А) Методика формування уявлень про предмети і явища природи

Роль уявлень при вивченні природознавства дуже велика: чим багатші у дітей уявлення, чим вони повніші за обсягом і точніші за змістом, тим краще в дітей пам’ять і мислення. Уявлення є також необхідною умовою формування природничих понять, розуміння учнями слів учителя, а також засвоєння матеріалу підручника.

Умови формування:

1. Щоб сформувати в свідомості учнів чітке уявлення про незнайомий предмет, треба показати їм його, дати можливість доторкнутися до нього, а іноді понюхати і попробувати на смак. Якщо предмет, як певний комплекс подразників діє на ряд аналізаторів, то в корі великих півкуль утворюються тимчасові зв’язки, внаслідок чого організм реагує на предмет як єдине ціле. Отже, одночасна робота різних аналізаторів є найважливішою умовою переходу від окремих відчуттів до сприйняття предмета в цілому. (Ст. «Приемы логического мышления при проведении наблюдений на уроках природоведения»).

Найдоцільніше ознайомлювати дітей з предметами безпосередньо в природі. Тому великого значення набувають спостереження під час екскурсій, а також довготривалі самостійні спостереження в природі.

Під час цих спостережень учні не тільки запам’ятовують зовнішні особливості тих або інших об’єктів, а й звертають увагу на їхнє природне оточення. Це дає можливість виявити певні взаємозв’язки між об’єктами і середовищем.

Під час спостережень тісно переплітаються елементи чуттєвого пізнання і абстрактного мислення, що забезпечує розуміння учнями суті явищ, які вивчаються. Наприклад, під час екскурсії до лісу треба не лише показати дітям сосну (звернути їхню увагу на колір кори на стовбурі, форму крони, розташування хвоїнок на гілках, колір і форму шишок), а й запропонувати порівняти дерева, що ростуть у гущавині, з деревами на відкритій місцевості.

Діти помітять, що крона дерев, які ростуть густо, вузькі, підняті вгору, гілки тонкі. Ті самі сосни, що ростуть у поодиноко, мають широкі крони, вони нижчі, гілки опускаються майже до середини стовбура.

Тут же треба зробити висновок, що сосна – рослина світлолюбива. Тому в лісі, де дерева затінюють одне одного, вони тягнуться до сонця. Знизу ж гілки відмирають, бо там мало світла.

Порівнюючи сосну і ялину, діти переконуються, що ялина – рослина, яка не боїться тіні (тіневитривала), бо і в темному лісі у неї розкішна крона, гілки спускаються аж до самої землі.

Проводячи тривалі спостереження за птахами своєї місцевості, діти не тільки вчаться розрізняти їх за зовнішнім виглядом, а й встановлювати взаємозв’язки між особливостями поведінки птахів і факторами (умовами) навколишнього середовища. Так, спостерігаючи за ластівками, діти помітять, що вони живляться комахами. Восени, з похолоданням, комахи зникають, тому й ластівки відлітають в теплі краї.

А от ворони зимують на всій території України, бо морози їм не страшні, а живляться вони взимку біля людського житла.

Значна робота по формуванню в молодших школярів яскравих образів повинна проводитися і на предметних уроках, де діти під керівництвом учителя вивчають натуральні об’єкти.

Звичайно, на предметному уроці чуттєве сприйняття учнів поєднується зі словом учителя, який спрямовує цей процес, бо молодші школярі ще не можуть самостійно виділити головні властивості об’єкта. Діти сприймають тільки ті його властивості, які відразу впадають в око, хоча вони можуть бути й неістотні. «Мало чути – треба вміти слухати, мало дивитися – треба вміти бачити» - В.О. Сухомлинський. І вчитель керує цим процесом.

Спочатку учні розглядають весь предмет, охоплюючи його загальний образ. Поступово вчитель підводить учнів до різнобічного ознайомлення з об’єктом. Діти дають його словесний опис, встановлюють причинно-наслідкові зв’язки.

Так, вивчаючи на предметному уроці ту чи іншу рослину, учні на основі нерозчленованого сприйняття встановлюють її назву. Далі вони розглядають рослину за такими завданнями вчителя: яке в рослини стебло, яке листя, які квіти. На наступному етапі вчитель пропонує описати рослину і визначити, за якими ознаками її можна відрізнити від інших рослин лісу.

Так відбувається первинне розчленування цілого на частини (аналіз), а потім утворення цілого з окремих елементів (синтез). Цей процес відбувається не механічно, а в діалектичній єдності.

2. а) Кращому запам’ятовуванню створених образів сприяє замальовування розглянутих об’єктів по пам’яті. Проте, слід зауважити, що малюнки, особливо перемальовуванням з підручника, захоплюватись не треба, бо це забирає багато часу.

Б) Ефективним прийомом є імітація звуків предметів і явищ.

В) Розмальовування чорно-білих малюнків у зошитах з природознавства.

Г) Запропонувати дітям заплющити очі і уявити предмет – в разі потреби організувати повторне сприймання.

3. З меншою ефективністю, але все ж таки можна створити цілісне уявлення про той чи інший предмет і за допомогою наочних посібників: картин, таблиць, діапозитивів, діафільмів та ін..

4. Великого значення набуває комплексне застосування засобів наочності, завдяки чому можна комбінувати показ різних наочних посібників.

5. При вивчені властивостей предметів неживої природи найбільш ефективним є демонстраційний експеримент вчителя та індивідуальні досліди учнів (наприклад, при вивченні властивостей корисних копалин).

6. Уявлення можна створити і за допомогою словесного опису. Так, ми можемо за описом уявити тундру, тайгу, пустелю, хоча ніколи там не були. В

В цьому випадку образи утворюються за допомогою творчої уяви, але обов’язково на основі додаткових уявлень, які виникли раніше шляхом безпосереднього сприймання предметів за допомогою органів чуттів. Так, уявлення про найближчий до села сосновий ліс може стати основою для формування образу тайги. У цьому випадку доцільно використати дитячу художню та науково-популярну літературу, загадки, прислів’я, приказки.

Так, деталізувати уявлення школярів про гори можна, використавши оповідання М. Сладкова «Гори» з книги «Силует в хмарах».

7. Проте, істотних успіхів у формуванні й деталізації уявлень молодших школірів можна досягти лише тоді, коли вміло поєднувати засоби наочності зі словом учителя.

Не можна зловживати наочністю, бо це призводить до гальмування розвитку абстрактного мислення. Неприпустиме перевантаження словесних методів, бо в такому разі діти запам’ятовують багато слів, які не матимуть у їхній свідомості ніякого реального змісту.

Отже, вчитель, застосовуючи різноманітні засоби наочності, організовуючи спостереження дітей серед природи, постійно повинен керувати процесом сприймання учнями явищ і об’єктів, утворенням в їхній свідомості яскравих уявлень. Таке керування проводиться спрямуванням уваги дітей на істотні ознаки об’єкта, розкриттям взаємозв’язків окремих предметів або явищ.

Етапи формування природничих уявлень (див. Табл.)