Риторика як мистецтво

У Давній Греції красномовство розглядалося як мистецтво. Анти­чні мислителі ототожнювали риторику до живопису, скульптури і на­віть архітектури. Найбільше проводили паралелі між риторикою, по­езією та акторським мистецтвом.
Аристотель у «Риториці» та «Поетиці» порівнював красномовст­во з поезією. Цицерон вчився майстерності у кращих акторів Риму. У своїх публічних промовах використовував суто акторські прийоми. М. В. Ломоносов великого значення надавав художнім елементам в ораторському мистецтві. Вміння «красно говорити», на його думку, «перевищує багато мистецтв». А. Ф. Коні (судовий оратор і теоретик риторики) писав, що красномовство - це літературна творчість, але в усній формі.
Красномовство належить до духовної сфери життя. Так само як поезія чи театр, ораторське мистецтво - це створення духовних цін­ностей. І театр, і поезія, і красномовство відгукуються на події сучас­ності, вони впливають на психологію сучасників. І поет, і актор, і ора­тор вирізняються розвинутим чуттям мови, високою культурою мов­лення. Для них характерна ясність, точність, виразність мови.
Однак: художня творчість - це вигадка, а ораторське мистецтво цілком опирається на реальні факти, на практику. Це може бути гіпо­теза, наукове передбачення, здогад, але не плід фантазії.

 

Картка 3
Риторика як комунікація
Мета риторики - комунікативна компетентність мовця. Тому вона повинна вчити:

 

1. аргументовано доказувати власну точку зору, при цьому ніяким чином не зачепити гідність співрозмовника;
2. здійснювати організований словесний і невербальний вплив;
3. створювати ситуації інформаційної та комунікативної комфортно­сті, коли значно поліпшуються умови сприйняття нової інформації та спілкування. Сприяти формуванню і розвиткові культури діало­гу та монологу;
4. намагатися формувати яскраве та емоційне мовлення, регулюва­ти мовленнєву поведінку відповідно до комунікативних потреб, психологічних особливостей співрозмовника;
5. допомагати формувати індивідуальну мовленнєву манеру мовця.

IV. Інтерактивна вправа. Робота в групах. «Суспільний проект».

 

1. Інструктаж (поділ на групи та розподіл ролей у середині групи: спікер, секретар, доповідач).
2. Завдання: кожній групі доказати, що риторика є (відповідно до їх картки) наукою, мистецтвом, комунікацією. Навести ілюстративні приклади.
3. Представлення результатів роботи. Кожна група захищає свою тезу. Обговорення з елементами дискусії.
4. Рефлексія-підсумок вчителя.

- Ми бачимо, що кожне твердження по-своєму вірне. Отже, запишемо визначення: «Риторика - це наука і мистецтво комунікації».

^ V. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Мовностилістичний аналіз тексту.

Вихована людина... Якщо про вас скажуть таке, вважайте, що удостоїлися похвали. Так що ж таке вихованість? Це не тільки хороші манери. Це щось глибше в людині. Бути вихованим - означає бути уважним до іншого, делікатним, тактовним, скромним. Мені видається, що таким був артист Художнього театру Василь Іванович Качалов. Він неодмінно запам'ятовував всі імена та по батькові людей, з якими зустрічався. Він поважав людей і завжди цікавився ними. При ньому кожна жінка почувала себе привабливою, гідної турботи. Всі відчували себе в його присутності розумними, дуже потрібними. Одного разу пізно ввечері Василь Іванович побачив дві дивні жіночі фігури. Це виявилися сліпі, які заблукали. Качалов негайно запропонував їм свої послуги, проводив до трамвая, допоміг сісти у вагон. Коріння цього вчинку не просто в знанні хорошого тону, а в щирості і доброті до людей. Значить, вся справа в думках і спонукань. Азнання норм поведінки тільки допомагає прояву внутрішньої доброти і людяності. (За С. Гіацинтове)

 

Цей текст публіцистичного стилю. Воно актуальне, суспільно значущий за тематикою, емоційний. Серед характерних для публіцистики мовних і мовленнєвих засобів можна назвати наступні: - називний уявлення (Вихована людина...); - безпосереднє звернення до співрозмовника (Якщо про вас скажуть...); - риторичне запитання; - неповні речення; - виправданий повтор слів ісинтаксичний паралелізм конструкцій (див. третій абзац); - протиставлення; - ряди однорідних членів з порівняльним і протівітельним значенням; - абстрактна лексика (вихованість, людяність, спонукання). Цей текст відноситься до розумом. Теза (другий і третій абзаци) оформлено у вигляді питання і відповіді на нього і побудований за типом опису предмета: як «даного» використовується поняття «шляхетність», а як «нового» - слова, які розкривають це поняття. Потім іде доказ істинності цього твердження, наводиться приклад істинно вихованої людини. У цій частині тексту використовується спочатку опис предмета (риси характеру Качалова), потім розповідь (один з вчинків Качалова). Далі автор, коментуючи приклад, повертається до висловленого на початку тексту положенню і робить з нього висновок: витоки вихованості - в доброті та повазі до людей.

 

 

***

Системне меню викликається кнопкою, розташованої в лівому верхньому кутку вікна. Команди цього меню стандартизовані для всіх додатків середовища Windows. Системне меню є в наявності в кожному вікні документа. Його можна викликати навіть у тому випадку, якщо вікно згорнуто до піктограми, клацнувши на піктограмі один раз кнопкою миші. Існує також спосіб відкриття системного меню за допомогою клавіатури - за допомогою комбінації клавіш [Alt-пробіл]. Команди системного меню вибираються за допомогою миші, клавіш керування курсором або шляхом введення підкреслених в назві команди букв разом з [Alt].

 

У даному тексті виразно проявляються риси офіційно-ділового стилю: 1. Жанр цього тексту - інструкція. 2. Завдання тексту - повідомити точні відомості, що мають практичне значення, дати точні рекомендації, вказівки. 3. Висловлення офіційне, точне, безпристрасне (без вираження емоцій). 4. Мовні особливості тексту: а) широке використання термінології (курсор, піктограма, системне меню, клавіатура, команда), б) вживання віддієслівних іменників відкриття, управління, введення, комбінація замість дієслів відкрити, управляти, ввести, комбінувати; в) вживання отименние прийменників (за допомогою комбінації, шляхом введення); г) вживання специфічних оборотів офіційної мови (є в наявності); д) в пропозиціях переважно прямий порядок слів; е) присудки виражаються зворотніми дієсловами (меню викликається, команди вибираються), пасивні дієприкметники в короткій формі (стандартизовані).