Поняття застосування норм права

«Застосування права це діяльність компетентних органів по реалізації правових норм шляхом винесення індивідуально-конкретних розпоряджень».[11] Застосування права являє собою особливу форму реалізації права. Особливу, тому що вона доповнює три основних форми реалізації права, протікаючи то в одній, то в іншій, то в третій формі:

 

 

Правозастосовча діяльність необхідна в тих випадках, коли повна реалізація правової норми не можлива при використанні безпосередніх норм реалізації права, тобто не спрацьовує механізм саморегуляції правовідносин. Ці випадки можна згрупувати в декілька великих груп:

- коли правовідносини, визначені права і обов'язки не можуть виникнути у конкретних фізичних або юридичних осіб без втручання держави в особі компетентних органів (наприклад, призначення пенсії або призов на військову службу).

- коли треба встановити наявність або відсутність конкретних юридичних фактів або офіційно зареєструвати певні юридичні дії (наприклад, визнання людини вмерлим або нотаріальне посвідчення якої-небудь операції).

- коли правова суперечка не може бути вирішена суб'єктами правовідносин самостійно через конфлікт інтересів (наприклад, захист честі і достоїнства громадянина, розділ майна при розлученні).

- коли скоєне правопорушення і необхідно визначити для правопорушника вид і міру юридичної відповідальності (наприклад, накласти штраф або визначити міру кримінального покарання).

Але юридичне розв'язання конфлікту ще не означає його ліквідацію в соціальному плані. Наприклад, застосування права при призові на військову службу призовників-отказників може породити більш серйозний конфлікт між конкретною особою і державою. Тому перед суб'єктами правозастосування завжди повинна стояти мета не тільки відновити порушене суб'єктивне право, примусити особу до виконання соціально необхідної поведінки, але і ліквідувати причини і умови, які привели до конфлікту.

За допомогою правозастосовчої діяльності усуваються протиріччя не тільки у всіх сферах суспільного життя, але і в самій правовій системі. Наприклад, при зіткненні компетентного органу з тією або іншою проблемою в області застосування права, увага посадових осіб звертається на недосконалість законодавства в даному питанні, на досвіді правозастосовчої діяльності базуються законодавці при розробці нових і доробці діючих правових норм. Матеріали правозастосування вказують на певні недоліки в роботі самих компетентних органів і показують шляхи їх усунення.

Застосування права володіє рядом істотних ознак.

- По-перше, застосування права це діяльність, яку можуть здійснювати тільки органи, спеціально уповноважені на це державою (іншими формами реалізації права можуть займатися всі суб'єкти права). До числа таких органів відносяться законодавчі, виконавчі, судові, наглядово-контрольні, недержавні організації.

- По-друге, застосування права носить державно-владний характер. Рішення приймається по односторонньому волевиявленню уповноваженого органу, виступаючого від імені держави. Незалежно від того який орган, державний або недержавний, здійснює правозастосування, воно завжди має державний характер, тільки у другому випадку правозастосовчі повноваження делегуються організації державою. Саме владність правозастосування дозволяє уповноваженим органам втілювати в життя конкретні заходи державного примусу.

- По-третє, правозастосовча діяльність протікає в особливих, встановлених нормативними актами процедурах. “Значення внутрішньої процесуальної форми визначається тим, що вона являє собою «технологію» досягнення істини. Вона служить засобом найбільш раціональної організації елементів змісту і зовнішньої форми правозастосування, їх взаємодії між собою”. Необхідність дотримання процесуальної форми при правозастосуванні витікає, передусім, з дотримання вимоги законності при здійсненні державного примусу (особливо в кримінальному, цивільному процесах). Дотримання процедури правозастосування служить важливою гарантією охорони і захисту прав і інтересів громадян, організацій і держави. Але розвиток суспільних відносин вимагає постійного вдосконалення процедурної форми правозастосування. Наприклад, життя переконливо показує, що в нашій країні потерпілі і свідки практично залишаються один на один із злочинцями після порушення кримінальної справи, зазнаючи шантажу і часом фізичного насильства. Тому представляється доцільною зміна процесу правозастосування в кримінальному процесі для забезпечення захисту цих категорій учасників правозастосування.

- По-четверте, результатом діяльності по застосуванню права є винесення індивідуально-конкретних розпоряджень, в яких визначені права і обов'язки учасників якого-небудь правовідношення. Оформляються вони індивідуально-конкретними актами застосування права. «Вказані акти в концентрованій формі виражають суть юридичної справи, містять все необхідне для піднормативного, казуального регулювання суспільних відносин».[12]

- По-п'яте правозастосовча діяльність здійснюється на основі правових норм. Уповноважені органи повинні постійно відстежувати зміни в законодавстві, вивчаючи нормативно-правові акти, що видаються правотворчими органами не тільки загально-державного, але і місцевого рівнів.[13]

Правозастосовча діяльність дуже різноманітна, оскільки здійснюється на основі самих різних норм права і правозастосуванням займаються самі різні органи. Тому правозастосування можна класифікувати по самим різним основам. Наприклад, в підручнику В.В.Лазарева і В.С.Ліпеня правозастосування класифікується по наступних ознаках:

По суб'єкту здійснення правозастосування виділяють

правозастосовчу діяльність вищих органів держави,

правозастосовчу діяльність місцевих органів.

По галузях права, норми яких реалізовуються, виділяють:

правозастосування норм цивільного права,

правозастосування норм кримінального права,

правозастосування норм сімейного права і так далі.

За правовими формами діяльності державного апарату:

застосування права в правотворчій діяльності,

застосування права в правозастосовчій діяльності,

застосування права в правоохоронній діяльності.

По спрямованості діяльність правоохоронних органів виділяє:

застосування регулятивних норм права,

застосування правоохоронних норм права.

Застосування права - складна, багатоступінчаста діяльність, в якій можуть бути виділені головні ланки - стадії застосування, що характеризують саму логіку і послідовність дій при розгляді і рішенні юридичної справи.

Таких стадій 3:

Встановлення фактичних обставин справи;

Встановлення юридичної підстав справи;

Винесення рішення у справі.

 

Встановлення фактичних обставин справи - життєвих фактів, явищ дійсності, утворюючих фактичну основу застосування права. Це підготовча стадія правозастосування.

Серед фактичних обставин повинні бути виділені значущі факти самого випадку, події, до якого застосовуються юридичні норми. «Факти є юридично значущими, якщо норма права зв'язує з ними виникнення, зміну або припинення правовідносин, характер і розміри санкцій.».[14] У юридичній науці і практиці вони нерідко називаються головним фактом (або фактом що підлягає доведенню). Це, наприклад, факт вбивства, скоєного громадянином.

Застосування закону повинно засновуватися на повній достовірній, належним чином юридично закріпленій і оціненій інформації, що розкриває обставини справи і що реконструює подію, до якої застосовується закон.

Встановлення фактичних обставин справи здійснюється за допомогою доказів. Докази - дані (відомості) про фактичні обставини. Доказами є саме відомості про факти, інформація про них, а не логічні аргументи, доводи в спорі. Причому поняття доказу охоплює і самі факти, тобто доказові факти, і джерела відомостей про доказові факти - документи, акти, свідчення.

Джерела відомостей про факти вимагають відомих процесуальних форм закріплення, посвідчення. Наприклад, протокол про предмети, виявлені при обшуці, повинен бути підписаний понятими. Законом визначена також допустимість доказів. Наприклад, не допустимі такі докази, як відомості, отримані внаслідок незаконного прослуховування телефонної розмови.

Встановлення фактичних обставин справи відбувається шляхом доказування.

Це вже логічна діяльність по встановленню і наданню доказів, участі в їх дослідженні і оцінці. Внаслідок логічної діяльності за допомогою доказів відтворюється той або інший фрагмент дійсності, здійснення реконструкції обставин, необхідно відповідно до вимоги об'єктивної істини для застосування права.

Ця стадія правозастосування має велике значення саме внаслідок того, що вона є попередньою стадією. Наприклад, якщо в розслідуванні кримінальної справи відразу не були виявлені всі факти і події, що стосуються виникнення і розвитку правопорушення, то через деякий час це буде зробити набагато складніше. Чим більше фактів, що відносяться до справи, буде виявлено і закріплено на першому етапі, тим легше буде реалізовувати наступні етапи правозастосування..