Сутність поняття «міжпредметні зв’язки», види та типи міжпредметних зв’язків

Аналіз педагогічних джерел з окресленої проблеми засвідчив, що в сучасній дидактиці є різні підходи дослідників до тлумачення категоріальної сутності поняття «міжпредметні зв’язки».

Відзначимо, що міжпредметні зв’язки - багатоаспектне, поліфункціональне поняття, що зумовлює різноманітну кількість його визначень. Розглянемо деякі формулювання, які найбільш суттєво відображають різні підходи дослідників до з’ясування суті цієї категорії..

Найчастіше вчені трактують міжпредметні зв’язки як принцип дидактики.    О. Макова наголошує, що міжпредметні зв’язки слід розглядати як один із дидактичних принципів, реалізація якого суттєво впливає на зміст та обсяг знань, формування важливих прийомів самостійної роботи, світогляду студентів [26, с. 365].

П. Кулагін зазначає, що міжпредметні зв’язки – це «принцип навчання, згідно з яким навчання нового програмного матеріалу будується з урахуванням змісту суміжних навчальних предметів» [40, с. 33].

Частина дослідників (В. Оконь, С. Рашкова, М. Фіцула та інші) визначають міжпредметні зв’язки як взаємну узгодженість змісту навчальних предметів, що зумовлена системою наук і дидактичними цілями [26, с. 366].

Велика група вчених визначає міжпредметні зв’язки як дидактичну умову. У різних авторів ця умова трактується неоднаково: умова, що забезпечує послідовне відображення в змісті навчальних дисциплін тих діалектичних взаємозв’язків, які об’єктивно діють у природі і пізнаються сучасними науками (В.Федорова, Д.Кірюшкін) [9, с.226]; умова підвищення наукового рівня навчання, розвитку і мислення, формування наукового світогляду, оптимізації процесу засвоєння знань, формування узагальнених умінь.

Існує розуміння міжпредметних зв’язків як засобу. За В. Якиляшеком, міжпредметні зв’язки виступають засобом комплексного підходу до навчання й посилення його єдності з вихованням [9, с.227].

А. Усова трактує міжпредметні зв’язки як відбиття взаємозв’язків між науками, основи яких вивчаються в школі, у змісті навчального матеріалу, його структурі і методах навчання [44, с. 58].

Міжпредметні зв’язки вважають найпоширенішим та найбільш теоретично дослідженим рівнем (формою, засобом) інтеграції, оскільки у деяких випадках вони формально мають структуру та характеристики, які близькі до інтеграційних процесів [26, с. 367].

В. Максимова трактує міжпредметні зв’язки як засіб відображення у змісті кож- ного навчального предмета і в навчальній діяльності продуктів міжнаукової інтеграції, оскільки вони сприяють реалізації принципу науковості у змісті навчання [27, с. 25].

Частина вчених пояснює сутність міжпредметних зв’язків з погляду діяльнісного і системного підходів як систему.

П. Кулагин визначає міжпредметні зв’язки як система роботи педагога і студентів, взаємопов’язаної діяльності педагогів різних навчальних предметів, під час якої в процесі оволодіння знаннями залучається зміст суміжних дисциплін з метою міцнішого засвоєння програмного матеріалу [49, с. 77].

За А. Еремкин, міжпредметні зв’язки виступають системою відношень між знаннями, вміннями і навичками, які формуються в результаті послідовного відображення в засобах, методах і змісті навчальних дисциплін тих об’єктивних зв’язків, які наявні в реальному світі [49, с. 78].

Отже, у сучасній дидактиці немає однозначного, загальноприйнятого підходу до визначення цього поняття. Труднощі неоднозначного тлумачення поняття пояснюються складністю самої категорії міжпредметних зв’язків.

Вивчення теоретико-методологічних засад міжпредметних зв’язків без з’ясування їхньої класифікації було б неповним і недостатнім для ефективного розуміння даної проблеми. У сучасній дидактиці досить поширеними є класифікації міжпредметних зв’язків за їхніми видами.

Вид міжпредметних зв’язків (за А. І. Тремкіним) - конкретна форма взаємодії частин та елементів знань, умінь і навичок з погляду їхнього змісту і специфічних особливостей прояву [28, с. 58].

Значущі ознаки, за якими можна провести видову класифікацію міжпредметних зв’язків у процесі професійної підготовки майбутніх вчителів початкової школи:

- навчальна інформація, що вивчається;

- час вивчення окремих дисциплін (або тем);

- формування вмінь і навичок студентів;

- формування прийомів розумової діяльності студентів тощо [26, с. 367].

Найбільший інтерес, на нашу думку, у процесі професійної підготовки майбутніх вчителів початкової школи мають міжпредметні зв’язки, що відповідають основним видам знань, передбачених навчальним змістом. Інформаційна структура навчального предмета передбачає виокремлення змістовно-інформаційних міжпредметних зв’язків. З огляду на цей аспект цікавою видається видова класифікація міжпредметних зв’язків, запропонована Л. В. Турішевою:

- за складом наукових знань;

- за знаннями про пізнання (філософські);

- за способом засвоєння знань;

- за часом здійснення;

- за способом взаємозв’язку предметів;

- за сталістю реалізації;

- за формами організації роботи студентів (учнів)).

Цей підхід до класифікації міжпредметних зв’язків подаємо у вигляді узагальненої таблиці (див. додаток А) [25, с.33 - 35].

Узагальнивши праці вчених (С. Рашкова, В. Федорова) із проблеми класифікації міжпредметних зв’язків виділяємо наступні типи зв’язків: за складом, за напрямком, за спрямованістю, які, у свою чергу, поділяються на види (див. додаток Б).

Класифікація міжпредметних зв’язків за складом показує, що використовується, трансформується з інших навчальних дисциплін при вивченні конкретної теми. Міжпредметні змістовні зв’язки сприяють формуванню системи узагальнених, інтегрованих знань; операційні – системи загальнопредметних умінь, а також загальних для родинних предметів. Використання організаційно-методичних міжпредметних зв’язків орієнтує мислення учнів та студентів на застосування під час вивчення інших дисциплін таких спільних методів, як абстрагування, моделювання, аналогія, ідеалізація, уявний експеримент.

Виділення міжпредметних зв’язків за напрямком демонструє: чи є джерелом між предметної інформації одна, дві чи більше дисциплін; чи використовується міжпредметна інформація при вивченніцієї теми (прямі зв’язки), чи ця тема є «постачальником» інформації для інших тем, інших дисциплін (обернені та відновлювальні зв’язки).

Група міжпредметних зв’язків, виділена за спрямованістю, показує, які знання залучаються з інших дисциплін, а який матеріал ще тільки буде вивчатись у майбутньому (хронологічні зв’язки); як довго відбувається взаємодія тем у процесі здійснення міжпредметних зв’язків (хронометричні зв’язки) [10, с. 84 - 86].

В. Н. Янцен перечислив одинадцять видів міжпредметних зв'язків. До них автор відносить:

- понятійно-тимчасовий зв'язок;

- використання знань по різним предметам для більш широкого розкриття теми предмету, який вивчається, і закріплення знань, які є, по суміжному;

- «зв'язок, який використовується при розгляді на уроках одного із двох суміжних предметів питань, які відносяться до теми першого і поверхово вивчених на уроках другого при недостатній підготовці учнів до того часу по першому предмету»;

- проведення міжпредметних міжучнівських конференцій, тематичних вечорів, екскурсій і підсумкового повторення;

- зв'язок між предметами по суті трактування понять;

- по підбору навчального матеріалу;

- підготовка учнів до сприймання окремих розділів програми суміжних дисциплін;

- вироблення в учнів єдиного підходу до вибору одиниць вимірювання при розв'язуванні кількісних задач;

- розв'язання задач, зміст яких включає матеріал двох або кількох суміжних дисциплін;

- застосування логарифмічної лінійки при розв'язуванні обчислювальних задач на уроках різних предметів;

- сумісне використання вчителями споріднених дисциплін одних і тих же наглядних посібників [26, с. 339].

Н. Ф. Борисенко, який виходячи із означення міжпредметних зв'язків як дидактичного еквівалента міжпредметних зв'язків, запропонував наступну класифікацію:

- міжпредметні зв'язки, засновані на вивченні одного і того ж об'єкту в різних навчальних предметах;

- міжпредметні зв'язки, засновані на використанні одного і того ж наукового методу в різних навчальних предметах;

- міжпредметні зв'язки, в основі яких лежить використання однієї теорії (закону) в різних навчальних предметах.

Тобто поклав в основу розрізнення видів міжпредметних зв'язків три категорії, які входять в зміст поняття «наука», як об'єкт вивчення, метод і теорія [27, с. 26 - 27].

Н. А. Лошкарьова виділяє такі види міжпредметних зв'язків:

- міжпредметні зв'язки, які установлюються на основі загальних елементів знань, інакше їх можна назвати - змістовні міжпредметні зв'язки;

- міжпредметні зв'язки, які установлюються на основі загальних методів навчання дисциплін (методологічні міжпредметні зв'язки);

- міжпредметні зв'язки, які установлюються на основі загальних способів пізнавальної діяльності студентів (операційні міжпредметні зв'язки);

- міжпредметні зв'язки, які установлюються на основі спільності організаційних форм навчання (організаційні міжпредметні зв'язки);

- міжпредметні зв'язки, які установлюються на основі загальних методів навчання і виховання (методичні міжпредметні зв'язки);

- міжпредметні зв'язки, які установлюються на основі загально-педагогічних (похідних, комплексних) проблем таких, як політехнізація, навчання, науково-атеїстичне, естетичне, трудове навчання і т. д. (проблемно-тематичні міжпредметні зв'язки) [28, с. 124 - 125].

Виходячи із спільності структури навчальних предметів і структури процесу навчання, які являються об'єктивними основами класифікації міжпредметних зв'язків І. Д. Зверєв і В. Н. Максимова виділяють три їх основні типи, як змістовно-інформаційні, операційно-дійові, організаційно-методичні.

Види зв'язків змістовно - інформаційного типу:

- по складу наукових знань (фактологічні, історично-наукові);

- по знанням про пізнання (філософські, теоретичні);

- по знанням про цінні орієнтації (ідеологічні, тобто діалектико-матеріалістичні, ідейно-політичні, політико-економічні, етичні, естетичні, правові).

Види міжпредметних зв'язків операційно-дійового типу розрізняються по таким критеріям:

- по способах навчальної діяльності в застосуванні практичних знань -«практичні», які сприяють виробленню в учнів рухових, трудових, конструктивно-технічних, розрахунково-вимірювальних, зображальних, обчислювальних, експериментальних, розмовних умінь;

- по способах навчально-пізнавальної діяльності в «добуванні» нових знань - «пізнавальні», які формують загально-навчальні - узагальнюючі вміння розумової творчості, навчальної, організаційно пізнавальної (планування, організація і самоконтроль), самоосвітньої діяльності;

- по способах цінністно-орієнтаційної діяльності - «цінністно-орієнтаційні», які необхідні для вироблення умінь оцінювання, комунікативної, художньо-естетичної діяльності, що має велике значення в формуванні кругозору школяра.

Види зв'язків організаційно-методичного типу розрізняються:

- по способах засвоєння зв'язків в різних видах знань (репродуктивні, пошукові, творчі);

- по широті втілення (міжкурсові, внутрішньо-циклові, міжциклові);

- по часу здійснення (спадкоємні, супутні перспективні);

- по способу взаємозв'язку предметів (односторонні, двосторонні, багатосторонні);

- по сталості реалізації (епізодичні, постійні, систематичні);

- по формам організації роботи студентів і викладачів (індивідуальні, групові і колективні) [26, с. 440].

Необхідність строго описати окремі види зв'язків, зіставити їх один із другим, визначити їх місце в навчально-виховному процесі (в звіті освіти, в безпосередній діяльності педагога і студента), викликана багатьма причинами, в тому числі, в першу чергу, задачами вдосконалення всього навчально-виховного процесу, складністю, різнохарактерністю міжпредметних зв'язків як педагогічного явища.

Невизначеність у класифікації пояснюється дидактичною розмитістю та багатоаспектністю категорії міжпредметних зв’язків та їх поліфункціональним характером.