Вікові особливості та основи гігієни будови і функцій системи скелету

 

В ембріональному періоді розвитку скелет закладається як сполучнотканинне утворення. Окостеніння іде двома шляхами: безпосередньо через ядра окостеніння в сполучнотканинному скелеті (кістка в своєму розвитку минає хрящову стадію, так звані первинні кістки (череп)) та через заміщення сполучної тканини хрящовою, після чого хрящ руйнується і замість нього утворюється кісткова тканина. Так формуються вторинні кістки (скелет кінцівок).

Для здійснення складного процесу формування кістки необхідне повноцінне як в якісному, так і в кількісному відношенні харчування. Їжа дитини повинна містити в достатній кількості солі Р і Са, без яких неможливий процес мінералізації, а також необхідну кількість вітамінів. Так, нестача вітаміну А викликає звуження судин окістя і пов’язаний з цим розлад живлення кісткової тканини, внаслідок чого кістка перестає рости; нестача вітаміну С викликає порушення формування кісткових пластинок; нестача вітаміну D порушує обмін фосфору і кальцію, виникає захворювання – рахіт.

Формування скелету процес довготривалий – у дорослого число кісток значно менше, ніж у підлітка 14 років: у дорослого – 206, в 14 років – 356.

Кістка новонародженого характеризується великою кількістю хрящової тканини, великою товщиною окістя, багатою судинною мережею, специфічними особливостями будови, містить багато води і лише половину неорганічних речовин. Все це робить кістку менш щільною, більш пружною, еластичною і гнучкою.

Вікові особливості скелету черепа. Череп починає диференціюватися на 2-у місяці внутрішньоутробного життя. Кістки черепа розвиваються і первинним, і вторинним шляхом. До моменту народження ядра окостеніння є у всіх кістках черепа, але їх розростання і зрощення відбувається в постнатальному періоді. У новонародженого об’єм мозкового черепа в 8 разів більше лицьового, а у дорослого – тільки в 2 – 2,5, рази. В 2 роки відношення обличчя /череп дорівнює рівне 1:6, в 5 років – 1:4, в 10 років – 1:3. Менша величина лицьового черепа у новонароджених залежить від недорозвинення лицьових, головним чином щелепних, кісток. Із ростом зубів ці співвідношення наближаються до співвідношення їх у дорослого.

У новонародженого між кістками черепа є простори розміром близько 3 мм, заповнені сполучною тканиною. Їх називають швами. В процесі постнатального розвитку ширина швів зменшується, так що сполучнотканинний прошарок стає ледве помітним. Після 30 років відбувається окостеніння швів.

Кути кісток черепа не костеніють до моменту народження, і місця їх з’єднання також заповнює сполучна тканина. Ці ділянки називають джерельцями. Розрізняють переднє, заднє і бічні джерельця. Переднє, лобове джерельце розташовано між лобовою і тім’яними кістками, його розмір складає 2,5 – 5 см. Воно прогресивно зменшується до 6 місяців постнатального розвитку і повністю закривається до 1,5 – 2 років. Заднє, потиличне джерельце знаходиться між потиличною і тім’яними кістками, він має розмір до 1 см. Звичайно воно вже закрите до моменту народження, але іноді зберігається до 4 – 8 тижнів. Бічні джерельця розміщуються у місці сходження лобової, тім’яної, основної, скроневої і потиличної кісток. Їх закриття відбувається або у внутрішньоутробно, або в перші тижні після народження. При рахіті закриття джерелець відбувається в пізніші терміни. Тривале збереження джерелець вважається одним з симптомів цього захворювання. Наявність до моменту народження джерелець і швів має велике значення, бо дозволяє зміщуватися кісткам черепа дитини при її народженні, полегшуючи тим самим проходження через родові шляхи матері.

Основна маса кісток черепа у новонароджених складається з незрощених кісток. Зрощення відбувається до 7 – 8 років, у деяких випадках триває до 13.

Пазухи в кістках черепа формуються в основному після народження дитини. Формування пазух закінчується тільки в зрілому віці.

У новонародженого кістки черепа дуже тонкі, їх товщина в 8 разів менше, ніж у дорослого. Проте вже на першому році життя товщина стінок збільшується в 3 рази.

Досить швидко змінюється об’єм черепа: у новонародженого він складає ¹/₃, в 6 місяців – ¹/₂, а до 2 років – ²/₃ об’єму черепа дорослого. З 10 – 12 років величина його міняється мало.

Вікові особливості скелету тулуба. Хребці, що формують хребетний стовп, розвиваються як вторинні кістки. Ядра окостеніння в них з’являються на 2-у місяці внутрішньоутробного розвитку. Процес окостеніння хребетного стовпа відбувається в строго визначеному порядку. Вогнища окостеніння спочатку з’являються в грудних хребцях, і потім окостеніння розповсюджується у напрямку до шийного і куприкового відділу. До кінця 4-го місяця тіла всіх грудних хребців, шийних, поперекових і двох перших крижових мають ядра окостеніння. В цей же період з’являються ядра окостеніння в дугах хребців. Злиття ядер окостеніння правої і лівої половин дуг хребців відбувається тільки після народження. Хребет новонародженого відкритий ззаду по лінії всіх дуг хребців. Тільки до 7 років всі дуги виявляються закритими. Виключенням може бути лише дуга першого крижового хребця. Іноді вона закривається пізніше. Передня дуга атланта може залишатися відкритою до 9 років.

У 8 – 11 років з’являються ядра окостеніння в хрящових дисках, що обмежують хребці зверху і знизу. З 15 до 24 років відбувається зрощення кісткових дисків з тілом хребця. Раніше всього це відбувається в грудному відділі хребта, потім в шийному і поперековому. Повне зрощення відростків з тілом хребця здійснюється у віці 18 – 24 років.

Тіла хребців у новонароджених сплюснуті так, що їх поперечний діаметр більше подовжнього. В цілому на весь період розвитку довжина хребта збільшується в 3,5 рази. Перші 2 роки ріст хребта дуже інтенсивний, потім він сповільнюється і знову підвищується у період статевого дозрівання.

Хребетний стовп новонародженого має тільки невеликий крижовий вигин. Першим з’являється шийний вигин (лордоз – вигин, направлений опуклістю вперед) у віці 2,5 – 3 місяці, коли дитина починає тримати голівку. У віці близько 6 місяців, коли дитина починає сидіти, виникає вигин в грудному відділі, направлений опуклістю назад – кіфоз. До моменту початку – ходи формується поперековий вигин. Це супроводжується зміною положення центру ваги, що запобігає падінню тіла при переході до вертикального положення. Таким чином, до року є вже всі вигини хребта. Вигини, що спочатку утворилися, не фіксовані і зникають при розслабленні мускулатури. Фіксація вигинів в шийному і грудному відділах хребта відбувається в 6 – 7 років, а в поперековому – до 12 років. Тому надзвичайно важливе дотримання правильної пози тіла при різних видах діяльності.

Окостеніння грудини відбувається вторинним способом, причому перші ядра окостеніння з’являються в рукоятці і тілі її ще у внутрішньоутробному періоді розвитку. В мечовидному відростку ядро окостеніння виникає лише в 6 – 12 років. Повне зрощення всіх кісткових ділянок грудини здійснюється після 25 років.

Окостеніння хрящових ребер починається на 6 – 8 тижні внутрішньоутробного розвитку. Вторинні ядра виникають в 8 – 11 років. Злиття кісткових частин ребра відбувається у віці 18 – 19 років, а головки і тіла ребра – в 20 – 25 років.

У новонароджених грудна клітка має форму дзвону або груші. Верхня частина грудної клітки вузька, нижня через високе розташування внутрішніх органів розширена. З розвитком легенів, які починають займати великий простір, верхні ребра, що розташовувалися криво, починають займати горизонтальне положення. У зв’язку з цим грудна клітка набуває бочкоподібної форми.

Верхній край грудини у немовляти знаходиться на рівні першого грудного хребця. Зігнутість ребер невелика. Кут між ребрами і хребтом, так само як і між ребрами і грудиною, великий. Форма грудної клітки в цей період відповідає фазі максимального вдиху. Дихання в цьому віці здійснюється в основному за рахунок діафрагми. До 3 – 4 років верхній край грудини опускається до рівня 3 – 4-го грудного хребця (як у дорослих). Разом з грудиною опускаються ребра, збільшується їх зігнутість, зменшуються реброво-хребетний кут і кут між ребрами і грудиною. Це приводить до все більшої залежності акту дихання від зміни об’єму грудної клітки. Ця залежність вже виразно виявляється у 3-річної дитини. Форму дорослого грудна клітка набуває до 12 –13 років.

Вікові особливості скелета кінцівок. Всі кістки поясу верхніх кінцівок, за винятком ключиці, проходять хрящову стадію. В ключиці передхрящова тканина відразу заміщається кістковою. Процес окостеніння, який починається в ній на 6-й тижню внутрішньоутробного розвитку, майже повністю закінчується до моменту народження. Лише грудинний кінець ключиці не має ядер окостеніння. Вони з’являється тільки до 16 – 22 років, а зрощення їх з тілом відбувається до 25 років.

У більшості кісток вільних верхніх кінцівок первинні ядра окостеніння виникають протягом 2 – 3 місяців ембріонального розвитку, у деяких в період від 2 до 11 років (горохоподібна кістка). Зрощення первинних і вторинних ядер окостеніння в кістках поясу верхніх кінцівок закінчується до 16 – 25 років.

Майже у всіх кістках поясу нижніх кінцівок первинні ядра окостеніння з’являються також в ембріональному періоді розвитку. Лише в окремих кістках передплесна вони утворюються в період від 3-х місяців після народження до 5 років.

Таз у новонародженого має форму воронки. Його передньо-задній розмір більше поперечного. Нижній отвір тазу дуже малий. Площина входу розташована значно більш вертикально, ніж у дорослого. Таз новонародженого складається з окремих, незрощених кісток. Ядра окостеніння в клубовій, сідничній і лобковій кістках з’являються в період від 3,5 до 4,5 місяців внутрішньоутробного розвитку. З 12 до 19 років з’являються вторинні ядра окостеніння. Зрощення всіх трьох кісток тазу відбувається в 14 – 16 років, а вторинні ядра з’єднуються з кістками тазу, що раніше сформувалися і зрощеними, тільки до 25 років.

У постнатальному періоді відбувається зміна форми і розміру тазу під впливом самих різних чинників: під впливом тиску, що надається масою тіла і органами черевної порожнини, під впливом м’язів, в результаті тиску головки стегнової кістки, під впливом статевих гормонів тощо. В результаті цих різноманітних дій збільшується передньо-задній діаметр тазу (з 2,7 см у новонародженого до 8,5 см в 6 років і 9,5 см в 12 років), зростає його поперечний розмір, який в 13 – 14 років стає таким же, як і у дорослих. Площина тазу в поперечному діаметрі стає в цьому віці овальною.

Після 9 років виявляється різниця у формі тазу у хлопчиків і дівчаток: у хлопчиків таз вищий і вужчий, ніж у дівчаток.

 

Таким чином, не тільки в дошкільному віці, але і в шкільному ріст і розвиток скелета далеко ще не закінчений. Про це слід пам’ятати і прагнути виконувати гігієнічні вимоги, які пред’являються до організації умов життя дитини. Меблі, не відповідні росту дитини, погана освітленість приміщення під час її занять, незручне взуття, взуття на високих підборах, обмеження рухової активності, недостатнє перебування на свіжому повітрі, неправильна в кількісному і якісному відношенні організація харчування можуть виявитися причиною порушень формування скелета, що в свою чергу може бути причиною патології внутрішніх органів. Так, різко виражений кифоз (сутула спина) нерідко приводить до розладу діяльності органів дихання. Деформація грудної кістки може негативно впливати на роботу серця тощо. Іноді виникають бічні викривлення хребта – сколіози. Вони також можуть бути причиною порушення роботи органів грудної порожнини.