В другій половині ХІХ століття Австрія і Пруссія були державами-суперниками в процесі об'єднання німецьких земель.1862 р. — прусський канцлер О. Бісмарк почав політику об'єднання німецьких земель навколо Пруссії.1866 р. —перемога прусських військ над австрійцями при Садовій визначила лідируючу роль Пруссії в Німеччині. Результатом цієї перемоги було приєднання до Пруссії дрібних німецьких держав, таких як Ганновер, Кургессен, Нассау, Шлезвіг, Гольштейн. 21 середня і дрібна держава, що знаходилася північніше ріки Майн були об'єднані в Північнонімецький союз, на чолі якого також стала Пруссія. Чотири південно-німецьких держави: Баварія, Баден, Вюртемберг і Гессен-Дармштадт були зв'язані з Пруссією секретним військовим союзом проти Франції.У 1867 році був створений Митний союз, що охопив усю Німеччину і став економічною основою для повного об'єднання країни. Цьому об'єднанню заважала Франція, що перешкоджала приєднанню до Прусії чотирьох південно-німецьких держав.18 січня 1871 року Німеччину було проголошено імперією на чолі з кайзером (імператором), яким став пруський король Вільгельм І.З 1888 року кайзером стає Вільгельм II.Згідно з рішенням Віденського конгресу Німеччина була роз ділена на 37 самостійних монархій та 4 вільних міста (Гамбург, Бремен, Любек та Франкфурт-на-Майні). Ці держави входили у штучне об'єднання — Німецький союз де провідну роль відігравали Пруссія та Австрія.
У 50-ті роки XIX ст. актуальним стало питання про об'єднання Німеччини. Виокремилися два шляхи об'єднання: «малонімецький» на чолі з Пруссією, і «великонімецький» — навколо Австрії. Під впливом поразки Австрії в італо-австро-французькій війні 1859 р. у Пруссії почали зростати антиавстрійські настрої. У вересні 1859 р. сформувався Національний союз, який об'єднав усі північно-німецькі держави з метою остаточного об'єднання Німеччини під егідою Пруссії. Об'єднавчий процес посилився з при ходом до влади в уряді Пруссії (1862 р.) Отто Бісмарка (1815-1898 pp.). Бісмарк заявив, що «Німеччина буде об'єднана залізом та кров'ю». Була проведена військова реформа: збільшено кіль кісний склад армії, продовжено термін служби до трьох років.
Об'єднання почалося війною з Данією за контроль над земля ми Шлезвіг та Гольштейн (1864 p.). Ці території належали Данії, але там проживало багато німців. Австро-прусські війська швидко завдали поразки данцям, але між союзниками виникли розбіжності з приводу управління ними. Австрія оголосила мобілізацію, Пруссія уклала союз з Італією. Прусські війська зайняли Гольштейн, який до цього був спірною територією, а згодом у битві біля села Садова (З липня 1866 р.) вщент розгромили австрійців. Габсбурги назавжди були позбавлені домінування в Європі. Згідно з мирним договором Австрія назавжди виходила з Німецького союзу і відмовлялася від будь-яких претензій на німецькі землі. Ганновер, Нассау, Гессен-Касель, Франкфурт відійшли до Пруссії. Пруссія зобов'язувалася не захоплювати Відень і не розчленовувати Австрію. Бісмарк не бажав сильного приниження Австрії, готуючись до майбутнього союзу з нею. Було створено Північнонімецький союз на чолі з Пруссією, куди ввійшло 22 держави. Внутрішня і зовнішня політика союзу була фактично передана в руки прусського короля, якого оголосили її президентом. Бісмарк говорив: «Наша політика полягає у розчиненні Німеччини в Пруссії і, отже, у перетворенні Пруссії в Німеччину».
Після перемоги над Австрією єдиною перепоною для остаточного об'єднання Німеччини під егідою Пруссії залишилася Франція, яка мала під своїм впливом кілька центральних і пів денно-західних німецьких держав. Приводом до війни став конфлікт із-за іспанського престолу. Дізнавшись, що король Вільгельм дозволив князю Леопольду Гогенцоллеру зайняти іспанський трон, Наполеон III став категорично вимагати у прусського уряду відкликання кандидатури свого принца. Король дав нейтральну відповідь, але Бісмарк так скоротив текст королівського листа, що він набув зневажливого щодо Наполеона III змісту та ще й опублікував це у пресі («Емська телеграма»). Бісмарк хотів спровокувати Францію, щоб Пруссія виглядала жертвою. Це йому цілком удалося — розлючений Наполеон III 19 липня 1870 р. оголосив Пруссії війну.
Армія Пруссії та Північно-німецького союзу нараховувала 908 тис. осіб, Франція мала 600 тис. осіб. Мобілізація прусської армії відбулася всього за чотири дні. Німці мали переваги в артилерії. Наполеон III уявив себе гідним військового генія свого дядька Наполеона І та взяв на себе верховна командування армією. Проте вже за місяць французька армія була розгромлена і капітулювала під Седаном 2 вересня 1870 р. Сам Наполеон III здався Вільгельму в полон. Вільгельм запропонував південно-німецьким державам приєднатися до Північного союзу, на що вони погодилися. Північний союз перестав існувати і був замінений Єдиним Німецьким союзом. У грудні 1870 р. баварський король запропонував відновити Німецьку імперію. Рейхстаг звернув ся до Вільгельма з проханням прийняти імператорську корону. 18 січня 1871 р. усі німецькі князі зібралися у дзеркальній галереї Версаля і тут Вільгельма проголосили імператором. Бісмарк став імперським канцлером.
Об'єднання Німеччини було об'єктивним процесом, який від повідав інтересам більшості населення. Об'єднання було необхідне для зміцнення нації, формування потужної економіки.
