Вплив факторів на зміни маси прибутку від реалізації зерна

Показники				Відхилення (+, -)
Реалізовано зерна, ц
Прибуток (збиток), грн.		-179600
Собівартість 1 ц зерна, грн	25,68	40,27	45,75	20,07
Ціна реалізації 1 ц зерна, грн	48,8	38,18	56,17	7,37
Прибуток (збиток) на 1 ц зерна, грн	23,12	-2,09	10,42	-12,7

 

Зданих таблиці 2.20 можна зробити висновок, що реалізація зерна протягом трьох років збільшилась на 12552 ц. Прибуток на 1 ц зерна ще в 2004 році складав 23,12 грн., в 2006 році на 12,7 грн зменшився, при цьому спостерігався у 2005 році збиток у розмірі -2,09 грн з 1 ц зерна.. Це можна пояснити перевищенням собівартості над ціною реалізації. Взагалі маса прибутку не просто зменшилась, прибуток перейшов у збиток. За рахунок збільшення обсягу реалізованої продукції маса прибутку повинна збільшитись, проте вона різко зменшиться (до рівня збитку) за рахунок зменшення ціни реалізації і за рахунок збільшення собівартості. Отже, дані фактори несприятливо вплинули на масу прибутку. Їх протилежно спрямована дія призвела до значного збитку в 2005 році. Проте в 2006 підприємство покращило свою діяльність.

Охарактеризувавши економічну ефективність виробництва зерна в ТОВ «Контакт Плюс» можемо зробити висновок, що протягом 2004 – 2006 років спостерігається стрімкі перепади (то зменшується, то збільшується) у рівні виробництва зерна,. Вже в 2004 - 2005 роках зерновиробництво вийшло на збитковий рівень, хоча вже в 2006 році підприємство покркщило своє становище. Головними факторами, які спричинили збитковість виробництва є: зниження урожайності, зниження продуктивності праці, нераціональне використання земельних ресурсів, підвищення собівартості виробленої продукції.

Економічна наука розрізняє дві форми розширеного відтворен­ня у сільському господарстві: екстенсивну та інтенсивну. При пер­шій збільшення виробництва продукції досягається за рахунок розширення посівних площ або збільшення поголів'я тварин при незмінному рівні врожайності культур та продуктивності тварин. При другій зростання виробництва продукції відбувається за ра­хунок підвищення економічної родючості грунту і продуктивності тварин.

У сільському господарстві об'єктивна необхідність переходу від екстенсивної форми розширеного відтворення до інтенсивної зу­мовлена, по-перше, зростанням населення Земної кулі та необхід­ністю збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, по-друге, обмеженістю орнопридатних земель. Об'єктивна ж мож­ливість ведення інтенсивного виробництва грунтується на: тій особливості землі як засобу виробництва, що вона при правильному обробітку здатна підвищувати свою родючість; наявності у су­спільстві достатньої кількості засобів виробництва (капіталу); рів­ні розвитку науково-технічного прогресу.

Інтенсифікація, що означає кількісний і якісний розвиток сіль­ськогосподарського виробництва,— основа постійного збільшення обсягу продукції землеробства і тваринництва. Вона передбачає госпрозрахунковий метод господарювання, спрямований на досяг­нення найвищої ефективності виробництва.

В умовах інтенсифікації виробництва вихід сільськогосподар­ської продукції збільшується насамперед на основі найефективні­шого використання як наявних земельних і трудових ресурсів, так і матеріальних засобів виробництва. А це передбачає вдоскона­лення сільськогосподарського виробництва, його техніки, техноло­гії, біологічних факторів (сортів рослин і порід тварин), форм ор­ганізації праці та всього механізму господарювання.

Отже, інтенсифікація сільського господарства як особлива фор­ма розширеного відтворення являє собою послідовний процес кон­центрації на основі науково-технічного прогресу сукупних затрат уречевленої та живої праці на одну й ту ж одиницю земельної пло­щі, спрямований на збільшення обсягу високоякісної продукції і підвищення ефективності її виробництва.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва і надалі грунтуватиметься на досягненнях науково-технічного прогресу як головної умови розвитку продуктивних сил суспільства. Вона здій­снюватиметься шляхом впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва на основі електрифікації, широкої хімі­зації землеробства і тваринництва, розвитку сільськогосподар­ських меліорацій (зрошення, осушення та обводнення земель), а також впровадження у виробництво досягнень науки і передово­го досвіду, різних прогресивних організаційно-економічних захо­дів.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва неможлива без здійснення комплексної механізації, що передбачає постійне удосконалення техніки, створення систем машин, які повністю від­повідали б вимогам агротехніки.

При інтенсифікації сільського господарства передбачається найповніше, високопродуктивне використання всіх засобів вироб­ництва. Для підвищення ефективності використання машинно-тракторного парку необхідно ліквідувати нерегламентовані про­стої, правильно агрегатувати і повністю використовувати потуж­ності агрегатів, організовувати двозмінну роботу, особливо в на­пружені періоди посівної та збиральної кампаній, поліпшувати технічне обслуговування машин з додержанням правил технічного обслуговування.

Хімізація сільськогосподарського виробництва — один з основ­них напрямів його інтенсифікації. Вона забезпечує підвищення врожайності культур, продуктивності тварин та продуктивності праці

Для підвищення ефективності хімізації важливо раціонально використовувати добрива. При цьому слід пам'ятати про те, що мінеральні добрива дають найвищий економічний ефект в поєднан­ні з органічними, передусім з гноєм. Самі лише мінеральні добри­ва не можуть замінити гній і компости. Ефективність застосування добрив знижується недостатньою їх забезпеченістю.

При інтенсивних системах землеробства відновлення і підви­щення родючості грунту основане головним чином на внесенні органічних і мінеральних добрив. Для того щоб запобігти непот­рібним втратам при використанні добрив і одержати максималь­ний ефект, треба в кожному конкретному випадку мати агрохіміч­не й економічне їх обгрунтування, ширше застосовувати хімічні засоби для систематичної боротьби з бур'янами, шкідниками та хворобами рослин.

Одним з головних напрямів інтенсифікації сільського господар­ства, необхідною умовою підвищення продуктивності сільськогос­подарських угідь є меліорація земель. Зрошення земель під сільськогосподарськими культурами і багаторічними насадження­ми, лук і пасовищ не тільки в посушливій зоні, а й у зоні недос­татнього зволоження підвищує їх урожайність в 1,5—-2 рази і більше. Воно дозволяє інтенсивніше використовувати землю, адже відпадає потреба у паровому полі і виникає можливість збирати 1,5—2 врожаї на рік шляхом післяжнивних та повторних посівів.

Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва лередбачає впровадження в усіх галузях інтенсивних технологій. Практика господарств України свідчить, що завдяки їм урожай­ність зернових подвоюється при дотриманні всіх складаючих еле­ментів.

Інтенсивне ведення сільського господарства передбачає якнай­ширше впровадження у виробництво досягнень науки і передового досвіду. В рослинництві передові прийоми і методи спрямовані на підвищення врожайності всіх сільськогосподарських культур. Дос­від багатьох господарств і навіть цілих районів доводить, що в цій справі у нас є необмежені можливості.

Велике значення для дальшої інтенсифікації сільського госпо­дарства мають виведення та впровадження у виробництво більш урожайних сортів сільськогосподарських культур, а також поліп­шення породного складу тварин.

Послідовна інтенсифікація сільського господарства, яка здійс­нюється на основі науково-технічного прогресу, супроводжується дальшим суспільним поділом праці шляхом поглиблення спеціалі­зації і концентрації виробництва, організації таких виробничих одиниць, які розвиватимуться на індустріальній основі. Організа­ція промислових комплексів по відгодівлі великої рогатої худоби, свиней, будівництво птахофабрик свідчать про розвиток індустрі­ального виробництва у сільському господарстві, що забезпечує найвищу продуктивність праці і становить один з найважливіших напрямів розвитку сільського господарства у перспективі.

Нові форми організації праці мають забезпечувати якнайефек­тивніше використання землі, засобів виробництва та трудових ре­сурсів. Практика довела, що у великих виробничих підрозділах найкращою формою внутрішньобригадної кооперації праці є меха­нізовані ланки. Вони сприяють підвищенню рівня керівництва, лік­відації знеосібки у догляді за посівами і на цій основі поліпшенню якості сільськогосподарських робіт, забезпеченню підвищення вро­жайності та продуктивності праці.

Серед заходів, спрямованих на підвищення економічної ефек­тивності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, вели­кого значення набувають добре поставлений первинний облік, гос­подарський та внутрішньогосподарський розрахунок, застосування наукової організації праці в управлінні виробництвом.

Розміщення сільськогосподарського виробництва означає розподіл виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції по території країни. Розміщення визначається обсягом виробництва в окремих районах і областях, їх місцем у виробництві цієї продукції в масштабах держави.

Раціональне розміщення сільського господарства забезпечує виробництво необхідних суспільству продуктів харчування і сільськогосподарської сировини в потрібних розмірах при мінімальних затратах праці і коштів на виробництво продукції і доведення її до споживача. Розміщення сільського господарства як одна з форм суспільного поділу праці вдосконалюється в умовах науково-технічного прогресу.

Територіальна форма поділу праці зумовлює спеціалізацію сільськогосподарського виробництва окремих районів і зон. Розміщення і спеціалізація сільськогосподарського виробництва – це дві взаємопов’язані форми суспільного поділу праці. Перша характеризує його кількісну сторону, а друга – якісну.Спеціалізація сільського господарства являє собою переважний розвиток однієї або кількох галузей на виробництві товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях і регіонах. Піднесення ефективності сільськогосподарського виробництва нерозривно пов’язано з дальшим поглибленням його спеціалізації. В умовах спеціалазації відкриваються широкі можливості для впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва, переведення галузей на індустріальну технологію, застосуавння прогресивних методів організації виробництва і праці, раціонального та ритмічного використання засобів і предметів праці. Отже, у процесі поглиблення спеціалізації значно вдосконалюється сільськогосподарське виробництво, що сприяє підвищенню економічної ефективності окремих галузей і сільського господарства в цілому.

Визначальним фактором розвитку зернового господарства має бути інтенсифікація галузі на основі досягнень науково-технічного прогресу та розвитку ринкових відносин. Поряд з впровадженням інтенсивних технологій суттєва увага повинна приділятися поліпшенню насінництва, зменшенню втрат урожаю при вирощуванні, збиранні, доробці, зберіганні та переробці зерна, впровадженню нових організаційних форм господарювання, посиленню матеріальної зацікавленості працівників.

Суть інтенсивної технології полягає в оптимізації умов вирощування на всіх етапах росту і розвитку рослин, розміщенні культур після кращих попередників вирощуванні інтенсивних сортів, застосуванні добрив з розрахунку на заплановану врожайність, використанні інтегрованої системи захисту рослин від бур’янів, шкідників та хвороб, захисті грунтів від ерозії.

Слід впроваджувати інтенсивну технологію вирощування зерна таку, що враховує особливості конкретної природно-кліматичної зони. Раціональне розміщення і спеціалізація сільського господарства є важливими факторами інтенсифікації виробництва.

Проведемо аналіз процесу інтенсифікації в ТОВ «Контакт Плюс».

Таблиця 2.21