При визначенні звукової схожості застосовуються основи такого розділу мовознавства як фонетика.

Фонетика вивчає і описує звуки певної мови. В основному застосо­вується загальна і порівняльна фонетика.

Загальна фонетика розглядає закономірності, характерні для зву­кового ладу всіх мов світу, характеризує звуки з погляду сильної позиції. Наприклад, для голосних звуків - це позиція під наголосом, для приго­лосних - позиція перед голосним або сонорним.

Загальна фонетика описує також видозміну звуків залежно від їх розташування в слові, наприклад - глухі перед дзвінкими стають дзвін­кішими, дзвінкі перед глухими - стають глухішими.

Порівняльна фонетика може застосовуватися в частині зіставлен­ня звукового ладу мови, засобами якого відтворено позначення з іншими мовами.

Використовуючи основи фонетики, можна виділити наступні ознаки для визначення ступеня звуковоТ схожості позначень:

наявність близьких і співпадаючих звуків в порівнюваних позна­ченнях;

близькість звуків, що становлять позначення;

розташування близьких звуків і звукосполучень по відношенню однин до одного;

наявність співпадаючих складів і їх розташування;

кількість складів у позначеннях;

місце співпадаючих звукосполучень у складі позначення;

близькість складу голосних;

близькість складу згідних;

характер співпадаючих частин позначень;

наголос.

 

Ознаки, на підставі яких визначається звукова схожість словесних позначень, можуть враховуватися як кожний окремо, так і в сукупності.

Схожими настільки, що їх можна сплутати за звучанням визнаються позначення, в яких присутні:

- ідентичність звучання позначень, що є транслітерацією одного і
того ж слова буквами іншого алфавіту (ФАКІР - FAKIR; ПИНГ-
ВІН - PINGOUIN; САХАРА - SAHARA);

- ідентичність звучання початкових частин позначень і схожість
звучання кінцевих частин (МЕГАЛІНС - MEGALINK; БЕЛЛА-
ТОН- BELLATOM);

- схожість звучання початкових частин позначень та ідентичність
звучання кінцевих частин (ASTON - ESTON; DALSO - DELSO;
KOMSTAR - KOMBISTAR)

- ідентичність звучання початкових і кінцевих частин позначень і
схожість звучання середніх частин (ALMONOFEN -
ALMUNAFEN WIMBLEYTON- WIMBLETON);

- ідентичність звучання середніх частин позначення та схожість
звучання початкових і кінцевих частин (KIPANTON -
CIPANTOM)

До складу словесних позначень можуть входити як сильні, так і сла­бкі елементи. Основне навантаження щодо ступеня розрізняльної здат­ності в цілому таких позначень полягає на сильні елементи. Сильні еле­менти словесних позначень оригінальні, не мають описового характеру.

До слабких елементів відносяться, зокрема, неохороноздатні позна­чення (наприклад, ФОРТЕ, AUTO, FITO, SOFT, MEDIA, мульті, ІНФО, ПЛЮС, БІО, АЧ) і форманти типа -мат, -ол, -дент, -кард тощо.

Наприклад, в позначенні AUTOSCRIPT, AUTO - слабкий елемент, а SCRIPT- сильний елемент. В позначенні MEGASPELL, MEGA - слаб­кий елемент, a SPELL - сильний елемент.

Під час експертизи словесних позначень необхідно враховувати схожість саме сильних елементів.

Часто сильний елемент використовується як основа серії торгове­льних марок одного заявника (власника), утвореної шляхом приєднання до сильного елемента різних формантів, наприклад, LEPTA DENT. LEPTA NOR. LEPTA KON. LEPTALON.

Позначення, що містить в своєму складі сильний елемент, що ле­жить в основі серії торговельних марок, може не бути визнаний за зву-

чанням схожим настільки, що його можна сплутати з окремими позна­ченнями, що становлять дану серію наприклад LEPTAKAR.

Проте, підставою для відмови в цьому випадку буде не схожість цих позначень, а можливість введення в оману споживача щодо особи, що пропонує товар або послугу, оскільки реальною є думка про те, що це позначення є продовженням серії знаків однієї особи.

При визначенні ступеня схожості позначень необхідно враховувати тісний взаємозв'язок звукової і візуальної схожості.

2) Візуальна (графічна) схожість визначається на підставі, зок­рема, наступних ознак:

- загальне зорове враження;

- вид шрифту:

- графічне відтворення (написання) з урахуванням характеру
букв (наприклад, друкарські або письмові, заголовні або рядко­
ві):

- розташування букв по відношенню одна до одної (наприклад,
послідовне, накладення однієї букви на іншу повністю або част­
ково тощо);

- алфавіт, буквами якого написано слово;

- колір або поєднання кольорів.

Ґ

Графічна схожість може усилити схожість позначень або, навпаки, ослабити його. Наприклад, використовування однакового алфавіту уси­лює схожість позначень BUROTEL і BUROTEK В результаті вживання в написанні позначень букв різних алфавітів, вони можуть не бути визнані схожими настільки, що їх можна сплутати. Наприклад, позначення БУ-РОТЕЛ, виконане буквами Українського алфавіту, може не бути визна­но схожим з позначенням BUROTEK.

Звичайне написання позначень BUROTEL і BUROTEK усилює їх схожість. Написання ж позначення BUROTEK в оригінальній графічній манері відповідно ослабляє їх схожість: