депозитна операція, депозити до запитання, строкові депозити, ощадні вклади, ощадні сертифікати, депозитні сертифікати НБУ, депозитний відсоток, розрахункові послуги, поточні рахунки, депозитні рахунки, платіжні картки, переказ коштів, дорожні чеки, кредитні вексельні операції, облік векселя, комісійнв вексельні операції, інкасування векселя, доміциляція векселя, авалювання векселя, торговельні вексельні операції, розрахункові вексельні операції.
Рекомендована література Основна література [2,3,4,6,7,9,20,21,22,23-27,29,30,31] Додаткова література [1,3,5,6,7,8,9,22,23,24]
Тема 7. Фінансові послуги на валютному ринку План вивчення теми 1. Склад професійних учасників валютного ринку та регулювання їх діяльності. 2. Загальна характеристика валютних операцій та фінансових послуг, що супроводжують їх реалізацію. 3. Участь фінансових установ у реалізації валютних операцій на спотовому та форвардному ринках.
Навчальні цілі Цілями вивчення теми навчальної дисципліни є: закріплення, поглиблення знань надання фінансових послуг на валютному ринку; здатність чітко осмислювати нову інформацію та давати її тлумачення; уміння демонструвати розуміння загальної структури дисципліни і зв’язок між її розділами; оволодіння правилами і порядком проведення операцій на валютному ринку фінансових послуг України; володіти методикою оцінки фінансових ризиків; розвиток самостійного мислення; вміння чітко виражати свої думки, мати свій погляд на проблему і вміння відстоювати свою точку зору з питань, що стосуються фінансових послуг на валютному ринку.
Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми 1. Склад професійних учасників валютного ринку та регулювання їх діяльності Професійними учасниками валютного ринку є: 1) Національний банк України; 2) уповноважені банки та уповноважені небанківські фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку України (письмовий дозвіл) на здійснення валютних операцій; 3) кредитно-фінансові установи нерезиденти (в тому числі іноземні банки), які одержали індивідуальний дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій на території України; Національний банк України забезпечує ліцензування діяльності на валютному ринку. Здійснення валютних операцій, що підпадають під режим валютного регулювання, є можливим за умови одержання її учасниками генеральних та індивідуальних ліцензій. Генеральні ліцензії видаються банкам та небанківським фінансовим установам - оферентам фінансових послуг на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, і діють протягом усього періоду валютного регулювання. Фінансові установи, що одержали генеральну ліцензію НБУ (письмовий дозвіл), стають уповноваженими банками та уповноваженими небанківськими фінансовими установами За умови одержання банківською установою генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій вона набуває права на здійснення широкого кола операцій з валютними цінностями як на території країни, так і за кордоном. Уповноважений банк має право здійснювати: · неторговельні операції з валютними цінностями; · ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; · ведення кореспондентських рахунків банків в іноземній валюті та в грошовій одиниці України; · відкриття кореспондентських рахунків та здійснення операцій за ними; · проведення розрахунків, пов’язаних з експортно-імпортними операціями клієнтів банку в іноземних валютах у формі документарного акредитиву, інкасо, банківського переказу, а також в інших формах, що застосовуються в банківській практиці; · залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та на міжнародних ринках; · купівлю-продаж іноземної валюти за рахунок власних коштів банку та коштів клієнтів; · операції з банківськими металами на валютному ринку України та на міжнародних ринках; · інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках. Небанківські фінансові установи для здійснення професійної діяльності на валютному ринку повинні отримати генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями. Видача індивідуальних ліцензій здійснюється Національним банком України на здійснення разових валютних операцій на період, що є необхідним для здійснення таких операцій. Відповідно до українського законодавства банки, що одержали банківську ліцензію та письмовий дозвіл НБУ на здійснення неторговельних операцій, та фінансові установи, що отримали генеральну ліцензію НБУ мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют для здійснення валютно-обмінних операцій. Уповноважені банки можуть укладати агентські договори про відкриття пунктів обміну валюти з небанківськими фінансовими установами та з юридичними особами резидентами, що за своїм статусом не є фінансовими установами. Таким чином, надання послуг з обміну валютних цінностей в готівковій формі на території України дозволено здійснювати поряд з фінансовими установами іншим суб'єктам господарювання Інші учасники валютного ринку мають можливість здійснювати валютні операції за посередництва професійних учасників ринку, як їх клієнти. 2. Загальна характеристика валютних операцій та фінансових послуг, що супроводжують їх реалізацію Реалізація фінансових послуг на валютному ринку передбачає здійснення різноманітних валютних операцій. Валютні операції – це угоди, що укладаються суб'єктами валютного ринку щодо купівлі-продажу, обміну, залученню та наданню в кредит валютних цінностей та проведення розрахунків за ними. Класифікацію валютних операцій можна здійснити за такими ознакам. За економічним змістом валютні операції, що здійснюються в Україні, поділяються на: 1) операції, що пов'язані з переходом права власності на валютні цінності (за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України); 2) операції, що пов'язані і використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань. предметом яких с валютні цінності; 3) операції, що пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Залежно від. мети здійснення валютні операції поділяються на: 1. поточні торговельні; 2. поточні неторговельні; 3. операції, що пов'язані з рухом капіталу; 4. валютно-обмінні операції. У процесі реалізації поточних торговельних операцій професійними учасниками валютного ринку надаються послуги щодо проведення розрахунків між суб'єктами господарювання - резидентами й нерезидентами за зовнішньоторговельними операціями та між учасниками Поточні неторговельні операції спрямовані на забезпечення переказів в іноземній валюті заробітної плати, стипендій, пенсій, державної і а благодійної допомоги, допомоги родичів тощо, виплати готівкової іноземної валюти за платіжними картками, оплати витрат на відрядження, лікування, навчання, стажування громадян за кордоном. У процесі реалізації валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу, забезпечуються надання та отримання резидентами фінансових кредитів і позик в іноземній валюті, міжнародні перекази за угодами, пов'язаними з накопиченням пенсійних активів, виконання зобов'язань учасників зовнішньо - економічних відносин за гарантіями, поруками та заставою, за лізинговими та факторинговими договорами, здійснення прямих і портфельних інвестицій в Україну та за межі України, розміщення валютних коштів на депозитних рахунках, проведення операцій з цінними паперами, випущеними в іноземній валюті тощо. Валютно-обмінні операції передбачають купівлю у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів та продаж фізичним особам - резидентам готівкової іноземної валюти, зворотній обмін громадянами іноземних країн невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту, конвертація готівкових валютних цінностей однієї країни на готівкову валюту іншої країни, купівлю-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну або національну валюту, прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків. Залежно від терміну реалізації валютні операції можуть бути касовими та терміновими. У процесі реалізації валютних операцій професійними учасниками валютного ринку натаються такі види фінансових послуг: 1. відкриття та обслуговування рахунків у іноземній валюті; 2. випуск платіжних документів, платіжних карток в іноземній валюті та їх обслуговування; 3. переказ валютних цінностей по Україні та за кордон та їх одержання із України та з закордону; 4. забезпечення міжнародних розрахунків; 5. купівля-продаж (обмін) валютних цінностей за дорученням клієнтів на міжбанківському ринку та міжнародному валютному ринку; 6. купівля готівкової валюти у фізичних осіб резидентів та нерезидентів та продаж готівкових валютних цінностей фізичним особам - резидентам; 7. конверсія валютних цінностей однієї держави на валютні цінності іншої держави; 8. надання кредитів в іноземній валюті; 9. розміщення валютних цінностей на депозитних рахунках; 10. купівля - продаж цінних паперів, випущених в іноземній валюті, за дорученням клієнтів; 11. купівля - продаж дорожніх чеків, випущених в іноземній валюті; 12. прийняття на інкасо пошкоджених банкнот грошових знаків іноземних держав та іменних чеків тощо. Фінансові послуги, що реалізуються на валютному ринку можуть бути поділені на такі групи: розрахункові, торговельні та конверсійні, кредитні, депозитні, гарантійні, довірчі. Перелік фінансових послуг, що надаються фінансовими установами на валютному ринку на користь юридичних та фізичних осіб, залежить від напрямів валютної політики держави та особливостей валютного регулювання.
3. Участь фінансових установ у реалізації валютних операцій на спотовому та форвардному ринках Надання фінансових послуг з купівлі-продажу безготівкових валютних цінностей за дорученням клієнтів забезпечується професійними учасниками валютного ринку шляхом реалізації операцій на спотовому і терміновому ринках. Поставка валютних цінностей на зазначених ринках забезпечується за допомогою касових і термінових валютних угод. Касові угоди являють собою угоди з негайною поставкою валютних цінностей. Їх сутність полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки контрагенту протягом 48 годин з моменту укладення угоди за курсом, що є зафіксованим під час укладення угоди. Касові операції займають домінуючі позиції на валютному ринку. На ці операції прилатає до 90 відсотків обсягу валютних угод. Залежно від терміну поставки валютних цінностей касові угоди поділяються на такі різновиди: 1. валютні операції на умовах «тод», за якими придбані валютніцінності оплачуються і поставляються в день укладення угоди; 2. валютні операції на умовах "том", які передбачають оплату і поставку валютних цінностей в перший робочий день після дня укладення договору; 3. валютніоперації на умовах "спот", за якими поставку валюти належить здійснити на другий робочий день, що настає, за днем укладення договору. Серед касових угод базовою валютною угодою вважається угода "спот" Базовим вважається і курс за угодами, що укладені на умовах "спот'. По відношенню до спотового курсу визначається ціна валютних цінностей за іншими угодами. Реалізація касових операцій забезпечує учасникам валютного ринку можливість негайно одержати валютні цінності для погашення своїх зовнішньоекономічних зобов’язань, уникнути втрат від зміни валютного курсу, оперативно диверсифікувати свої валютні запаси, а банкам - відрегулювати свою валютну позицію. В Україні реалізація касових валютних операцій відбувається на міжбанківському валютному ринку в процесі торговельних сесій. Участь в роботі торговельних сесій можуть приймати уповноважені банки та уповноважені фінансові установи, що надіслали заявки Національному банку на участь в торговельних сесіях, і одержали від нього необхідне підтвердження. У заявки професійні учасники валютного ринку включають незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за гривні. Протилежними до касових угод є термінові валютні угоди. За терміновою валютною угодою сторони домовляються про поставку обумовленої суми валютних цінностей на умовах «форвард» (не раніше ніж на 3-й робочий день після її укладення) і за курсом, що є зафіксованим в угоді. Термінові валютні угоди характеризуються такими особливостями. · існує значний інтервал в часі між моментом укладення і моментом виконання угоди; · курс валютних цінностей за терміновою угодою фіксується на момент її укладення; · ціна валютних цінностей за терміновими угодами не співпадає з їх ціною за касовими угодами. Інструментами термінового валютного ринку є валютні опціонні, ф'ючерсні та форвардні контракти. Базовим активом за такими контрактами виступають валютні цінності та банківські метали. Термінові валютні угоди оформляються стандартизованими документами, що мають юридичну силу протягом певного терміну часу і самі стають об'єктом купівлі - продажу на валютному ринку. Валютний опціон – це різновид термінових валютних контрактів, за яким один із учасників угоди набуває право купівлі або продажу валютних цінностей за визначеним курсом на обумовлену майбутню дату, а інший у часник за винагороду приймає на себе зобов'язання забезпечити реалізацію цього права. Учасниками опціонної угоди є покупець і виставник опціону. Виставник опціону є фінансовим посередником, який емітує терміновий контракт і за винагороду (опціонну премію) приймає на себе фінансові ризики власника опціону, пов'язані з несприятливою зміною кон'юнктури валютного ринку, за якої реалізація опціонного контракту не відбувається. У випадку сприятливої зміни кон'юнктури ринку власник опціону одержує можливість придбати обумовлену суму валютних цінностей за нижчим курсом ніж той, що складається на ринку, або продати валюту - за більш високим. Валютні ф'ючерсні контракти забезпечують реалізацію терміно
|
