Тема 17. Психолого-педагогічні основи самоосвіти і самовихованняЗміст понять «самоосвіта», «самовиховання»,«самопізнання», «аутотренінг», «саморегуляція». Поняття самовиховання і самоосвіти. Засоби самовиховання (самоінформація, самоконтроль, самоаналіз). Шляхи самоосвіти та самовиховання в умовах діяльності ПО. Розвиток та удосконалення умінь саморегуляції. Види саморегуляції: м’язова, емоційна, ментальна. Релаксація. Загальна характеристика методів саморегуляції. Шляхи підвищення психофізіологічної надійності і ефективності праці пожежного. Термін «самовиховання» закріпився у науковій літературі лише в середині ХІХ ст.. Спочатку він визначав вироблення у себе характеру, у першу чергу - самовладання (Н. Міллер - Красовський, 1859 р.) у працях Г. Кершенштейлера (початок ХХ ст.) під самовихованням розуміється боротьба людини зі своєю природою, з дурними інстинктами як переборення тваринні потреби. Л. Толстой, Е, Кей розуміли самовиховання як процес формування особистості, як основних шлях розвитку людини, причому самовдосконалення протистояло вихованню. Прагматисти вважали самовиховання шляхом пристосування людини до життя у суспільстві (Д. Блеккі, Д. Бо дунін, С. Орісон). Американський спеціаліст з психології особистості Г. Олпорт розділяє реакційну концепцію самовиховання розроблену Пітіримом Сорокіним. Представник практичної психології Л. Кронбах пов’язує самовиховання з філософією персоналізма, протиставляє самовиховання, вихованню в колективі. Представник екзістенціалізму Г. Кнеллер розглядає самовиховання як самопізнання, саморозкриття особистості, що відбивається незалежно від впливів зовнішнього світу. Американський вчений Е. Фромм у своїх працях вважає основним шляхом перебудови суспільства, перебудова самого себе. Сучасний вчений Ю. Орлов називає самовдосконалення - самовихованням, процесом бажаної і радісної діяльності над собою. Гуманістичний психолог А. Маслоу розробив теорію розвитку особистості, вершиною якої є самоактуалізація («здійснення самого себе»), він розробив ієрархію потреб - ступені розвитку; виявив принцип мотивацію людини. Самоактуалізуюча особистість характеризується: 1) знанням життя, розумінням його; 2) прийняття інших і себе (я поважаю і приймаю тебе таким, яким ти є); 3) орієнтація на професію, діло; 4) самостійність суджень; 5) здатність розуміти інших; 6) постійна новизна; 7) саморозвиток, творчість; 8) готовність до рішення проблем. Етапи деградації: 1) формування психології «пішака»; 2) залежність від інших; 3) створення соціального оточення на «хороших» і «поганих»; 4) культ самокритики; 5) формування спеціалізованої мови. Висновок який робить психолог простий, «якщо людина впевнена в тому, що сенс життя існує, то людина може піднятися над найскладнішими умовами». Психолог Ю. Орлов пропонує самовдосконаленням, яке прирівнюють самовихованню вважати шлях протилежний насиллю над собою (переборення себе заради цілей). Самовдосконалення за Орловим складається у розгортанні своєї індивідуальності на шляху досягнення мети засобами ненасильственних зусиль, зусиль на межі приємного, бажаного. Робота над собою з корекції свідомого у нашій поведінці почнемо з розвитку розумових здібностей. На інтелект людини впливає все наше життя: середовище, природа, товариство, стиль спілкування, знання, вміння, інформація, спадковість, спосіб життя у сім’ї, емоції, самоосвіта. Дж. Грехем Скотт у книзі «Сила розуму» зазначає, що природна інтуїція - велика внутрішня сила, яка допомагає у подоланні стресів, підвищенні енергії, досягненні мети, розуміння людей, ситуацію тощо. Інструкція могутньо діє двома основними методами: а) рецептивним (вироблення проникливості, інформації й розуміння); б) активним (використанням інформації для зміни себе самого). Розвивати розум можна шляхами: переробки інформації, розв’язування задач, проблем, написанням творів, веденням щоденника, конструюванням, малюванням, виконуванням доручень. Розвитку розумових здібностей сприяють логіка, мнемоніка, евристика (наука про творчу уяву). Особлива увага зосереджується на розвиткові пам’яті (моторна, словесно - логічна, образна, емоційна). У різних людей розвинені певні види пам’яті: 1. Підвищувати здатність концентрувати увагу на тому, що ви хочете запам’ятати. 2. Підвищувати здатність створювати в думках чітку картину або запис. 3. Поліпшити здатність створювати в пам’яті те, що запам’ятати. За тисячоліття розвитку цивілізації люди нагромадили стільки відомостей, як залишити здоров’я, що хворіти і безглуздо і соромно. Залишається лише підсумовувати й осмислювати цей досвід, пристосовувати його до наших умов життя. Це методика правильного харчування, уміння правильно дихати; загартування (за П. Івановим, Є. Келлер, П. Брегом та ін.). З. Фрейд - видатний психоневролог, довів, що низький рівень емоційних проявів підсвідомо викликає в людині почуття дискомфорту, оскільки гальмує потребу людини у взаємодії із навколишнім світом. Ю. Орлов детально займався проблемами пізнання своїх емоцій: особливо питанням управління емоціями. Чи здатні ми управляти своїми емоціями? Людина образилася.... але щоб зробити «вигляд спокою» вона лише приховує її. Образа - як негативна емоція може перерости у гнів, ненависть, помсту. Реакція людини викликана невідповідністю наших очікувань і поведінки іншого. Але звідки береться установка на те, що інша людина залежить від нас? Чому ми ображаємося на тих, кого любимо? Таке програмування поведінки іншого і емоційна реакція на невдачу іде з дитинства - інфантильна реакція. «Образившись, я експлуатую любов іншого і управляю його поведінкою, караю почуттям вини. Ми не ображаємося на тих, хто нас не любить». Людині незалежно від її прогресії слід знайти основи самовиховання. Важливо звертатися до наукових основ самовиховання і самоосвіти представникам такої складної небезпечної професії як пожежний, не тільки знати, а й уміти успішно працювати над собою, знати форми, правила, програми етапи і методи самовиховання, особливо це стосується вольового розвитку. Самовиховання має суспільний характер і визначається соціальними умовами, існує визначена залежність самовиховання від виховання. В. Сухомлинський писав: ”Самовиховання - це не щось додаткове у вихованні, а міцних його фундамент. Ніхто не зможе виховати людини, якщо вона сама себе не виховає”. Самовиховання - процес інтенсивного розвитку сил, який вимагає великого психічного напруження. Людина не може постійно працювати на собою, оскільки у неї ще не склалися необхідні для цього якості, тому виникають паузи, перерви. В цей час більш активно виникають інші форми саморозвитку - пристосування наслідування. Щоб виховання переростало у самовиховання необхідні передумови: внутрішні і зовнішні умови. група передумов (зовнішні впливи) знання педагогом методики управління процесом самовдосконалення; висока стадія розвитку колективу; поєднання прийомів самовиховання з педагогічним впливом (спонукає, надихає на самовдосконалення). група передумов (внутрішні передумови) рівень самосвідомості, самопізнання особистості (розвиток мислення, психологічний розвиток в цілому). розвиток вольової сфери вихованців (недостатність вольового розвитку частіше всього обумовлюють його епізодичність, невдачі, особливо у юності). «Людина без гальмів - несправна машина» (А. Макаренко); потреба у розвитку (необхідність у вимогливості до себе, незадоволення собою, прагнення стати краще). Основні ознаки самовиховання: високий рівень самосвідомості, самоуправління (волі), потреб у розвитку; виникнення самовиховання - результат виховання; самовиховання є своєрідним прискорювачем розвитку психіки людини у вирішальний момент життя; робота над собою вимагає інтенсивного використання усіх сил і здібностей людини. Етапи самовиховання: Перший етап - вироблення системи мотивів, що спонукають до роботи над собою: (перспективи, шляхи самовдосконалення). Мотиви: позитивні (наслідувати прийняті норми моралі; завоювати авторитет; ствердити самостійність; пізнавальні; професійні; любов’ю до близьких.); негативні ( прагнення перевіряти інших; корисні цілі; неправильно засвоєні норми моралі.) Другий етап - безпосередня організаційна і практична діяльність, аналіз; Складання програм самовиховання за змістом, значенням, послідовністю, вимогливість, самозвіт. Розробка режиму доби, часу місця ситуацій вправ по самовиховання. Третій етап - систематична робота над собою і потреба в цій роботі. Методами самовиховання можуть виступати будь - які засоби виховання, які людина вживає по відношенню до себе. Однак, робота над собою повинна мати цілеспрямований характер роботи. Відомі слідуючи методи: самопримушування, самоумовляння, самонавіювання,самопідбадьорення,самонаказ,самовговорювання,самозаохочення, самовиявлення, самоінструктаж, самоінформація, самонагадування, самоспостереження. Самоінформація - це розробка програми роботи над собою, самостійне вивчення літератури, засвоєння нових знань (спосіб); продумування прочитаного, конспектування, заучування положень. Самоспостереження - висока вимогливість до себе, співставлення думок про себе з іншими, боротьба з самовтіхою, самонеправдою. Дуже важко по зовнішнім виявам судити про моральні якості. Так мовчазність людини свідчить про її серйозність, або безпорадність; обережність або замкненість. Самоаналіз - встановлення зв’язків між новими знаннями і відомими; систематизація, узагальнення, виділення суттєвих компонентів, сильні, слабкі сторони. Самонаказ - вимагає розвинуті волі, щоб зібрати свої сили на виконання прийнятого рішення; необхідно розвивати самодисципліну. Самоконтроль і самостимулювання - включать такі прийоми: самосхвалення, самопідбадьорення, самозасудження, самоперевірка, самозвіт. Самосхвалення - «Правильно, молодец!..» Самопідбадьорення - «Нічого, все получиться! Я зможу, якщо захочу». Самозасудження - «Теж мені герой». Самозвіт: усний, письмовий. Існують такі методики самовиховання: аутогенне тренування, довільна саморегуляція м’язових функцій і самовиховання механізмів дихання: раціональна йога, та інші. Аутогенне тренування (аутотренінг - від грецького - сам і народжую) психотерапевтичний метод широкого профілю, використовується у лікуванні захворювань як функційного так і органічного характеру, а також, як засіб психологічної саморегуляції станів. Заснований на використанні прийомів самонавіювання, елементів східних технік, медитації та занурення у релаксаційний стан. Спрямований на оволодінням навичками довільного виклику відчуттів тепла, тяжкості спокою, розслаблення і на цьому фоні нормалізації (активізації протікання основних психофізіологічних функцій). Класичний метод А. Розроблено німецьким психотерапевтом І.Г. Шульцем (1932), широке вживання у практику почалося в 50-х р.р.; у 60-х р.р. використовується як психологічна профілактика і корекція негативних станів в різних видах професійної діяльності і спорті. І. Г. Шульц розробив декілька вправ А.Т. Самонавіювання, відчуття тяжкості тіла (спочатку у лівій руці, потім у правій, пізніше у двох; у ногах,... серці). Самонавіювання, самоуявлення відчуття тепла. Керівництво роботою серця. Керівництво диханням. Вплив на стан головного мозку. Аутогенне тренування здійснює позитивний вплив на техніку і організм людини, сприяє появі спокою, точності рухів, підсилює самоконтроль, запобігає стомленню, збільшує протидію стресу. Довільне розслаблення м’язів, що базується на здатності людини уявно відключати м’язи від імпульсів, які йдуть від рухового центру головного мозку називаємо - релаксацією. Відомо, що у стані емоційного збудження, тривоги страху порушується м’язова координація. Тому довільна саморегуляція м’язів має лікувальне психотерапевтичне значення. Йога - одна з поширених давніх систем самовиховання. Йога створена практикою давньої культури індійського народу, опробувана багатовіковим досвідом. Система має свою психологію, адже всі моральні і фізичні вправи спрямовані на те, щоб засобом свідомо - вольових зусиль добитися стійкості рефлекцій. Кожний працівник підрозділу пожежної охорони обирає для себе найбільш придатні методи в залежності від індивідуально - психологічних можливостей. Особливої уваги заслуговує використання методів саморегуляції у переборенні психічних станів, пожежних перед виконанням бойової задачі, уміння змінити хід думок, впливати на дддругу сигнальну систему, виконувати спеціальні вправи, вести самоконтроль за проявом емоцій.
Завдання та питання для самоконтролю Виписати з книги Самонова А.П. «Психологическая подготовка пожарных». - М., 1982. Характеристику прийомів регуляцій психічних станів пожежних (С. 26-30). Ознайомитися із комплексом вправ для зниження емоційного напруження з цього ж джерела., С. 30-34. Дайте визначення поняттю самовихованню. Хто з науковців досліджував проблеми самовдосконалення, самовиховання? Назвіть основні етапи самовиховання. Дайте характеристику методам самовиховання.
|
