Студопедия — Еквівалентна система
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Еквівалентна система






Для усунення першої суперечності в основній системі, тобто для усунення відмін у деформаціях, створимо еквівалентну систему, тобто надамо додатковим в’язям поки що невідомі переміщення – жорсткі вузли разом із «плаваючими» затисненнями повертаємо на кути, що дорівнюють дійсним кутам повороту вузлів системи від зовнішнього навантаження, а додатковим опорним стержням даємо поступальні переміщення, які до-

рівнюють дійсним поступальним переміщенням вузлів вихідної системи.

Таким чином, основними невідомими методу переміщень є кути повороту жорстких вузлів системи та незалежні поступальні переміщення її вузлів. Ці невідомі методу переміщень позначаються літерами (і = 1, 2, 3…).

Усунувши першу суперечність у деформаціях між вихідною розрахунковою схемою й основною системою створимо еквівалентну систему.

Наприклад, для рами, що зображена на рис 1.1 (а) і 1.4 (а), яка тричі кінематично невизначувана, для усунення відмін у деформаціях вузлів надамо додатковим плаваючим в’язям (рис. 1.3, а, 1.4, б) невідомі кутові переміщення: , (кути повороту вузлів 1, 2), та – поступальне переміщення цих вузлів при зовнішньому навантаженні вихідної системи, і одержимо еквівалентну систему (рис. 1.4, в).

 

а) основна система; б) система з плаваючими в’язями; в) еквівалентна система

Рисунок 1.4 – Отримання еквівалентної системи для рами 1

 

Для рами, що зображена на рис. 1.2 (а), 1.3 (б), 1.4 (а), яка тричі кінематично невизначувана, еквівалентна система показана на рис. 1.5 (в). , – невідомі кутові переміщення вузлів 1, 2 та – поступальне переміщення цих вузлів.

а) основна система; б) система з плаваючими в’язями; в) еквівалентна система

Рисунок 1.5 – Отримання еквівалентної системи для рами 2

1.4 Розв’язувальні рівняння методу переміщень (канонічні рівняння)

Для складання розв’язувальних рівнянь методу переміщень використовуємо другу суперечність між вихідною розрахунковою схемою та її основною системою. Вона полягає в тому, що в додаткових в’язях основної системи від зовнішнього навантаження виникають реактивні сили в додаткових опорних стержнях, а в «плаваючих» затисненнях жорстких вузлів – реактивні моменти, тобто виникають реакції, яких немає у вихідній системі через відсутність цих додаткових в’язей.

Отже, необхідно скласти математичні умови рівності нулю відповідних реактивних сил у накладених додаткових в’язях у стані навантаження основної системи кутами повертання жорстких вузлів із «плаваючими» затисненнями, поступальними переміщеннями вузлів зі встановленим опорним стержнем у його напрямі та зовнішнім навантаженням.

Так, наприклад, для рами (рис. 1.4), яка тричі кінематично невизначувана, розглянемо окремі стани основної системи (рис. 1.6), у кожному з яких на неї діє один фактор (рис. 1.6).

а) стан 1; б) стан 2; в) стан 3; г) стан Р

Рисунок 1.6 – Окремі стани основної системи

 

У стані 1 (рис. 1.6, а) жорсткий вузол 1 повертається разом із «плаваючим» затисненням на кут, що дорівнює , у стані 2 (рис. 1.6, б) жорсткий вузол 2 з «плаваючим» затисненням повертається на кут , у стані 3 (рис. 1.6, в) вузли (1; 2) разом зі встановленим опорним стержнем (3) мають переміщення у його напрямі на величину , у вантажному стані Р (рис. 1.6, г) на основну систему діє зовнішнє навантаження.

У кожному стані в усіх додаткових в’язях виникають реактивні сили.

Вводимо для цих реактивних сил позначення – перший індекс відповідає номеру додаткової в’язі, де виникає ця реакція, тобто номеру невідомого переміщення цієї в’язі, другий індекс відповідає номеру стану, в якому виникає реакція. Наприклад – реактивний момент вузла 2 у стані 3.

На підставі принципу суперпозиції сумарний реактивний момент у першому (1) рухомому затисненні від усіх невідомих переміщень (, , ) і зовнішнього навантаження () дорівнює сумі відповідних реактивних моментів в усіх станах (рис. 1.6):

.

Сумарний реактивний момент у другому (2) затисненні від усіх невідомих переміщень (, , ) і зовнішнього навантаження () дорівнює сумі відповідних реактивних моментів у всіх станах:

.

Сумарна реакція в додатковому опорному стержні (третя додаткова в’язь) від усіх невідомих переміщень (, , ) і зовнішнього навантаження () дорівнює сумі реакцій в усіх станах:

.

Але у вихідній рамі ці додаткові в’язі відсутні. Тому для еквівалентності напружено-деформованого стану основної системи і вихідної схеми рами прирівняємо до нуля сумарні реактивні сили у додаткових в’язях:

; ; .

Реактивні сили у додаткових в’язях від невідомого переміщення, що дорівнює одиниці (; ; ), називають одиничними реактивними силами. Позначимо їх . Тоді має місце співвідношення:

.

Перепишемо сумарні реактивні сили в усіх станах, з урахуванням одиничних реактивних сил для розглянутої рами:

;

;

.

Ця сукупність залежностей є розв’язувальними рівняннями методу переміщень і називаються системою канонічних рівнянь методу переміщень.

Кількість отриманих рівнянь дорівнює кількості додаткових в’язей, тобто ступеню кінематичної невизначуваності системи, яка також дорівнює кількості основних невідомих методу переміщень (, , ).

Фізичний зміст кожного з цих рівнянь полягає в тому, що сумарна реактивна сила у відповідній додатковій в’язі основної системи від усіх невідомих переміщень та зовнішнього навантаження дорівнює нулю.

Система розв’язувальних рівнянь методу переміщень може бути записана в матричному вигляді як:

,

де − вектор основних невідомих переміщень;

− вектор вантажних реакцій;

− матриця одиничних коефіцієнтів системи розв’язувальних рівнянь:

.

Коефіцієнти , що розташовуються на головній діагоналі матриці коефіцієнтів системи рівнянь, називаються головними одиничними коефіцієнтами (реакціями). Їхні величини тільки додатні й не дорівнюють нулю.

Коефіцієнти називаються побічними одиничними коефіцієнтами (реакціями), можуть бути додатними, від’ємними й дорівнювати нулю. Згідно з теоремою про взаємність реакцій побічні коефіцієнти, які розташовані симетрично відносно головної діагоналі, дорівнюють один одному ().

Для визначення коефіцієнтів та вільних членів системи канонічних рівнянь необхідно мати епюри внутрішніх зусиль в основній системі методу переміщень в одиничних та вантажному станах.







Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 754. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...

Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...

Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Тема 5. Организационная структура управления гостиницей 1. Виды организационно – управленческих структур. 2. Организационно – управленческая структура современного ТГК...

Методы прогнозирования национальной экономики, их особенности, классификация В настоящее время по оценке специалистов насчитывается свыше 150 различных методов прогнозирования, но на практике, в качестве основных используется около 20 методов...

Методы анализа финансово-хозяйственной деятельности предприятия   Содержанием анализа финансово-хозяйственной деятельности предприятия является глубокое и всестороннее изучение экономической информации о функционировании анализируемого субъекта хозяйствования с целью принятия оптимальных управленческих...

ОЧАГОВЫЕ ТЕНИ В ЛЕГКОМ Очаговыми легочными инфильтратами проявляют себя различные по этиологии заболевания, в основе которых лежит бронхо-нодулярный процесс, который при рентгенологическом исследовании дает очагового характера тень, размерами не более 1 см в диаметре...

Примеры решения типовых задач. Пример 1.Степень диссоциации уксусной кислоты в 0,1 М растворе равна 1,32∙10-2   Пример 1.Степень диссоциации уксусной кислоты в 0,1 М растворе равна 1,32∙10-2. Найдите константу диссоциации кислоты и значение рК. Решение. Подставим данные задачи в уравнение закона разбавления К = a2См/(1 –a) =...

Экспертная оценка как метод психологического исследования Экспертная оценка – диагностический метод измерения, с помощью которого качественные особенности психических явлений получают свое числовое выражение в форме количественных оценок...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.007 сек.) русская версия | украинская версия