Палеоантропи — неоантропи — великі раси

У сучасній науці вважається усталеним фактом, що приблизно 45 тисяч років тому, ймовірно, на території Близького Сходу, сформувалась перша людська раса — “неоантропи”. Приблизно у 40 тис. до н. е. вони пережили “демографічний вибух” і протягом наступних тисячо­літь витіс­нили древнішу породу Homo sapiens — палеоан­тро­пів(у тому числі неандер­таль­ців) — і засе­лили простори Африки, Азії та Європи.

У результаті тривало­го (5-10 тисяч років) і достатньо ізольованого розвитку на згаданих територіях відбулась т. зв. локалізація неоантропів, тобто їх пристосування до місцевих енергетичних і природно-кліма­тичних умов.

Наслідком цієї локалізації і стали три “великі раси” — чорна (негро-австралоїдна, екваторіальна або африкано-океанійська), жовта (монголоїдна або азіатсько-американська) і біла (європеоїдна або євразійська).

І тут ми підійшли до великої таємниці, яка приховує народження трьох великих рас. Не викликає сумнівів те, що важливим (хоча й не єдиним) чинником расоутворення були природно-кліматичні умови. Наприклад, “ серед ознак європе­оїдної раси, сформованих під впливом зовнішнього середовища, слід передусім виділити світлий колір шкіри. На думку багатьох фахівців, він сприяє глибшо­му проникненню сонячних променів у тіло людини й вироб­ленню вітаміну Д, який захищає організм від рахіту. Тож не дивно, що найсвіт­лі­ші відтінки шкіри, волосся й очей влас­тиві населенню Сканди­навії та сусідніх ре­гі­­онів Північ­ної Європи, де після відсту­пу льодовика перева­жав про­холодний клі­мат із дуже слабкою інсоляцією. Певне адаптивне значен­ня мав і характерний для європеоїдів вузький ніс, що різко виступав із площини обличчя. Завдяки його будові збіль­шу­­вався носоглотковий шлях, і холодне повітря, перш ніж по­трапити до гортані та легенів, устигало нагрі­тися ”[112].

— А чому найсвітлішими є саме європеоїди? Хіба на європейських просторах менше сонця і холодніше, ніж в Азії, де сформувалися монголоїди? Скоріше навпаки, та й полюс холоду знаходиться саме в Азії...

Розгадка криється в тому, що основні раси сформувались ще в плейстоцені, тобто в ті часи, коли клімат суттєво відрізнявся від теперішнього. Точно встановлено, що в цей період Європа переживала період зледеніння: “ Драма­тичною подією в історії людства було велике зле­денінняПівнічної півкулі. Почавшись кількасот тисяч ро­ків тому, зледеніння досягло максимального розвитку 100—150 тис. років тому. Просуваючись із Сканди­на­вії на пів­день, льодовик долиною Прадніпра досяг району сучас­ного Кременчука. Однак максимальне похолодання відбуло­ся пізніше, наприкінці льодовикової епохи, тобто 20—17 тис. років тому. Льодовиковий період історії Землі названий геоло­гами плейстоценом. Археологи називають його палео­літом, або давньокам'яним віком. Різке потепління клімату близько 10 тис. років до наших днів привело до зникнення скан­динавського льодовика і настання геологічної сучасності — голоцену. Почалася нова археологічна епоха — мезоліт, або середньокам'яний вік. У льодовиковий період потужність кри­жа­ного щита над Скандинавією сягала кількох кілометрів ”[113]. “ У ті часи моря та океани до 45-го градуса північної широти вкрилися кригою ”, зокрема, Атлантичний океан вкривався льодом до північного узбережжя Іспанії[114]. “ Альпи, гори півдня Франції, вкрилися потужними льодовиками. Франція стала країною мохів та північних оленів” [115].

А що відбувалося на протилежній частині північної півкулі? Ви будете здивовані, але в цей час “ на Чукотці і на півночі Якутії був помірний клімат, і зростав там не мох ягель, а гарні березові ліси... 93 століття тому в Північній Якутії, на березі Північного Льодовитого океану росла високо­стовбурна бере­за і рослинність, теплолюбніша за сучасну ”[116].

Отже, приблизно 10 тисячоліть тому відбулись кліма­тичні зміни, які мали надзвичайно різкий, катастрофічний характер. Професор Національного університету “Києво-Моги­лянська Академія” доктор історичних наук Микола Чмиховцей плане­тарний катаклізм відносить до 7562 року до н. е.[117] Незалежні від нього датування радіовуглецевим методом, про­ведені в рамках досліджень різкої зміни рослинності в Північній Якутії, викликаної раптовим похолоданням, дають дуже близьке число, а саме 7333±50 до н. е.[118] (відносна похибка між двома датуваннями становить 3 відсотки).

— Але чим пояснити різке потепління в Європі й одночасно різке похолодання в Азії?

Лише одним — зміщеннямземної кори.