Рівне - 2002 6 страница

Соціально-економічна (суспільна) географія - комплекс наукових дисциплін, які вивчають закономірності суспільного виробництва та розселення людей.

Соціокультурний підхід (теорія культурно-історичних типів, сучасна філософія історії) - комплекс методів, зміст яких полягає у визнанні основним фактором розвитку людського суспільства існування множини (сукупності) культур, кожна з яких має свою логіку і тенденції розвитку (вчення Н.Я.Данилевського, О.Шпенглера, А.Тойнбі та інших).

Соціолінгвістика - наукова дисципліна, яка розвивається на перехресті мовознавства, соціології, соціальної психології, етнології та досліджує проблеми, пов'язані з соціальною природою мови, її суспільними функціями та впливом соціальних факторів на мову.

Соціологічний підхід - комплекс прийомів, за допомогою яких з'ясовується залежність розвитку окремих районів/регіонів, територій, країн або груп країн від структури суспільства та орієнтації окремих його соціальних груп.

Соціологія - наука про суспільство як цілісну систему і про окремі соціальні інститути, процеси, спільноти, групи; відносини особистості та суспільства, закономірності масової поведінки людей. Термін С. ввів О.Конт в середині XIX ст.

Соціологія міжнародних відносин - дисципліна, яка покликана аналізувати структури єдиної міжнародної системи на основі соціологічного підходу та використання соціологічних методів (насамперед методик прикладного аналізу, якими є контент-аналіз, івент-аналіз і когнітивне картування, а також біографічного методу, методу включеного спостереження, експерименту, масового опитування тощо).

Спікмен (Спайкмен) Ніколас (1893 - 1943) - американський соціолог голландського походження. З 1923 р. - професор міжнародних відносин Йєльського університету, організатор і перший директор Йєльського інституту по вивченню міжнародних проблем. Основні погляди на геополітику і міжнародні відносини викладені в книгах "Стратегія Америки у світовій політиці" (1942) і "Географія світу" (1944). Вважав, що "термін геополітика є вдалою назвою для аналізу та впорядкування даних, які необхідні для прийняття рішень з певних питань зовнішньої політики". Розглядав геополітику як важливий інструмент конкретної міжнародної політики, як аналітичний метод і систему формул, які дозволяють виробити найбільш ефективну стратегію. Спадкоємець геополітичних поглядів А. Мехена, тільки з "більш сухопутним ухилом". Критикував X. Макіндера з позицій геополітичних інтересів США. С. належить до послідовних "атлантистів": його називають "батьком атлантизму" та "ідейним натхненником НАТО".

Спільні підприємства (СП) - нетрадиційні міжнародні актори, підприємства, які створені та функціонують на основі залучення капіталу вітчизняних та іноземних партнерів; виступають об'єктом країнознавчих досліджень.

Спостереження - метод збору первинної країнознавчої інформації про досліджуваний об'єкт шляхом безпосереднього сприйняття і прямої реєстрації дослідником усіх факторів, які стосуються його і є значимими з точки зору відповідного дослідження. Існують два види С. - включене і невключене. Включене С. передбачає безпосереднє входження дослідника в середовище (або імітацію подібного входження), де відбуваються відповідні країнознавчі процеси. Спостереження за ними відбувається ніби "зсередини". Невключене С. відбувається без активного впливу суб'єкта (дослідника) на країнознавчий об'єкт або міжнародні відносини. Невключене С. передбачає реєстрацію дослідником процесів, подій "збоку". У цьому випадку він не бере участі у відповідній діяльності людей, за якими веде спостереження.

Стадіальна концепція еволюції розселення - концептуальна схема, яка виділяє переходи від відносного рівномірного розселення, що відображає своїм рисунком природну мозаїку ландшафтів, до точкових урбаністичних форм концентрації; далі -до розвитку агломераційних форм при прискореному рості їх ядер і депопуляції міжагломераційних просторів; потім - до розширення агломераційних форм при зміщенні основного росту на їх периферію; насамкінець, до деконцентрації населення - заповненню міжагломераційних просторів, прискореному розвитку малих поселень при стагнації історичних ядер. В найбільш просунутих по цій траєкторії системах розселення має місце і зворотна хвиля - так звана джентрифікація центрів крупних міст.

Стадії еволюції територіальної структури господарства - етапи господарського розвитку, розроблені В.М.Стрілецьким на прикладі Німеччини, де було виділено 6 стадій: 1-а стадія закінчилась приблизно 1830 р. Переважало сільське господарство, ремесла, мануфактурне виробництво. Панувала ручна праця, примітивна енергетика. Поступово формувались опорні елементи територіальної структури у вигляді міст, які мали певне господарське значення. 2-а стадія (30 - 60-і pp. XIX ст.) - формування каркасу територіальної структури, прискорена індустріалізація на фабричній основі, виділяються райони за промисловою спеціалізацією (вугільні, металургійні), проходить територіальний розподіл праці, промисловість стає основним фактором росту міст і шляхів сполучення між ними. 3-а стадія (початок 70-х - середина 10-х pp. XX ст.). - інтеграція економічного простору. Об'єднання Німеччини створило потужну економіку і єдиний економічний простір. Здійснюється промисловий розвиток аграрних територій. Початок розвитку міських агломерацій. 4-а стадія - багатосмугаста територіальна концентрація економіки і населення (середина 10-х - кінець 30-х років XX ст.). Формування потужних промислових комплексів і єдиної енергетичної системи. З'явились і розвинулись нові га­лузі промисловості (авіаційна, автомобільна, прила­добудування). Ще більше виросла роль великих центрів і систем міського розселення. 5-а стадія (40 - 60-і pp. XX ст.) -"ущільнення" (консолідація) економічного простору. Прискорився розвиток галузей, орієнтованих на масового споживача. Розвиток новітніх технологій. Відмічається децентралізація промисловості та її переміщення в середні і малі міста, розташовані між найбільшими агломераціями. 6-а стадія, яка почалась з середини 70-х років, характеризується введенням новітніх технологій, які дозволяють знизити споживання енергії. Проходить звільнення великих контингентів робочої сили. В структурі внутрішнього валового продукту росте частка невиробничої сфери (до 60 %, а в агломераціях - до 70-80 %). Важка промисловість, у першу чергу вугільна і металургійна, втрачає своє значення і поступається позиціями наукоємним галузям. Такі стадії, з деяким зміщенням у часі, пройшли практично всі розвинуті країни.

Статистичний метод - спосіб дослідження країнознавчої дійсності на основі аналізу певної сукупності різноманітних статистичних, найчастіше цифрових, даних, які характеризують розвиток чи певні сторони життя країни або її частин.

Страбон (63 р. до н.е. -19 р. н.е.) - давньогрецький географ, країнознавець, мандрівник; автор першої загальної географії у 17-ти томах.

Стратегія (грец. - мистецтво ведення війни чи боротьби) -розглядається як мета наукового дослідження. Стратегія розробляється на термін не менше 15

Структура (від лат. structura - будова, розташування, порядок) - будова і внутрішня форма організації системи; сукупність стійких зв'язків об'єкту, які забезпечують його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Структура - це ніби "закон міцності" системи. В країнознавстві з деяким спрощенням виділяють чотири фундаментальні та відносно автономні структури господарства країни: 1) соціальну, 2) галузеву, 3) технологічну, 4) територіальну.

Структурно-функціональний аналіз - метод дослідження системних об'єктів у країнознавстві, насамперед соціальних систем, до яких належать і різні міжнародні системи. Він ґрунтується на виділенні в різних системах міжнародних відносин структурних елементів та їх ролі (функцій) відносно як один одного, так і системи в цілому. Розробка цього методу зв'язана з іменами західних соціологів Т. Парсонса і Р. Мертона. С.-ф. а. міжнародних відносин як складної системи взаємозв'язків дозволяє здійснити її всебічне, конкретне дослідження шляхом аналізу функцій (наприклад, самозбереження, інтеграції, адаптації і т.п.) окремих елементів.

Субстанційний або онтологічний підхід - метод дослідження, який вимагає виявлення та аналізу першооснови, суті досліджуваних об'єктів, процесів, явищ. У країнознавстві такою першоосновою з точки зору об'єкта дослідження виступає країна, а з точки зору предмету дослідження - економічна, політична і правова її складові.

Таксон - регіональна одиниця у країнознавстві (країна, край, регіон, район, історико-географічний край).

Татищев В.М. (1686 - 1750) - російський історик, географ, країнознавець. Установив межу між Європою і Азією по Уральських горах. Дав наукове визначення та сформував завдання фізичної та економічної географії. Розробив районування Росії з врахуванням розміщення народностей.

Тенденція (від лат. tendentia - направленість) - напрям розвитку якогось явища, процесу, думки, ідеї тощо.

Теоретична географія - наука про найзагальніші закони, просторово-часові системи і структури, яка спирається на географічні методи і нову термінологію (географічний простір, географічне поле, історико-географічний край, геоінформаційні системи тощо).

Теоретичне країнознавче дослідження - спосіб, у рамках якого дослідник оперує науковими поняттями, категоріями, які відображають найсуттєвіші властивості країнознавчих об'єктів і предметів.

Теорія (від грецьк. theoria - спостереження, розгляд, дослідження) - система основних ідей у певній галузі знання форма наукового знання, яка дає цілісне уявлення про дійсність. Т., на відміну від ідеології, завжди має науковий характер. Вона пов'язана з філософськими науковими поглядами ученого, його світоглядом і певними методологічними принципами підходу до аналізу дійсності

Теорія міжнародних відносин (ТМВ) - як наука і академічна дисципліна має своїм об'єктом реально існуючі зв'язки та взаємодії учасників світової політики, ставить за мету знайомство з основними концепціями, актуальними проблемами теорії та практики міжнародних відносин, основними закономірностями і тенденціями розвитку світового політичного процесу. Вона має своє предметне поле, але водночас тісно пов'язана з такими дисциплінами як, насамперед, політологія і соціологія міжнародних відносин. У найзагальнішому розумінні об'єкт ТМВ становлять міжнародні відносини в цілому або (за П.Циганковим) будь-які соціальні відносини та потоки, які перетинають кордони й уникають єдиного державного контролю; предмет ТМВ включає теоретичні підходи до розуміння суті та механізмів функціонування системи міжнародних відносин, категорії, поняття та проблеми, в яких відображена специфіка міжнародних відносин. Іншими словами, предметом аналізу ТМВ (за Н.Косолаповим) виступають політичні явища і процеси міжнародного життя у повній сукупності та взаємозв'язку їхніх складових частин (компонентів) між собою, а також взаємодії з оточуючим середовищем.

Теорія політичної модернізації (політичного розвитку) -системний науковий підхід, який ґрунтується на врахуванні процесу зміни в окремій країні чи групі країн системних якостей політичного життя та функцій політичних інститутів з переходом від традиційного суспільства до сучасного. Розроблена в працях Г.Алмонда і Д.Пауелла "Порівняльна політологія. Підхід з позиції "концепції розвитку", Д.Ептера "Політика модернізації", Л.Пая "Аспекти політичного розвитку. Аналітичне дослідження" та ін. Прибічники Т. п. м. на основі функціонального підходу встановили, що зміни системних якостей і функцій політичних інститутів охоплюють три процеси: 1) структурну диференціацію інститутів політичної системи та спеціалізацію їхніх функцій; 2) підвищення здатності політичної системи до мобілізації та виживання; 3) тенденцію до рівноправ'я.

Теорія стійкого розвитку - стратегія на забезпечення потреб у розвитку і збереженні оточуючого середовища як для нинішнього, так і майбутнього поколінь. Сформульована на Конференції ООН з оточуючого середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) і зафіксована у відповідній Декларації. У країнознавчому аспекті Т. с. р. системи "суспільство - природа" склалися два територіальних підходи до дослідження цієї проблематики - глобальний і регіональний (національний).

Територіальна організація суспільства - поєднання функціонуючих територіальних структур (розміщення виробництва, населення, природокористування), об'єднаних структурами управління з метою здійснювання відтворення життя суспільства. Т. о. с. - це адміністративно-територіальна організація держави, регіональне управління виробництвом, формування територіальних організаційно-господарських утворень, визначення територіальних об'єктів управління, соціально-економічне районування. З точки зору Т. о. с. значний внесок у дослідження територіальної організації господарства зробив німецький учений І.Тюнен, який розробив ідею створення функціональних моделей територіальної організації господарства, де основним фактором виступає відстань від центру споживання.

Територіальна структура, типологія за конфігурацією опорного каркасу - в країнознавстві за конфігурацією опорного каркасу виділяють таку типологію (Г.М.Лаппо, 1978): 1. Радіально-кільцевий тип із порівняно рівномірним розподілом опорних економічних центрів, доцентровими тенденціями в економічних зв'язках, виразним домінуванням головного центру над іншими, чіткою централізацією його положення. Такий тип Т. с. мають Франція, Україна, Угорщина. 2. Мережа центрів і магістралей та регулярний тип Т. с. Регіональний центр (економічний лідер) сформувався тут не під дією транспортно- географічного положення, а внаслідок адміністративних факторів або давнього історико-економічного розвитку (Центрально-чорноземний район Росії, Північний Казахстан). Т. с. з потужною внутрішньою економічною віссю. Така Т. с. господарства характерна для Західного Сибіру, Амазонії. За вісь тут править потужна транспортна магістраль (велика ріка, залізниця, автомагістраль). 4. Т. с, що формується вздовж морського узбережжя, утворюючи "морський фасад" району або країни, зветься приморським типом. Така Т. с. характерна для Японії, В'єтнаму, Причорноморського району України. 5. Т. с. з басейновою концентрацією продуктивних сил. Вона притаманна районам з потужною гірничодобувною промисловістю - Урал, Аппалачі, Криворіжжя, Курська магнітна аномалія.

Територіальні характеристики країни - компактність і форма (конфігурація) території. Кількісними показниками ком-пактності може бути співставлення між найбільш віддаленими точками до найближчих, коефіцієнтом компактності к, який є співставлення довжини кордонів (границь) 1 і площі території S:k = l/S (100 km2); порівняння конфігурації території з конфігурацією певних геометричних фігур, найчастіше всього з кругом, так як круг - ідеально компактна фігура, коефіцієнт компактності при цьому визначається як відношення площі країни до площі круга, довжина окружності якого рівна довжині кордонів к = 4% S/ Р; коефіцієнт компактності визначається по співвідношенню вписаних і описаних територію кругів kt = Rt /R2, k7 = Sl /S,, k3 = S / % (0,5 L)2, де R} радіус вписаного круга, R2 - радіус описаного круга; 5; і S2 - відповідно площі вписаного і описаного круга, L - найдовша лінія, яка проходить через центр території. Використовують ще показник витягнення території по відношенню малої і великої осей території.

Територіально-рекреаційна система (ТРС) - 1. Об'єкт дослідження рекреаційної географії, комплексна геосистема, що об'єднує соціальні, техногенні, природні компоненти; розглядається в одному ряду з територіальними виробничими комплексами (ТВК) і природними геосистемами. Має декілька функцій: економічну (просте та розширене відтворення трудових ресурсів), бюджетну (прибутково-видаткова стаття), соціальну (задоволення індивідуальних і групових рекреаційних потреб). 2. Соціальна, керована (частково самокерована) геосистема, гетерогенна за складом (складається з взаємозв'язаних підсистем відпочиваючих, природних і культурних комплексів, інженерних споруд, обслуговуючого персоналу, органу управління), що характеризується функціональною (стан підсистеми визначається функцією системи в цілому) та територіальною цілісністю. ТРС може виступати одним із об'єктів країнознавчих досліджень.

Територіально-рекреащйний комплекс (ТРК) -1. Особлива форма територіальної організації господарства, що формується в процесі взаємопов'язаного розвитку рекреаційної та інших видів господарської діяльності на компактній території, що має специфічні соціально-економічні та природні характеристики; територіальна система кількох видів господарської діяльності, організаційно та функціонально спрямованих на отримання максимального рекреаційного ефекту; організовує територію подібно до територіально-виробничого комплексу, але на більш спеціалізованому та низькому ієрархічному рівні. 2. Складова загального територіально-виробничого комплексу, сполучення рекреаційних закладів і супутніх підприємств інфраструктури, об'єднаних тісними виробничими й економічними зв'язками, спільним використанням географічного положення, природних і соціально-економічних ресурсів, напрямом вирішення правових, екологічних проблем тощо. ТРК може виступати одним із об'єктів країнознавчих досліджень.

Територія країни (держави) - частина земної кулі, яка знаходиться під суверенітетом (верховенством) певної держави; важливий об'єкт країнознавчих досліджень.

Технологія (методика) країнознавчого дослідження - система операцій, процедур, прийомів установлення країнознавчих фактів, їх систематизації та аналізу (методи збору первинних даних, правила здійснення вибіркових досліджень, способи побудови країнознавчих показників, методи кількісного аналізу даних.

Типологія (від лат. - відбиток, форма, зразок і вчення) -метод наукового пізнання, в основі якого лежить розчленування систем об'єктів і їхнє групування за допомогою узагальненої, ідеалізованої моделі чи типу. У Т. виокремлюють: 1) структурну типологію; 2) метод ідеальних типів, де тип - абстрактна конструкція, з якою зіставляються об'єкти, що вивчаються; 3) метод конструювання типів, де тип - деякий об'єкт, котрий виділяється за низкою критеріїв з усієї численності та котрий розглядається як представник цієї численності об'єктів.

Типологія країн - можливість виявити основні типи країн за загальним рівнем економічного розвитку. Найчастіше виділяють: 1) Доіндустріальні суспільства, які зберігаються приблизно в 50 найменш розвинутих країнах Тропічної Африки, Близького Сходу, Азії і Океанії. В них тільки виникають ядра промислового розвитку. 2) Країни, що розвиваються, й індустріалізуються - перш за все країни Латинської Америки, Північної Африки, Близького Сходу і Південно-Східної Азії. Деякі з цих країн (Бразилія, Аргентина, Мексика, Чилі, Сінгапур, Гонконг) вже досягли високого рівня розвитку. 3) Індустріальні держави - 30 економічно найбільш розвинутих країн на всіх континентах. Лідери цієї групи переходять на більш високий ступінь постіндустріального й інформаційного суспільства, в яких новітні технології й інформаційні системи інтенсивно впроваджуються. В кінці 80-х - на початку 90-х pp. утворились країни перехідного типу, економічний спад у яких зумовлений переходом від планової соціалістичної економіки до ринкової.

Тойнбі Арнольд (1889 -1975) - англійський історик, філософ історії. Головна праця - "Дослідження історії", де обґрунтовано ідею, що не існувало єдиної історії людства, а була тільки історія окремих і замкнених цивілізацій. Розрізняв 19 цивілізацій, з яких 14 віднесені до минулого, а 5 "живих" – західна, православно-християнська, ісламська, індуська, далекосхідна. Життєздатність цивілізацій визначалася їх здатністю освоювати життєвий простір і розвитком духовних засад в усіх видах людської діяльності, перенесенням "викликів" і "відповідей" з оточення всередину суспільства.

Топоніміка (від грец. topos - місце) - наука, що вивчає походження і зміст назв (імен) географічних об'єктів.

Тоффлер Олвін (1928 р. н.) - американський мислитель, футуролог. Свою політичну концепцію виклав у трилогії "Футурошок" (1970), "Третя хвиля" (1980), "Зміщення влади" (1990). Історію представив у вигляді "хвиль цивілізації", які послідовно змінюють одна одну: сільськогосподарська, індустріальна, інформаційна цивілізації. Поширення інформаційних технологій робить знання вирішальним засобом суспільних перетворень. Вважав, що та держава, яка буде здатна найповніше акумулювати знання і найефективніше їх використовувати, претендуватиме на місце лідера цивілізації.

Транснаціональна корпорація (ТНК) - міжнародна компанія (концерн), у рамках якої об'єднуються численні підприємства однієї або кількох галузей світового господарства, розташованих у різних країнах; важливий об'єкт країнознавчих досліджень. Основна маса ТНК зосереджена в шести країнах - СІЛА, Японія, Швейцарія, Німеччина, Великобританія, Франція, а найбільша частка їхніх капіталів -15 % - знаходиться в США.

Трохимчук Степан Васильович (1937 р. н.) - професор кафедри міжнародних відносин і країнознавства Львівського Національного університету ім. І.Франка, відомий фахівець у галузі міжнародного країнознавства, політичної географії та українсько-польських відносин. Працює запрошеним професор у кількох вищих навчальних закладах Польщі й України (Рівненський інститут слов'янознавства). Автор низки праць з актуальних проблем історії дипломатії і зовнішньої політики України та держав Центрально-Східної Європи. Основні з них: "Українська дипломатія у XX столітті" (Львів, 1998, у "Україна в європейському геополітичному вимірі" (Львів, 1999), "Проблеми і перспективи демократизації в країнах Центрально-Східної Європи (на прикладі Вишеградської четвірки)" (Львів, 2000, у співавторстві) та ін.

Туристика - комплексна дисципліна, що досліджує фактори та явища, пов'язані з туризмом. Термін використовується в Польщі, Чехії, Словаччині та інших країнах. Організація та управління Т. повинні перебувати в суворій відповідності до охорони природи.

Тутковський П.А. (1858 - 1930) - український географ, країнознавець, геолог, гідрогеолог, академік. Фундатор української географії. Основні наукові праці з ланд­шафтознавства. З країнознавчих праць найбільш відома "Географічні причини нашестя варварів", у якій довів, що переміщення кочівників із Середньої Азії було пов'язане з виникненням і поширенням там пустель, у той час як на південноруських рівнинах збереглися квітучі степи.

"Учасник" або "актор" MB - поняття або термін, яким у методиці країнознавчих досліджень і в науці про міжнародні відносини прийнято називати суб'єктів, тих, хто діє і взаємодіє на світовій арені (держави, міжнародні організації, транснаціональні корпорації, окремі індивіди).

Фактор - те (або той), що (або який) діє чи справляє дії, щось творить; це суттєва обставина, передумова і рушійна сила, яка - в дії, в русі - спричиняється до визначення характеру та окремих рис певного явища.

Фактор-аналіз - прикладний метод дослідження у країнознавстві, який зводить багато емпіричних країнознавчих даних до основних, визначальних.

Фактори економічного росту - обставини, передумови і рушійні сили, які суттєво впливають на глобальні та регіональні особливості економічного росту. За методологією, розробленою на основі досліджень Гарвардського інституту міжнародного розвитку, виділяються чотири головних групи Ф. є. р.: 1) вихідні позиції - вихідна величина ВВП на душу населення, рівень освіти; 2) урядова політика - рівень зберігань, відкритість економіки, ефективність роботи державних закладів; 3) демографічна ситуація - тривалість життя, ріст чисельності населення в працездатному віці, ріст чисельності всього населення; 4) природні умови та ресурси - природні ресурси, відсутність виходу до моря, тропічний клімат, відношення довжини берегової лінії до площі території.

Фашизм - політична доктрина, заснована на войовничому антидемократизмі, расизмі, шовінізмі, зовнішньополітичній експансії, звеличуванні тоталітарної держави, обстоюванні влади сильної авторитарної партії, що забезпечує абсолютний контроль над громадянами й державою.

Фізико-географічне країнознавство - характеризує цілісну природу в нерозривному зв'язку з життєдіяльністю людини, умовами її існування. Особливе місце в ньому займають характеристики різних ландшафтів.

Фізична географія - наука про географічну оболонку Землі, її склад, структуру, особливості формування і розвитку, просторової диференціації.

Філософія політики - наука про осмислення загальних тенденцій і закономірностей розвитку та механізмів функціонування політики, в тому числі міжнародної.

Форма державного устрою - територіально-організаційна структура держави, що встановлює порядок поділу країни на частини та взаємовідносини центральних і місцевих органів влади. Держави поділяються на унітарні, федеративні і конфедеративні. Ф. д. у. - важливий предмет країнознавчих досліджень.

Форма політичного режиму - сукупність прийомів, способів, методів здійснення державної влади в суспільстві. За Ф. п. р. держави поділяються на тоталітарні, авторитарні, демократичні. Ф. п. р. - важливий предмет країнознавчих досліджень.

Форма правління - організація верховної державної влади, порядок утворення її органів та їх взаємовідносини з населенням. Є три форми державного правління - монархічна, республіканська, співдружність націй. Ф. п. -важливий предмет країнознавчих досліджень.

Формаційний підхід - пов'язаний з марксизмом спосіб пояснення історичного процесу на основі визначення всесвітнього характеру розвитку суспільства як єдиного шляху розвитку всіх народів. Його вузловими пунктами виступають суспільно-економічні формації, тобто історичні типи суспільства у формі соціальних систем, які визначаються відповідним способом виробництва. Такими суспільно-економічними формаціями, які послідовно змінювали одна одну є первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капі­талістичний і соціалістичний (комуністичний) лад. Рушієм суспільних (формаційних) змін виступали зміни в способі виробництва, пов'язані з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин, а також класова боротьба.

Французька школа країнознавства - "географія людини" традиційно сильна своєю країнознавчою направленістю. Вона відрізнялась образністю комплексних країнознавчих описів, особливою увагою до людини і циклів її життєдіяльності. В основі праць представників цієї школи знаходиться всебічний показ специфічних особливостей тої чи іншої території, її неповторний образ. Особливо велику увагу приділяли опису різноманітності географічних форм і типів, показу господарського використання і заселення території, взаємодії на ній природи, людини, суспільства, господарства, культури. На чолі школи стояв Елізе Реклю, який був провідним автором і редактором, ідейним керівником багатотомних видань "Нова всесвітня географія" і "Земля і люди".

Фукуяма Френсіс - американський соціолог, який виклав свої погляди на розвиток світу в програмній статті "Кінець історії". Згідно його концепції, історія рухалася від темної історії "мракобісся", яка завершилась із падінням СРСР, до найрозумнішого ладу в особі західної цивілізації (ринкова економіка і ліберально-демократична ідеологія). З крахом СРСР завершилась історія і почалось особливе планетарне існування, яке буде відбуватися під знаком ринку і демократії, які об'єднають світ у раціональну струнку систему. Такий порядок буде грунтуватися на універсальній атлантичній системі, але вийде за рамки атлантизму і всі регіони світу почнуть переорганізовуватися за новою моделлю, навколо його економічно найбільш розвинутих центрів. Прибічник "геополітики мондіалізму", яка відома як доктрина "нового світового порядку".

Фундаменталізм - радикальне й войовниче неприйняття принципів, форм і цілей будь-якої модернізації, обстоювання традиційних, старих життєвих і світоглядних форм.

Функції країнознавства - існує два основних підходи до визначення ролі та призначення країнознавства: І - за відомим країнознавцем М.Баранським -1) ландшафтознавство; 2) вчення про економічний регіон; II - з точки зору сучасного наукового бачення і комплексного підходу - 1) описова; 2) інформаційно-аналітична (методика одержання, обробки, узагальнення та передачі країнознавчої інформації); 3) культурно-освітня; 4) науково-дослідницька; 5) практична; 6) прогностична; 7) методологічна (розробка та використання методів дослідження й аналізу країнознавчої інформації); 8) світоглядна.