Економічна сутність, значення, порядок обчислення та основні напрями розподілу прибутку підприємства

Кінцевим позитивним результатом господарської діяльнос­ті будь-якого підприємства є прибуток. Прибуток визначається як перевищення доходів підприємства над його витратами.

Основними функціями прибутку є такі:

- слугує мірилом, що дає змогу оцінити результати гос­подарської діяльності підприємства;

- є джерелом винагороди засновникам (власникам) під­приємства. За показником прибутку визначається част­ка доходів засновників (власників) підприємства та розміри очікуваних дивідендів (для акціонерних това­риств);

- в умовах ринкових відносин прибуток є основним дже­релом фінансування розвитку підприємства та вдоско­налення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування;

- прибуток виступає критерієм доцільності під час схва­лення господарських рішень на підприємстві. Оскільки більшість рішень підприємства пов'язана з витрачанням ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), вони мають розглядатись з урахуванням величини прибутку, який підприємство отримає у результаті їхньої реалізації;

- прибуток є основним фінансовим важелем при форму­ванні надходжень до бюджету країни. Регулюючи роз­міри прибутку, що залишаються у розпорядженні під­приємств, держава стимулює ділову активність підприємств.

З метою аналізу та забезпечення ефективного управління формуванням прибутку розрізняють такі види прибутку під­приємства:

1. Маргінальний прибуток (Пм). Він є джерелом покриття всіх постійних витрат підприємства. Обчислюється так:

 

, грн.,

 

де Дч – чистий дохід підприємства, грн.;

Взм – сума змінних витрат підприємства, пов'язаних з вироб­ництвом реалізованої продукції, грн.

2. Валовий прибуток (П_в):

 

, грн.,

 

де Срп - виробнича собівартість реалізованої продукції, грн.

3. Операційний прибуток, або прибуток від операційної діяльності підприємства ():

 

, грн.,

 

де Дін.о – інший операційний дохід, грн.;

Вадм – адміністративні витрати, грн.;

Взб – витрати на збут, грн.;

Він.о – інші операційні витрати, грн.

4. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування (П зв.оп):

 

, грн.,

 

де Ду к – доходи підприємства від участі в капіталі, грн.;

Дін.ф – інші фінансові доходи, грн.;

Дін – інші доходи підприємства, грн.;

Вук – втрати від участі в капіталі, грн.;

Він.ф – інші фінансові втрати, грн.;

Він – інші витрати підприємства, грн.

5. Прибуток від звичайної діяльності підприємства (Пзв.д).Ве­личину податку на прибуток визначають, виходячи з суми прибутку від звичайної діяльності до оподаткування та діючої ставки податку на прибуток:

 

, грн.,

 

 

де % Пна п – ставка податку на прибуток, %.

6.Чистий прибуток підприємства (Пч):

 

, грн.,

 

де Дн.д – доходи від надзвичайної діяльності підприємства, грн.;

Вн.д. – витрати, пов'язані з надзвичайною діяльністю підпри­ємства, грн.

Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного джерела фі­нансування його інвестиційних потреб і задоволення економіч­них інтересів власників.

Основними принципами розподілу прибутку є такі:

- прибуток, отриманий підприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарюючим суб'єктом; частка прибутку, що надходить до держави, визначається встановленими законодавством ставками податку;

- визначення напрямів використання прибутку, що зали­шається у розпорядженні підприємства, знаходиться у його компетенції.

Порядок розподілу та використання чистого прибутку, тоб­то прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та обов'язкових платежів, фіксується у статуті підприємства.

В умовах ринкових відносин велике значення має обґрунтування співвідношень у спрямуванні прибутку на цілі вироб­ничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам (власникам), ди­віденди акціонерам тощо. Разом з тим, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відраху­вань на благодійні цілі, а також використовується для пога­шення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі.

Формування власного резервного (страхового) фонду здій­снюється на випадок різкого погіршення фінансового стано­вища у результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійних лих тощо.

На прибуток підприємства впливають різноманітні факто­ри, які можна розподілити на дві великі групи: зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок та пільг, штрафних санкцій тощо. Ці фактори не залежать від діяльності підприємства, але суттєво впливають на його прибуток.

Внутрішні фактори поділяють на виробничі та невироб­ничі. Виробничі фактори характеризують наявність та викори­стання засобів і предметів праці, трудових та фінансових ре­сурсів. Ці фактори, у свою чергу, поділяють на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес отри­мання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів та пред­метів праці, фінансових ресурсів, тривалості роботи обладнан­ня, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтен­сивні фактори впливають на процес отримання прибутку че­рез "якісні" зміни: підвищення продуктивності обладнання та його якості, використання прогресивних видів матеріалів та вдосконалення технології їх обробки, прискорення оборотнос­ті оборотних засобів, підвищення кваліфікації та продуктивнос­ті праці персоналу. Зниження трудомісткості та матеріаломіст­кості продукції, вдосконалення організації праці та ефектив­ніше використання фінансових ресурсів.

До невиробничих факторів належать постачальницько-збутова та природоохоронна діяльність, соціальні умови праці та побуту тощо.

Таким чином, основними шляхами збільшення величини прибутку підприємства в умовах ринкової конкуренції є зрос­тання доходу за рахунок збільшення обороту продукції, зни­ження собівартості продукції, зменшення інших витрат.