Поступово підготувати серцево-судинну та дихальну системи і в цілому організм до виконання фізичних навантажень.

Виховувати в учнів потребу до систематичних занять фізичними вправами.

Навчити учнів швидко знаходити і підраховувати пульс.

Навчити елементарним правилам самоконтролю (аналіз самопочуття, характеру сну, апетиту, поява втоми на уроках ФК).

Протягом підготовчого періоду вивчаються індивідуальні особливості кожного учня, здатність організму переносити фізичні навантаження. В перші 6-8 тижнів занять з учнями разом із загально розвиваючими вправами використовуються спеціальні (для кожного конкретного захворювання). Особлива увага приділяється правильному поєднанню дихання із виконанням вправ. 50% всіх вправ проводяться в положенні сидячи і лежачи в повільному темпі. Кожна вправа виконується 3-4 рази, потім 6-8.

Тривалість основного періоду залежить від того, як пристосовується організм учнів до фізичних навантажень, від стану здоров’я. В цьому періоді діти можуть бути переведені у підготовчу і навіть основну групу.

Завдання основного періоду:

1. Підвищення загальної тренованості, функціональних можливостей організму до фізичних навантажень в школі і домашніх умовах.

2. Засвоєння основних умінь та навичок із програми ФВ для учнів СМГ.

В цьому періоді включаються майже всі загально-розвиваючі вправи, види легкої атлетики, елементи спортивної і художньої гімнастики, рухливі ігри і елементи спортивних ігор.

Схема побудови уроку в СМГ відрізняється від звичайних уроків ФК. Характерна особливість занять СМГ – наявність чотирьох складових частин заняття: вступної, підготовчої, основної і заключної.

Вступна частина (3-5 хв), спрямована на підготовку необхідних умов для подальшого проведення занять. Шикування групи, рапорт, пояснення задач заняття – усе це організує учнів, зосереджує їхню увагу. Учнями виконуються перешикування і дихальні вправи. Також рекомендується провести вимірювання ЧСС, ЧД. Діти, в яких ЧСС вища 90 уд/хв., стають на лівий фланг (до слабо підготованих). Підрахунок пульсу, частоти дихання самими учнями при умові правильного і чіткого виконання, також в значній мірі, налаштовує учнів на роботу на уроці. Вчителем в учнів молодших класів виховується потреба з’являтися на урок в належній спортивній формі, вмінні знаходитися в строю, виконувати команди, відповідати на привітання вчителя.

Шикувати учнів СМГ рекомендують не за зростом, а за функціональними відхиленнями. Одні фахівці пропонують такий підхід: на правому фланзі шикуються діти із захворюваннями серцево-судинної і дихальної систем, за ними – діти із захворюваннями внутрішніх органів і зниженим зором, далі – учні з відставанням у фізичному розвитку. Іншими фахівцями рекомендується шикувати дітей з слабою функціональною підготовленістю – на лівому, сильних – на правому фланзі. Це дозволяє відносно точно диференціювати фізичне навантаження, наприклад учні на правому фланзі продовжують присідання, на лівому – відпочивають, таким чином сильні діти виконують на 2-4 повторення більше.

Підготовча частина 10-15 хв. починається з вправ на розслаблення, дихальних та загально-розвиваючих, які виконуються спочатку у повільному, а потім у середньому темпі. Початкове дозування вправ 4-5 разів, у подальшому – 6-8 разів. Використання вправ на розтягування полегшує перенесення наступних фізичних навантажень, покращує пристосувальні реакції серцево-судинної системи до умов м’язової діяльності. Застосовуються загально-розвиваючі вправи для великих м’язових груп кінцівок і тулуба, виконання яких потребує глибокого рівномірного дихання. Як правило, виконуються одна дихальна і дві загально-розвиваючі вправи. Через два місяці занять це співвідношення становить 1: 3, через чотири місяці – 1: 4. великі м’язові групи залучаються до роботи почергово, за принципом „розсіювання ” навантаження, яке повинно зростати без різких підйомів. Дихальні вправи застосовуються після найбільш стомливих загально-розвиваючих. Підготовча частина передбачає тонізуючий вплив фізичних вправ на організм, формування правильної постави, створення сприятливого емоційного фону.

В основній частині (15-18 хв.) засвоюються нові фізичні вправи і розвиваються рухові якості з метою вирішення основних завдань фізичного виховання на конкретному етапі занять для певного віку і статі учнів. Пік навантаження повинен припадати на другу половину основної частини заняття. В кожному занятті використовується повторення попереднього навчального матеріалу з метою його закріплення. Важливо уникати надмірного стомлення, не використовувати одноманітні рухи, використовувати принцип „розсіювання ” навантаження.

Заключна частина (5-8 хв.) містить релаксаційні та дихальні вправи. Можна також включати вправи у повільному темпі з незначними зусиллями для м’язових груп, які не брали участі в рухах, котрі використовувались у попередніх частинах заняття. Заключна частина спрямована на зниження фізіологічного навантаження, нормалізацію функцій систем організму, створення хорошого настрою на наступні уроки.

Підрахунок пульсу здійснюється протягом 10 с чотири рази на кожному занятті: перед початком заняття, всередині – після виконання вправи з найбільшим навантаженням, після заняття у перші 10-15 с та через 5 хв після його закінчення.

До спеціального розвитку окремих рухових якостей можна приступати тільки досягнувши достатнього рівня фізичного розвитку і функціональної підготовленості.

Дозування фізичного навантаження в оздоровчих цілях здійснюється підбором фізичних вправ і рухливих ігор, тривалістю вправ, кількістю повторень, вибором вихідних положень, застосуванням обтяження. Прийомів полегшення і допомоги, зміною темпу і ритму рухів.

У заняттях з ослабленими дітьми використовуються фізичні вправи, котрі викликають допустимі, відповідні функціональним спроможностям організму реакції життєзабезпечуючих систем. Ступінь навантаження у СМГ ретельно регламентується і контролюється. У початковому періоді занять застосовують вправи малої інтенсивності, котрі збільшують ЧСС на 25-30 % її вихідного рівня. Згодом використовують дозовані навантаження середньої інтенсивності, що підвищують ЧСС на 40-45 %, а також вправи великої інтенсивності, які підвищують ЧСС на 70-80 %. Субмаксимальні та максимальні фізичні навантаження у заняттях з учнями СМГ не застосовують.

Дозується загальне (сума енергетичних витрат організму при виконанні м’язової роботи в усіх вправах та іграх протягом заняття) і локальне (навантаження на певну м’язову групу) навантаження.

У фізичному вихованні ослаблених дітей використовується тренуюче дозування – поступове підвищення фізичних навантажень від заняття до заняття таким чином, щоб викликати наприкінці заняття легке стомлення.

Збільшення навантаження здійснюється поперемінно за рахунок обсягу або інтенсивності. При цьому підвищення загального обсягу навантаження на 20 % за енерговитратами еквівалентне збільшенню його інтенсивності на 2,5 % (Матвєєв, 1991). Відповідно до принципу диференціально-інтегральних оптимумів обсяг та інтенсивність навантаження необхідно зберігати до тих пір, поки не відбудеться стабілізація ЧСС на рівні запланованих енергетичних зон. Потім збільшується інтенсивність, і потрібний певний час для пристосування організму до нових умов рухової діяльності.

Залежно від загального стану організму навантаження з помірною фізіологічною реакцією повинні тривати від 15-20 хв до 30-40 хв.

З покращанням функціонального стану змінюються реакції організму. Функціональні спроможності організму, досягнувши певного рівня, перестають удосконалюватися. Для того щоб фізична вправа викликала і в подальшому помірну фізіологічну реакцію, необхідно поступово збільшувати фізичне навантаження.

Для школярів, віднесених до групи А (діти, які мають відхилення у стані здоров’я зворотного характеру), фізичні навантаження поступово збільшуються як за інтенсивністю, так і за обсягом відповідно до адаптаційних спроможностей організму.

Для дітей групи А руховий режим у діапазоні ЧСС 120-130 уд/хв застосовується протягом 1,0 – 1,5 міс з поступовим доведенням навантажень до ЧСС 140-150 уд/хв в основній частині заняття. Добрий оздоровчий тренувальний ефект для серцево-судинної і дихальної систем в умовах аеробного енергозабезпечення справляють навантаження при ЧСС 13-150 уд/хв. Діапазон ЧСС понад 150 уд/хв є оздоровчо-тренувальним для цієї групи школярів, оскільки для них характерною є гіпоксія та слабке пристосування до м’язової роботи. Інтенсивність навантажень при ЧСС у діапазоні 150-170 уд/хв – перехідний рубіж від аеробного до анаеробного енергозабезпечення – використовується тільки у вигляді короткочасних вправ.

Для дітей групи Б ( діти з органічними незворотними змінами в органах і системах ) спеціальних медичних груп протягом усіх оздоровчо-тренувальних занять рекомендується діапазон ЧСС 120-130 уд/хв. У цих умовах життєво необхідні навички і вміння формують без поставлених до ослабленого організму неадекватних вимог.

На перших 15-20 заняттях не можна допускати прояву ознак стомлення (підвищеного потовиділення, зміни кольору шкірного покриву). За першими ознаками стомлення навантаження припиняють, переводячи дітей на ходьбу. Є грубою помилкою, коли за перших проявів стомленості або через побоювання перевантаження педагог одразу садить учнів, намагаючись забезпечити їм пасивний відпочинок. У подібній ситуації краще запропонувати їм виконати інші, полегшені фізичні вправи.

Критерієм правильності дозування навантаження в заняттях є характер зміни ЧСС за один урок або за серію уроків. Після заняття ЧСС повинна відновитися до вихідного рівня протягом 15-20 хв.

Ефективність занять залежить також від урахування вимог особистої громадської гігієни. Одна з умов ефективності занять оздоровчо-тренувальної спрямованості – використання системи домашніх завдань.

Лікарсько-педагогічне спостереження на уроках СМГ повинне проводитися 2 рази на місяць. Під час занять фіксується структура уроку, дотримування вступної, основної і заключної частин уроку, регулювання фізичного навантаження, ступінь використання дихальних і коригуючих вправ.

Під час занять необхідно стежити за реакцією серцево-судинної системи на фізичне навантаження. Якщо немає індивідуальних медичних вказівок з цього приводу, викладач фізичного виховання орієнтується на нормальні показники ЧСС для даного віку. У спокої ЧСС у віці 7 років становить 85-90 уд/хв, у 10 років – 80-85, у 12 років – 75-80, у 14 17 років – 70-80 уд/хв. Максимальне підвищення ЧСС у відповідь на фізичне навантаження для здорової дитини не повинно перевищувати показник, який становить 220 – вік (років). Відомі рекомендації стосовно дозування фізичного навантаження у СМГ, за якими ЧСС учнів 5-7-х класів повинна відповідати 130-140уд/хв, учнів старших класів – 140-150уд/хв. Головний показник адекватності фізичного навантаження – відновлення ЧСС, яка характерна в нормі для індивідуума протягом 3-5 хв після навантаження.

Адекватність регуляторних реакцій серцево-судинної системи може порушуватися у підлітковому віці. Можлива поява юнацької гіпертензії або гіпотензії. У цьому віці іноді відмічаються порушення периферичного кровообігу(синюшність пальців, мармуровість шкіри). Можуть спостерігатися порушення кровообігу при переході з положення лежачи у положення стоячи та при фізичних навантаженнях. Заняття фізичною культурою, підвищуючи резервні можливості організму, сприяють усуненню цих тимчасових функціональних порушень. У віці 15-17 років підсилюється дихальна аритмія. Високий тон блукаючих нервів у підлітків може супроводжуватися порідшанням серцевого ритму та уповільненням передсердно-шлуночкового проведення. У підлітків зниженим тонусом блукаючих нервів спостерігається тахікардія.

З метою підвищення оздоровчого і виховного впливу ФК на учнів СМГ, з ними в режимі дня необхідно проводити наступні заходи:

· ввідна гімнастика;

· організовані рухливі перерви і вправи невисокої інтенсивності на годинах здоров’я;

· ФП після 2-3 уроку;

· ФП після виконання домашнього завдання;

· самостійне виконання індивідуальних комплексів фізичних вправ за рекомендацією вчителя ФК.

Необхідно пам’ятати, що оздоровчий вплив фізичних вправ буде більш ефективним, якщо вони використовуються в поєднанні із природними чинниками (сонце, повітря, вода). Систематичні заняття ФК в заздалегідь провітрених залах, на відкритому повітрі, в полегшеному одязі, з дотриманням температурних норм, з широким використанням ігор і прогулянок, занять на лижах – є найважливішим чинником загартування учнів.