Сучасна структура технічних наук

 

Ми розглянули питання про місце технічних наук у системі наукового знання, взаємодії цієї наукової галузі з науками інших типів. Проте технічні науки мають сучасну дисциплінарну структуру.

Технічні науки нині представлені сотнями спеціальностей, що відображають як внутрішню, так і зовнішню логіку техніко-наукового розвитку суспільства. Мовою техніки залишаються загальнотехнічні графічні дисципліни. Загальнотехнічне значення має і група спеціальностей, що належать до приладобудування, метрології та інформаційно-обчислювальних приладів. До цієї групи входять і геодезичні дисципліни.

Традиційний об`єкт техніки – машина і нині відіграє в технічних науках центральну роль. Ефективність реконструкції, темпи економічного зростання вирішальною мірою залежать від машинобудування. У групу дисциплін, що відображають загальні питання машинобудування і машинознавства, входять науки про матеріальний субстрат – матеріалознавство в машинобудуванні, про основні елементи машин, основні процеси роботи машин, технології машинобудування і методи контролю в ньому. Сюди ж входить і ергономіка.

Далі йде група дисциплін, що належать до обробки матеріалів у машинобудуванні. Потім виділяються дисципліни, що відображають його основні галузі: енергетичне, металургійне, хімічне, транспортне, гірниче, будівельне, авіаційне, ракетно-космічне машинобудування і кораблебудування.

До групи електротехнічних дисциплін входять теоретичні основи електротехніки, науки про електрообладнання, електроакустичні, електротермічні процеси і установки, про техніку сильних електричних і магнітних полів і їх перетворення.

До групи радіотехніки і зв`язку належать дисципліни як теоретичного плану, так і ті, що відображають конкретні процеси. Сюди ж входять питання технології виробництва, механізації та автоматизації підприємств і засобів зв`язку. Ця група дисциплін має тісну взаємодію з природничими і концептуальними науки.

Бурхливий розвиток дисциплін, пов`язаних з управлінням, автоматикою і обчислювальною технікою, зумовлений необхідністю застосування кібернетичних, комп`ютерних методів у всіх наукових галузях.

 

До цієї групи дисциплін входять: автоматичне управління і регулювання, автоматичні системи проектування, управління і автоматизація технологічних процесів, управління в біологічних, медичних, соціальних, економічних системах, а також дисципліни, пов`язані безпосередньо з інформаційною і обчислювальною технікою і методами її застосування в різних галузях. Дисципліни цієї групи взаємодіють практично з усіма галузями наукового знання.

 

Сюди ж належать ще дві групи. У першу з них входять дисципліни про матеріальну базу кібернетики: дослідження, розробку і виробництво електронної техніки. Ці питання можуть бути вирішеними лише у взаємодії з природознавством. У другу – теоретичні основи інформатики, автоматизовані інформаційні системи і деякі традиційні дисципліни (документалістика, бібліографування та ін.). Вони мають широке поле взаємодії з суспільними і мистецтвознавчими науками.

Важливе місце серед техніко-наукових дисциплін займають групи, що відображають комплексні науково-технічні проблеми: енергетика, розробка корисних копалин, металургія, транспорт, будівництво. Сучасна енергетика складається із загальної енергетики, теоретичних і прикладних аспектів наук про конкретні засоби і устаткування для виробництва, передачі і використання енергії.

У розробці корисних копалин найінтенсивніше проявляється взаємодія техніки і природи, що зумовлює багатогранність групи дисциплін з цієї проблеми. До них належать маркшейдерія (* Маркшейдерія – галузь гірничої справи, що стосується просторово-геометричних вимірювань у надрах Землі і на відповідних ділянках її поверхні з наступним зображенням контурів корисних копалин, гірничих виробок на планах, картах і розрізах) і геометрія надр, дисципліни про способи розробки родовищ – нафтогазопромислове і підземне будівництво, геологорозвідка, збагачення корисних копалин. Необхідність взаємодії технічних і природничих наук у справі вирішення проблем розробки корисних копалин проявилася у виникненні та розвитку такої дисципліни, як «фізичні процеси гірничого виробництва».

До групи металургійних дисциплін входять субстанціональні для даної галузі науки: металознавство і термічна обробка металів різних типів і технологічні процеси металургійного виробництва.

Група транспортних дисциплін розглядає загальнотранспортні проблеми, що вирішуються на рівні взаємодії з суспільними науками, а також дисципліни з окремих видів транспорту, які вивчають транспортні шляхи, експлуатацію транспортних засобів і допоміжного устаткування.

Будівельні науки складаються із субстанціональної дисципліни про будівельні матеріали і дисциплін про елементи будівельних споруд, будівлі, про технологію і організацію будівництва.

Ряд технічних дисциплін утворюють групи, що відображають найважливіші для життєдіяльності суспільства технологічні процеси. Це такі, як технологія продовольчих продуктів, матеріалів текстильної і легкої промисловості, лісової та деревообробної промисловості, целюлозно-паперової промисловості і хімічна технологія.

Технічні науки, що генетично зумовлені дією, перетворенням, є проекцією людської діяльності на наукову основу. Об`єктом цієї діяльності може бути, зрозуміло, не лише нежива природа. Тому до наук технічного типу слід віднести і агротехнічні: агрономію, лісознавство, зоотехнологію та дисципліни про технічні засоби оптимізації агротехнології.

Взаємодія технічних наук з біологічною галуззю природничих наук привела до виникнення біотехнології, яка має вирішити значні науково-технічні проблеми. Вплив на живий (в тому числі і людський) організм з метою поліпшення його життєдіяльності на основі знання закономірностей його функціонування як об`єкта природи теж є, по суті, технічною спеціальністю. Тому і медичну науку, ветеринарні і фармацевтичні науки можна, певною мірою, вважати технічними.

Отже, сучасна структура технічних наук виглядає так:

- загальнотехнічні дисципліни;

- науки про машини;

- електро- і радіотехніка;

- кібернетичні дисципліни;

- науки про комплексні технологічні проблеми;

- науки про найважливіші технологічні процеси;

- науки про штучний вплив на біологічні об`єкти з метою оптимізації їх життєдіяльності.