ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА. Програма з курсу «Психологія особистості» для вищих медичних закладів освіти України ІІ рівня акредитації складена для спеціальності 6.030101 «ПрактичнаПрограма з курсу «Психологія особистості» для вищих медичних закладів освіти України ІІ рівня акредитації складена для спеціальності 6.030101 «Практична психологія», бакалаври, відповідно до освітньо-кваліфікаційних характеристик (ОКХ) і освітньо-професійних програм (ОПП) підготовки фахівців, затверджених наказом МОН України від № 749 та № 750 від 19.10.2009 р.; № 929 від 07.12.2009 р., навчальним експериментальним планом, розробленим на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ЕСТS), затвердженим наказом МОЗ України від 31.01.2005 № 52. Кінцеві цілі з дисципліни – однакові для зазначених спеціальностей. Вивчення психології особистості здійснюється протягом IV та V семестрів 2 та 3 років навчання. Програма структурована на модуль, змістові модулі, теми відповідно до вимог «Рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін» (наказ МОЗ України від 12.10.2004 № 492). Обсяг навчального навантаження студентів описаний у кредитах ЕСТS – залікових кредитах, які зараховуються студентам за умови успішного засвоєння ними відповідного модуля (залікового кредиту). Мета вивчення дисципліни «Психологія особистості» полягає у формуванні у майбутніх фахівців систематизованих уявлень, теоретичних знань та практичних умінь, які дозволять їм адекватно і ефективно використовувати одержані психологічні знання в своїй професійній діяльності та повсякденному житті, стимулювати розвиток у студентів професійного мислення; засвоєння основних понять, принципів, положень з психології особистості; вміння застосовувати набуті знання у практичній професійній діяльності. Основний результат, якого мають досягти студенти у ході вивчення таких тем, є закладання засад психологічної культури їх професійного мислення щодо визначення основних структурних компонентів особистості, аналізу внутрішніх та зовнішніх детермінант розвитку і поведінки особистості, діагностики та врахування індивідуальних відмінностей особистості, використання психодіагностичних методик з метою дослідження особистості. З метою поглиблення і закріплення знань крім програмного матеріалу дисципліни тут передбачено виконання контрольної роботи і перевірку знань за питаннями для самоконтролю. Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу. Програму дисципліни «Психологія особистості» складає 1 модуль, який у свою чергу, поділяється на 3 змістових модулі. МОДУЛЬ 1. ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ
Змістові модулі: 1. Предмет психології особистості. Особистість та її прояви. 2. Ціннісно-мотиваційна сфера особистості 3. Становлення і розвиток особистості
Видами навчальних занять згідно з навчальним планом є: лекції; семінарські заняття; самостійна робота студентів; консультації. Поточна навчальна діяльність студентів контролюється на семінарських заняттях відповідно до кінцевих цілей дисципліни, конкретних цілей змістового модулю та підчас індивідуальної роботи викладача зі студентами. Рекомендується застосування таких засобів діагностики рівня підготовки студентів: фіксовані виступи; складання та виклад тез; виклад повідомлень, написання есе; аналіз та розв'язання ситуативних філософських проблем; участь у дискусіях («круглі столи»); контрольні роботи, тести та експрес-опитування. Диференційований залік проводиться на останньому семінарському занятті в усній формі. Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою, виставляється за багатобальною шкалою і має визначення за системою ЕСТS та традиційною шкалою, прийнятою в Україні.
Структурований план підготовки з дисципліни «Психологія особистості» для студентів -2,3го курсу психологічного факультету за спеціальністю 6.030103 «Практична психология» Опис навчального плану з дисципліни «Психологія особистості»
Примітка: 1 кредит ЕСТS – 30 год.
2. мЕТА ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ дисципліни Дисципліна «Психологія особистості» є важливою складовою у системі загальноосвітньої гуманітарної підготовки студентів вищих навчальних закладів освіти.
Мета дисципліни полягає у визначенні основних психологічних підходів до розуміння особистості, що є актуальними на сучасному етапі; систематизування наукових знань про особистість, особливості її розвитку, функціонування, причини виникнення особистісних проблем, а також оволодіння методами дослідження особистості у межах різних підходів, що підвищить рівень професійної культури та ефективність фахової діяльності майбутнього психолога.
При цьому завданнями дисципліни є: - визначити основні методологічні принципи, на яких будуються дослідження в області психології особистості; - виділити загальні й специфічні ознаки наукової теорії, психологічній теорії та теорії особистості; - довести існування історичної спадкоємності в постановці й рішенні основних питань психології особистості, підкресливши специфіку їхньої розробки на сучасному рівні наукового знання; - познайомити студентів зі змістом основних підходів, теоретичних концепцій (психоаналіз, біхевіоризм, гуманістична психологія, теорія рис особистості, теорія соціального научіння та ін.) щодо сутності і структури особистості; визначення сприятливих умов становлення, функціонування і розвитку особистості; - намітити й обговорити основні методичні прийоми дослідження, діагностування та корекції певних недоліків у розвитку окремої особистості; - розвити вміння застосування теоретичних ідей у психологічній практиці; сформувати навички проводження аналізу змісту сучасних теорій особистості. Виходячи з аналізу вимог до психолого-педагогічної підготовки сучасного психолога та змісту курсу «Психологія особистості», студенти повинні знати: - основні підходи до розуміння особистості, розроблені в основних напрямках психологічної науки (психоаналіз, біхевіоризм, когнітивна психологія, гештальт-психологія, гуманістична психологія та ін.); - основні етапи розвитку особистості та фактори, що обумовлюють ефективність цього процесу; - основні структурні складові особистості, принципи побудови структури; методичні принципи дослідження, пояснення і прогнозування особистісного розвитку в межах певних підходів та концепцій; - критерії визначення психічного здоров’я та патологічного розвитку особистості; - прийоми та засоби надання психологічної допомоги людини. Уміння і навички, якими повинен володіти студент: - вміти порівнювати різні концепції, визначати спільні та відміні положення, встановлювати тенденції подальшого розвитку; - вміти використовувати знання різних психологічних концепцій для пояснення поведінки особистості у різних ситуаціях, на різних етапах розвитку; - вміти оцінювати концепції за різними критеріями, визначаючи найбільш прогресивні положення, встановлювати міру впливу теорії на сучасний стан концепції особистості; - вміти прогнозувати наслідки процесів розвитку структури особистості у конкретних умовах; - розуміти сутність та психологічну структуру особистості, теорії особистості у світовій та вітчизняній психології, умови її розвитку та формування; - визначати основні методологічні принципи та методичні прийоми в дослідження особистості в межах різних підходів та концепцій; - простежувати основні логічні та історичні зв’язки між теоріями в межах однієї наукової парадигми. Програма упорядкована із застосуванням сучасних психолого-педагогічних принципів організації навчально-виховного процесу вищої освіти.
3. ЗМІСТ ПРОГРАМИ Модуль 1. Психологія особистості. Змістовий модуль 1. Предмет психології особистості. Особистість та її прояви.
Конкретні цілі: - Засвоїти визначення психології особистості як галузі науки, що вивчає закономірності становлення і розвитку особистості; - аналізувати різноманітні теоретичні підходи до розуміння особистості; - аналізувати психологічну структуру особистості; - розкрити роль і місце діяльності та спілкування у формуванні особистості. - визначати індивідуально-психологічні відмінності особистості за їхніми проявами у діяльності та спілкуванні.
Тема 1. Предмет психології особистості. Сутність понятия “особистість” у психології Психологія особистості як галузь науки, що вивчає закономірності становлення і розвитку особистості як суб’єкта життєтворчості. Стисла характеристика різноманітних теоретичних підходів до розуміння особистості як системи взаємопов’язаних ідей і принципів, що мають на меті пояснення її природи. Основні положення, спрямовані на висвітлення природи особистості і рушійних сил її розвитку: структура, мотивація, розвиток особистості тощо. Критерії оцінки теоретичних підходів до розуміння особистості: верифікованість, внутрішня узгодженість, евристична цінність, економічність, широта, функціональна значущість (Л. Х’єлл, Д. Зіглер). Проблема емпіричної валідизації теорій особистості. Сутність особистості з позиції різних теоретичних уявлень. Особистість як суб’єкт соціальних стосунків і свідомої діяльності, системна якість індивіда, що формується у спільній діяльності і спілкуванні (Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, А. В. Петровський та ін.). Особистість як ансамбль ірраціональних несвідомих потягів (З. Фрейд). Особистість як функція результату психосоціальних криз (Е. Еріксон). Особистість як певний набір поведінкових реакцій (Б. Скіннер), складний паттерн неперервної взаємодії індивіда, поведінки і ситуації (А. Бандура). Особистість як властивий кожному індивіду унікальний способ усвідомлення досвіду (Д. Келлі). Особистість як організована, довготривала сутність, яка суб’єктивно сприймається (К. Роджерс). Тема 2. Структура особистості Структурні концепції особистості. Концепція рис особистості (Г. Олпорт, Р. Кеттел, Г. Айзенк), концепція типу особистості (К. Юнг, А. Адлер та ін.), концепція особистісних конструктів (Дж. Келлі). Структурна модель психічного життя особистості (З. Фрейд). Я-концепція (К. Роджерс). Структура особистості у вітчизняній психології (Л. С. Виготський, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, К. К. Платонов та ін.). Інтраіндивідна, інтеріндивідна і метаіндивідна підсистеми структури особистості (А. В. Петровський). Центральний системоутворюючий компонент структури особистості: спрямованість (Л.І. Божович), динамічні смислові системи (Л.С. Виготський), ставлення (В.М. Мясищев), установки (Д. І. Узнадзе), диспозиції (В. А. Ядов) тощо. Тема 3. Свідомість та самосвідомість особистості Психологічна сутність свідомості та самосвідомості. Взаємозв’язок свідомості і самосвідомості особистості. Генезис самосвідомості. Структура самосвідомості: когнітивний, емоційно-оцінний і вольовий компоненти. Модель структури самосвідомості: самість і Я (К. Юнг). Механізми самосвідомості. Ідентифікація, рефлексія, емпатія, децентрація. Поняття про психологічний захист. Види психологічного захисту: витіснення, раціоналізація, проекція, регресія, сублімація та ін. Самооцінка і рівень домагань як центральні характеристики самосвідомості. Види самооцінки і рівня домагань. Умови розвитку самосвідомості. Самопізнання та «образ Я». Структура «образу Я», його емоційний і пізнавальний аспекти. Поняття «Я-концепції». Саморегуляція і самоконтроль. Самовдосконалення у процесі самовиховання.
Тема 4. Індивідуальність особистості Індивідуально-типологічні властивості особистості та їх роль у становленні індивідуальності людини. Темперамент і його властивості. Психодинамічні особливості темпераменту: темп, загальна активність, емоційність. Типи темпераменту. Адаптивні можливості темпераменту. Загальне поняття про темперамент, його структуру, типи і властивості. Історичний огляд вчень про темперамент (вчення Гіппократа, Галена, І. Канта, П. Ф. Лесгафта). Основні системи пояснень темпераменту: гуморальна, конституційна (морфологічна), нейрофізіологічна. Фізіологічні основи темпераменту (вчення І.П.Павлова). Типологія темпераменту за Г. Айзенком (двохфакторна модель). Розвиток теорії темпераменту Є. М. Тепловим, В. Д. Небиліциним, В. Д. Русаловим, Я. Стреляу. Психологічні характеристики темпераменту та індивідуальний стиль діяльності. Проблема формування індивідуального стилю діяльності особистості. Особистість і характер. Структура характеру. Акцентуації характеру. Вчинок як одиниця аналізу характеру особистості. Умови формування характеру. Зміст поняття «характер» та підходи для його аналізу. Властивості характеру. Риси характеру. Природні й соціальні передумови характеру. Співвідношення характеру і темпераменту. Особливості формування характеру. Акцентуація рис характеру та класифікація типів акцентуацій за К. Леонгардом й А. Є. Личком. Типологія характеру за К. Г. Юнгом. Типологія соціальних характерів за Е. Фроммом. Статево-рольові відмінності характеру. Особливості національного характеру. Здібності особистості. Задатки і здібності. Рівні розвитку здібностей. Обдарованість. Талант. Геніальність. Творчі здібності особистості та їх розвиток. Змістовий модуль II. Ціннісно-мотиваційна сфера особистості Конкретні цілі: - аналізувати джерела активності особистості; - класифікувати потреби особистості; - вирізняти мотиви і мотивацію особистості; - розкрити роль ціннісної орієнтації як змістовна характеристика спрямованості; - характеризувати умови розвитку ціннісно-мотиваційної та вольової сфери особистості.
Тема 5. Вольова регуляція поведінки. Потреби і мотиви як джерело активності особистості Різні підходи до розуміння і дослідження волі. Функції волі в різних подходах. Тенденції в розвитку уявлень про волю в історії науки. Поняття волі, вольової дії і вольової регуляції. Критерії виділення вольових дій і вольової регуляциі. Співвідношення вольової і довільної регуляції. Необхідність виділення вольовій регуляції в діяльності і окремих діях. Перехід від постановки проблеми волі в рамках завдання породження дії до завдання «оволодіння собою». Емпіричні дослідження вольової регуляції. Психологічні механізми вольової регуляції. Вольове зусилля як механізм вольової регуляції. Розвиток вольової регуляції в онтогенезі. Вольові властивості особи, структура вольових якостей. Діагностика рівня розвитку вольових якостей людини. Виховання і самовиховання волі. Джерела активності особистості в різних психологічних теоріях. Інстинкти як рушійна сила поведінки (З. Фрейд). Потреби як джерело активності людини: потреби в досягненні досконалості (А. Адлер), цілісності і єдності (К. Юнг), уникнення ізоляції від оточуючих, встановлення зв’язків (Е. Фромм), потреби в самоактуалізації (А. Маслоу) тощо. Класифікація потреб. Мотив як опредмечена потреба, як спонукання до активності. Мотиви усвідомлювані і такі, що реально діють, зовнішні і внутрішні мотиви (О. М. Леонтьєв). Мотив і мотивація. Мотив і мотивування.
Тема 6. Розвиток ціннісно-мотиваційної сфери особистості. Спрямованість особистості Спрямованість особистості як система стійкіх мотивів, що спонукають людину до діяльності (Л. І. Божович). Форми прояву спрямованості. Неусвідомлювані мотиви: потяги і установки; усвідомлені мотиви: бажання, інтереси, схильності, ідеали, світогляд, переконання. Види спрямованості: спрямованість на взаємодію, ділова спрямованість, спрямованість на себе. Ціннісні орієнтації як змістовна характеристика спрямованості (М. Рокич). Термінальні та інструментальні цінності. Умови розвитку ціннісно-мотиваційної сфери особистості. Дефіцитарна мотивація і мотивація зростання (А. Маслоу). Розвиток мотивації в діяльності особистості. “Зсув” мотиву на мету (О. М. Леонтьєв). Теорія мотивації досягнення успіху і уникнення поразки в різних видах діяльності (Дж. Аткінсон, Д. Мак-клеланд). Теорія каузальної атрибуції: пояснення особистістю мотивів своєї поведінки і поведінки інших людей (Ф. Хайдер, Дж. Келлі). Концепція особистісної причинності (Р. де Чармс). Втілення концепцій мотивації у тренінгах мотивації. Змістовий модуль III. Становлення і розвиток особистості
Конкретні цілі: - аналізувати взаємозв’язок психічного розвитку і розвитку особистості; - пояснювати періодизацію психічного розвитку особистості; - пояснювати та розкривати критерії психічно зрілої особистості; - аналізувати процес становлення і розвитку особистості в онтогенезі. - познайомити студентів зі змістом основних підходів, теоретичних концепцій (психоаналіз, біхевіоризм, гуманістична психологія, теорія рис особистості, теорія соціального научіння та ін.) щодо сутності і структури особистості; визначення сприятливих умов становлення, функціонування і розвитку особистості; - намітити й обговорити основні методичні прийоми дослідження, діагностування та корекції певних недоліків у розвитку окремої особистості; - розвити вміння застосування теоретичних ідей у психологічній практиці; сформувати навички проводження аналізу змісту сучасних теорій особистості. - розглянути основні підходи до розуміння особистості, розроблені в основних напрямках психологічної науки (психоаналіз, біхевіоризм, когнітивна психологія, гештальтпсихологія, гуманістична психологія та ін.); - виділити основні етапи розвитку особистості та фактори, що обумовлюють ефективність цього процесу. Тема 7. Проблема взаємозв’язку біологічних і соціологічних факторів у розвитку особистості Біогенетичні та соціогенетичні концепції психічного розвитку людини в зарубіжній і вітчизняній психології. Відмінності в поглядах вітчизняних вчених щодо питання співвідношення біологічного і соціального в особистості: концепції психологічної сутності особистості С. Л. Рубінштейна, А. В. Петровського, К. К. Платонова, О. М. Леонтьєва, Б. Г. Ананьєва, Б. Ф. Ломова (структурний та комплексний підходи). Тема 8. Умови становлення та етапи розвитку особистості Процес становлення і розвитку особистості в онтогенезі. Періодизація психічного розвитку особистості. Концепція стадіального розвитку психіки (Ж. Піаже). Концепція періодизації психічного розвитку особистості (Д. Ельконін). Стадії психосоціального розвитку особистості (З. Фрейд, Е. Еріксон). Рівні розвитку особистості: доособистісний, егоїстичний, групоцентричний, гуманістичний, духовний (Б. Братусь). Критерії психічно зрілої особистості: зріла і відповідальна людина в соціально-сексуальних стосунках (З. Фрейд); соціально-корисний тип (А. Адлер); інтегрована, гармонійна і цілісна особистість (К. Юнг); его-ідентична особистість (Е. Еріксон); самоактуалізована особистість (А. Маслоу); особистість, що повноцінно функціонує (К. Роджерс); самореалізація особистості. Проблема особистісного вибору (Е. Фромм). Особистісний смисл (О. М. Леонтьєв, В. Франкл та ін.). Взаємозв’язок психічного розвитку і розвитку особистості. Психодинамічний напрямок щодо становлення і розвитку особистості (З. Фрейд, К. Юнг, А. Адлер, Е. Еріксон та ін.). Конституціональна психологія (Е. Кречмер, К. Шелдон). Соціогенетичний підхід до становлення і розвитку особистості. Теорія научіння (Е. Торндайк, Б. Скіннер, А. Бандура). Теорія поля (К. Левін). Когнітивний підхід до становлення і розвитку особистості (Ж. Піаже, Дж. Келлі). Гуманістичний напрямок щодо становлення і розвитку особистості (А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл). Діяльнісний підхід до становлення і розвитку особистості (Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв та ін.). Роль провідної діяльності в розвитку особистості. Концепція персоналізації (А. В. Петровський). Становлення особистості у працях Г. С. Костюка. Вчинкова психологія стосовно умов становлення та розвитку особистості (О. В. Киричук, В. А. Роменець та ін.). Тема 9. Психоаналітичні теорії особистості (З. Фройд, К.Г. Юнг, А. Адлер) Модель психічної структури особистості за З. Фройдом. Проблеми несвідомої мотивації, впливу дитячих травм на поведінку дорослого, протиріч і конфліктів в психічній організації суб'єкта. Структура особистості за Юнгом. Зміст понять «Его», «комплекси», «колективне несвідоме», «архетипи». Приклади архетипів, їх визначення і символи. Рівні колективного несвідомого. Основні положення вчення А. Адлера. Принцип внутрішньої єдності психічного життя особистості. Прагнення до вищості як детермінанта розвитку особистості. Умови виникнення у особистості «комплексу неповноцінності» і форми компенсації почуття неповноцінності. Життєвий стиль особистості і пов'язані з ним особистісні типи. Проблема природи неврозів, причини їх виникнення та способи лікування. Тема 10. Теорії особистості «Его-психології» (Е. Еріксон, К.Хорні) Психосоціальна концепція розвитку особистості Е. Еріксона. Головні поняття концепції: «Его-ідентичність», «групова ідентичність», «криза ідентичності». Система стадій розвитку. Успішне розв'язання психологічних криз. Поняття «базальної тривожності» в психології К. Хорні. Причини невротичного конфлікту та стратегії захисної поведінки на шляху його розв'язання. Типи невротичної і здорової особистості. Тема11. Диспозиціональний напрямок: Г. Олпорт, Р. Кеттел та Г. Айзенк Основні положення Г. Олпорта щодо природи особистості. Поняття «пропріум»: розвиток особистості. Функціональна автономія особистості. Структурна теорія рис особистості Р. Кеттела: основні положення. Теорія типов особистості Г. Айзенка. Поняття інтроверсії та екстраверсії. Тема 12. Когнитивни та соціально-когнитивни терії особистості (А. Бандура, Дж. Роттер, Дж. Кєллі) Основні положення соціально-когнитивної теорії особистості А. Бандури. Поняття «косвене підкріплення». Джерело самодоскональності особистості. Чотири головних концепції теорії соціального навчання за Дж. Роттером. Поняття «інтернал» та «екстернал». Теорія особистісних конструктів Дж. Кєллі. Поняття «терапія фіксованої ролі». Тема 13. Гуманістичні та феноменологічні теорії особистості (А. Маслоу, К. Роджерс,Е. Фромм, В. Франкл). Гуманістичний напрямок щодо становлення і розвитку особистості. Мотивація: ієрархія потреб. Дефіцитарна мотивація та мотивація росту. Поняття самоактуалізації особистості. Феноменологічна позиція К. Роджерса щодо природи особистості. Поняття «Я-концепції». Поняття «креативності». Гуманістичний психоаналіз Е. Фромма. Соціальні детермінанти особистості. Тотальне відчуження як характеристика людського буття, його наслідки. Відмова від свободи як спроба подолання відчуженості й самотності та стратегії «утечі від свободи». Розвиток позитивної свободи. Логотерапія В. Франкла: основні положення. Поняття ноогенного неврозу. Тема 14. Поняття психічної норми та ненормативний психічний розвиток особистості. Причини анамального розвитку особистості. Поняття психопатії. Критерії психопатії Ганнушкіна – Кербікова. Класифікація психопатій за П.Б. Ганнушкіним. Невротичний розвиток особистості. Природа неврозів та види невротичних розладів. Психологічна допомога у випадках ненормативного психічного розвитку. Поняття психічного й психологічного здоров'я особистості та його критерії. Теорія захисних механізмів. Концепція психологічного захисту в психоаналізі. Класифікації захисних механізмів та їх критерії. Феноменологія психологічного захисту. Значення психологічного захисту в процесах індивідуального розвитку і соціально-психологічній адаптації особистості. Розуміння криз особистості в психології. Типи криз особистості. Життєвий цикл і вікові кризи. Ставлення до кризи та її подолання 3.1. Орієнтовна структура залікового кредиту – Модуля 1.
Тематичний план лекцій
Тематичний план семінарських занять
Тематичний план самостійної роботи студентів (СРС)
План iндивiдуальноï самостiйноï роботи студентiв з модулю 1
Розподіл балів, що присвоюються студентам
Примітка: при засвоєнні теми за традиційною системою студенту присвоюються бали: «5» – 13 балів, «4» – 10 балів, «3» – 8 балів, «2» – 0 балів. Максимальна кількість балів за поточну навчальну діяльність студента – 200 (195+5). Студент допускається до заліку за умови виконання навчальної програми та в разі, якщо за поточну навчальну діяльність він набрав не менше 120 балів (15х13). Мінімальна кількість балів, при наборі якої дисципліна вважається вивченою – 120 (8х15).
|
