Функціоналізм Б. Маліновського - метод вивчення культур

Б. Маліновський (1884 -1942) народився в Кракові (Польща). В університеті вивчав фізику й математику, але потім зацікавився історією культури й культурно-антропологічних досліджень.

Поворот у його науковій діяльності відбувся в результаті знайомства з "Золотою гілкою" Дж. Фрезера. В 1913 р. була опублікована перша стаття Маліновського "Сім'я в австралійських тубільців". З того ж року після закінчення аспірантури Школи економічних і політичних наук він почав працювати в Лондонському університеті. Фундаментальну роль у його становленні як антрополога зіграли тривалі польові дослідження (1914-1918) в Океанії на узбережжі новогвінейської затоки Папуа й на Тробріандських островах. У результаті після цієї наукової експедиції в 20-і роки була видана серія книг, серед яких - "Первісна економіка Тробріандських островів", "Аргонавти західної частини Тихого океану", "Злочин і звичай у дикунському суспільстві", "Сексуальне життя дикунів у Північно-Східній Меланезії", "Магія, наука, релігія й інші есе".

У пізніх роботах, особливо в опублікованому після його смерті нарисі "Наукова теорія культури" (1944), Маліновський у систематичній формі виклав свої погляди на природу культур і метод їхнього пізнання.

Основні положення теорії культури Маліновського склалися під сильним впливом положення Г. Спенсера про суспільство як про біологічний організм особливого роду. Культурологічна концепція засновника функціоналізму будувалася на біологічних основах у зв'язку з розглядом способу задоволення потреб людини в їжі, одязі, житлі, сексуальному партнері, русі... Теорія потреб є основа концепції культури Б. Маліновського. Для виділення людини із царства тварин він ділить потреби на основні й похідні, породжені культурним середовищем. До останнього відносяться потреби в економічному обміні, авторитеті, соціальному контролі, системі утворення в якому-небудь вигляді й т.д.

Саме поняття "культура" Маліновський визначав не завжди однозначно. Задовольняючи свої біологічні потреби, людина добуває їжу, будує житло й т.д. Тим самим вона перетворює навколишнє середовище й створює похідне оточення, що і є культура. Крім цього, культура - сукупність відповідей на основні й похідні потреби. Культура відповідно до такої постановки питання є речовинний і духовний апарат, за допомогою якого людина вирішує варті перед нею конкретні, специфічні завдання. Культура також є якесь ціле, що складається із частково автономних, частково координованих інститутів. Інститут як первинна організаційна одиниця - це сукупність засобів і способів задоволення тієї або іншої потреби, основної або похідної. Така загальна картина структури культури по Б. Маліновському.

Але все-таки визначальним, що створює характерну особу культурологічної концепції Б.Маліновського було послідовне проведення при дослідженнях культур принципу універсального функціоналізму. Він так формулював свій постулат, або вихідний принцип, функціонального підходу: "...у будь-якому типі цивілізацій будь-який звичай, матеріальний об'єкт, ідея й вірування виконують деяку життєву функцію, вирішують деяке завдання, являють собою необхідну частину усередині діючого цілого".

При цьому, згідно Б. Маліновському, будь-яка культура в ході свого розвитку виробляє деяку систему стійкої "рівноваги", де кожна частина цілого виконує свою функцію. Якщо знищити який-небудь елемент культури (наприклад, заборонити шкідливий, на наш погляд, обряд), то вся етнокультурна система, а виходить, і народ, що живе в ній, може бути підданий деградації й загибелі. Б. Маліновський різко засуджував грубе втручання колоніальних чиновників у життя корінного населення, що свідчило про неуцтво й нерозуміння цінностей інших культур. Він підкреслював, що "традиція, з біологічної точки зору, є форма колективної адаптації спільності до її середовища. Знищте традицію, і ви позбавите соціальний організм його захисного покриву й приречете його на повільний, неминучий процес умирання".

Як приклад порушення функціональної рівноваги Маліновський приводив заборону на звичай "полювання за головами", чинений юнаками в день ініціації на одному з островів Тихого океану. Незабаром після того, як англійці заборонили цей звичай як антигуманний, у суспільстві аборигенів почалася дезорганізація. Старійшини втратили авторитет, старим і хворим не виявлялася допомога. Рисові поля й сховища залишилися без догляду, тому що люди покинули обжиті місця. Запрошені на острів антропологи з'ясували, що "ініціації" і "полювання за головами" були пусковими подіями, що забезпечують обов'язковість сільськогосподарських робіт і тим самим підтримували згуртованість між сім'ями. Крім цього, на всіх членів спільності лежав обов'язок зберігати запаси рису. При забороні звичаю не приводилася в рух вся система культурно-господарських зв'язків. Без рисосіяння за рахунок урожаю фруктів і рибного лову можна було прожити кілька років. Але в цій місцевості постійно траплялися неврожаї й були періоди відсутності риби. Запас рису гарантував виживання племені, тому регулярні польові роботи (необов'язкові з погляду нагальних потреб) повинні були якось підтримуватися. Таким підтримуючим символом і було "полювання за головами". Одночасно із забороною цього звичаю була порушена церемонія присвяти в дорослі, що, у свою чергу, внесло дезорганізацію в ієрархічну структуру спільності, порушило систему підпорядкування молодших старшим.

Виходячи зі своєї функціоналістської концепції, Б. Маліновський досить критично оцінював попередні напрямки в дослідженні культур. Особливо різко він критикував метод пережитків Е.Тайлора. На його думку, такий підхід завдавав шкоди наукам про культуру, тому що те або інше явище замість пошуку його змісту й функцій оголошували пережитком або неосвіченим звичаєм. Під вогнем критики виявився й диффузіонізм, тому що його прихильники розуміли культуру не як живе органічне ціле, а лише як сукупність мертвих речей. Основним недоліком вчень своїх попередників Б. Маліновський уважав ізольоване вивчення окремих рис культур як незалежних одна від одної сутностей.