Задача 4. М. придбав у магазині “Світ музики” компакт-диск із альбомом відомої української співачки Р., випущений студією “Ді-джей-рекордс”

М. придбав у магазині “Світ музики” компакт-диск із альбомом відомої української співачки Р., випущений студією “Ді-джей-рекордс”. Один із приятелів М., який працює ді-джеєм на FM-радіостанції, попросив у нього вказаний компакт-диск і записав з нього декілька пісень на свій компакт-диск. Після цього він декілька разів прокручував записані пісні в ефірі FM-радіостанції. Дізнавшись про це, М. заявив приятелеві, що той не мав права записувати пісні з компакт-диску на свій компакт-диск, і тим більше – здійснювати сповіщення цих пісень в ефірі, без дозволу студії звукозапису і виплати винагороди.

Проаналізуйте ситуацію.

 

Тема: ПАТЕНТНЕ ПРАВО

 

План:

1. Поняття та джерела патентного права.

2. Об’єкти патентного права:

а) Винахід та корисна модель: поняття, об’єкти та умови надання правової охорони.

б) Промисловий зразок: поняття, об’єкти, умови надання правової охорони.

3. Суб’єкти патентних правовідносин.

4. Оформлення патентних прав.

5. Патент як форма охорони прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки: поняття, види, межі чинності.

6. Зміст суб’єктивних патентних прав.

7. Дії, які не визнаються порушенням патентних прав.

8. Дострокове припинення чинності патентних прав та визнання їх недійсними.

 

І. Нормативний матеріал і судова практика.

1. Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1996.- №30.- Ст.141.

2. Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Голос України. – 2003. – № 45-46, 47-48.

3. Закон України “Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності” від 13 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1992.- №12.- Ст.165.

4. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” в редакції Закону України від 1 червня 2000 р. // Урядовий кур’єр.- 2001.- 14 лютого.

5. Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1994.- №7.- Ст.34.

6. Парижская конвенция по охране промышленной собственности от 20 марта 1883 г. // Богуславский М.М. Патентные вопросы в международных отношениях.- М., 1962.

7. Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 22 січня 2001 р. №22 // Офіційний вісник України. – 2001. – №9. – Ст.386.

8. Правила складання і подання заявки на промисловий зразок, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 18 лютого 2002 р. №110 // Офіційний вісник України. – 2002. – №11. – Ст.531.

9. Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 15 березня 2002 р. №197 // Офіційний вісник України. – 2002. – №16. – Ст.887.

10. Правила розгляду заявки на промисловий зразок, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 18 березня 2002 р. №198 // Офіційний вісник України. – 2002. – №14. – Ст.773.

11. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14 січня 2004 р. №05-3/31 «Щодо застосування господарськими судами законодавства у розгляді справ, пов’язаних із захистом права на об’єкти інтелектуальної власності» // Юридичний вісник України. – 2004. – 9 лютого.

12. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2003 р. №01-8/1199 «Про нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності» // Вісник господарського судочинства. – 2004. – №1.

13. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14 січня 2002 р. №01-8/31 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про інтелектуальну власність» // Вісник господарського судочинства. – 2002. – №2.

14. Рекомендація Вищого господарського суду України від 10 червня 2004 р. №04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності» // Юридичний вісник України. – 2004. – 27 липня.

ІІ. Література

 

1. Азимов Ч.Н. Основы патентного права. – Х., 1994.

2. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика: Науково-практичне видання: У 4 т. / За заг. ред. О.Д.Святоцького.- К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999.

3. Основы интеллектуальной собственности.- К.: Издательский Дом «Ін Юре», 1999.

4. Право інтелектуальної власності: Академічний курс: Підручник / За заг.ред. О.А.Підопригори, О.Д.Святоцького. – К.: Ін Юре, 2003.

5. Право промышленной и интеллектуальной собственности: Сб. научн. трудов.- Новосибирск: Наука, 1992.

6. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации.- М., 2001.

 

Завдання 1.

Виберіть об’єкти винаходу:

А) математичний метод розв’язання лінійного рівняння;

Б) спосіб діагностики захворювань серця;

В) безалкогольний напиток;

Г) дизайн салону автомобіля;

Д) електричний чайник;

Е) спосіб електрозварювання;

Є) γ–промені;

Ж) сорт картоплі;

З) двигун внутрішнього згорання.

 

Завдання 2.

Виберіть об’єкти промислового зразка:

А) форма поршня двигуна внутрішнього згорання, обумовлена виключно технічними (функціональними) потребами;

Б) розфарбування тканини;

В) оформлення обкладинки журналу;

Г) форма кузова автомобіля;

Д) форма дачного будинку;

Е) орнамент на шпалерах;

Є) форма морозива;

Ж) форма торговельного кіоску;

З) форма пляшки для коньяку.

 

Задача 1.

Винахідник О. перший у світі висунув ідею створення двигуна для автомобіля, який би працював на воді, і невдовзі створив такий двигун. О. одержав патент на цей винахід. Через 5 років після цього інший винахідник Г. створив новий двигун для автомобіля, який працює на воді, і теж запатентував його. О. звернувся в юридичну фірму за консультацією стосовно можливості визнання виданого Г. патенту на винахід недійсним в силу того, що ідея створення двигуна, який працює на воді, належить О., і Г. не мав права створювати такий винахід. Відповідно, винахід Г. не відповідає умовам патентоздатності, а тому виданий йому патент на цей винахід повинен бути визнаний недійсним.

Проаналізуйте ситуацію.

 

Задача 2.

В роботах, пов’язаних із створенням винаходу, приймали участь К., Л., М. і Н. Створивши винахід, К., Л. і М. подали заявку і одержали патент на винахід, де вони троє були вказані в якості винахідників. Н. звернувся за консультацією до адвоката. Він розповів, що приймав безпосередню участь у створенні винаходу, яка проявлялась у тому, що протягом усього часу він надавав технічну допомогу К., Л. і М. (проводив обрахунки, виготовляв дослідні зразки пристрою), і без його допомоги цей винахід не був би створений. Виходячи з цього, Н. вважав, що його також має бути вказано серед винахідників даного винаходу.

Яку б консультацію надали Ви?

 

Задача 3.

Винахідник С. створив винахід і розкрив його сутність в статті, опублікованій в одному з вітчизняних науково-популярних технічних журналів. Номер журналу, в якому опублікована стаття С., підписано до друку 05.04.2000. Згодом, 20.05.2001 С. подав заявку для одержання патенту на цей винахід.

Чи відповідає заявлений винахід умові новизни? Чи змінилась би ситуація, якби стаття С. була опублікована в іноземному журналі?

 

Задача 4.

О. розробив дизайн меблевого гарнітуру і виявив бажання одержати патент на створений ним промисловий зразок. Гарнітур складається з 5 предметів. О. звернувся за порадою до юриста стосовно того, чи може він подати одну заявку на весь гарнітур, чи йому потрібно подавати окремі заявки на кожен предмет гарнітуру.

Що таке вимога єдиності промислового зразка? Яку пораду дали б Ви у даній ситуації?

 

Задача 5.

ТзОВ “Арніка” звернулось в господарський суд з позовом до ПП “Орбіта” про припинення неправомірного використання винаходу та відшкодування завданих збитків. В процесі розгляду справи з’ясувалось, що формула винаходу, на який ТзОВ одержало патент, складається з 1 незалежного і 3 залежних пунктів. ПП використало всі ознаки, вказані в незалежному пункті формули винаходу, і деякі ознаки, вказані в залежних пунктах.

Чи мало місце порушення прав ТзОВ на запатентований ним винахід?

 

Задача 6.

Інженер К. прочитав в Офіційному бюлетені “Промислова власність” інформацію про виданий патент України на винахід – пристрій для одержання яблучного соку. На основі цього він вирішив виготовити такий пристрій для себе з тим, щоб в домашніх умовах одержувати яблучний сік з вирощених на дачній ділянці яблук. Попередньо К. звернувся до свого знайомого юриста із запитанням, чи не буде порушенням прав, що випливають з патенту, виготовлення ним запатентованого пристрою для використання його в особистих (домашніх) цілях.

Проаналізуйте ситуацію.

 

Задача 7.

ВАТ “Завод феросплавів” одержало патент на винахід – спосіб виплавки чавуну. Через 2 роки керівництву ВАТ стало відомо, що ТзОВ “Меркурій” застосовує в своєму виробничому процесі спосіб виплавки чавуну, який охороняється одержаним ВАТ патентом. ВАТ звернулось в господарський суд з позовом до ТзОВ про припинення неправомірного використання винаходу. ТзОВ проти пред’явленого позову заперечувало, посилаючись на те, що на дату подачі заявки ВАТ даний спосіб виплавки чавуну вже був винайдений працівниками ТзОВ і зберігався в якості конфіденційної інформації. Виходячи із цього, ТзОВ пред’явило зустрічний позов про визнання виданого ВАТ патенту недійсним, оскільки на дату подання заявки винахід не відповідав умові новизни.

Вирішіть спір.

 

Тема: ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ УЧАСНИКІВ ЦИВІЛЬНОГО ОБОРОТУ, ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

 

План:

1. Загальна характеристика правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

2. Право інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування:

3. Право інтелектуальної власності на торговельну марку (знак для товарів і послуг):

а) Торговельна марка: поняття, об’єкти та умови надання правової охорони.

б) Суб’єкти права на торговельну марку.

в) Підстави виникнення права інтелектуальної власності на торговельну марку. Свідоцтво як форма охорони прав на торговельну марку.

г) Зміст суб’єктивних прав на торговельну марку.

д) Дії, які не визнаються порушенням прав на торговельну марку.

4. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення.

 

І. Нормативний матеріал і судова практика.

1. Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1996.- №30.- Ст.141.

2. Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1994.- №7.- Ст.36.

3. Закон України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” від 16 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1999.- №32.- Ст.267.

4. Парижская конвенция по охране промышленной собственности от 20 марта 1883 г. // Богуславский М.М. Патентные вопросы в международных отношениях.- М., 1962.

5. Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 р. № 116 в редакції наказу від 20 серпня 1997 р. № 72 // Офіційний вісник України. – 1997. – №39. – Ст.268.

6. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14 січня 2004 р. №05-3/31 «Щодо застосування господарськими судами законодавства у розгляді справ, пов’язаних із захистом права на об’єкти інтелектуальної власності» // Юридичний вісник України. – 2004. – 9 лютого.

7. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2003 р. №01-8/1199 «Про нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності» // Вісник господарського судочинства. – 2004. – №1.

8. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14 січня 2002 р. №01-8/31 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про інтелектуальну власність» // Вісник господарського судочинства. – 2002. – №2.

9. Рекомендація Вищого господарського суду України від 10 червня 2004 р. №04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності» // Юридичний вісник України. – 2004. – 27 липня.

ІІ. Література

 

1. Коссак В.М., Якубівський І.Є. Право інтелектуальної власності: Підручник. – К.: Істина, 2007.

2. Бачун О. Захист об’єктів інтелектуальної власності в господарських судах України // Право України. – 2002. – №7.

3. Дмитрієва С. Деякі аспекти правової охорони зазначень походження товарів в Україні // Право України. – 2003. – №2.

4. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика: Науково-практичне видання: У 4 т. / За заг. ред. О.Д.Святоцького.- К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999.

5. Мельник О. Товарний знак та його ознаки // Право України.- 1999.- №2.

6. Основы интеллектуальной собственности.- К.: Издательский Дом «Ін Юре», 1999.

7. Право інтелектуальної власності: Академічний курс: Підручник / За заг.ред. О.А.Підопригори, О.Д.Святоцького. – К.: Ін Юре, 2004.

8. Святоцький О., Крайнєв П. Право на загальновідомий знак для товарів і послуг в Україні // Право України. – 2002. – №5.

9. Селіванов А. Кому належить право на фірмове найменування (фірму)? // Право України. – 2002. – №11.

10. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации.- М., 2001.

 

Завдання 1.

Здійсніть порівняльну характеристику комерційного (фірмового найменування), торговельної марки та географічного зазначення.

 

Завдання 2.

Проаналізуйте поняття «торговельна марка» (ЦК України), «знак для товарів і послуг» (ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»), «товарний знак» і «знак обслуговування» (Паризька конвенція з охорони промислової власності), «логотип» (ЗУ «Про телебачення і радіомовлення»).

 

Завдання 3.

Проаналізуйте поняття «загальновідомий знак» (ст.6 bis Паризької конвенції з охорони промислової власності) та добре відомий знак (ст.25 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»). Яке правове значення визнання знака добре відомим?

 

Задача 1.

FM-радіостанція “Світ” звернулася в юридичну фірму за консультацією стосовно можливості одержання свідоцтва на знак для товарів і послуг. Об’єктом знака виступав набір звуків. На думку представників радіостанції, саме звукові позначення є найбільш ефективними для індивідуалізації радіопередач різних радіостанцій. В юридичній фірмі роз’яснили, що об’єктом знака для товарів і послуг може бути тільки таке позначення, яке сприймається візуально, а тому, скоріш за все, Державний департамент інтелектуальної власності відмовить у реєстрації в якості знака набору звуків.

Дайте правову оцінку ситуації.

 

Задача 2.

ВАТ “Обрій” розпочало випуск картопляних чіпсів, які відрізнялися відмінними смаковими якостями. Для індивідуалізації цих чіпсів серед картопляних чіпсів інших виробників ВАТ вирішило зареєструвати знак для товарів і послуг, яким би вони позначалися. Об’єктом знака виступав стилізований напис “ЧІПСИ СМАЧНІ”.

Чи відповідає дане позначення умовам надання правової охорони?

 

Задача 3.

ТзОВ “Мрія” одержало свідоцтво на знак для товарів і послуг, об’єктом якого виступало графічне позначення. Тим часом виявилось, що в Республіці Польща одне з польських підприємств зареєструвало тотожний знак для однорідних товарів і послуг до дати подання заявки ТзОВ “Мрія” до державного департаменту інтелектуальної власності. Свій знак польське підприємство використовувало, в основному, на території Республіки Польща, однак частина його продукції поставлялася в Україну. За таких обставин польське підприємство звернулось в господарський суд м. Києва з позовом про визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг недійсним.

Як потрібно вирішити даний спір?

 

Задача 4.

ТзОВ “Явір” володіє свідоцтвом на знак для товарів і послуг. Як стало відомо, ПП “Колос” почало наносити на свою продукцію знак, який схожий із знаком ТзОВ “Явір” настільки, що їх можна сплутати. ТзОВ “Явір” звернулося в господарський суд із позовом до ПП “Колос” про припинення неправомірного використання знака і відшкодування завданих цим збитків. ПП “Колос” проти позову заперечувало, вказуючи на те, що воно хоч і використовує знак, який схожий із знаком ТзОВ “Явір”, але зовсім для іншої продукції. Дослідивши обставини справи, суд встановив, що знак ТзОВ “Явір” зареєстрований для лікарських препаратів, а ПП “Колос” використовує схоже позначення для горілчаних виробів.

Як слід вирішити спір?

 

Задача 5.

ВАТ “Агрополіс” для позначення своєї продукції використовувало словесне позначення. З часом продукція ВАТ завоювала популярність серед споживачів. Водночас, ВАТ використовувало дане позначення, не реєструючи його в якості знака для товарів і послуг. В той же час, ПП “Лан” подало заявку на реєстрацію знака для товарів і послуг, об’єктом якого виступало використовуване ВАТ позначення, для однорідних товарів.

Чи буде підставою для відмови ПП у реєстрації знака той факт, що відповідне позначення на дату подання заявки вже використовувалось ВАТ? Якщо знак все-таки буде зареєстровано, то як це вплине на правове положення ВАТ стосовно подальшого використання даного позначення?

 

 

Тема: Виникнення та виконання зобов’язання

1. Поняття та елементи зобов’язання.

2. Система зобов’язань.

3. Підстави виникнення зобов’язань. Договір як найпоширеніша підстава виникнення зобов’язань

4. Принципи виконання зобов’язання

5. Суб’єкти виконання. Заміна кредитора чи боржника в зобов’язанні

6. Предмет виконання. Альтернативні зобов’язання

7. Спосіб, місце та строк виконання

 

Нормативні акти:

1. Цивільний кодекс України 2003 року

2. Сімейний кодекс України 2002 року

3. Господарський кодекс України 2003 року

Судова практика:

1. Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України № 01-6/1301 від 14.12.1993 року «Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу»

Література:

1. Белов В.А. Сингулярное правопреемство в обязательстве. – М., 2000.

2. Блащук А. Виконання зобов’язання в умовах господарювання// Вісник ХІРУтаП. – Х., 2002. – Спецвипуск 1.

3. Боднар Т.В. Загальні засади виконання цивільно-правових зобов’язань// Вісник господарського судочинства. – 2003. - № 4.

4. Власова А.В. Правовая природа принятия исполнения по обязательству// Государство и право. – 1995. - № 5.

5. Вошатко А.В. О сущности уступки права требования// Очерки по торговому праву/ Под ред. Е.А. Крашенинникова. – Вып. 7. – Яр-ль, 2001.

6. Габов А. Некоторые вопросы уступки права// Хозяйство и право. – 1999. - №4.

7. Гаврина С. Уступаем право требования// Юридическая практика. – 2003. - №27.

8. Егоров Н.Д. Классификация обязательств по советскому гражданскому праву// Советское государство и право. – 1989. - № 3.

9. Ігнатенко В. Договірні та позадоговірні зобов’язання// Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 11.

10. Камалитдинова Р.А. Развитие доктрины невозможности исполнения обязательств в различных правовых системах// Актуальные проблемы гражданского права: Сб. статей. Вып. 4/ Под ред. М.И. Брагинского. – М., 2002

11. Кот А.А. Понятие и характерные особенности перехода прав кредитора к третьим лицам в гражданском праве России// Актуальные проблемы гражданского права. Вып. 6/ Под ред. О.Ю. Шилохвоста. – М., 2003.

12. Кот О.О. Уступка вимоги: доктрина, законодавство та практика// Вісник господарського судочинства. – 2000. - № 4.

13. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М., 1958.

14. Крашенинников Е.А. Допустимость уступки требования// Хозяйство и право. – 2000. - № 8.

15. Левандовський Ю. Виконання договірних зобов’язань в умовах ринкової економіки// Вісник господарського судочинства. – 1997. - № 1.

16. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М., 1950.

17. Новосёлова Л.А. Сделки уступки права (требования) в коммерческом праве. – М., 2003.

18. Почуйкин В. Некоторые вопросы уступки права требования в современном гражданском праве// Хозяйство и право. – 2000. - № 1, 2.

19. Пушай В.І. Визнання цесії як завершальний етап її історичного розвитку// Вісник господарського судочинства. – 2000. - № 4.

20. Пушай В.І. Деякі проблеми відступлення права вимоги за новим Цивільним кодексом України// Вісник господарського судочинства. – 2004. - № 3.

21. Саватье Р. Теория обязательств. – М., 1972.

22. Сарбаш С.В. Исполнение договорного обязательства третьим лицом. – М., 2003.

23. Сібільов М. Загальні положення про зобов’язання у проекті нового Цивільного кодексу України// Вісник Академії правових наук України. - № 24.

24. Чеговадзе Л. Уступка права требования. Закон и правоприменительная практика// Хазяйство и право. – 2001. - № 9.

25. Черепахин Б.Б. Правопреемство по советскому гражданскому праву// Труды по гражданскому праву. – М., 2001