Мавританське мистецтво.

На території Іспанії сформувався своєрідний варіант архітектури та орнаментики, що в літературі отримав назву мавританський. Так в середньовіччі називали маврами мусульманське населення Піренейського півострова та заходу Північної Африки. Художня література Іспанії тих часів найповніше виявилась в поезії, музиці і архітектурі. Одним із старих мавританських центрів була Кордова. В ІХ-ХІІ століттях там жило пів мільйона населення, було багато громадських бань, бібліотек, мостів через Гвадалквівір, бруковані вулиці, водопровід. І сотні мечетей, серед яких всесвітньо відомою є Кордовська мечеть 785 року. Це тип колонної мечеті площею 22250 кв. м. Обмежена ззовні високими стінами споруда являє собою, по-суті, величезний зал, в якому понад 500 колон утворюють 19 нефів. Колони підтримують двоярусні аркади, на які спирається дерев’яна балочна стеля. Інтер’єр не має центральної осі: він нагадує ліс, в якому гладенькі стовбури розростаються вгорі переплетеними гілками арок. Вишукані за пропорціями аркади викладені з клинчастого білого та червоного каменю. Найбільша мечеть в Іспанії подібного типу – Мечеть Хасана в Рабаті. Її арки створюють ритм спокійного і величного руху. Архітектурний простір – багатоперспективний.

Найбільшим економічним та культурним центром Іспанії за часів арабського панування була Гранада – “королева міст”, “Істинний рай Магомета”. На весь мусульманський світ місто славилось виробництвом парчі, зброї, шовку, коштовностей. В Гранаді був заснований університет, де вивчали математику, фізику, музику, поетику, риторику, теологію, історію і астрономію. Зводяться в місті чудові палаци і парки. В XII-XIV століттях тут споруджується унікальний пам’ятник арабської архітектури – Альгамбра, палац царів і цитадель Гранади, що височить на одному з схилів передгір’я Сьєрра-Невади. Альгамбра – “червоний замок” – названа по червонястому кольору кріпосних стін. Ззовні Альгамбра уявляє собою фортецю з нагромадженням квадратних башт та зубчастих стін. До речі, у фортеці розміщувалось 40-тисячне військо.

Парадні і житлові приміщення палацу компонуються навколо двох внутрішніх дворів. Один з них Альберка (“ставок”), або Миртовий двір. Він просторий, вимощений мармуром, і з двох боків оточений галереями з арками, що спираються на тонкі мармурові колони. В центрі двору – прямокутний басейн, облямований зеленню та мармуровими плитами. Навколо Миртового двору розташовані були парадні приміщення і тут проходило світське життя правителів гранадського емірату. Склепінчастий перехід з’єднує Миртовий двір з Левовим двориком, в центрі якого розміщено знаменитий фонтан з алебастру із 12 скульптурами левів. Цей двір має складніше просторове рішення і поєднання архітектурних форм. З чотирьох боків його оточують галереї. На східній та західній сторонах подібно до наметів виступають павільйони із сталактитовими склепіннями. Стрункі тонкі колони чергуються по одній і по дві в галереях та по три і чотири – у павільйонах, що разом із змінним ритмом підковоподібних та стрілчастих арок створює враження легкості та рухливості. Ажурний орнамент вкриває всю верхню частину стін: карнизи, фризи, капітелі колон прикрашені сталактитами, арабесками, геометричним узором.

Навколо Левового дворика згруповані приватні приміщення, Пишний портал веде в зал Двох сестер, що вражає вишуканістю архітектури, ліпнини і різьбленого стукового орнаменту. Різноманітний орнамент став головною прикрасою Тронного залу, що створений за часів освіченого знавця мистецтв Юсуфа І для прийому послів. Зал займає верхню частину башти Комарес. В цілому атмосфера палацу схиляла до спокою, ніги та відпочинку. У високій мірі Альгамбрі притаманний тонкий зв’язок інтер’єру із садом, з природнім простором.

Поряд з Альгамброю, на сусідньому схилі розташований невисокий палац з білими баштами і довгими аркадами, оточений пишними гаями і висячими садками. Це – Хенераліфе, літній палац мавританських царів. Він і сьогодні зберігає чарівність інтимних двориків, що змінюються алеями миртів та кипарисів. Завдяки довершеній системі іригації навіть серед літньої спеки квіти і зелень садів зберігають свіжість. Мавританське мистецтво Іспанії було найдоступнішим для європейської художньої традиції і протягом століть захоплювало всіх митців, впливаючи певною мірою на європейську культуру.