М. Севастополь 1 страница

Починаючи з 2004 року, Севастопольська торгівельно-промислова палата за активної підтримки управління економіки Севастопольської міської державної адміністрації спільно з ГО «Асоціація сталого розвитку Севастополя «Аура» активно проводить інформаційно-пропагандистську кампанію з питань створення та функціонування кластерів. Проведені дослідження щодо створення кластерів показали, що в м. Севастополя є всі умови для створення та функціонування кластерів, а саме:

· об’єктивна потреба в економічному та збалансованому розвитку регіону;

· унікальне географічне та геополітичне розташування;

· наявність природних ресурсів;

· високий рівень освіти населення, велика кількість науково-дослідних інститутів та вищих учбових закладів, наявність наукового потенціалу;

· готовність суб’єктів підприємницької діяльності до спільної діяльності в складі кластерів;

· загальнодержавні, регіональні та локальні екологічні програми та програми економічного розвитку регіону та районів м. Севастополя, що сприяє залученню національних та місцевих ресурсів до діяльності кластерів;

· велика кількість малих підприємств та приватних підприємців у сферах туризму, будівництва, транспорту, гірничої промисловості з невеликим легальним грошовим обігом тощо.

Севастопольською міською державною адміністрацією було видано розпорядження № 1731-р від 11.11.2004 року, яким затверджено «План організаційних заходів з реалізації кластерних досліджень».

Протягом 2004 - 2005 років було здійснено наступні заходи:

· Створено постійно діючу Координаційну раду з питань сприяння розвитку кластерних структур на території Севастопольського регіону.

· 06.11.2004 р. було створено туристично-рекреаційний кластер «Байдари-тур» у складі ПП «Байдари-тур», ТОВ «Янтарний берег», ПП «Ульянов», Центру реабілітації наркозалежної молоді «Джерело» та ПП «Арома-Крим».

· 19.01.2005 р. було створено екологічний кластер «Водяні ресурси» у складі «ЕКРІС ЛТД», ДКП «Севміськводоканал», Управління водного господарства та Головного управління економіки Севастопольської міської державної адміністрації, ТОВ «Скіфія» тощо.

· 16.02.2005 р. було створено кластер соціального підприємництва «Соціальні ініціативи Севастополя» у складі благодійної організації «Християнський центр реабілітації наркозалежної молоді «Джерело», Севастопольської Федерації спортсменів інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату, ГО «Миротворець», ГО «Солідарність жінок України», СНІД – Центру Управління охорони здоров’я Севастопольської міської державної адміністрації та Севастопольського центру доступу до мережі Інтернет.

· 07.03.2005 р. було створено інноваційний кластер «Інтелект-ресурс» у складі БК «Союзбуд», НПО «Джамаль», ПП «Сяйво», ТОВ «М.Цибулькін», ПП «Сімеон», ТОВ «Сімферопольське» та ТОВ «СФСЕУ».

· 10.03.2005 р. було створено екологічнийкластер «Вторма-кластер» у складі ЗАТ «Севастополь ресурси», ПП «Симон», ПП «Лук'янов», ПП «Березняк», ТОВ»Центр упаковки і дизайну», РЕП-12 та РЕП-2.

Також члени Координаційної ради взяли участь у 7 семінарах, форумах, науково-практичних конференціях та робочих зустрічах з питань сталого розвитку регіону та підприємництва.

Протягом 2005-2008 років було реалізовано наступні заходи:

· 24-25 травня 2006 року було проведено першу Всеукраїнську конференцію «Кластеризація - шлях до підвищення конкуренто-спроможності економіки регіону».

· У 2006 році було продовжено роботу зі створення кластерів як структурних підрозділів Асоціації сталого розвитку м. Севастополя «Аура». Було створено інноваційний кластер «Екоенерго»(у складі Управління промисловості та аграрної політики СМДА, БФ «Милосердя і здоров'я», «Відродження», ГО «Морський клуб «Бентос», ПП «Захист», НВО «Сонячна енергія», ТОВ «Дізель-снаб» та ТОВ «ЯВА») та кластер «ЄвроСтандарт UA» (у складі Центру стандартизації і метрології м. Севастополя, Кримської басейнової СЕС, Севастопольської ТПП та ГО «Асоціація сталого розвитку м. Севастополя «Аура»).

· У 2007 році кластер «Соціальні ініціативи Севастополя», після входження до його складу ГО «Молодіжний рух «Студактив», отримав новий імпульс у своїй роботі. Під час круглого столу, організованого Севастопольською МДА у березні 2007 року за участю депутатів міської ради, було презентовано «Модель соціального партнерства».Впровадження даної моделі дозволить новому кластерному формуванню тісно співпрацювати не лише з органами влади, але й з органами самоорганізації населення.

· 25-26 квітня 2007 року на базі Севастопольської ТПП було проведено другу Всеукраїнську конференцію «Розвиток ефективної ринкової економіки в регіонах на основі інноваційних виробничих кластерів».

· У 2008 році на базі Севастопольської ТПП за фінансової підтримки Німецького Бюро технічного співробітництва GTZ було проведено третю Міжнародну конференцію «Підвищення конкурентоспроможності економіки на основі формування кластерних об'єднань».

· 07 серпня 2008 року на базі Севастопольської ТПП було проведено установчі збори кластера «Здоров'я», до складу якого увійшли представники міського управління охорони здоров'я, ТОВ «МКМ – Енергія», ГО «Екоправо», Севастопольської ТПП, ГО «Асоціація «Аура», а також приватні підприємці. Даний кластер вирішив функціонувати як структурний підрозділ «Асоціації «Аура».

· 09 грудня 2008 року на базі Севастопольської ТПП відбулося засідання ініціативної групи з питань обговорення пропозиції Чернівецької облдержадміністрації про створення міжрегіонального кластера «Діамантові намиста України» у складі мережі регіонів – переможців Всеукраїнського конкурсу «Сім чудес України».

· 15 грудня 2008 року на базі Севастопольської ТПП кластер «Екоенерго» провів робоче засідання з питань вироблення плану взаємних дій і обговорення можливостей впровадження сонячної енергії на підприємствах і організаціях міста.

На сьогодні проводиться робота по формуванню «Інноваційного кластеру «Міжнародний Салон винаходів та нових технологій», який має стати унікальним явищем для нашої держави.

 

 

2. Зарубіжний досвід щодо формування та розвитку транскордонних кластерів

Транскордонні кластери набули широкого поширення в Європі та світі. Так, найбільш відомий транскордонний біофармацевтичний кластер "Біодолина" було утворено у 1996 році у долині річки Верхній Рейн^[1]. Він охоплює французький регіон Альзас, кантони північно-західної Швейцарії та німецьку землю Баден-Вюртемберг. У цьому транскордонному регіоні зосередилися відомі наукові установи (чотири університети, численні дослідницькі центри), штаб-квартири таких світових фармацевтичних гігантів, як Новартіс, Рош, Сіба, філії великих фармацевтичних підприємств (Джонсон і Джонсон, Файзер, Санофі-Авентис), висококваліфіковані людські ресурси та логістичні центри. Приблизно 250 тис. чоловік (або 10% від загального населення цього регіону) зайняті у біофармацевтичній галузі^[2], до складу якої традиційно відносять вищезгадані установи та організації, а також численні підприємства, що безпосередньо займаються науково-дослідницькою роботою та здійснюють технологічні розробки. Крім цього важливу роль у виникненні Біодолини відіграла політична підтримка з боку місцевих та регіональних органів влади.

Поява Біодолини відзначається унікальним поєднанням факторів спонтанності та підходів цільового планування. З одного боку, злиття двох фармацевтичних підприємств (Сіба-Гейджі та Сандоз) у гігант Новартіс призвело до скорочення трьох тисяч висококваліфікованих працівників^[3], багато з яких виявили бажання зайнятися підприємницькою діяльністю. Це злиття значною мірою і стало тим поштовхом, який сприяв виникненню кластера. З іншого боку, програма транскордонного співробітництва ЄС INTERREG ІІ забезпечила значну частку фінансування (близько 40% від загального бюджету у 2,2 млн. євро) видатків, пов’язаних із створенням Біодолини у період з 1997 по 2001 роки^[4]. Решту фінансових ресурсів надали дев’ять місцевих та регіональних партнерів, що представляли як державні, так і недержавні структури.

Крім цього, реалізація програми INTERREG ІІ забезпечила створення нових підприємств малого та середнього бізнесу у регіоні. З 2002 по 2005 роки, в рамках програми INTERREG III, Біодолина отримала додаткове фінансування у розмірі 2,4 млн. євро, 36% від якого надав ЄС, а решту забезпечили інші партнери. Метою програми INTERREG ІІІ була підтримка діяльності біофармацевтичного кластеру і підвищення рівня обізнаності з Біодолиною в Європі та цілому світі. Біодолина й надалі продовжує користуватися коштами ЄС, зокрема в рамках програми INTERREG IV.

Останнім часомбуло також утворено транскордонне об’єднання навколо затоки Ересунн (регіони Данії та Швеції), включаючи «Долину Медікон» («Medicon Valley»), яка розміщена між датською столицею Копенгаген і шведським Сконе. Вона нараховує 26 лікарень, 12 університетів з 4.000 дослідниками та 135.000 студентами. Інтелект та успіхи в економіці сприяли створенню 30.000 робочих місць більш ніж на 160 підприємствах. Деякі з підприємств, що спеціалізуються на проведення наукових досліджень, пов’язаних з розробкою медикаментів проти порушень центральної нервової системи, вже стали провідними у своїй галузі^[5].

Серед інших відомих транскордонних кластерів в зарубіжних країнах можна назвати:

- Кластер біотехнологій, регіон Орезунд (Данія-Швеція), який об’єднує мережу численних фармацевтичних і біотехнологічних фірм, університетські лікарні та університети;

- Німецько-голландський транскордонний кластер (м. Твенте), який здійснює свою діяльність у виробництві пластмас, металообробки та біомедичному секторі;

- Німецько-голландський кластер, створений на базі транснаціональних корпорацій Ocè і Nedcar (м.Венло);

- Бельгійсько-голландський кластер «Долина Доммель», який спеціалізується з питань впровадження високих технологій та інновацій;

- Португальсько-іспанський автомобільний кластер;

- Транскордонний кластер з виробництва скла (Верхня Австрія, Баварія, Богемія);

- Текстильний кластер (Нижня Австрія та Богемія);

- Технологічний кластер (регіони Австрії та Словенії).^[6]:

Франція

Франція є взірцем застосування кластерної політики як змістовного інструменту промислової політики, тісно ув’язаного з політикою регіонального розвитку. Ця політика відома як централізована загальнонаціональна політика, що реалізується на регіональному рівні та забезпечує ефективну співпрацю між різними рівнями реалізації політики.

Частина І: Рамки політики

Розвиток кластерів є одним із елементів промислової політики у Франції. Ініціативи з формування кластерів конкурентоспроможності належали до заходів, вжитих у рамках відновлення промислової політики на початку тисячоріччя у відповідь на глобальну загрозу конкурентоспроможності у формі переміщення виробництва та деіндустріалізації. Визнані вади у сфері інновацій у секторі високих технологій змусили державні органи запропонувати низку заходів, спрямованих на заохочення співпраці між усіма учасниками процесу інновацій у промисловості — як державних, так і приватних. Через це уряд Франції здійснив важливі ініціативи та розпочав реалізацію масштабних програм відновлення французької промисловості. Ці ініціативи стали відомими як «Нова промислова політика Франції».

Різні ініціативи та програми мають три основних спільних риси:

· Наголос робиться, головним чином, на інноваціях у високотехнологічних секторах, а не за всіма напрямками промислової діяльності. Інновація має на меті підвищення конкурентоспроможності французької економіки.

· Партнерство є важливою рисою, яка повинна мати місце в проектах, які підтримуються державними органами; партнерство між промисловістю та дослідними інститутами можна вважати «класичною» формою партнерства, але крім нього забезпечується партнерство між малими та середніми підприємствами та великими фірмами, а також між різними напрямками діяльності. Фактично, вважається, що інновації є результатом не лише гіперспеціалізації в одній сфері, але й взаємодії та «гібридизації» в різних сферах.

· Суттєву роль відіграє просторовий вимір. Регіони відіграють важливу роль.

Нову промислову політику Франції можна описати в таких поняттях: конкурентоспроможність на основі інновацій, високі технології, партнерство та регіони.

Заходи промислової політики розробляються в режимі поєднання різних напрямків політики: розвитку малого та середнього підприємництва (через центральне агентство Oseo-Anvar та фінансову установу з підтримки МСП), НДДКР (ним опікується Національне агентство з досліджень, NAR), інновацій (Агентство промислових інновацій, АІІ) та регіонального розвитку (міжвідомчий комітет з територіального розвитку).

Цілі програми розвитку кластерів

Кластер конкурентоспроможності є спільною тематичною ініціативою, що реалізується на певній території. Ця ініціатива зводить докупи компанії, дослідні центри та освітні заклади для забезпечення синергетичного ефекту та співпраці. Іншими партнерами у кластері можуть бути органи місцевої та державної влади, а також постачальники послуг членам кластерів.

Мета ініціативи як інструменту досягнення загальних цілей у сфері розвитку визначається в такий спосіб:

«Кластери використовуватимуть синергію та інноваційні спільні проекти для надання своїм членам шансу стати лідерами у відповідних сферах на національному та міжнародному рівнях. Необхідно забезпечити співпрацю між учасниками та поставити територіальну концентрацію на службу підвищенню ефективності інновацій».

Ось стратегічні цілі кластерів конкурентоспроможності:

- підвищення конкурентоспроможності французької економіки в інноваційний спосіб;

- активізація місцевих технологічних та творчих секторів промисловості;

- залучення підприємств до Франції завдяки більшій помітності на міжнародному рівні;

- заохочення розвитку та створення робочих місць.

На основі цих стратегічних цілей окреслюються й більш конкретні цілі:

1. Розвиток партнерства між різними зацікавленими сторонами на основі їхніх навичок, що доповнюють одні одних. Дослідження показали, що взаємозбагачення ідей різних зацікавлених сторін та поєднання навичок, що доповнюють одні одних, ведуть до розширення інновацій (стратегічна мета 1).

2. Формування спільних проектів у сфері НДДКР, які можуть фінансуватися державою. Спільні проекти у сфері НДДКР спрямовані на розширення інновацій (стратегічна ціль 1) та активізацію місцевих технологічних секторів (стратегічна ціль 2).

3. Формування сприятливого до інновацій загального середовища (шляхом обміну знаннями та навчання). Такий підхід має зробити внесок у підвищення привабливості Франції для іноземних підприємств (стратегічна ціль 3) та активізувати інновації (стратегічна ціль 1).

4. Заохочення розвитку технологічного партнерства з партнерами за кордоном, що йде на користь компаніям кластеру. Це має привести до збільшення помітності на міжнародному рівні (стратегічна ціль 3).

5. Залучення інвесторів у Францію (стратегічні цілі 3 та 4).

Розробка та впровадження програми формування кластерів

Підхід

Ініціатором програми формування кластерів є DGE (генеральна дирекція з питань підприємств міністерства економіки, фінансів і промисловості).

Ця програма охоплює всю територію країни, але її впровадження ведеться на рівні регіонів.

За втілення кластерної політики в життя відповідають міністерство економіки, фінансів і промисловості, та міністерство внутрішніх справ. Крім того, індивідуальну підтримку кластерам у сфері розробки проектів НДДКР та фінансову підтримку надає регіональна організація DRIRE (регіональні управління з питань промисловості, досліджень і довкілля). У Франції працює 22 DRIRE — по одному на кожний регіон.

Джерелом фінансування є державний бюджет Франції, виділений міністерствам. Бюджет на 3 роки становить близько 1,5 млрд євро.

Агентствами з впровадження є DGE (генеральна дирекція з питань підприємств), яка працює, зокрема, через FCE (фонд конкурентоспроможності підприємств); Oséo, АІІ та ANR на національному рівні й DRIRE — на регіональному.

Основні етапи розвитку Кластерної програми (2003-2011 рр.)

1. Розробка Програми та заходів політики

2. Запрошення до подання заявок на проекти формування кластерів (отримано 105 заявок)

3. Відбір проектів (уряд Франції вирішив надати офіціальні назви кластерам конкурентоспроможності, включаючи ті 16 кластерів, які вже мають чи матимуть глобальний характер).

4. Впровадження та підтримка розвитку кластерів протягом двох етапів (кожний тривалістю по три роки, з 2005 по 2011 рр.).

Результати, кілька цифр (за 2007 рік): 71 кластер конкурентоспроможності отримав відповідний статус, у 2007 році членами кластерів були 5000 компаній (80% з них – малі та середні підприємства), з 2005 року державою було профінансовано 554 проекти в царині НДДКР, з 2005 року на проекти в царині НДДКР було витрачено 1,1 млрд євро, сукупна вартість проектів у сфері НДДКР становить 3,6 млрд євро, у проектах у царині НДДКР, що фінансуються, беруть участь 12000 дослідників.

Королівство Великої Британії та Північної Ірландії

Сполучене Королівство опікується формуванням кластерів уже близько десяти років. Британський досвід характеризується добре опрацьованою стратегією підвищення національної продуктивності та зменшення регіональних диспропорцій за рівнем продуктивності. Приклад Сполученого Королівства привертає увагу до того факту, що для здійснення послідовного розвитку кластерів у різних регіонах країни необхідно вирішити два питання: розробити послідовну та чітку стратегію, й забезпечити відданість справі реалізації кластерної програми на високому рівні.

Частина І: Рамки політики

Політика формування кластерів у Сполученому Королівстві виникла внаслідок втілення в життя промислової політики в контексті загального відставання за продуктивністю та суттєвих диспропорцій у рівнях продуктивності між різними регіонами держави, котрі в другій половині 1990-х років були визначені як важливі виклики у сфері державної політики. Водночас, за своєю структурою та режимом впровадження ця політика є важливою складовою політики регіонального розвитку.

Відповідно до заяв представників уряду «нових лейбористів» (1995 р.), основною проблемою, яку треба було подолати для забезпечення конкурентоспроможності промисловості, є розрив за продуктивністю між Сполученим Королівством та його основними конкурентами — Францією та Сполученими Штатами. Цей розрив ув’язується з нижчим рівнем кваліфікації, інвестицій, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, та інновацій. Вважається, що цей розрив може бути усунутий завдяки знанням, навичкам, інноваціям, підприємництву та ефективному використанню наукової бази.

Що ж стосується питання підвищення рівнів продуктивності, міністерство фінансів[7] визначило п’ять чинників продуктивності (малюнок 1), на забезпечення яких має бути націлена державна політика.

Малюнок 1: Чинники продуктивності (міністерство фінансів)

 

Навички	Управлінські навички підвищують підприємницьку та ділову майстерність	Підприємництво
Навички підвищують потенціал фірм у тому, що стосується розробки та використання нових технологій	Нові фірми можуть формувати попит на кваліфіковані трудові ресурси	Поява нових фірм загострює конкуренцію
	Загострення конкуренції заохочує інновації
Інновації		Конкуренція
Інвестиції підвищують інноваційний потенціал фірми		Загострення конкуренції створює стимули для інвестування
	Інвестиції

Основні цілі та виклики промислової стратегії Британії

«П’ять чинників продуктивності» окреслюють основні напрямки діяльності уряду та подальшого розвитку. Основні напрямки діяльності уряду є такими:

1) Удосконалення конкуренції, на яку спираються міцні та ефективні ринки. Конкуренція працює на зниження витрат і цін, заохочує інновації та ефективність підприємництва, й забезпечує поліпшення умов для споживачів;

2) Заохочення підприємництва шляхом усунення перешкод на шляху підприємницької діяльності, розвитку культури підприємництва та опрацювання нового й радикального підходу до формування та застосування нормативних актів з метою полегшення тягаря, який лежить на підприємствах;

3) Підтримка науки та інновацій для заохочення розробки нових технологій та ефективніших методів роботи. Підвищення винагороди за інновації означає, що Сполучене Королівство дедалі більше залежатиме від власної здатності творити нові знання й перетворювати їх в інноваційні товари й послуги;

4) Підвищення кваліфікаційного рівня для підвищення гнучкості та продуктивності трудових ресурсів, які зможуть брати на озброєння інноваційні технології, що надасть людям змогу переходити на інші напрямки роботи; та

5) Заохочення інвестицій для підвищення обсягу реального капіталу, зокрема, завдяки міцнішим та ефективнішим ринкам капіталу.

Ось ключові поняття та пріоритети промислової політики Сполученого Королівства: сприятливе інституційне середовище, продуктивність (формування навичок та інновації), конкурентоспроможність фірм Сполученого Королівства, створення нових фірм та інвестиції.

Частина II: Цілі програми розвитку кластерів

Міністерство торгівлі та промисловості Сполученого Королівства визначає кластери як місця концентрації компаній та інститутів, що конкурують і співпрацюють одні з одними, залежать один від одного та об’єднуються системою ринкових і неринкових зв’язків.

Мета програми визначена в такий спосіб:

Кластери формують середовище, в якому розробляються інновації та підвищується продуктивність.

Кластери є частиною регіональної політики, що має на меті підвищення потенціалу регіонів, посилення наголосу на зростанні в межах усіх регіонів і зміцненні складових економічного успіху, а також активізації регіонального потенціалу новаторства та підприємництва.

Ось стратегічні цілі програми формування кластерів:

· Підвищення рівня продуктивності промисловості Сполученого Королівства.

· Заохочення економічного розвитку.

· Розбудова потенціалу регіонів шляхом активізації регіонального потенціалу новаторства та підприємства.

Як видно зі структури програми, програма формування кластерів утілюється в життя в досить автономному режимі регіональними агентствами з розвитку; робота ведеться з кластерами на різних стадіях їхнього життєвого циклу (ембріональні, сталі, зрілі, занепалі); конкретні цілі різних регіональних кластерних ініціатив є різними та враховують місцеві умови.

Було розроблено Практичний посібник із розвитку кластерів, який містить певні дані про те, якими мають бути конкретні цілі програми формування кластерів (хоча в ньому підкреслюється важливість адаптації кластерної стратегії з урахуванням рівня розвитку та місцевих умов кластеру!). Отже, «рушійними силами» формування кластерів вважаються:

Створення мереж та партнерство — причому це, у свою чергу, робить внесок у формування соціального капіталу (та є засобом досягнення стратегічної цілі 3).

Заохочення інновацій та НДДКР (що веде в напрямку досягнення стратегічних цілей 1 і 2).

Підвищення рівня кваліфікації, доступності та якості робочої сили в межах кластеру (що робить внесок у досягнення всіх трьох стратегічних цілей).

Розробка та впровадження програми формування кластерів

Будова кластерної політики

Біла книга з питань конкурентоспроможності «Наше конкурентоспроможне майбутнє: розбудова економіки на основі знань» (1998 р.) окреслила важливість формування кластерів та його внесок у забезпечення регіональної та національної конкурентоспроможності. Ця Книга заклала підвалини розробки кластерної програми.

Уряд сформував Керівну групу з кластерної політики на рівні міністерств, якій було доручено розробити політику заохочення зростання кластерів і подолання перешкод на шляху їхнього розвитку. До складу групи ввійшли представники всіх центральних відомств, котрі опікуються питаннями продуктивності. Уряд був представлений як міністрами, так і вищими державними посадовцями. Агентства регіонального розвитку були представлені одним із голів їхніх правлінь. Представниками ділових кіл з-поза меж уряду була Конфедерація британської промисловості (CBI) та окремі провідні ділові люди.

Комітет доручив провести два загальнонаціональних дослідження, часовий проміжок між якими склав приблизно два роки. Перше дослідження мало на меті складення карти кластерів в економіці Сполученого Королівства, а друге дослідження передбачало вивчення критичних факторів успішності кластерів та розробку практичного посібника з оптимальною дорожньою картою для практиків, що опікуються кластерами.

Складання карти кластерів проводилося для їхнього виявлення. Міністерство торгівлі та промисловості оприлюднило доповідь «Бізнесові кластери у Сполученому Королівстві: перша оцінка». У цій доповіді були представлені промислові кластери Сполученого Королівства — як загальнонаціональні, так і регіональні — котрі були виявлені під час складання карти. Дослідна група використовувала чотирьохфакторну класифікацію кластерів у цілях аналізу. Оцінка кластерів визначалася:

· рівнем розвитку — кластери ділилися на «ембріональні», «сталі» та «зрілі»;

· глибиною — вони ділилися на «глибокі», «мілкі» та «невизначені» залежно від кількості промислових та інституційних зв’язків;

· динамікою зайнятості — «зростаючі», «занепадаючи» та «стабільні»;

· територіальним значенням — «регіональні», «національні» та «міжнародні».

Було виділено 154 кластери, від 8 до 18 в кожному з регіонів. До складу кластерів входили підприємства сфери послуг та промислові підприємства, що представляють низку секторів та використовують різні технології.

У той час регіональні стратегії формування кластерів розроблялися регіональними агентствами з розвитку (RDA). На національному рівні розробкою стратегії опікувалася Підгрупа з кластерів, у якій були представлені всі агентства та міністерство торгівлі й промисловості. Одним із останніх заходів групи стало замовлення на розробку «Практичного посібника з розвитку кластерів».

Коротше кажучи, основні характеристики програми розвитку кластерів у Сполученому Королівстві є такими:

Ієрархічний підхід «згори вниз», проведення картографічного дослідження для виявлення потенційних кластерних ініціатив;

Охоплення всієї території країни: ініціатором програми формування кластерів є міністерство торгівлі та промисловості (DTI) у співпраці з іншими зацікавленими міністерствами в рамках Керівної групи з кластерів.

Регіональний підхід, розробка регіональних стратегій розвитку кластерів. Регіональні агентства з розвитку забезпечують розвиток кластерів шляхом здійснення політичних заходів на їхню підтримку. Вони мають необхідні повноваження для впровадження стратегії розвитку, яка враховує переваги, потенціал та потреби відповідних регіонів.

За впровадження відповідають регіональні агентства з розвитку в Англії, а також автономні уряди Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії. Кожний із автономних урядів має власну програму формування кластерів. Кожний регіон має різні уявлення про кластери: більшість із них мають більше десятка кластерів, які вони намагаються розвивати, причому більшість із них базуються на технологіях (біотехнологіях, технологіях автомобільної промисловості або екологічних технологіях).

Загальна координація та розробка загальної програми, розробка Практичного посібника з розвитку кластерів. Завданням міністра є забезпечення відповідності стратегії регіональних агентств з розвитку політиці міністерства торгівлі та промисловості.

Джерелом фінансування є, головним чином, регіональні бюджети та структурні фонди ЄС. Бюджети окремих кластерних ініціатив у регіонах коливаються в дуже широких межах: від кількох тисяч до кількох мільйонів фунтів стерлінгів.

Швеція

Кластерна політика у Швеції є однією зі складових політики у сфері НДДКР та інновацій, але, знов-таки, з сильною регіональною орієнтацією. Формування та розвиток кластерів є інструментом політики, що використовується в різних національних програмах для заохочення регіонального розвитку. Швеція славиться своєю інноваційною політикою та обіймає міцні позиції в цій сфері на міжнародному рівні. Саме на інновації робиться наголос у кластерних програмах. Нижче представлені три різні кластерні програми, кожна з яких має особливий фокус та власні цілі.