Символічні жести

Безумовно, ви бували в театрі, на концерті, дивилися виступи акторів по телебаченню. Згадайте, як вони жестикулюють, завершуючи виступ, прощаючися з аудиторією. Найбільш вживаний жест — уклін як символ вдячності за теплий прийом, за оплески. Або, стоячи на авансцені, актор широко розводить руки в сторони, немовби обіймає тих, хто сидить у залі. Використовується ще такий жест: руку (руки) притискають до грудей і низько вклоняються. Цей жест символізує щиросердне ставлення, любов актора до глядачів.

Зробимо короткий висновок сказаному. Людина в процесі спілкування використовує два види засобів: вербальні та невербальні. На перший погляд здається, що більше відсотків при передачі інформації припадає на вербальне спілкування, але хочемо зазначити, що близько 70 % ми спілкуємося невербальними засобами і 30 % — вербальними, або словесними. Отже, більше про людину може сказати не її слово, а її тіло, зважуючи на їх конгруентність.

У психологічній науці поняття конгруентність— термін, який означає відповідність між вербальними та невербальними чинниками повідомлення, узгодженість усіх його складових частин, продиктовані прагненням "підлаштуватися" під співбесідника, знайти з ним контакт.

21. Види юридичної аргументації (логічна, емоційна, діалектична, продуктивна)

Логічна аргументація – це такий вид аргументації, який здійснюється способом логічного обґрунтування тези за допомогою аргументів; це раціональне обґрунтування вигоди придбання товару (послуги).

В основі аргументації лежать насамперед логічні закони. У логічній аргументації розкриваються внутрішні ознаки предметів і явищ, доводяться певні положення. Цей тип мовлення спирається на логіку, умовиводи і пов'язаний з змістовно-концептуальної інформацією мови.

Емоційна аргументаці я - побудована на зверненні до емоцій і основних мотивів. Емоційні аргументи волають до почуттів і відчуттів. Емоційно написаний текст викликає живу реакцію читачів.

Діалектичну аргументацію розглядають як мовленнєвий акт, метою якого є вирішити розбіжності в думках. Це метод аргументації, а також форма і спосіб рефлексивного теоретичного мислення, що має своїм предметом протиріччя мислимого змісту цього мислення. Само слово "діалектика" походить з давньогрецької філософії і стало популярним завдяки "Діалогу" Платона, в яких двоє або більше учасників діалогу могли дотримуватися різних думок, але бажали знайти істину шляхом обміну своїми думками.

Завдання діалектичної аргументації полягає в обґрунтуванні положень, щодо правдоподібності або правильності яких існують різні точки зору, і в рішенні проблеми, щодо якої "жодна із сторін не має певної думки" (Аристотель). Діалектична аргументація пов'язана із цінностями, цілями й інтересами окремої особистості або суспільної групи. Ціль діалектичної аргументації - переконання й досягнення згоди. Тому обговорення богословських, філософських, правових, технічних, господарських і інших питань пов'язане з діалектичними доводами.

Продуктивна аргументація – результативна аргументація, яка передбачає ефективність використання ресурсів — капіталу, матеріалів, енергії, інформації — під час доведення своєї точки зору.