Види виробничої потужності, чинники, що її визначають, і послідовність розрахунків

Тема 7. Забезпечення операційної діяльності виробничою потужністю

Мета заняття: визначити види виробничої потужності та особливості розрахунку при плануванні.

1. Види виробничої потужності, чинники, що її визначають, послідовність розрахунків

2. Методика розрахунку виробничої потужності

3. Визначення максимально можливого випуску продукції за наявної потужності

4. Система показників виробничої потужності

Види виробничої потужності, чинники, що її визначають, і послідовність розрахунків

Планування виробничої потужності має важливе значення не тільки в раціональному використанні ресурсів, а й у стабілізації виробництва та насиченні ринку необхідними товарами. У ринкових умовах виробнича потужність визначає річний обсяг пропозиції підприємства, що враховує наявність і використання ресурсів, рівень і зміни діючих цін та інші фактори.

Виробнича потужність і пропозиція характеризують технологію та організацію виробництва, які діють на підприємстві, склад і кваліфікацію персоналу, а також динаміку їхнього зростання й перспективи розвитку.

Запроектована виробнича програма підприємства має пройти ресурсне обґрунтування, тобто узгодження (з огляду на можливість її виконання) з необхідними виробничими потужностями, трудови­ми, матеріальними та інвестиційними ресурсами. Планова вироб­нича потужність має бути достатньою для задоволення попиту на товари й послуги, що виробляє підприємство, протягом ряду років з урахуванням сезонних і циклічних коливань попиту, тенденцій його зростання або скорочення. Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю здійснюють у кілька етапів:

1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, що може бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.

2. Обчислення необхідного введення в дію нових (додаткових) потужностей завдяки технічному переозброєнню або розширенню підприємства.

Щоб розглянути послідовно ці етапи, необхідно ознайомитися з деякими питаннями, які стосуються виробничої потужності.

Виробнича потужність підприємства характеризує максималь­но можливий річний обсяг випуску продукції в номенклатурі й асортименті, запланованих до виробництва, за повного використання устаткування й виробничих площ за умови застосування прогресивної технології та організації виробництва.

Виробничу потужність визначають різними вимірниками — найчастіше натуральними, умовно-натуральними, у багатономен­клатурних виробництвах — вартісним показником.

Вирізняють три види потужності підприємства: проектна — визначається у процесі проектування; поточна — фактично досяг­нута потужність; резервна — для покриття «пікових» навантажень у деяких галузях (наприклад, електроенергетика, газова, хар­чова промисловість).

Виробнича потужність є змінною величиною. Вона формується під впливом багатьох чинників. Головні з них такі:

· номенклатура, асортимент і якість продукції;

тривалість виробничого циклу та трудомісткість виготовлення продукції, послуг;

· кількість устаткування, стан його фізичного й морального зносу;

· режим роботи підприємства та його підрозділів, від якого залежить фонд часу роботи устаткування й використання площ упродовж року;

· застосування робочого часу;

· якість обслуговування робочих місць тощо.

Виробничу потужність визначають так: на початок планового періоду — вхідна потужність; на кінець цього періоду — вихідна потужність; а також середньорічна потужність.

У планових обчисленнях для обґрунтування виробничої програми використовують середньорічну потужність.

(7.1)

де П_ср — потужність середньорічна; П_вх — потужність вхідна; П_вв — потужність, яку буде введено в плановому році; Т_в — період використання введеної потужності (від початку експлуатації до кінця року, міс.); П_виб — потужність, яка вибуває протягом року;
Т_н — період, упродовж якого потужність не буде використо­вуватися (від початку виведення потужності до кінця року, міс.)

Відповідно до викладеного вихідна потужність дорівнює:

. (7.2)

Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою продукції та встановлюють, виходячи з потужності провідних підрозділів (цехів, дільниць, агрегатів). Провідними є ті підрозділи, які виконують головні технологічні операції та мають вирішальне значення у виробництві профільних видів продук­ції; за наявності кількох провідних підрозділів підприємства його виробничу потужність обчислюють за тими, які виконують найбільший за трудомісткістю обсяг робіт, наприклад, у машинобудуванні — це механічні та складальні цехи, у ливарних цехах — формувальні дільниці.

Вихідні дані й послідовність розрахунків, за якими визначають виробничу потужність кожного наступного підрозділу, наведено на рис. 7.1.

Рис. 7.1. Вихідні дані й послідовність розрахунків
виробничої потужності підприємства

Обчислення виконують технологічні підрозділи підприємства. Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижче рівня провідних, потрібно розглядати як вузькі місця, щодо яких необхідно розробити й упровадити технічні та організаційні заходи, які дадуть можливість довести їх пропускну спроможність до рів­ня провідних підрозділів підприємства. Може бути вжито заходів щодо зміни устаткування, технології, збільшення змінності праці на окремих дільницях тощо.

До розрахунків виробничої потужності підприємства включають устаткування встановлене й невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного). Визначають виробничу потужність на підставі максимально можливого річного часу роботи устаткування й використання виробничих площ.

Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і ефектив­ний (корисний) фонди часу.

Календарний фонд (Ф_кал) часу застосовують під час розрахунків виробничої потужності підприємств з безперервним проце­сом виробництва (наприклад, у хімічних і металургійних вироб­ництвах).

(7.3)

де р — % часу на ремонт і технологічні зупинки устаткування.

Фонд режимний використовують, обчислюючи виробничу
потужність складальних цехів і дільниць. Його визначають за формулою

(7.4)

де Ф_реж — фонд режимний (год); К_зм — кількість змін; Т_зм — тривалість робочої зміни, год; Д_р — кількість робочих днів у плановому періоді; Г_н — кількість неробочих годин у передсвяткові дні; Д_п — кількість передсвяткових днів у плановому періоді.

Ефективний фонд часу розраховують так:

(7.5)

де Ф_еф — ефективний, корисний фонд часу роботи устатку-
вання (год).

У складальних, монтажних, формувальних цехах і дільницях, у яких виробничий процес виконується на корисних виробничих площах, режимний фонд обчислюють з урахуванням цієї площі за такою формулою:

(7.6)

де Ф_площ — режимний фонд робочого часу з урахуванням корисної площі цеху, дільниці, м²-годин (квадрато-метри-години); S — корисна виробнича площа цеху, дільниці, м².